Posibniki.com.uaСтатистикаКількісний аналіз та моделювання аграрних ринків 17.4. ЕФЕКТИВНІСТЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ: ЕМПІРИЧНІ РЕЗУЛЬТАТИ


< Попередня  Змiст  Наступна >

17.4. ЕФЕКТИВНІСТЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ: ЕМПІРИЧНІ РЕЗУЛЬТАТИ


 

Якщо існують значні розбіжності в середніх показниках ефективності сільськогосподарських підприємств залежно від організаційної форми , ми повинні оцінити технології виробництва для кожної групи підприємств, а не одну спільну технологію . Результати оцінки технологій для кожної групи підприємств не можна використовувати для порівняння показників ефективності між різними організаційними формами. Вони надають цінну інформацію стосовно того, наскільки неоднорідними є підприємства всередині кожної групи. Таким чином, ми розпочинаємо з оцінки виробничої функції КоббаДугласа, використовуючи дані у розрізі 2658 спостережень. Щоб урахувати можливі зсуви технології між різними формами власності, а також еластичності виробництва , запроваджуємо фіктивні змінні для точки перетину та ефектів взаємодії. Отже, ми розрізняємо приватні підприємства, сільськогосподарські товариства та кооперативи. Результати економетричних розрахунків подано в табл. 9.1. Оскільки точки перетину та еластичності виробництва, однакові для всіх груп, можна відкинути за 1 % рівня значимості, то припущення про спільну технологію виробництва є нелогічними і ми оцінюємо показники ефективності окремо для кожної форми власності.

 

Функції кернел щільності (кernel density functions), що описують розподіл показників ефективності кожного підприємства, зображено на рис. 17.2—17.4. Варто зауважити, що всі розподіли є бімодальними, тобто всі типи підприємств мають відносно маленьку групу підприємств із високим показником ефективності та відносно велику групу неефективних підприємств. Більше того, сільськогосподарські товариства видаються найнеодноріднішою категорією підприємств. Середні показники ефективності наведено в табл. 17.1.

СЕРЕДНІ ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ


 

Кернел-щільність  розподілу показників  ефективності

 

Кернел-щільність показників ефективності кооперативів

Дані результати показують, що середній показник технічної ефективності приватних підприємств дорівнює 0,87. Звідси, середнє приватне підприємство може збільшити випуск продукції на 15 % завдяки кращому використанню існуючих ресурсів. Приватні підприємства виявляються менш успішними в оптимальному виборі асортименту продукції, ніж у виробництві найбільшого обсягу продукції за даного набору ресурсів. Якби виробництво відбувалося в точці ефективного розміщення ресурсів, їхній випуск продукції збільшився б у середньому на 33 %. У свою чергу, сільськогосподарські товариства могли б у середньому збільшити виробництво в 2,5 разу, без додаткових ресурсів, а лише за рахунок удосконалення ефективності управління та розміщення ресурсів. Таким чином, результати обрахунків показують, що сільськогосподарські підприємства мають значний потенціал збільшення обсягу виробництва.

 

Однак ці результати не можна використовувати для того, щоб порівнювати показники ефективності між різними групами підприємств , оскільки ми вимірюємо ефективність для трьох груп відносно різних технологій. Для цього ми вимірюємо структурну технічну ефективність, яка більшою мірою відображає вплив форми організації підприємства на її функціонування.

 

Добре відомо, що приватні, державні підприємства та кооперативи мають різні стимули щодо підвищення ефективності. На приватних підприємствах у більшості випадках керівник є власником підприємства і він/вона має достатній стимул для того, щоб ретельно відслідковувати роботу підприємства. На підприємствах із кількома власниками та на яких управлінський апарат відділений від власників, керівники мають стимул задовольняти свої власні цілі, а не якомога ефективніше використовувати ресурси. Отже, ми наперед очікуємо, що приватні підприємства мають бути найефективнішими. Середні показники структурної технічної ефективності, наведені в табл. 17.1, є найвищими для сільськогосподарських товариств. Це означає, що сільськогосподарські товариства як організаційна форма мають деяку перевагу над приватними підприємствами і кооперативами. З першого погляду здається, що це суперечить нашим очікуванням. Імовірним поясненням цьому може бути те, що більш ефективні сільськогосподарські товариства (підприємства, які формують межу) фактично є приватними підприємствами, незважаючи на назву. Наприклад, багато сільськогосподарських підприємств мають лише двох засновників — чоловік і жінка . Навіть якщо формально вони є «партнерами », насправді вони управляються сім’ єю, і, посуті, є приватним підприємством . У той же самий час, кількість засновників суттєво коливається (від 2 до 100) для сільськогосподарських товариств, що пояснює значну неоднорідність цієї категорії сільськогосподарських підприємств.

