У цьому дослідженні використано аналіз оболонки даних (Data Envelopment аналіз) (DEA). Перевагою цього (непараметричного) підходу над параметричним, який використовувався в аналізі сільського господарства України та Росії в попередніх дослідженнях (Voigt, 2002; Kurkalova та Jensen, 2002), є те, що ми не робимо припущень стосовно форми виробничої функції.
Під поняттям ефективності підприємства розуміється здатність підприємства виробити якомога більше продукції, використовуючи дану кількість ресурсів («технічна ефективність виробництва продукції»). Або, альтернативно, ми можемо сказати, що ефективність означає здатність підприємства виробити даний обсяг продукції, використовуючи мінімум ресурсів («технічна ефективність використання ресурсів»). Обидва визначення є рівнозначними за умови постійного ефекту масштабу, а вибір методу для аналізу ефективності залежить від «поведінки» виробничої одиниці. Якщо кінцевою метою роботи підприємства є максимізація виручки — тоді доцільною є технічна ефективність виробництва продукції. Однак, якщо підприємство дотримується принципу мінімізації витрат, то під час аналізу ефективності необхідно оперувати поняттям технічної ефективності використання ресурсів. У нашому випадку ми припускаємо, що сільськогосподарські підприємства максимізують дохід. Це припущення є цілком доцільним, оскільки за умов планової економіки метою сільськогосподарських підприємств було виконання виробничих планів будь якою ціною, навіть якщо використання ресурсів було економічно неефективним. З початком перехідного періоду держава спочатку зменшила поставки ресурсів сільськогосподарським підприємствам, а згодом повністю відмовилася від цієї практики. За цих умов підприємства були змушені навчитися економно використовувати ресурси для того, щоб підтримувати сталі обсяги виробництва. Отже, ми припускаємо, що метою роботи сільськогосподарських підприємств є, щонайменше, повернення до рівня виробництва 1990 р., використовуючи при цьому мінімум ресурсів. Отже, у даній роботі ми зосереджуємо нашу увагу на ефективності виробництва продукції, що пояснюється нижче.
Основою DEA є побудова кривої (межі) базуючись на кращих підприємствах. Це досягається шляхом вирішення задачі лінійної оптимізації:
де Fk = max λk — технічна ефективність використання ресурсів фірми k за Фареллом, zk — змінні, що показують інтенсивність, з якою використовується кожне підприємство при побудові кривої найкращих підприємств, yk,m — продукція kго підприємства mго виду; xk,n — залучений ресурс nго виду, t — індекс часу; k = 1…K — кількість підприємств. Розв’язки даної проблеми оптимізації було отримано за допомогою комп’ютерної програми OnFront2. Значення Fkt, більші за одиницю, показують , наскільки можна збільшити випуск продукції за даного набору факторів виробництва. Згідно з Coelli та Battese (1998), технічна ефективність випуску продукції може набирати значень від нуля до одиниці та обернено пропорційна значенню показника (17.1). У нашому дослідженні використовуємо визначення технічної ефективності за Coelli та Battese.
Перш ніж продовжувати пояснення методології, варто зробити кілька зауважень стосовно інтерпретації технічної ефективності. Поперше, технічна ефективність є відносним показником, тобто, ми розглядаємо технічну ефективність підприємства відносно інших підприємств. Якщо кількість спостережень у вибірці незначна і підприємства більшменш однорідні, то більшість підприємств може виявитись ефективними, навіть якщо з економічного погляду вони не використовують ресурси ефективно. Крім того, оскільки Fkt є відносним показником, то він дуже чутливий до «крайніх» спостережень (спостережень, які значно відрізняються від інших). Отже, перед початком аналізу ці «крайні» спостереження вилучаються.
Подруге, у реальній економіці у більшості випадків ресурси, що використовуються різними підприємствами, відрізняються між собою. Це зауваження особливо важливе відносно такого ресурсу, як земля. Тому щоб зробити точніший аналіз, необхідно враховувати неоднорідність ресурсів. Проте неоднорідність, скажімо, такого ресурсу, як земля, визначається різницею у кліматичних умовах, природній родючості ґрунту та іншими чинниками, які досить складно оцінити. Тому для спрощення аналізу робимо досить сильне припущення, що ресурси є однорідними.
Потретє, початково показник технічної ефективності розраховувався виходячи лише із фізичних обсягів ресурсів і виробленої продукції. Однак у більшості випадків дуже важко зібрати реальні дані стосовно фізичних обсягів усіх ресурсів, що використовуються у виробництві. Саме тому в аналізі зазвичай використовуються агреговані дані (наприклад, виручка (результат діяльності) і матеріальні витрати (ресурси)). Однак використання агрегованих даних може призвести до зміщених оцінок ефективності (Färe та ін., 2002).
До цього моменту наше дослідження зосереджувалось на технічній ефективності випуску продукції. Однак економісти також зацікавлені у вимірюванні спроможності підприємства вибрати оптимальну (максимізуючи прибуток) комбінацію виробництва продукції. Така спроможність називається «ефективністю розміщення ресурсів». Добуток технічної ефективності та ефективності розміщення ресурсів дає «економічну ефективність», яка показує спроможність підприємства виробляти якомога більше продукції з даного набору факторів виробництва та спроможність вибрати оптимальний асортимент продукції.
Однією з цілей даного аналізу є порівняння ефективності підприємств різних форм власності. Ідею цього підходу зображено на рис. 17.1 для підприємств двох форм власності і для випадку, коли виробляється лише один вид продукції і використовується один вид ресурсу.
Нехай ABCD описує технологію, скажімо, державних підприємств, а RQFG — приватних підприємств. Крива технології ABFG побудована за припущенням, що підприємства мають однакову технологію виробництва і має назву Загальної межі. Розглянемо державне підприємство S. Відстань SL вимірює технічну неефективність у групі державних підприємств. Відстань від межі державних підприємств до Загальної межі (LN) вимірює неефективність, притаманну типу власності, і називається структурною технічною неефективністю. Далі розглянемо приватне підприємство P. Хоча воно є технічно неефективним у групі приватних підприємств, його структурна ефективність дорівнює одиниці. Отже , вищі середні значення структурної ефективності для приватних підприємств, наприклад, означають деяку їх організаційну перевагу над державними підприємствами.
Показник технічної ефективності також використовується для аналізу продуктивності . Показник Загальної продуктивності факторів виробництва (ЗПФ) розраховується як відношення середнього продукту двох періодів, тобто
або, альтернативно, ми можемо подати його у вигляді
|
|
M i (xt +1, yt +1, xt , yt ) = E(xt+1, yt+1, xt , yt ) ⋅T (xt +1, yt +1, xt , yt ) .
|
(17.4)
|
|
Е(.) показує відносну зміну ефективності у періоді t порівняно з періодом t + 1. Т(.) показує технологічну зміну, яка вимірює зміщення кривої виробничих можливостей між двома періодами (Mao та Koo, 1996).
