Розділ 8. СУСПІЛЬНА ОЦІНКА РЕСУРСІВ
У цьому розділі розглядаються питання визначен-ня суспільних цін на ресурси в моделі загальної рів-новаги. Нестача інформації часто ускладнює оцінку моделі загальної рівноваги або ж робить її просто неможливою. В МАР відхилення дорівнюють різниці між приватними та суспільними значеннями. Почи-наючи з фактичних (приватних) цін на ресурси, мож-на отримати суспільні ціни через коригування цих цін відхиленнями. На ціни на ресурси безпосередньо впливають викривлення на ринку ресурсів, які за-проваджені певною політикою (наприклад, законодавче встановлення рівня орендної плати за землю, регулювання відсоткових ставок, мінімальні ціни то-що) та недосконалостями ринку ресурсів (наприклад, монопсонія та монополія). Фактичні ціни на ресурси можуть зазнавати впливу також і опосередковано через відхилення на товарному ринку та мікроекономічні викривлення. Більше того, використання ресурсів може змінюватися залежно від того, як виробники коригують свої обсяги виробництва відповідно до суспільних цін на продукцію та ресурси. Якщо відбувається реакція на ціну продукцію та заміна використання ресурсів у великій кількості галузей, то сукупний попит на кожен ресурс може змісти-тись, змінюючи таким чином і ціни на ресурси.
8.1. ВИЗНАЧЕННЯ ЦІНИ НА РИНКУ РЕСУРСІВ
Суспільна оцінка внутрішніх ресурсів відрізняється від суспільної оцінки міжнародної продукції, оскільки припускається, що ресурси не мобільні між країнами. У принципі, можливості міжнародної міграції можуть домінувати на ринку ресурсів , і суспільна ціна ресурсу буде визначатися зовні, як у випадку з міжнародною продукцією. У країні з абсолютно лібералізованим ринком капіталу, наприклад, не існує ніяких обмежень на внутрішню інвестиційну поведінку. Інвестор вільний у своєму виборі між внутрішніми та зовнішніми інвестиційними можливостями. Оскільки світовий ринок капіталу набагато більший за внутрішній, то дохідність інвестицій можна розглядати як екзогенну зміну для внутрішнього ринку. Внутрішні викривлення на ринку капіталу можна не враховувати. Такі викривлення впливають на обсяг залученого або експортованого капіталу, а не на суспільну вартість його. Аналогічно, якщо еміграція робочих набуває поширеного характеру, то національна економіка має запропонувати заробітну плату не нижче визначеної в зовнішніх економіках. Зновутаки, для розрахунку суспільної вартості необхідні знання відхилень внутрішнього ринку.
Серед внутрішніх ресурсів тільки земля є універсально немобільною. Проте в більшості країн міжнародна міграція праці та капіталу також дуже обмежена. Обмеження відображають культурні відмінності (наприклад, мова та релігія), заборонні трансакційні витрати міграції або обмеження, застосовані зовні щодо доступу на ринок. За таких обмежень можливість зовнішніх доходів матиме певний вплив на ціни внутрішніх ресурсів, а ціни на ресурси можна вважати такими, що визначаються на внутрішніх ринках.
У простій моделі загальної рівноваги припускається, що обсяги постачання ресурсів фіксовані. Як наслідок, визначення ціни на ресурс повністю залежить від попиту на нього. Відносно легко врахувати і вплив з боку пропозиції на вибір суспільної ціни. Одним нереалістичним аспектом вертикальної кривої пропозиції є її перетин з віссю х, це означає, що ціни на ресурси можуть опуститися до нуля без впливу на обсяг пропозиції ресурсу. Насправді ж, кожен ринок, імовірно, характеризується мінімальним рівнем цін, нижче якого жоден з ресурсів не буде постачатись на ринок.
На рис. 8.1 показано вплив мінімальної зарплати на рівні прожиткового мінімуму на ринку некваліфікованої праці. Крива ринкової пропозиції представлена кривою з правостороннім кутом wsbAS замість QSS. Початкова крива попиту представлена D. Сукупний попит на працю QD знаходиться на рівні мінімальної резерваційної ціни. Результатом є безробіття, що дорівнює QS – QD. Заробітна плата теоретично може знизитися до рівня ринкового очищення, w*, однак ніхто з працівників не бажає працевлаштовуватися за заробітну плату нижче прожиткового мінімуму. Безробіття можна подолати, якщо зросте попит, наприклад до D′. Таке зростання можна спровокувати запровадженням технології з інтенсивним використанням робочої сили, збільшенням обсягу виробництва або зростанням цін на продукцію. Якщо пропозиція праці зростатиме з часом, такі зміни є необхідними для зменшення безробіття.

