Розділ 7. СУСПІЛЬНА ОЦІНКА ТОВАРІВ
Світові ціни є стрижнем суспільної оцінки та аналізу ефективності аграрних систем. У першому параграфі цього розділу використовується проста модель загальної рівноваги, щоб показати, яким чином економіка досягає найвищого рівня виробництва та доходу за світових цін. У процесі максимізації визначаються ціни на ресурси, що дає основу для суспільної оцінки нової товарної системи. Якщо нова товарна система не в змозі сплачувати суспільну вартість внутрішніх ресурсів за світових цін, то національний дохід можна було б збільшити, використовуючи внутрішні ресурси в інших товарних системах.
Оскільки світові ціни відображаються в іноземній валюті, потрібно використовувати обмінний курс, щоб їх конвертувати в національну валюту. Зазвичай записи клітинок МАР виражаються в одиницях національної валюти, оскільки дані про доходи та витрати в приватних цінах збираються в національних грошових одиницях і коригування ринкових провалів та оцінок суспільних цін зручніше виконувати в національній валюті, а не в іноземній. Оцінка МАР в одиницях іноземної валюти не дасть ніяких переваг, оскільки потрібно буде використовувати обмінний курс, щоб конвертувати національну валюту в іноземну. Далі виникає питання, чи офіційний обмінний курс, якщо він зафіксований урядом та адміністрований центральним банком, – є адекватним вибором коефіцієнта конверсії? У другому параграфі цього розділу розглядаються обставини, за яких інші величини обмінного курсу можна використовувати для визначення суспільної ціни. В останньому параграфі розглядається неміжнародні товари. Оскільки цим товарам не вистачає світових ринків (за визначенням), то суспільна оцінка неміжнародних товарів базується на розрахунках суспільних виробничих витрат.
7.1. СУСПІЛЬНІ ЦІНИ В МОДЕЛІ ЗАГАЛЬНОЇ РІВНОВАГИ
Модель міжнародної торгівлі з двома товарами та двома ресурсами надає найпростіші рамки, у межах яких встановлюється базис для визначення суспільної ціни. Рис. 7.1 свідчить, що можна виробляти два продукти, Q1 та Q2, за постійних двох внутрішніх ресурсів праці та капіталу . Обидва ресурси необхідні для виробництва кожного продукту і обидва можна переміщувати з одного сектору в інший. Виробництво обох товарів відбувається за постійної віддачі від масштабу. Наприклад, подвоєння використання ресурсів у секторі призводить до подвоєння величини виробництва продукції. Ці два припущення забезпечують те, що крива виробничих можливостей знаходиться від центру щонайменше на відстані лінії EZF. Якщо весь обсяг праці та капіталу використати в секторі Q1, то виробництво дорівнюватиме Е, тоді як повне використання всіх ресурсів у секторі Q2 дає обсяг виробництва F. Використання тільки половини кожного з ресурсів у кожному секторі дає комбінацію виробництва в точці Z, що є половиною максимальних величин обсягів виробництва Q1 та Q2.
7.1.1. Світові ціни та максимальний рівень споживання