 

І хоча кооперативи переважно є найменш ефективними підприємствами, найефективніші кооперативи є однаково «успішними» як і найкращі приватні підприємства ( табл. 17.2). Насправді показники роботи видаються вищими для найкращих кооперативів, ніж для приватних підприємств. Таким чином, якість роботи підприємств є, скоріше, справою менеджменту, ніж організаційної структури підприємства. Незважаючи на структурні вади кооперативної власності, деякі керівники очевидно працюють добре в умовах кооперативу та спроможні багато чого досягати зі своїми підприємствами.

ДЕЯКІ ХАРАКТЕРИСТИКИ  15 НАЙЕФЕКТИВНІШИХ ПІДПРИЄМСТВ КОЖНОЇ КАТЕГОРІЇ

Підприємства з інтенсивним застосуванням праці виявляються найменш ефективними порівняно з іншими ідентичними підприємствами, які застосовують технології з інтенсивним використанням капіталу (рис . 17.5). Ми визначаємо інтенсивність використання капіталу як співвідношення капіталу до чисельності працівників. Більше того, рис. 17.6 та 17.7 показують, що технології з інтенсивним застосуванням праці використовують більше праці і більше капіталу на одиницю продукції, ніж для процесів із високим співвідношенням капіталу до праці. У сільськогосподарських компаніях, наприклад, співвідношення капіталу до праці на 33 % вище для найефективніших підприємств, ніж для найменш ефективних, водночас дохід на капітал та працю вище, відповідно, на 120 та 192 %. Таким чином, українські аграрні підприємства, технічно оснащаючи своїх робітників, могли б значно збільшити продуктивність як праці, так і капіталу.

Інтенсивність застосування капіталу  для категорій з різними показниками ефективності

 

Започаткована у 2000 р. земельна реформа, приватизація майна та закони, що регулюють реструктуризацію колективних та державних аграрних підприємств, мають на меті збільшити ефективність виробництва . Постає природне запитання: Чи була аграрна реформа 2000 р. ефективною ? Ефективна реструктуризація означає покращання управління ресурсами. Ефективна аграрна реформа також означає цінову лібералізацію, і як наслідок, покращання функціонування ринку ресурсів, що має привести до кращого розподілу ресурсів. Разом узяті ці два ефекти мали б сприяти покращанню економічної ефективності роботи українських підприємств. Чи мало місце таке покращання? На рис. 17.8 показано кернелщільності, які описують розподіл показників економічної ефективності в 1999 та 2002 рр.

Дохід на капітал і капитал

Вплив реструктуризації на економічну ефективність

 

Вплив реструктуризації на економічну ефективність

Грошові вирази величин у 2002 р. були індексовані, використовуючи відповідні дефлятори: загальні виробничі витрати були індексовані зваженим дефлятором1, доходи від продажу рослинної продукції були індексовані індексом цін для рослинництва, а доходи від продажу тваринної продукції — використовуючи індекс цін для продукції тваринництва. Підприємства у 1999 та 2002 рр. були об’єднані в одну групу і була оцінена спільна технологічна межа . Таким чином, оскільки ефективність виробництва 1999 та 2002 рр. була оцінена відносно тієї самої межі, то зсув у розподілі показників ефективності відображає як зміну економічної ефективності, так і можливий зсув межі найкращого виробництва між 1999 та 2002 рр. Перша колонка панелі на рис. 9.2 була зконструйована для колективних сільськогосподарських підприємств (КСП), що були трансформовані в приватні підприємства. КСП середньої колонки були трансформовані в сільськогосподарські товариства, а КСП правої колонки були трансформовані в кооперативи.

