16.3. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ

У цій частині описано модель залежної економіки (МЗЕ) для пояснення ролі РОКу у відкритій економіці.

16.3.1. Модель залежної економіки

МЗЕ була запропонована в наукових працях австралійських економістів Meade, Salter та Swan. Пізніше цю модель було допрацьовано, нею стали активно послуговуватися для аналізу торгівлі та обмінного курсу¹. Основним припущенням МЗЕ є невелика країна з відкритою економікою, яка виробляє два типи товарів: зовнішні (експортні та імпортні) та внутрішні. Ця країна споживає товари, вироблені всередині країни, та імпортні товари (ІМП) . Імпортні товари є замінниками товарів внутрішніх виробників, тому товари внутрішніх виробників конкурують з імпортом. Рівень експорту (ЕКС) дорівнює надлишку пропозиції експортних товарів над споживанням цих товарів усередині країни. Для спрощення зроблено припущення, що всі три товари є кінцевими продуктами , щоб не ускладнювати модель проміжними товарами. У моделі експортні та імпортні товари об’єднано в групу «зовнішні товари» (ЗТ = ЕКС + ІМП). «Внутрішні товари» (ВТ) передбачені тільки для продажу на внутрішньому ринку¹.

Ціни на зовнішні товари (Ц^*_ЕКС та Ц^*_ІМП) встановлено світовими ринками, а припущення малої відкритої економіки свідчить про те, що країна не має впливу на світові ціни². Крім того, на внутрішні ціни цих зовнішніх товарів, що продаються на світових ринках, впливають номінальний обмінний курс і різні інструменти торговельної політики. Внутрішні ціни імпортних товарів визначаються так:

де Е — номінальний обмінний курс, а t_імп — імпортне мито, яке матиме від’ємну позначку в разі надання імпортної субсидії. Так само визначено й внутрішні ціни на експортні товари:

де t_екс — експортний податок, який матиме додатну позначку в разі використання експортної субсидії.

Ціни на внутрішні товари (Ц_ВТ) встановлюються лише рівнем внутрішнього попиту і пропозиції, а також виробничими витратами та інструментами фіскальної й монетарної політики. Насамкінець модель робить традиційне неокласичне припущення щодо гнучкості цін та заробітної плати, а також щодо повної зайнятості. «Це припущення може бути пом’якшене тим, що, наприклад, будьяка негнучкість цін на внутрішні товари призведе до перевиробництва внутрішніх товарів та, відповідно, викличе безробіття» (Corden, 1997. — С. 263). Також припущено, що капітал, хоча б у короткостроковому періоді, є немобільним фактором виробництва. Лише робоча сила може переходити із сектору в сектор.

Щоб вивести елементи рівноваги моделі, ціни на експортні та імпортні товари об’єднано в ціну на зовнішні товари (ЗТ), яка визначається таким способом:

1. Прикладами внутрішніх товарів є нерухомість, комунальні послуги, послуги фінансових та страхових інституцій, транспорт і т. п. Ціни на такі товари формуються всередині країни і мають лише опосередкований зв’язок із цінами на такі самі товари в інших країнах світу. У той же час ціни на зовнішні товари формуються на світових ринках і в більшості випадків є даними для певної країни.

2. Зірочка (*) біля індексу означає світові ціни.

де η — частка імпортних товарів у зовнішніх товарах.

Така агрегація дає можливість виведення ключового параметра моделі, реального обмінного курсу (e), визначеного як відношення відносних цін на зовнішні і внутрішні товари (так само, як і визначення Edwards):

Умова загальної рівноваги моделі потребує одночасного досягнення зовнішньої та внутрішньої рівноваги, тобто рівноваги на ринках зовнішніх і внутрішніх товарів. Рівновага на ринку внутрішніх товарів досягається тоді, коли попит на внутрішні товари покривається їхньою пропозицією (у цьому стані в економіці досягнуто повної зайнятості). Попит на внутрішні товари (ПО_ВТ) є функцією РОКу та внутрішнього споживання (ВС), яке визначається як сума внутрішнього приватного споживання, інвестицій і державного споживання. Підвищення РОКу (або його девальвація) здешевлює внутрішні товари проти зовнішніх (див. 16.4) і тим самим приводить до зростання попиту на ці товари . Падіння (ревальвація) РОКу викликає зворотні ефекти та знижує попит на внутрішні товари порівняно із зовнішніми товарами. Це трапляється тільки тоді, коли негативний вплив зміни доходу на ціну домінує над позитивним ефектом заміщення. Попит на внутрішні товари визначено так:

Пропозиція внутрішніх товарів (ПР_ВТ) є функцією тільки РОКу — підвищення РОКу зумовлює зменшення виробництва внутрішніх товарів через відносне зменшення ціни Ц _ВТ. Виходячи з раніше зробленого припущення про гнучкість цін, ринок завжди врівноважений у будьякий момент, тобто

