Розділ 9. ПОБУДОВА МОДЕЛІ АГРАРНИХ РИНКІВ (МАР) ДЛЯ ТОВАРНИХ СИСТЕМ
Цей розділ містить основи емпіричної оцінки МАР. Оцінювати елементи першого рядка моделі – приватні доходи, витрати і прибутки – просто. Значення записів цього рядка базуються на безпосередньому спостереженні за фактичними доходами і витратами в існуючих товарних системах. Розрахунки елементів другого рядка – суспільні доходи, витрати і прибутки – складніші (комплексні) вправи. Потрібно визначити вплив політики і ринкових провалів на виробничі системи, переглядаючи (змінюючи), таким чином, фактичну вартість доходів і витрат. Подальші ускладнення емпіричної оцінки пов’язані з тим, що товарні (ринкові) системи складаються з різних видів діяльності – виробництва, переробки і збуту. Ці види діяльності становлять сукупність для дослідження, а товарні системи узагальнюють витрати і доходи кожної діяльності. Ці аспекти оцінки детально розроблені в наступному параграфі.
У цьому розділі розглянуто питання організації і подання бюджетних даних. Перше завдання під час розробки МАР полягає у виборі системи, яка тісно пов’язана з питаннями відповідної політики. При цьому приймаються рішення стосовно виробництва аграрної продукції, її руху від аграрного підприємства до переробника, переробки і поставки на оптовий ринок. Оскільки в МАР використовуються і приватні і суспільні ціни на ресурси та продукцію, інформація щодо витрат і доходів розподілена двома способами. Поперше, дані про кількість і ціну зазвичай необхідні для оцінки суспільних витрат і доходів. Подруге, приватні витрати класифіковані за чотирма ресурсами: праця, капітал, земля і міжнародні ресурси.
9.1. МЕТОДОЛОГІЯ ОЦІНКИ
Метод, закладений емпіричною побудовою МАР, можна зобразити методом перегляду записів МАР через ціни та кількості. МАР можна описати так:

де p — ціна продукції; pi — ціна іго міжнародного ресурсу; qi — кількість ії одиниці продукції (Q); wi — ціна jго ресурсу; li — кількість ії одиниці продукції; π — прибуток. Верхній індекс D означає, що вартість змінної визначається за існуючими (приватними) цінами. Верхній індекс S означає, що вартість змінних приймається за суспільними цінами.
Наведена вище МАР описує витрати і доходи на одиницю продукції (продукції); q та li являють собою коефіцієнти співвідношення вхідних ресурсів та виробництва продукції (ресурс— продукт). Ці параметри матриці можна виразити так само, як величини на 1 гектар, на кожне підприємство або на іншу досліджувану одиницю, q та li потрібно лише домножити на відповідну кількість продукції.
Для того щоб оцінити МАР, системи, які розглядаються, мають спочатку бути ідентифіковані . Потім для кожної досліджуваної системи збираються дані про ціни, рівень виробництва продукції та використання ресурсів, і оцінюється перший рядок МАР. Потім визначені ціни і кількість змінюють так, щоб відобразити суспільну вартість, що й відображається другим рядком моделі. Необхідні суспільні ціни можна визначати прямим способом (світові ціни для міжнародних продуктів та ресурсів), або їх можна отримати непрямим способом (наприклад, використовуючи інформацію про відхилення для порівняння суспільних і приватних цін на ресурси). І останнє, досліджувана кількість вхідних ресурсів та продукції змінюються відповідно до їх суспільної вартості з використанням економетричних даних про цінові сигнали або технічної інформації про альтернативні технології. Якщо припускаються фіксовані коефіцієнти співвідношення ресурс—продукт, то останній крок не потрібен.
МАР, що розглядалася до цього часу , презентує доходи і витрати для товарної системи — ланцюга сільськогосподарського виробництва, переробки та збутової діяльності, що характеризують виробництво і доставку товару на оптовий ринок. Але МАР для товарних систем оцінюється безпосередньо. Натомість такі матриці складаються з окремих МАР за кожним видом діяльності в ланцюжку. З метою полегшення збирання та опрацювання даних МАР визначає товарну систему, що враховує чотири види діяльності : сільськогосподарське виробництво ; доставку від аграрника до переробника; переробку; поставку від переробника на оптовий ринок.

На рис. 9.1 зображено структурну модель товарної системи. Кожен вид діяльності на рис. 9.1 описаний параметрами матриці, яка складається із цін та кількості. МАР для товарної системи отримують агрегуванням доходів і витрат для репрезентативних видів діяльності . У деяких випадках їхні елементи не можна додавати один до одного, а потрібно коригувати їх задля того, щоб уникнути подвійного обліку доходів і витрат. Наприклад, додавання доходів від виробництва продукції кожного виду діяльності призвело б до кількаразового обліку основного виробництва.
Слід виконувати також додаткові обчислення, щоб скоригувати різницю в одиницях вимірювання товарів, ресурсів , що використовуються різними видами діяльності. Напочатку збираються дані щодо витрат і доходів для бюджетів видів діяльності в будьякій найбільш зручній формі. Витрати аграрного підприємства на виробництво продукції рослинництва оцінюється зазвичай у розрахунку на площу посіву (витрати на гектар). Витрати на доставку від аграрного підприємства до переробника, тобто транспортні витрати, вимірюються в розрахунку на метричні тонни (або іншу одиницю виміру ваги чи об’єму).
