Ключовою проблемою оцінки впливу макроекономічної політики на аграрні ціни є оцінка врівноваженого реального обмінного курсу (е*) та відхилення наявного курсу (е) від свого врівноваженого рівня. Це відхилення називають індексом «незбалансованості РОКу». Razin та Collins (1997, с. 1) назвали незбалансованість РОКу «ситуацією, в якій актуальний РОК країни відрізняється від певного так званого ідеального РОКу». Обмін ний курс називають недооціненим, коли він девальвований більше, ніж ідеальний. Переоціненим називають обмінний курс, який ревальвовано більше , ніж його врівноважений стан. Вважається, що такі відхилення обмінного курсу впливають на економічні процеси: переоцінка загальмовує економічне зростання, у той час як недовгострокова недооцінка іноді створює сприятливі умови для економічного піднесення. Далі змоделюємо та оцінимо ВРОК і, відповідно, індекс незбалансованості РОКу в Україні.
16.4.1. Моделювання врівноваженого обмінного курсу
Існує відносно багато методів оцінки ВРОКу. У цій роботі використано методику, яку запропонував Edwards (Edwards, 1989; Edwards та Savastano, 1999)1. Edwards виділив змінні, що впливають на РОК у коротко та довгостроковому періодах . Довгострокові змінні називаються фундаментальними і саме вони визначають рівень ВРОКу. Тільки но відбуваються зміни цих показників, урівноважений обмінний курс також змінюється. Окрім фундаментальних змінних на РОК у короткостроковому періоді впливають монетарні показники, такі як рівень кредитування чи номінальна девальвація. Функцію довгострокового ВРОКу можна описати так:
|
ln(ВРОКt ) =в0 +вiln(ФУНДАМЕНТit ) +ut ,
|
(16.17)
|
де ФУНДАМЕНТit — вектор фундаментальних змінних.
У короткостроковому періоді РОК може відхилятися від свого стійкого врівноваженого стану через тимчасове коливання фундаментальних змінних та впливу монетарної і фіскальної політи
ки. Короткострокову функцію РОКу визначено так:
|
∆ln(РОКt ) = Θ[ln(ВРОКt ) − ln(РОКt −1 )] −
|
(16.18)
|
|
|
− λ[Zt − Z LRt ] + θ[ln(Et ) − ln(Et −1 )],
|
|
|
|
|
де РОКt — реальний обмінний курс; Zt — вектор, що вимірює макроекономічну політику; λ — швидкість коригування макроекономічних показників до свого стійкого збалансованого стану; Et — номінальний обмінний курс; Θ — швидкість самокоригування РОКу до свого довгострокового стійкого значення (що менший Θ, то повільнішою є швидкість самокорегування). Значення цього динамічного рівняння досить легко зрозуміти: РОК рухається від сьогоднішнього значення до майбутнього в бік свого врівноваженого стану (перший елемент з правого боку) з певними затримками, показаними швидкістю самокоригування Θ, яку можна назвати часом, необхідним для повного коригування відносних цін в економіці. У цьому процесі тимчасові відхилення фундаментальних змінних від своїх оптимальних значень (другий елемент ) та зміни номінального обмінного курсу (третій елемент) можуть дещо затримати корекцію РОКу.
Підставляючи рівняння (16.17) у (16.18) можна вивести таку скорочену форму РОКу:
ln(РОКt ) = γ0 + γiln(ФУНДАМЕНТit ) +
(16.19)
+ (1 − Θ) ln(ПВПt −1 ) − λ(Zt − Zt* ) + θНОМДЕВt + vt ,
де параметри гi – комбінація вi та θ; НОМДЕВ — номінальна девальвація; ПВП — показник виправлення помилки. Для оцінки рівнянь (16.17) та (16.19), спочатку потрібно вибрати відповідні змінні, що впливають на ВРОК та РОК в Україні . За даними Edwards та Savastano (1999), більшість емпіричних розрахунків ВРОКу в країнах з перехідною економікою та країнах, що розвиваються, залучали такі змінні: умови торгівлі, різницю зростання продуктивності праці, відкритість країни до торгівлі, рівень імпортних тарифів , рівень державного споживання та зовнішні капітальні потоки. Крім того, в дослідження часто передбачають монетарні та фіскальні змінні, а також девальвацію номінального обмінного курсу з метою врахування короткострокових відхилень РОКу від свого довгострокового значення.
Для розрахунків було використано квартальні дані з 1996 по 2001 рр. з різних статистичних джерел в Україні (НБУ, 2002; UEPLAC, 2002). Базуючись на наявності даних та їхній якості, було вибрано такі змінні для оцінки ВРОКу в Україні:
- Реальний обмінний курс (РОК) визначено як індекс оптових цін виробників у США, помножений на номінальний обмінний курс (грн/дол.) та поділений на індекс споживчих цін в Україні. Підвищення РОКу означає його девальвацію, а зниження — ревальвацію.
