Цей розділ пояснює принципи побудови моделі аграрних ринків та визначення одиниць (мір) ефективності й політичних трансфертів, що використовуються в політичному аналізі. Вивчення аграрної політики охоплює три рівні – мікроекономічну поведінку виробників, маркетинг та торгівлю, макроекономічні зв’язки. Зазвичай аграрні економісти приділяють не однакову увагу цим трьом аспектам. Виробництву на мікрорівні приділяється найбільша увага, маркетингу та торгівлі менша, а макроекономічним зв’язкам –мало уваги або й зовсім ігноруються. Ми дотримуємося думки, що надмірна спеціалізація заважає успішному політичному аналізу. Слід розуміти всі ці компоненти і зв’язки між аграрними системами, внутрішніми й зовнішніми ринками та макроекономічною політикою. Аналітики повинні оцінювати впливи, витрати та вигоди в сукупності.
Підхід МАР є системою подвійного обліку. Аналітики, які користуються МАР, повинні надавати відповідну оцінку всім політичним впливам на витрати та доходи аграрних виробників. За цим методом, наприклад, можна аналізувати функції реакції на внесення мінеральних добрив, запровадження кількісних обмежень торгівлі та зміни реального обмінного курсу національної грошової одиниці. Основною прикладною задачею є побудова матриць обліку доходів, витрат і прибутків. МАР будується для вивчення певної вибраної аграрної системи, використовуючи дані аграрного виробництва, просування продукції від виробника до переробника, саму переробку та маркетинг від переробника до оптовика кінцевої продукції. Вплив товарних і макроекономічних заходів можна виміряти порівнюючи із ситуацією, коли такі заходи відсутні.
2.1. ПРАКТИЧНІ ПИТАННЯ, ЩО ВИРІШУЮТЬСЯ ЗА ДОПОМОГОЮ МЕТОДУ
За допомогою моделі аграрних ринків досліджують такі основні питання:
а) вплив політики на конкурентоспроможність та доходи виробників;
б) вплив інвестиційної політики на економічну ефективність та відносні переваги;
в) вплив аграрних науковоприкладних досліджень на зміну технологій.
Результати можна використовувати з метою визначення типів господарств відповідно до виду продукції, що вони виробляють, типу використаної технології та агрокліматичної зони, в якій розміщене дане господарство, є конкурентоспроможними за поточної політики , що впливає на ціни на продукцію та ресурси виробництва, і як їх прибутки змінюються зі зміною політики. Питання аграрної політики, яким чином ціни на сільськогосподарську продукцію впливають на прибутки господарств, має першорядне значення для аграрного блоку уряду. За підходу МАР, дані щодо бюджетів господарств ( виручка від реалізації та витрати на ресурси) збираються для основних аграрних (продуктових систем). Визначення прибутку, що його насправді отримує господарство, є простим, але важливим початковим результатом аналізу. Він показує, які господарства є конкурентоспроможними на даний час і як їхні прибутки можуть змінитися залежно від зміни політики.
Друге питання стосується економічної ефективності (або відносних переваг) аграрних систем, і яким чином додаткові державні інвестиції можуть змінити поточну ефективність. Які продуктові системи, визначені певною технологією виробництва та агрокліматичними зонами, мають значні та незначні відносні переваги, і яким чином нові інвестиції з боку держави та приватних структур можуть покращити ситуацію. Інвестиційна політика є одним з першочергових завдань уряду, що розподіляє фінансові ресурси, у тому числі й іноземну допомогу, для збільшення ефективності та прискорення зростання національного доходу.
За допомогою методу МАР аналітики обчислюють доходи, витрати та прибутки, що містяться в бюджетах господарств та маркетингових бюджетах. Оцінка ефективності виробництва продукції та ресурсів дозволяє забезпечити найвищий можливий рівень національного доходу. Різниця між доходами та витратами для систем, оцінених за суспільними цінами, є суспільним прибутком, що і є мірою економічної ефективності. Нові інвестиції, що зменшують суспільні витрати, також збільшують суспільні прибутки та покращують ефективність. Розуміння сукупності суспільної прибутковості агарних систем значно зменшує кількість деталізованих аналізів витрат та вигод, потрібних для оцінки інвестиційних альтернатив.
Третя група питань — оптимальний розподіл коштів на аграрні дослідження. Яким чином економічний аналіз може визначити найперспективніші напрями фундаментальних та прикладних досліджень для підвищення врожайності культур та продуктивності худоби , зменшення суспільних витрат, і, отже, збільшити суспільні прибутки. Це питання постає перед управлінцями міжнародних аграрних науководослідних центрів, міжнародних організацій та аграрних наукових закладів окремих країн, а також задається урядовцям, котрі розподіляють кошти на наукові дослідження.