Рівновага на ринку зовнішніх товарів так само визначається станом попиту та пропозиції. Попит на зовнішні товари (ПО_ЗТ) залежить від змін РОКу та внутрішнього споживання. Девальвація РОКу робить зовнішні товари дорожчими для внутрішніх покупців, знижуючи споживання їх. Падіння відносних цін приводить до зворотного ефекту:

Умова рівноваги на ринку зовнішніх товарів не є такою рестриктивною, як на ринку внутрішніх товарів. У короткостроковому періоді зовнішньому балансу (ЗБ) дозволено відхилятися від свого врівноваженого стану, тому що короткострокові відхилення можуть бути профінансовані зовнішнім капіталом, тимчасово вилученим з моделі для її спрощення. Однак у довгостроковому періоді торговельний незбалансований дефіцит у моделі не передбачено. Умову рівноваги на ринку зовнішніх товарів можна описати таким способом:

Загальна рівновага в економіці визначається за допомогою взаємозв’язку між загальною пропозицією та попитом. Загальне виробництво в економіці (ЗВ) дорівнює виробництву зовнішніх (ПР_ЗТ) і внутрішніх (ПР_ВТ) товарів:

Загальна пропозиція визначається рівнем виробництва обох товарів. Очікується, що девальвація РОКу (підвищення відносної ціни зовнішніх товарів) підвищує пропозицію зовнішніх товарів за рахунок ефектів доходу та заміщення. Також очікується, що пропозиція внутрішніх товарів зменшиться через домінування ефекту заміщення над ефектом доходу (Corden, 1997).

Загальне споживання (ЗС) в економіці визначається функцією попиту на внутрішні та зовнішні товари:

ЗС = ПО_ВТ (Ц_ЗТ / Ц_ВТ, ВС) + e ПО_ЗТ (Ц_ЗТ / Ц_ВТ, ВС).  (16.11)

Загальна рівновага в економіці досягається тоді, коли загальні доходи дорівнюють загальним видаткам. Загальну рівновагу здобуто за рахунок впливу РОКу та зміщення споживання між двома типами товарів:

Відхилення від точки Р згруповані в чотирьох зонах, названих Swan «Зонами економічних негараздів» (Swan, 1963). Кожна зона має свою комбінацію незбалансованості на ринках зовнішніх і внутрішніх товарів. Так у зоні I економіка має профіцит торговельного балансу та надлишковий попит на внутрішні товари, а в зоні IV — дефіцит торговельного балансу і надлишковий попит на внутрішні товари. Зона IV відображує становище , в якому знаходилася Україна до фінансової кризи 1998 року. На той момент країна мала великий торговельний дефіцит: фіксований номінальний обмінний курс разом з високою інфляцією зруйнував конкурентоспроможність українського експорту на зовнішньому ринку та виробництво замінників імпорту на внутрішньому . У той же час попит на внутрішні товари «підігрівався» високим дефіцитом бюджету та припливом капіталу для фінансування цього дефіциту. Стан економіки був далеким від рівноваги, і щоб повернутися до врівноваженого стану перед урядом стояло завдання зменшити витрати і водночас змістити витрати від імпорту на внутрішні товари та замінники імпорту. Фінансова криза допомогла вирішенню обох завдань:

1. Через те, що приватні інвестори припинили фінансування дефіциту бюджету, уряду нічого не залишалося як зменшити витрати, покращити фіскальну дисципліну і, тим самим, збалансувати бюджет. У 2000 р. країна отримала перший профіцит бюджету з моменту проголошення незалежності.

2. Через те, що уряд більше не мав змоги задовольняти попит на валюту за штучно заниженим обмінним курсом, обмінний курс почав коливатися і девальвував з 2 грн/дол. США в середині 1998 р. до 5 грн/дол. США в кінці 1999 р. Номінальна девальвація покращила конкурентоспроможність українського експорту та замінників імпорту. Внутрішній попит змістився з імпорту на внутрішні товари та внутрішні замінники імпорту.

Усі ці зміни призвели до зниження рівня споживання в Україні, оскільки приватному і державному секторам довелося жити в рамках своїх фінансових можливостей. Девальвація РОКу або, іншими словами, підвищення цін на зовнішні товари відносно цін на внутрішні товари, «надала сигнал» економіці України, що внутрішній попит має зміститися від зовнішніх до внутрішніх товарів, а виробництво — від внутрішніх до зовнішніх товарів. Це викликало початковий рух економіки ліворуч угору (рис. 16.1). Відповідне коригування торговельного дефіциту та підвищення продуктивності економіки викликали ревальвацію РОКу та зміщення кривої ВТ праворуч угору. Ці зміни наблизили Україну до загальної макроекономічної рівноваги — ситуації, в якій країна перебуває останні чотири роки.