- Відкритість економіки до міжнародної торгівлі (ВІДКР) визначено як відношення суми загального експорту та імпорту до номінального ВВП країни. Торговельні бар’єри різних видів впливають на ВРОК. Так, підвищення імпортних тарифів призведе до зростання відносних цін на імпортні товари, зменшуючи попит на імпорт та знижуючи рівень обмінного курсу. Згідно з теорією, підвищення рівня відкритості зумовлює девальвацію ВРОКу (Edwards, 1994).
- Державне споживання (ДСПОЖ) визначено як частка витрат бюджету в номінальному ВВП країни. Загалом зростання рівня державного споживання викликає ревальвацію ВРОКу. Це спрацьовує через підвищення попиту на внутрішні та зовнішні товари з відповідним зростанням цін на внутрішні товари (ціни на зовнішні товари формуються на зовнішніх ринках і для малої країни є даними). Але безпосередній вплив на довгостроковий ВРОК залежить від секторального розподілу державних витрат між різними секторами (Edwards, 1994).
- Капітальні потоки (КАППОТ) визначено як відношення надходження нетто капіталів до номінального ВВП у попередньому періоді. Зростання обсягів надходження капіталів спричинює ревальвацію ВРОКу, бо вони підвищують ціни на внутрішні товари, зокрема, ціни на нерухомість. Однак, якщо надходження капіталу спричинені підвищенням внутрішнього попиту через зростання ВВП (а не фінансування бюджетного дефіциту), вони можуть не призводити до інфляційного тиску.
- Експансійну монетарну політику (МОНПОЛ) визначено як різницю між темпами зростання внутрішнього кредиту і реального ВВП у попередньому періоді. Монетарну політику залучено до аналізу РОКу, щоб оцінити її вплив у короткостроковому періоді, тому що в довгостроковому вона є нейтральною. Експансійна монетарна політика у разі незначного зростання ВВП підвищує попит на внутрішні товари, викликаючи ревальвацію РОКу через інфляційні процеси.
- Рівень фіскального дефіциту (ФІСК) визначено як відношення фіскального дефіциту до монетарної бази в попередньому періоді. За плаваючого обмінного курсу підвищення рівня бюджетного дефіциту викликає зростання попиту на внутрішні товари, а тому й ревальвацію РОКу. За фіксованого обмінного курсу експансійна бюджетна політика спочатку спричиняє зростання внутрішнього попиту з відповідним тиском угору на процентні ставки, зовсім не впливаючи на РОК. Проте в довгостроковому періоді підвищення попиту на внутрішні товари зумовить інфляцію, а отже, і ревальвацію РОКу (Mongardini, 1998).
- Номінальна девальвація (НОМДЕВ) є девальвацією номінального обмінного курсу (грн/дол.). Номінальна девальвація є вагомим інструментом коригування РОКу, але її сила лише в короткостроковому періоді. У довгостроковому періоді РОК може знову опинитися на незбалансованому рівні, якщо джерела початкового дисбалансу не було ліквідовано (Edwards, 1994).
16.4.2. Економетричні розрахунки
Для того щоб оцінити рівняння (16.19), використаємо двоступеневу модель викривлення помилки (twostep errorcorrection model) Engel та Granger (1987). За даними цих учених, коінтеграція означає, що специфікація виправлення помилки є адекватним процесом проведення оцінки даних. Оскільки РОК визначено так, що на нього впливають і довгострокові, і короткострокові змінні, специфікація виправлення помилки дозволяє оцінити короткострокові відхилення РОКу від свого довгострокового значення. Рівняння визначення довгострокового РОКу має такий вигляд:
|
ln( ВРОК t ) = γ0
|
+ γ1
|
ln( ВІДК t ) +
|
(16.20)
|
|
|
+ γ2 ln( ДЕРЖ t ) + γ3КАП t −1 + ut .
|
|
|
|
|
Результати оцінки показано в табл. 16.1. Усі ефекти мають очікувану позначку та є статистично значимими на конвенційному рівні. Показник відкритості має додатну позначку, тобто підвищення рівня відкритості призводить до девальвації ВРОКу. Результати також свідчать про те, що збільшення надходження іноземного капіталу в Україну викликає ревальвацію ВРОКу. Показник державного споживання до рівня ВВП має негативно значиму еластичність, засвідчуючи тим самим, що підвищення рівня державного споживання викликає ревальвацію ВРОКу, бо більша частина державних витрат в Україні припадає на внутрішні товари.
На другому етапі відхилення від довгострокової тенденції, оцінені в рівн. (16.20), залучено у модель виправлення помилки:
|
∆ ln( RER t ) = γ1∆ ln(OPEN t ) + γ2∆ ln(GOV t ) +
|
(16.21)
|
|
|
+ γ3∆(CAPFY t −1 ) + λ1∆EXCMON t + λ2 ∆FISC t +
|
|
+ θNOMDEV t + (1 − Θ) ln(ПВП t −1 ) + ut .