Цей випадок демонструє «природний» рівень безробіття, який не можна пов’язати з жодним із викривлень або ринковими провалами. Отже, такі аспекти можна не враховувати під час суспільної оцінки вартості ресурсів виробництва. Ресурси, які повністю зайняті, створюють певне обмеження на виробництво і потенційний національний дохід. Їх можна збільшити у разі, якщо збільшиться пропозиція повністю зайнятого ресурсу. Але ринкові ціни на додаткову кількість ресурсів не зазнають змін. Альтернативними витратами цих ресурсів для економіки є їхні резерваційні ціни — зарплати на рівні прожиткового мінімуму для працівників і витрати на підготовку капіталу та землі до продуктивного використання.
8.2. ВІДХИЛЕННЯ ТА СУСПІЛЬНІ ЦІНИ НА РЕСУРС
За умов конкурентного ринку та за відсутності відхилень на ринку ресурсів ціни на повністю залучені ресурси відображатимуть граничну вартість продукту. Якщо D відображає еквівалентну ціні вартість відхилення на ринку ресурсів, то фактичні ціни можна виразити так:
Рівняння 8.1:
wP = PP (MPPP ) + D,
де w — ціна ресурсу, Р — ціна продукції, МРР — граничний фізичний продукт (OQ/AL). Верхній індекс Р використовується для того, щоб позначити змінні, які спостерігаються за умовами приватного ринку.
Фактичні значення РP та МРРР також можуть бути викривленими відносно їх суспільної вартості. Якщо використовувати t задля позначення відхилень цін на продукцію та ОМРР, щоб позначити відхилення граничних фізичних продуктів, то рівняння 8.1 можна переписати так:
Рівняння 8.2:
wP = (PW + t)(MPPW + MPPCMD + ∆MPPFMD ) + D,
де верхній індекс W використовується для того, щоб позначити значення змінної за світових цін на продукцію. ∆MPPCMD позначає вплив викривлень товарного ринку на продуктивність ресурсів, а ∆MPPFMD позначає вплив викривлень на ринку ресурсів на продуктивність ресурсів. Рівняння 8.2 можна перегрупувати так:
Рівняння 8.3:
wP = (PW ⋅ MPPW ) + (t ⋅ MPPW ) + (PW + t)(∆MPPCMD ) + + (PW + t)(∆MPPFMD ) + D.
Суспільна ціна на ресурс, wS, є значенням граничного продукту, виміряного за світових цін. Це є перший елемент правої частини рівняння 8.3, (PW ⋅MPPW ) .
Якщо рівняння 8.3 перегрупувати та не зважати на елементи t ⋅MPPW , то можна отримати таке рівняння:
Рівняння 8.4:
wP − wS = (t ⋅MPPW ) + (PW ⋅∆MPPCMD ) + (PW ⋅∆MPPFMD ) + D.
Рівняння 8.4 засвідчує, що різницю між приватними цінами на ресурси та їх суспільними вартостями можна пояснити двома категоріями впливу. Елемент (t ⋅MPPW ) + (PW ⋅∆MPPCMD ) демонструє вплив відхилень товарного ринку на ціни на ресурси. Елемент (PW ⋅∆MPPFMD ) + D описує вплив відхилень ринку ресурсів.
Ці відхилення впливають на ціни на ресурси безпосередньо і, можливо, опосередковано через вплив на продуктивність ресурсів. Фіксування високих цін на ресурси за допомогою певного законодавчого акта, наприклад, стимулюватиме виробників до зменшення використання ресурсів і матиме наслідком штучно завищені граничні продуктивності.
Деталізований вигляд відхилень цін на ресурси, показаний у рівнянні 8.4, надає організаційні рамки для оцінювання тіньових цін. Починати можна з фактичних цін на ринку (зарплати, дохідність капіталу, земельна рента), а потім визначати різноманітні відхилення і, врештірешт, робити певні висновки про їх кількісну значимість. Ідеальними умовами розрахунку суспільних цін на ресурси є ситуація, коли відомі оцінки кривих попиту та пропозиції на ресурси для кожного сектору економіки. Ціни та кількість на приватному ринку можна поєднати разом з інформацією про відхилення, щоб визначити зміщення або рух вздовж кривих попиту та пропозиції на кожному ринку ресурсів. Якщо такої інформації немає або оцінки вважаються не надійними, потрібно виконувати наближені оцінки суспільних вартостей.
У наступних параграфах розглядаються дві категорії відхилень рівнянні 8.4:
а) відхилення на ринку ресурсів;
б) відхилення на товарному ринку. Усе обговорення фокусується на питаннях розрахунку. Після цього розглядаються дві групи опосередкованого впливу на ціни на ресурси. Макроекономічні викривлення впливають на ціни ресурсів через спричинений обмінним курсом вплив на ціни продукції та через безпосередній вплив на ціну внутрішніх капітальних ресурсів. Замінність ресурсів є реакцією на зміни відносних цін на них і відповідає за частину фактичних змін граничних фізичних продуктів, що описуються рівнянням 8.4.
8.2.1. Відхилення на ринку ресурсів
 |