16.3.2. Обмінний курс та ціни на аграрну продукцію

Оскільки більшістю сільськогосподарських продуктів можна торгувати на зовнішніх ринках, з попередньої частини стає зрозумілим, що ціни на ці продукти знаходяться під впливом макроекономічної політики та змін економіки. Загалом ціни на аграрну продукцію визначаються на світових ринках, тому вони є даними для невеликої відкритої економіки. Світові ринки надсилають цінові сигнали внутрішнім сільськогосподарським виробникам для прийняття виробничих та інвестиційних рішень, але передачі цінових сигналів від світового на внутрішній ринок часто перешкоджає аграрна торговельна політика. Для оцінки цих перешкод економісти використовують Рівень номінальної підтримки (РНП), який визначається так:

де Ц_{ва —} ціна, яку отримує фермер за свою продукцію на внутрішньому ринку; Ц _са — ціна за цю аграрну продукцію на кордоні Ц_кр, конвертована в місцеву валюту за номінальним обмінним курсом E₀ та скоригована на вартість маркетингових і трансакційних витрат таким способом , що Ц_са = E₀ Ц_кp. Негативне значення РНП свідчить про те, що ціни, котрі аграрні виробники отримують усередині країни, є нижчими за можливі ціни через проведення аграрної торговельної політики (наприклад, уведення експортного податку). Позитивне значення РНП, навпаки, означає, що внутрішні ціни підтримуються.

Однак Krueger, Schiff та Valdes довели, що така оцінка викривлення цін є неповною, і запропонували покращити методологію, враховуючи при цьому:

1. вплив імпортної політики захисту промисловості через ціни неаграрної продукції (Ц_н.а) так, як описано вище;

1. будьякі відхилення актуального РОКу (е₀) від свого врівноваженого рівня (е^*), викликані макроекономічною політикою (Krueger та ін., 1998; Schiff та Valdes, 1992 і 1999). Прибутковість аграрного виробництва залежить не лише від цін на кінцеву продукцію, а й від цін на промислові засоби виробництва. Оскільки класичний РНП не враховує цей факт, а ціни на засоби виробництва можуть бути викривлені заходами державної політики (наприклад, через введення імпортного мита на сільськогосподарські машини, що являє собою ефективний податок для аграрних виробників), Krueger, Schiff та Valdes запропонували зробити відповідні поправки. Крім того, класичний РНП також припускає, що економіка перебуває у стані рівноваги, або, іншими словами, фактичний РОК збігається з урівноваженим РОКом. Однак, якщо стан економіки неврівноважений, фактичний РОК не збігатиметься з ВРОКом, що означатиме підтримку або оподаткування сільського господарства. Наприклад, до фінансової кризи переоцінка РОКу знижувала конкурентоспроможність аграрного сектору України — бюджетний дефіцит, фіксований номінальний обмінний курс та інші проблеми макроекономічної політики призводили до прихованого оподаткування сільськогосподарських виробників. Класичний РНП не враховує цих ефектів, які також важливі для ціноутворення на аграрних ринках. Тому Krueger, Schiff та Valdes запропонували оцінювати рівень прямої, непрямої та загальної номінальної підтримки.

Рівень прямої номінальної підтримки (РНП_п) оцінено таким способом:

де Ц*са — ціна світового ринку на кордоні в місцевій валюті, скоригована на індекс незбалансованості РОКу (е*/е0) так, що Ц*са = Цса е*/е0; Цн.а — індекс ціни на неаграрну продукцію з часткою товарів, що продаються на зовнішніх ринках, β за ціни Цн.аЗТ, та з часткою внутрішніх товарів 1 – β за ціною Цн.аВТ : Цн.а = β ×× Цн.аЗT + [1 – β]Цн.аВT; Ц*н.а — індекс ціни на неаграрні товари, де частина зовнішніх товарів оцінена за врівноваженим обмінним курсом е* та рівнем торговельних інтервенцій (tna), що належать до імпорту неаграрних товарів, тому що

вимірює вплив прямої політики на відносні ціни сільськогосподарської продукції

за відсутності всіх інтервенцій

Рівень непрямої номінальної підтримки (РНПн) визначається в такий спосіб:

РНП_н вимірює лише ефекти викривлення цін на аграрну продукцію через проведення макроекономічної політики та політики захисту промисловості, враховуючи незбалансованість РОКу (е^*/е₀) та вплив торговельної політики на ціни неаграрної продукції, що продається на зовнішніх ринках Ц_н.аЗТ. РНП_н однаковий для всіх товарів, що продаються на зовнішніх ринках, оскільки Цва не з’являється в (16.15).