У бюджетах переробки і поставки на ринок також можуть використовуватися інші одиниці виміру вартості.
Перетворення у спільні одиниці виміру здійснюється за допомогою коефіцієнтів перетворення. Наприклад, розглянемо узгодження одиниць виміру для пшеничноборошняної виробничої системи. Витрати і доходи системи виражені у грошовій формі на фізичну одиницю (гривень на метричну тонну) борошна — кінцеву продукцію продуктивної системи. Якщо сільськогосподарські витрати і доходи спочатку вимірюються на одиницю площі (грн на 1 га), то кінцеві потрібно виразити в еквівалентних одиницях кінцевої продукції. Тому необхідно використати два коефіцієнти — обернене значення врожайності (гектари на метричну тонну пшениці) і обернений коефіцієнт виходу переробки (метричні тонни пшениці на метричну тонну борошна).
Якщо рівень сільськогосподарських витрат і доходів домножити на ці коефіцієнти, то отримаємо дані в гривнях на метричну тонну борошна. Для транспортування від аграрного підприємства до переробника потрібно використовувати тільки обернений коефіцієнт виходу переробки. Для переробки і поставки на ринок не потрібні коригуючі коефіцієнти, оскільки витрати і доходи вже визначені в гривнях на метричну тонну борошна. Вибір одиниці виміру вартості цілком довільний.
9.2. ВИЗНАЧЕННЯ ТОВАРНОЇ СИСТЕМИ
Кожен вид економічної діяльності має свої особливості. В аграрному секторі, наприклад, асортимент продукції, якість землі та спосіб використання ресурсів ніколи не буває однаковим для будь яких двох господарств. Розробити різні виробничі моделі для кожного підприємства можливо , але не доцільно через обмеження витрат на саме дослідження. Вони також не приносять користі і для політиків, оскільки неможливо виробити політику для кожного господарства. Натомість приймаються рішення, котрі стосуються широкої категорії підприємств, що обґрунтовуються на основі географічного розташування, товарного виробництва і технологій . Оскільки немає двох фермерів, на яких би мав однаковий вплив певний політичний захід, то політики зазвичай приймають рішення на основі усередненого впливу політики на певну групу аграрних підприємств.
Таким чином, розробка списку можливих репрезентативних систем і його подальше скорочення до прийнятної кількості є першорядними завданнями під час побудови МАР. Вибір змінних витрат і доходів продуктивної системи , реакції товарної системи на певну політику, початковий список репрезентативних систем мають бути детально обгрунтованими.
Репрезентативна товарна система містить більше, ніж просто рівень сільськогосподарського виробництва. Розгляд рівня сільськогосподарських витрат і доходів міг би бути достатнім для оцінки ефективності та конкурентоспроможності виробництва для місцевого споживання. Проте більший інтерес являє оцінка виробництва для внутрішнього або міжнародного ринків, що географічно відрізняються від розташування аграрного підприємства. Вибір репрезентативних кінцевих ринків означає, що до оцінки системи мають бути залучені витрати за межами сільського господарства. До того ж важливі політичні питання і стимулюючі впливи можуть мати місце в ланцюгах після сільського господарства. Обмеження обсягів аграрного виробництва можуть менше відноситись до агротехнологій та агрополітики, а бути наслідком неефективної або надмірно витратної системи збуту. Отже, політичний аналіз постаграрної діяльності стає важливішим, ніж аналіз сільськогосподарської діяльності.
Процес вибору діяльності здійснюється також з урахуванням вимог суспільної оцінки. Товар, вироблений на внутрішньому ринку, потрібно порівнювати з аналогічним товаром на міжнародних ринках. Наприклад, як пшеничне борошно, так і пшениця доступні на світовому ринку . У результаті аналітик, який досліджує товарну систему пшениці, може зовсім не брати до уваги переробку на борошно і робити акцент лише на виробництві пшениці, транспортуванні та зберіганні. З іншого боку, інтерес може акцентуватись на переробці зерна на борошно. Можна оминути сільськогосподарське виробництво, тоді системи виробництва борошна являтимуть різноманітність технологій переробки, транспортування та зберігання. У цьому прикладі пшениця стає міжнародним ресурсом для переробної діяльності; її внутрішня ринкова ціна відображає витрати млинів, а її суспільна вартість представлена світовою ринковою ціною плюс суспільні витрати на доставку до млина.
9.3. КЛАСИФІКАЦІЯ ВХІДНИХ РЕСУРСІВ І ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ
Бюджет доходів від виробництва продукції і вартість вхідних ресурсів забезпечує організаційну схему для збору даних і побудови МАР. Бюджет складається для кожного виду діяльності в системі. Збір даних починається зі складання опису всіх вхідних ресурсів і виробництва продукції для кожного виду діяльності. Потім ці записи класифікуються, визначаються кількісно і вартісно: спочатку у приватних, а потім у суспільних цінах.
9.3.1. Фіксовані ресурси