Результати економетричних оцінок короткострокової моделі РОКу подано в табл. 16.2. Незважаючи на невеликий розмір вибірки, вибрані змінні є статистично значимими та пояснюють РОК на 71 %. Це свідчить про те, що реальні змінні як група насправді багато важать у визначенні поведінки РОКу в Україні. Коефіцієнт швидкості самокоригування фактичного РОКу до свого врівноваженого значення є статистично значимим, але малим: Θ дорівнює 0,15 (1– Θ = 0,85). З економічного погляду таке значення Θ говорить про те, що за незмінності інших умов у разі тимчасового шоку фактичний РОК в Україні дуже повільно повертається до свого врівноваженого стану. За один рік коригується лише 48 % викривлення. Повна корекція (99,9 %) відбувається лише через 8 років1.
Показник монетарної політики має неочікувану позначку, але є статистично незначимим. Тому використані дані не свідчать про існування зв’язку між монетарною політикою та РОКом в Україні. Проблема може виникнути через недосконале визначення монетарної політики (припущення постійної швидкості обертання грошей) або ж через погану якість даних. Показник фіскальної політики є статистично значимим і має від’ємну позначку. Це означає, що за зростання фіскального дефіциту РОК ревальвує. Якщо бюджетний дефіцит за стабільної монетарної бази зростає на 10 %, за рік реальна ревальвація сягатиме 7,4 % за незмінності інших факторів, що визначають динаміку РОКу. Оцінка коефіцієнтів макроекономічної політики підтверджує думку, що незбалансована політика створюватиме умови, за яких РОК ревальвує до нестійкого рівня (Edwards, 1994).
Коефіцієнт номінальної девальвації статистично додатний, але невелике значення цього коефіцієнта означає, що за незмінності інших показників протягом першого року номінальна девальвація лише частково переходить у реальну. Хоча номінальна девальвація може служити вагомим інструментом для збалансування РОКу, для збереження його врівноваженого стану треба все ж таки ліквідувати джерело початкового дисбалансу. Якщо цього не зробити, після початкової девальвації РОК ревальвуватиме знову.
Реальні змінні також впливають на короткостроковий РОК. Відкритість економіки та державне споживання є статистично значимими з очікуваними знаками. Ліберальна торговельна політика сприяє девальвації РОКу — це стосується як експорту, так і імпорту. Коефіцієнт відкритості великий (0,83), що говорить про істотну роль відкритості економіки у визначенні динаміки розвитку РОКу в Україні. Вплив державного споживання є також відносно великим (–0,79), означаючи ревальвацію РОКу за підвищення рівня державного споживання. Нарешті, зростання капітальних надходжень сприяє ревальвації РОКу, хоч їх дія на РОК (еластичність дорівнює –0,007) набагато менша, ніж дія відкритості (або зовнішньоторговельного обороту).
Рис. 16.2 унаочнює фактичний та врівноважений РОК в Україні, а також різницю між цими обмінними курсами (незбалансованість РОКу). Урівноважений РОК та індекс незбалансованості було розраховано на основі економетричних результатів, деталі яких описаної у праці Zorya (2003). Ще раз наголосимо на необхідності обережного використання цих результатів: квартальні дані можуть дещо перекручувати реальну оцінку і незбалансованість РОКу, яка протягом певного періоду часу може бути дещо меншою або більшою, ніж показано на рис. 16.2. Однак наявність незбалансованості РОКу протягом 1996—1998 та 1999—2000 рр. є очевидною.
У період з другого кварталу 1996 р. по четвертий квартал 1998 р. РОК був переоцінений, з піком переоцінки в четвертому кварталі 1997 р. (21,9 %). Рівень переоцінки у 1996 р. у середньому становив 4,6 %, у 1997 р. — 16,2 % і в 1998 р. — 5 %. У цей період у державі відбувався перерозподіл значної частки ВВП, капітальні потоки надходили для покриття бюджетного дефіциту, структурні зміни відбувалися повільно, а торговельна політика не була ліберальною. Фінансова криза восени 1998 р. чітко показала, як карається непрофесіональне управління макроекономікою у відкритій економіці. Виходячи з теорії МЗЕ, поданої в підрозділі 16.1, єдиним вибором уряду в цій ситуації була девальвація обмінного курсу та поліпшення бюджетного управління.
Номінальна девальвація почалась у 1999 р., але різкої девальвації уряд намагався уникнути. У 1999 р. вона становила лише 4,8 %. У 2000 р. Україна відмовилася від фіксації номінального обмінного курсу, тому фактичний РОК перевищив свій урівноважений стан на 12,5 % (до другого кварталу 2000 р.). У цей період відкритість економіки була на своєму рекордному рівні, державні фінанси було збалансовано, а короткострокові іноземні капітали залишали країну. У 2001 р. РОК знову почав ревальвувати, навіть дещо переоцінившись на 3 % наприкінці року. Оскільки 2001 рік був першим роком значного зростання реального ВВП в Україні (на 9 %), можна було очікувати певну ревальвацію РОКу як реакцію на підвищення продуктивності. Тому визначена нами переоцінка РОКу на 3 % може й не являти собою незбалансованість обмінного курсу1.
