Постаграрна діяльність відіграє важливу економічну функцію – транспортування, зберігання, переробка та продаж, що поєднує виробників сільськогосподарської продукції зі споживачами на внутрішньому або міжнародному ринках. Оскільки конкурентоспроможність аграрного виробництва можна виміряти тільки в процесі споживання, то постаграрна діяльність має суттєвий вплив на приватну та суспільну прибутковість. Інколи постаграрні витрати важливіші від виробничих витрат у сільському господарстві у визначенні кінцевої споживчої ціни та ефективності системи.
Бюджети для постаграрної діяльності є критичним елементом розуміння процесу ціноутворення. Точне вимірювання маркетингових витрат та доходів дає бачення конкурентоспроможності різних стадій маркетингу. Аналіз постаграрних бюджетів показує, яка частка кінцевої ціни формується поза сільським господарством. Оцінка постаграрної діяльності також відіграє важливу роль у розумінні причин використання окремих політичних інструментів. Цілі цінової аграрної політики зазвичай переслідуються опосередковано через визначення ціни в певній точці маркетингового ланцюжка, наприклад на споживчому ринку або на елеваторі. Зазначені ціни потім переносяться назад до аграрного підприємства через маркетингову систему, де кожна стадія маркетингового процесу володіє певною часткою кінцевої ціни.
Цей розділ розглядає процедури побудови постаграрних бюджетів. Збір постаграрних даних має схожий характер зі збором інформації для бюджетів аграрних підприємств. Описовий аналіз маркетингових ланцюжків передує вибору репрезентативних підприємств. Через велику кількість видів діяльності окремі елементи маркетингової системи отримають менше уваги, ніж інші. Нестача другорядних даних для підготовки бюджетів означає більший ступінь використання даних первинних досліджень, ніж це було з підготовкою бюджетів аграрних підприємств.
11.1. ВИБІР РЕПРЕЗЕНТАТИВНИХ ПОСТАГРАРНИХ ВИДІВ ДІЯЛЬНОСТІ
Визначення та вибір репрезентативних видів маркетингової діяльності відбувається аналогічно до того, як це робиться з побудовою бюджетів для аграрних підприємств. Початкові зусилля спрямовано на визначення основних маркетингових ланцюжків, якими доставляють продукцію від аграрного підприємства до споживача. Оскільки цікавим є вивчення конкурентоспроможності вітчизняної продукції відносно потенційного конкуруючого імпорту та експорту, то маркетинговий ланцюжок зазвичай закінчується на рівні кінцевої оптової точки. Як імпорт, так і внутрішнє виробництво проходять через оптово роздрібні зв’язки, і витрати та вигоди на цій стадії маркетингу не мають впливу на відносну конкурентоспроможність двох продуктів. Якщо ж продукція експортується, то маркетингові ланцюжки закінчуються в точці франко порт (fob), де продукція вже готова залишити місцевий порт для вивозу за межі країни.
Фактична кількість маркетингових ланцюжків може перевищувати кількість, яку можна ефективно проаналізувати. Ринкові частки кожного маркетингового ланцюжка можна використати задля зменшення множини видів маркетингової діяльності. Проте деякі маркетингові ланцюжки можуть виявитись не важливими за поточних ринкових умов, але потенційно важливими у разі, якби можна було позбутися впливу відхилень.
Основним критерієм у виборі постаграрних видів діяльності в МАР є відносна важливість маркетингових витрат в аграрній системі. Якщо маркетингові витрати становлять незначну частку кінцевої ринкової ціни, то одного репрезентативного ланцюжка зазвичай достатньо для побудови МАР. Збір даних та аналіз, натомість , можна зосередити на відмінностях бюджетів господарств. Але якщо маркетингові витрати великі, то виникає певна множина потенційних політичних проблем. Зокрема, місцезнаходження, маркетингова технологія та кінцевий продукт стають важливим чинником конкурентоспроможності. Низька конкурентоспроможність може бути внаслідок великих виробничих витрат аграрного підприємства, а також через значні маркетингові витрати. У такому разі репрезентативні продуктивні системи можуть відрізнятись не виробничою технологією аграрних підприємств, а місцезнаходженням, маркетинговою технологією та кінцевим продуктом.
Чинник місцезнаходження особливо важливий за великих транспортних витрат. Аграрні підприємства, які розміщені на великій відстані від потенційних експортних точок, будуть отримувати нижчу ціну на виході з господарства через значні транспортні витрати. З іншого боку, значні транспортні витрати означають, що імпорт стає дорожчим залежно від того, як зростає відстань від імпортних точок.
Другим джерелом відмінностей маркетингових витрат є альтернативні маркетингові технології. Різноманітні технології можуть бути представленими на кожному етапі маркетингового процесу, але зазвичай вони мають найбільше значення для зберігання та переробки. В агарному секторі країни, що розвивається, значні втрати продукції та відсоткові ставки за кредит означають, що витрати на зберігання можуть бути також значними.
Кінцева продукція є останнім критерієм вибору серед множини маркетингових систем. Деяку продукцію господарств можна перетворити на різноманітну кількість споживчих товарів. Наприклад, кукурудзу можна споживати безпосередньо як продовольство для людини, як борошно, як зерно тваринного корму, можна переробляти на олію або крохмаль, на замінники цукру, на спирт або виробляти біоетанол як замінник бензину. Якщо продукція бере участь у торгівлі на світових ринках (наприклад кукурудза), вибір кінцевого продукту — це питання більше промислового, ніж аграрного розвитку. Ціни на кукурудзу не залежать від внутрішніх переробних секторів. Але коли продукцією господарства не торгують на світовому ринку (наприклад, сире молоко), то вибір кінцевого товару (сир, масло , цільне молоко) може мати важливий впив на потенційну ціну на виході з господарства та прибутковість. Конкурентоспроможність залежить від внутрішньої ефективності всіх видів діяльності в продуктовій системі.
11.2. ПРОЦЕДУРИ ПІДГОТОВКИ БЮДЖЕТІВ
Бюджет може складатися там, де відбувається ринкова трансакція. Такий підхід дає можливість для максимального розподілу маркетингової системи й дозволяє детально порівнювати втрати та націнки для кожної стадії маркетингового процесу. Але якщо кількість бюджетів велика і принаймні на кількох стадіях спостерігається незначна маржа, то за допомогою спрощеного аналізу можна розглядати меншу кількість бюджетів. Формат МАР, який тут, описується використовує тільки три рівні постаграрних бюджетів:
а) діяльність від аграрного підприємства до переробки, що охоплює транспортування, складування та зберігання сільськогосподарської продукції;
б) діяльність з переробки, до якої належить витрати на переробку та, можливо, зберігання сировини і продукту переробки;
в) діяльність від переробки до ринку, що містить витрати на транспортування та доставку до оптової точки.
11.2.1. Бюджети від аграрного підприємства до переробника та від переробника до ринку