Підхід, який використовується в МАР, розпочинається з підрахунку фактичних рівнів приватних (ринкових ) та суспільних (ефективних) доходів, витрат та прибутків. Таке обчислення показує рівень прибутку, що утворюється внаслідок політичних трансфертів, а не економічною ефективністю. Далі аграрним науковцям потрібно змоделювати зміни продуктивності та ресурсів виробництва, спричинені альтернативними науководослідними програмами . Ефективність таких змін можна виміряти через дослідження того, яким чином змінюються приватні та суспільні прибутки від застосування існуючих технологій виробництва.
2.2. МОДЕЛЬ АГРАРНИХ РИНКІВ
Модель аграрних ринків є продуктом двох облікових тотожностей. Перша тотожність визначає прибутковість як різницю між доходами та витратами, друга вимірює вплив відхилень (викривляючої політики та провалів ринку) як різницю між фактичними параметрами та параметрами, які б існували у разі усунення цих відхилень. Через заповнення елементів МАР для аграрних систем аналітик може виміряти як розмір трансфертів, що виникають унаслідок проведення певних політичних заходів, так і економічну ефективність системи.
Прибутки визначаються як різниця між валовими (або на одиницю) доходами від реалізації продукції та витратами на її виробництво. Це визначення утворює першу тотожність облікової матриці. У МАР прибутковість вимірюється горизонтально — за всіма колонками матриці, як це демонструється в табл. 2.1. Прибутки, у правій колонці, визначають відніманням витрат, що містяться у двох центральних колонках, від доходів, що містяться в лівій колонці. Отже, записи в кожному рядку колонки є компонентом прибуткової тотожності — доходи мінус витрати дорівнюють прибутку.

Позначення: Приватні прибутки D дорівнюють А мінус С . Суспільні прибутки Н дорівнюють Е мінус G. Трансферти виробництва І дорівнюють А мінус Е. Трансферти міжнародних ресурсів J дорівнюють В мінус F. Трансферти внутрішніх ресурсів K дорівнюють С мінус G. Чисті трансферти L дорівнюють D мінус Н. Вони також дорівнюють І мінус J мінус K.
Коефіцієнти співвідношення між різними видами продукції:а) коефіцієнт приватних витрат на внутрішні ресурси (PCR) = C/(A – B); б) коефіцієнт суспільних витрат на внутрішні ресурси (DRC) = G/(E – F); в) коефіцієнт суспільних витрат та вигод SCB = (F + + B)/E; г) номінальний коефіцієнт захисту (NPC) виробництва продукції (NPCO) та ресурсів (NPCI), що беруть участь у міжнародній торгівлі: А/Е та В/F відповідно; д) ефективний коефіцієнт захисту (EPC) = (A – B)/(E – F); є) коефіцієнт прибутковості (РС) = (А – В – С)/(Е – F – G) або D/H; ж) коефіцієнт субсидування виробників (SRP) = L/E або (D – H)/E.
Кожна МАР містить дві колонки витрат, одна містить витрати на вхідні ресурси, що беруть участь у міжнародній торгівлі (міжнародні), друга містить внутрішні ресурси. Проміжні вхідні ресурси — мінеральні добрива, пестициди, закуплене насіння, корми , електроенергія, транспортні засоби та паливо — поділяються на міжнародні та внутрішні ресурси. Такий процес поділу проміжних вхідних товарів або послуг поділяє проміжні витрати на чотири категорії: міжнародні ресурси, внутрішні ресурси, трансферти (податки та субсидії, які не враховуються в суспільній оцінці) та ресурси, що не беруть участі в міжнародній торгівлі (котрі після цього також можна розподілити таким чином, щоб, урештірешт, отримати тільки три компоненти — міжнародні, внутрішні ресурси та трансферти).
Наступний приклад ілюструє процес розподілу проміжних вхідних товарів і послуг. Мінеральні добрива практично для всіх країн світу є проміжним міжнародним виробничим ресурсом. Якщо окрема країна є чистим імпортером мінеральних добрив, то суспільна вартість певного виду мінеральних добрив для аграрної системи задається ціною імпорту CIF1 цього виду мінерального добрива плюс суспільні витрати на переміщення цього ресурсу до репрезентативного місця розташування в системі. Ціну імпорту знайти не важко. Але суспільний облік внутрішніх маркетингових витрат — це вже інша історія. У даному випадку необхідно вивчати транспортний сектор та розподіляти витрати на працю, капітал, паливо і т. ін. Кожну з таких статей витрат потім потрібно ще розбивати використовуючи відповідну світову ціну та оцінку внутрішніх транспортних витрат.
2.2.1. Приватна прибутковість