 

Заздалегідь можна було очікувати, що реструктуризація мала б змістити розподіл показників ефективності праворуч. Більше того, для приватних підприємств правостороннє зміщення розподілу очікується більшим, ніж для КСП, які були трансформовані в сільськогосподарські товариства та кооперативи. Це продемонстровано на рис. 17.8 в усіх зонах, крім Степової. Приватні підприємства зазнавали правостороннього зміщення розподілу показників ефективності, причому підприємства Полісся мали найбільше зміщення, перевірене за допомогою тесту середніх показників виборок. Зміщення в розподілі показників ефективності КСП , що були трансформовані в сільськогосподарські товариства, є нижчим. Середні показники ефективності значно зросли для сільськогосподарських товариств Полісся, Карпат та Степової зонн, у той час, як для Лісостепу зміщення було незначним. Розподіл показників ефективності для КСП, які були трансформовані в кооперативи трішечки змінився в Лісостеповій та Поліській зонах. В Степовій кліматичній зоні економічна ефективність здається погіршилась, в той же час як у Карпатській зоні частка ефективних підприємств збільшилась після реструктуризації.

 

Таким чином, результати аналізу вказують на те, що трансформація КСП у приватні підприємства мала помітні позитивні зрушення у термінах економічної ефективності та технологічних змін (зсув технологічної межі між 1999 та 2002 рр.). Трансформація в сільськогосподарських товариствах відбулася менш ефективно, у той час як перехід до кооперативів характеризувався недостатньо ефективною реструктуризацією, враховуючи як реформу управління, так і операційні пристосування. У той час як подані вище результати вказують на те, що сільськогосподарські товариства є найефективнішими у статичному сенсі (що можливо, тому що КСП, які вибрали таку організаційну структуру, були з самого початку ефективнішими), приватні підприємства є найефективнішою організаційною структурою в динамічному сенсі, тобто вони пристосовуються до теперішніх умов і вдосконалюють технологію виробництва швидше, ніж інші види підприємств.

 

Для того щоб пояснити різницю у показниках технічної ефективності для різних типів підприємств, регресуємо показник ефективності на кілька пояснювальних змінних, використовуючи моделі Тобіта. Серед пояснювальних змін є розмір сільськогосподарських підприємства (га), спеціалізація1, співвідношення кількості міндобрив до площі землі та співвідношення капіталу до праці. Результати наведено в табл . 17.3. Через те, що ми передусім зацікавлені в напрямку впливу, пропонуємо лише коефіцієнти, але не граничні впливи.

ОЦІНКА ВПЛИВУ РІЗНИХ ФАКТОРІВ  НА ТЕХНІЧНУ ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗА ТОБІТОМ

Вплив розміру підприємства на технічну ефективність виявився статистично значимим і негативним. Отже, невеликі підприємства переважно ефективніші за великі. Спеціалізація позитивно впливає на технічну ефективність: підприємства, які зосереджуються на меншому колі діяльності, є ефективнішими за інші. Внесення міндобрив також має суттєвий позитивний вплив на показники ефективності й величина цього впливу перевищує всі інші змінні.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
17.6. ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ
РОзділ 18. ВПЛИВ ЕКСПОРТНОГО МИТА НА РИНОК НАСІННЯ СОНЯШНИКА
Розділ 19. МИТО НА ЕКСПОРТ НАСІННЯ СОНЯШНИКУ: ПОГЛЯД З ІНШОГО БОКУ
Розділ 20. ДО ПИТАННЯ ПРО СТРАТЕГІЮ РОЗВИТКУ АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
17.2. МЕТОДОЛОГІЯ
Розділ 17. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ
16.5. ВПЛИВ МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ НА ЦІНИ АГРАРНОЇ ПРОДУКЦІЇ В УКРАЇНІ
16.4. ВРІВНОВАЖЕНИЙ РЕАЛЬНИЙ ОБМІННИЙ КУРС В УКРАЇНІ
16.3. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ
Дисциплiни

Англійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki