Ключові поняття і терміни:
• боргове навантаження;
• етапи приватного розміщення облігацій підприємств;
• етапи публічного розміщення облігацій підприємств;
• коефіцієнт забезпечення боргу;
• коефіцієнт обслуговування боргу;
• прибутковість інвестицій (return on investment, ROI);
• співвідношення позикових і власних коштів (debt to equity ratio);
• фінансовий важіль (financial leverage);
• ціна капіталу (weighted average cost of capital, WACC. Знати: ? переваги і недоліки використання різних джерел фінансування; ? особливості послуг комерційних банків; ? істотні характеристики та процедури розміщення облігацій. Уміти: ? проводити фінансові розрахунки з раціоналізації структури капіталу за критерієм вартості підприємства.
Структурно-логічний конспект
А
Організація відносин з банками
Відомо, що підприємства фінансують свою діяльність власним і позиковим капіталом. Готуючи документи до банку, менеджери завжди усвідомлюють, що на їх основі банкіри визначать свої ризики, які покладуть в основу відсоткової ставки фінансування конкретного проекту (рис. 3.1).
Дотримання кожної вимоги підтверджується відповідними документами, які надходять до установ банків у встановленому порядку. Порядок оформлення фінансування залежить від того, як здійснюються витрати, — згідно з планом державних центра-
лізованих капітальних вкладень чи за рахунок власних коштів інвесторів.
Послуги комерційних банків — вид діяльності комерційних банків, спрямований на залучення юридичних і фізичних осіб як постійних клієнтів. Послуги комерційних банків включають посередницькі, консультаційні, довірчі (трастові) та інші послуги.
Серед посередницьких послуг найпоширенішими є: посередництво в одержанні клієнтом кредиту; посередництво в операціях із цінними паперами, валютою, майном. Перший вид послуг надається банком тоді, коли сам банк не має можливості задовольнити кредитну заявку клієнта. Прибуток банку від посередництва (маржа) складається як різниця між позичковим і позиковим відсотками.
1. Лист-прохання надати кредит (за встановленою банком формою)
2. «Паспорт позичальника» (стисла характеристика компанії за встановленою банком формою)
3. Документи про державну реєстрацію позичальника, його статутні документи.
4. Свідоцтва платника податків.
5. Особисті документи керівника підприємства.
6. Документи, що характеризують кредитну заборгованість в банках, які обслуговують позичальника.
7. Банківська виписка про рух грошей і залишків коштів на розрахунковому рахунку.
8. Баланс з розшифровкою статей: основні засоби, статутний капітал, кредити банків, дебіторська і кредиторська заборгованість.
9. Звіт про фінансові результати.
10. Декларації про прибуток.
11. Документи, що гарантують повернення кредиту.
12. Аудиторський висновок.
13. Контракт під кредитну угоду.
14. Техніко-економічне обґрунтування повернення кредиту (бізнес-план).
15. Митні декларації, акти виконаних робіт або інші документи, що підтверджують цільове використання кредиту.
Рис. 3.1. Документи позичальника
Посередницькі послуги в операціях із цінними паперами, валютою, майном здійснюються на основі доручення клієнта. Посередництво банку при емісії, при розміщенні й організації повторного обігу цінних паперів клієнтів здійснюється на підставі угоди, укладеної з емітентом. У випадку великих масштабів емісії обслуговуючий банк може вдаватися до створення консорціуму.
Консорціум — угода між банками і (або) промисловими підприємствами для спільного проведення фінансових операцій
Послуги банку при переведенні цінних паперів від одного власника до іншого, тобто при переданні права власності на володіння цими цінними паперами від однієї особи іншій — це трансфертні послуги. Замовником трансфертних послуг виступають емітенти цiнних паперiв, які стикаються з безліччю проблем, пов’язаних з оперативним обліком цінних паперів та їхніх власників, повідомленням для багаточисленних акціонерів про діяльність акціонерних товариств i розподілом дивідендів, перереєстрацією власників цінних паперів на вторинному ринку. Дохід банку за посередництво в операціях із цінними паперами утворюється за рахунок різниці в цінах купівлі та продажу.
Траст-операцiї —це довірчі операції банків, фінансових компаній, інвестиційних фондів з управління майном клієнта та виконання інших послуг в інтересах i за дорученням клієнта на правах довіреної особи
Довірчі (трастові) послуги є видом діяльності комерційного банку у віданні майном, переданим клієнтом банку за дорученням. Фірмам комерційні банки надають такі види трастових послуг: розпорядження активами, агентські операції, ліквідація підприємств. У цьому разі банк бере на себе функції зберігання застави (за забезпеченими облігаціями), розміщення цінних паперів, сплати відсотків та погашення позики, розпорядження фондом погашення позики.
Б
Емісія облігацій Істотні характеристики облігацій
Корпорації випускають не лише пайові цінні папери — акції, а й боргові, основне місце серед яких посідають облігації. Облігації підприємств: посвідчують вкладання їхніми власниками грошей у підприємства; визначають відносини позики між власниками облігацій та емітентами; підтверджують зобов’язання емітентів повернути власникам номінальну вартість облігацій у визначений умовами розміщення термін і сплатити дохід.
1. Облігації розміщуються відкритим (публічним) і закритим (приватним) способом.
2. Облігація має номінальну вартість, визначену в національній валюті, а якщо це передбачено умовами розміщення облігацій
— в іноземній валюті. Мінімальна номінальна вартість облігації не може бути меншою, ніж одна копійка.
3. Продаж облігацій здійснюється в національній валюті, а якщо це передбачено законодавством та умовами їх розміщення
— в іноземній валюті з урахуванням законодавства про валютне регулювання.
4. Відсотковий дохід за облігаціями має виплачуватися в розмірі й у термін, що встановлені рішенням про відкрите (публічне) розміщення та проспектом емісії облігацій (у разі відкритого розміщення) або рішенням про закрите (приватне) розміщення облігацій (у разі закритого розміщення). Відсотковий дохід за облігаціями, номінальна вартість яких визначена в іноземній валюті, виплачується в іноземній валюті, в якій виражена номінальна вартість цих облігацій з урахуванням законодавства про валютне регулювання, або в національній валюті за валютним (обмінним) курсом іноземної валюти, в якій виражена номінальна вартість цих облігацій, встановленим Національним банком України на дату нарахування відсоткового доходу.
5. Після закінчення терміну розміщення та/або під час обігу облігацій власник облігацій має право звернутися до емітента з вимогою викупити оплачені власником облігації. Емітент зобов’язаний здійснити викуп облігацій у їх власників у разі, коли умовами розміщення облігацій передбачено випадки такого викупу. При цьому умови розміщення мають містити порядок повідомлення власників облігацій про здійснення викупу облігацій, порядок установлення ціни викупу облігацій і термін, у який облігації можуть бути пред’явлені їх власниками для викупу.
6. Облігації можуть розміщуватися із фіксованим терміном погашення, єдиним для всього випуску, проте він не має перевищувати одного року від дати початку погашення. Дострокове погашення облігацій за вимогою їх власників дозволяється у разі, коли така можливість передбачена умовами розміщення облігацій, якими визначені порядок встановлення ціни дострокового погашення облігацій і термін, у який облігації можуть бути пред’явлені для дострокового погашення.
7. Форма погашення здійснюється в грошовій формі або товарами та/або послугами відповідно до умов розміщення облігацій.
8. Обіг облігацій дозволяється після реєстрації в ДКЦПФР звіту про результати розміщення облігацій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій, крім випадків переходу прав власності на облігації до емітента після закінчення терміну розміщення.
Облігації підприємств є інструментом кредитного сегмента фондового ринку, оскільки не дають можливості управляти емітентом; головні відмінності їх від звичайних банківських кредитів полягають у тому, що за їх допомогою підприємство звертається не до одного, а до багатьох позичальників; облігації мають властивість обертатися — якщо у власника облігації виникає негайна потреба в грошах до завершення терміну обігу, він може продати її.
В
Реєстрація випуску облігацій
Реєстрацію випуску облігацій підприємств здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку в установленому порядку. Юридична особа має право розміщувати облігації після повної сплати статутного капіталу, на суму, яка не перевищує трикратного розміру власного капіталу або розміру забезпечення, що надається їй з цією метою третіми особами. Рішення про розміщення облігацій приймається відповідним органом управління згідно з нормами законів, що регулюють порядок створення, діяльності та припинення юридичних осіб відповідної організаційноправової форми. Законодавчо не допускається розміщення облігацій для формування і поповнення статутного капіталу емітента, а також покриття збитків від господарської діяльності шляхом зарахування доходу від продажу облігацій як результату поточної господарської діяльності (рис. 3.2).
Відкрите (публічне) розміщення облігацій здійснюється емітентом самостійно або із залученням андеррайтера, що уклав з емітентом договір про андеррайтинг, через організатора торгівлі та передбачає пропозицію облігацій не менш ніж ста юридичним та/або фізичним особам
Облігації, які пропонуються для розміщення, є такими, що вільно обертаються. Першими та наступними власниками таких облігацій можуть бути будь-які юридичні та/або фізичні особи. У разі відкритого (публічного) розміщення облігацій емісія здійснюється за певним чітко встановленим порядком дій.
Рис. 3.2. Умови випуску облігацій підприємством
Термін розміщення облігацій не може перевищувати одного року від дати початку розміщення. Якщо облігації, передбачені до розміщення, випускаються різними серіями, термін розміщення окремої серії облігацій не може перевищувати одного року від дати початку розміщення облігацій цієї серії. Забороняється розміщення облігацій раніше, ніж через 10 днів після опублікування проспекту емісії в повному обсязі в офіційному друкованому виданні ДКЦПФР.
Підприємства можуть емітувати облігації іменні та на пред’явника, а їх форма може бути як бездокументарною, так і документарною.
Прийняття рішення про емісію облігацій є компетенцією наглядової ради, але лише у випадку, коли сума емісії не перевищує вартості 25 % активів підприємства. В іншому випадку рішення ухвалюється загальними зборами акціонерів простою більшістю голосів
Публічне розміщення передбачає пропозицію облігацій не менше, ніж 100 особам. Його термін не може перевищувати 1 року від дати початку розміщення. Продаж облігацій здійснюється не раніше, ніж через 10 днів після опублікування проспекту емісії, а оприлюднення інформації про результати емісії має відбутися не пізніше, ніж через 15 робочих днів від дати реєстрації ДКЦПФР звіту, причому в тому самому друкованому органі Комісії, який опублікував проспект емісії.
Приватне розміщення мало відрізняється від публічного; оскільки облігації пропонуються заздалегідь визначеним особам, остільки не залучається андеррайтер, відпадає потреба в оприлюдненні проспекту емісії й інформації про її результати. Кількість учасників приватного розміщення не може перевищувати 100 осіб, а його термін має бути в межах 2 місяців.
Г
Проспект емісії облігацій
Проспект емісії облігацій — документ, що містить інформацію про відкрите (публічне) розміщення облігацій, обов’язково готується при публічному розміщенні й оприлюднюється в офіційному друкованому виданні ДКЦПФР (рис. 3.5). Емітент публікує проспект емісії облігацій після його реєстрації, у повному обсязі, не менш як за 10 календарних днів до початку відкритого (публічного) розміщення облігацій.
Реєстрація випуску облігацій проводиться Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку впродовж 30 днів після подання до неї документів для реєстрації приватного та публічного розміщення облігацій.
1) Інформація про емітента (найменування, місцезнаходження, дата заснування; перелік засновників; структура управління; предмет і мета діяльності; розмір статутного і власного капіталу; чисельність штатних працівників; чисельність акціонерів; відомості про посадових осіб, їх заробітну плату) 2) Інформація про фінансово-господарський стан емітента (перелік ліцензій; галузеві тенденції, обсяг реалізації емітента, ринки його збуту та основні конкуренти; обсяги і напрями інвестиційної діяльності; відомості про юридичних осіб, у яких емітент володіє більш як 10 % статутного капіталу, дочірні підприємства, філії, представництва; відомості про участь в об’єднаннях підприємств; політика досліджень і розробок; можливі чинники ризику господарської діяльності та перспективи емітента; відомості про провадження у справі про банкрутство; інформація про грошові зобов’язання; фінансова звітність) 3) Інформація про облігації (параметри випуску; характеристика облігацій, їх кількість, номінальна вартість, форма існування; відомості і фінансова звітність поручителя, гаранта чи страховика; умови конвертації облігацій в акції; мета емісії облігацій і напрями використання залучених коштів; права власників і рейтинг облігацій; порядок розміщення і оплати облігацій; відомості про андеррайтера; умови обігу облігацій; порядок виплати доходу і погашення облігацій; порядок оголошення емітентом дефолту) 4) Перелік і результати попередніх випусків облігацій 5) Розмір частки і кількість акцій у статутному капіталі емітента, що перебувають у власності членів його правління 6) Перелік осіб, що володіють більш як 10 % статутного капіталу емітента 7) Відомості про реєстратора (депозитарій) 8) Дані про осіб, відповідальних за інформацію, що міститься в проспекті емісії, та аудитора 9) Дані про організаторів торгівлі цінними паперами, на яких будуть продаватися (продаються) цінні папери емітента, а також відомості щодо їх лістингу 10) Застереження про перевищення обсягом випуску облігацій розміру власного капіталу
Рис. 3.5. Складові елементи проспекту емісії облігацій
Після реєстрації випуску та проспекту емісії облігацій емітентові видається тимчасове свідоцтво про реєстрацію випуску облігацій встановленого зразка, яке є підставою для формування реєстру власників іменних облігацій і друкування бланків сертифікатів облігацій, якщо облігації випускаються у документарній формі існування, або, якщо облігації випускаються в бездокументарній формі існування, для оформлення глобального сертифіката.
Свідоцтво про реєстрацію випуску облігацій видається емітентові після реєстрації ДКЦПФР звіту про результати розміщення облігацій. Якщо в процесі розміщення не було реалізовано жодної облігації, ДКЦПФР скасовує реєстрацію випуску й анулює тимчасове свідоцтво.
Якщо випуск облігацій здійснюється різними серіями, на кожну серію цього випуску облігацій емітентові видається окреме свідоцтво про реєстрацію випуску або тимчасове свідоцтво про реєстрацію випуску.
Закрите (приватне) розміщення облігацій здійснюється емітентом самостійно. Першими власниками облігацій, що передбачені до розміщення, можуть бути юридичні та фізичні особи — учасники розміщення, коло яких заздалегідь визначене в рішенні про розміщення облігацій. Кількість учасників розміщення облігацій не може перевищувати ста осіб
Термін розміщення облігацій не може перевищувати двох місяців від дати початку розміщення. Якщо облігації, передбачені до розміщення, випускаються різними серіями, термін розміщення окремої серії облігацій не може перевищувати двох місяців від дати початку розміщення облігацій цієї серії
Емітент для реєстрації звіту про результати розміщення облігацій подає до ДКЦПФР необхідні документи та заяву про реєстрацію звіту про результати розміщення облігацій та скасування реєстрації випуску облігацій.
У разі відкритого (публічного) розміщення емітент не пізніше, ніж через 15 робочих днів від дати реєстрації звіту про результати розміщення облігацій (серії облігацій) та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску публікує звіт в офіційному друкованому виданні ДКЦПФР
ДКЦПФР у двотижневий термін від дня реєстрації звіту про результати розміщення облігацій чи серії видає емітентові свідоцтво про реєстрацію випуску цінних паперів на суму, що відповідає загальній номінальній вартості розміщених облігацій, та анулює тимчасове свідоцтво.
Для скасування реєстрації випуску облігацій та анулювання свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій емітент подає до ДКЦПФР такі документи:
• заяву про скасування реєстрації випуску облігацій;
• копію виписки з особового рахунка емітента або виписки з рахунка емітента в цінних паперах для підтвердження здійснення викупу емітентом облігацій;
• оригінал (оригінали) свідоцтва про реєстрацію випуску (серії) облігацій
На підставі розпорядження про скасування реєстрації випуску облігацій ДКЦПФР вносяться відповідні зміни до Державного реєстру випусків цінних паперів.
Д
Порядок випуску та етапи життєвого циклу облігацій
Процедура випуску облігацій досить трудомістка і вимагає великих витрат часу (рис. 3.7). Проте випуск облігацій, залежно від кожної конкретної ситуації, може виявитися для підприємства дуже вигідним. У західноєвропейських країнах рекомендується вдаватися до цього інструмента залучення коштів, починаючи з обсягу емісії у 3 млн євро.
Будь-яка облігація проходить чотири загальновизнані етапи свого життєвого циклу. На стадії емісії визначаються потреба в додаткових коштах, цілі їх мобілізації, приймається рішення про випуск облігацій і умови цього випуску. Рішення про випуск облігацій підприємств приймається емітентом та оформляється протоколом зборів власників.
Рис. 3.7. Порядок випуску облігацій підприємства
На стадії розміщення визначаються агенти, які будуть представляти емітента на фондовому ринку, виконувати платежі й розрахункові операції, вести облік і зберігання облігацій; формування фондів шляхом переходу права власності на облігації від емітента до інвесторів.
Обіг облігацій — це багаторазовий перехід прав власності на облігації від одного інвестора до іншого. Під час обігу виплачуються проміжні виплати за облігаціями, передбачені умовами випуску.
Стадія погашення передбачає задоволення претензій власників облігацій щодо виплати суми боргу. Невиплата за зобов’язаннями може призвести до банкрутства компанії. У вказаний в облігаціях термін підприємство погашає їх шляхом виплати номінальної вартості. Якщо умовами розміщення облігацій було передбачене погашення облігацій шляхом передання їх власникам товарів або надання послуг, то облігації погашаються наданням таких товарів (послуг). Облігації можуть бути погашені і достроково, якщо це було передбачено рішенням про розміщення облігацій і проспектом емісії.
Після погашення облігацій підприємство-емітент зобов’язане подати в ДКЦПФР один із документів:
— звіт про результати погашення облігацій;
— звіт про дострокове погашення облігацій
Звіт має бути поданий до ДКЦПФР не пізніше 15 робочих днів від моменту закінчення терміну погашення (дострокового погашення) облігацій.
виплачується наприкінці шостого року, дорівнює 100 000 ? 0,564 = = 56 400 грн.
Поточна вартість ануїтету = 6 % від 100000 грн = 6000 грн.
Протягом 6 років під 10 % дорівнює 6000 ? 4355 = 26 130 грн.
Поточна вартість облігації дорівнює 56 400 + 26 130 = 82 530 грн.
Приклад 3.2. Оцініть поточну вартість облігації номінальною вартістю 200000 грн, купонна ставка 15 % річних і термін погашення 5 років, якщо ринкова норма доходу 12 %. Відсоток за облігацією виплачується двічі на рік.
Розв’язок. Грошовий потік у цьому випадку необхідно представити десятьма періодами. Оскільки ринкова норма доходу становить 12 %, то в розрахунку на піврічний період вона стано-= 56 400 грн.
Поточна вартість ануїтету = 6 % від 100000 грн = 6000 грн.
Протягом 6 років під 10 % дорівнює 6000 ? 4355 = 26 130 грн.
Поточна вартість облігації дорівнює 56 400 + 26 130 = 82 530 грн.
Приклад 3.2. Оцініть поточну вартість облігації номінальною вартістю 200000 грн, купонна ставка 15 % річних і термін погашення 5 років, якщо ринкова норма доходу 12 %. Відсоток за облігацією виплачується двічі на рік.
Розв’язок. Грошовий потік у цьому випадку необхідно представити десятьма періодами. Оскільки ринкова норма доходу становить 12 %, то в розрахунку на піврічний період вона стано-
Поточна вартість ануїтету = 6 % від 100000 грн = 6000 грн.
Протягом 6 років під 10 % дорівнює 6000 ? 4355 = 26 130 грн.
Поточна вартість облігації дорівнює 56 400 + 26 130 = 82 530 грн.
Приклад 3.2. Оцініть поточну вартість облігації номінальною вартістю 200000 грн, купонна ставка 15 % річних і термін погашення 5 років, якщо ринкова норма доходу 12 %. Відсоток за облігацією виплачується двічі на рік.
Розв’язок. Грошовий потік у цьому випадку необхідно представити десятьма періодами. Оскільки ринкова норма доходу становить 12 %, то в розрахунку на піврічний період вона стано-
Протягом 6 років під 10 % дорівнює 6000 ? 4355 = 26 130 грн.
Поточна вартість облігації дорівнює 56 400 + 26 130 = 82 530 грн.
Приклад 3.2. Оцініть поточну вартість облігації номінальною вартістю 200000 грн, купонна ставка 15 % річних і термін погашення 5 років, якщо ринкова норма доходу 12 %. Відсоток за облігацією виплачується двічі на рік.
Розв’язок. Грошовий потік у цьому випадку необхідно представити десятьма періодами. Оскільки ринкова норма доходу становить 12 %, то в розрахунку на піврічний період вона стано-
Поточна вартість облігації дорівнює 56 400 + 26 130 = 82 530 грн.
Приклад 3.2. Оцініть поточну вартість облігації номінальною вартістю 200000 грн, купонна ставка 15 % річних і термін погашення 5 років, якщо ринкова норма доходу 12 %. Відсоток за облігацією виплачується двічі на рік.
Розв’язок. Грошовий потік у цьому випадку необхідно представити десятьма періодами. Оскільки ринкова норма доходу становить 12 %, то в розрахунку на піврічний період вона стано-
Приклад 3.1. Необхідно визначити поточну вартість облігації з терміном погашення 6 років, номінальною вартістю 100000 грн, що приносить 6 %-ний купонний дохід за необхідного рівня прибутковості 10 %.
Розв’язок. Поточна вартість основного боргу 100000 грн, що виплачується наприкінці шостого року, дорівнює 100 000 ? 0,564 = = 56 400 грн.
Поточна вартість ануїтету = 6 % від 100000 грн = 6000 грн.
Протягом 6 років під 10 % дорівнює 6000 ? 4355 = 26 130 грн.
Поточна вартість облігації дорівнює 56 400 + 26 130 = 82 530 грн.
Приклад 3.2. Оцініть поточну вартість облігації номінальною вартістю 200000 грн, купонна ставка 15 % річних і термін погашення 5 років, якщо ринкова норма доходу 12 %. Відсоток за облігацією виплачується двічі на рік.
Розв’язок. Грошовий потік у цьому випадку необхідно представити десятьма періодами. Оскільки ринкова норма доходу становить 12 %, то в розрахунку на піврічний період вона стано-
витиме 6 %. Поточна вартість ануїтету 15 % від 200000 грн : 2 = = 15000 грн упродовж 10 періодів під 6 % дорівнює 15000 ? 7360. Поточна вартість основного боргу виплачується наприкінці 10-го періоду під 6 % дорівнює 200000 ? 0,558 = 111600 грн.
Поточна вартість облігації дорівнює (110400 + 111600) = = 222000 грн. = 15000 грн упродовж 10 періодів під 6 % дорівнює 15000 ? 7360. Поточна вартість основного боргу виплачується наприкінці 10-го періоду під 6 % дорівнює 200000 ? 0,558 = 111600 грн.
Поточна вартість облігації дорівнює (110400 + 111600) = = 222000 грн. періоду під 6 % дорівнює 200000 ? 0,558 = 111600 грн.
Поточна вартість облігації дорівнює (110400 + 111600) = = 222000 грн.
Поточна вартість облігації дорівнює (110400 + 111600) = = 222000 грн. = 222000 грн. витиме 6 %. Поточна вартість ануїтету 15 % від 200000 грн : 2 = = 15000 грн упродовж 10 періодів під 6 % дорівнює 15000 ? 7360. Поточна вартість основного боргу виплачується наприкінці 10-го періоду під 6 % дорівнює 200000 ? 0,558 = 111600 грн.
Поточна вартість облігації дорівнює (110400 + 111600) = = 222000 грн.
?????????? ??? ???????????? ???????? ???? ? 1. Ли Ч. Ф., Финнерти Дж. И. Финансы корпораций: теория, методы и практика / Пер. с англ. — М.: ИНФРА-М, 2000. — ХVIII, 686 с. ? 2. Мендрул О. Г. Управління вартістю підприємства : Навч. посіб. / О. Г. Мендрул. — К. : КНЕУ, 2011. — 537 с. ? 3. Уолш К. Ключевые показатели менеджмента. Как анализировать и контролировать данные, определяющие стоимость компании / Пер. с англ. — М.: Дело, 2000. — 360 с. ? 4. Хелферт Э. Техника финансового анализа. Путь к созданию стоимости бизнеса: 10-е изд. / Пер. с англ. — СПб.: Питер, 2003. — 640 с.
Тестові завдання для самоперевірки знань
1. При виборі оптимальної структури капіталу орієнтуються на такі основні показники: a) пасиви й активи компанії; b) фінансовий важіль; c) ціна капіталу; d) прибуток.
2. Загальні вимоги до позичальників з боку українських банкірів полягають у такому: a) компанія реально функціонує не менше 3—4 років; b) компанія реально функціонує не менше 5—6 років; c) компанія має заборгованості за податками і обов’язковими платежами; d) коефіцієнт забезпечення боргу становить менше 1,5.
3. Використання підприємствами облігацій підпорядковується таким законодавчо встановленим нормам: a) облігації розміщуються лише після повної сплати статутного капіталу; b) гранична сума розміщення не може перевищувати двократного розміру власного капіталу; c) допускається розміщення облігацій для формування і поповнення статутного капіталу; d) термін погашення облігацій не має перевищувати 1 року від дати початку погашення.
4. Які показники характеризують якість облігацій: a) ціна конверсії; b) амортизований дисконт; c) прямий дохід від облігації; d) номінальна вартість облігації?
5. Публічне розміщення облігацій передбачає: a) пропозицію облігацій не менш як 50 особам; b) його термін не може перевищувати півроку від дати початку розміщення; c) продаж облігацій здійснюється не раніше ніж через 10 днів після опублікування проспекту емісії; d) оприлюднення інформації про результати емісії має відбутися не пізніше ніж через 7 робочих днів від дати реєстрації ДКЦПФР звіту.
6. Облігації підприємств: a) не можуть обертатися; b) дають можливість управляти емітентом; c) є інструментом кредитного сегмента фондового ринку.
7. Дохідність облігацій нижча порівняно з дохідністю акцій, оскільки: a) зобов’язання за облігаціями забезпечені активами корпорацій; b) ризики позичальника менші, ніж акціонера; c) ризики позичальника більші, ніж акціонера; d) зобов’язання за облігаціями забезпечені пасивами корпорацій.
8. Приватне розміщення облігацій передбачає: a) кількість учасників приватного розміщення може перевищувати 100 осіб; b) облігації пропонуються заздалегідь визначеним особам; c) його термін має бути в межах 6 місяців; d) продаж облігацій здійснюється не раніше ніж через 10 днів після опублікування проспекту емісії.
9. Відмова в реєстрації розміщення облігацій можлива у разі, якщо емітентом: a) у процесі розміщення реалізовано всі облігації; b) змінено порядок прийняття рішення про розміщення; c) не подано до Комісії довідку про депозитарій або реєстратора; d) не подано до Комісії дані про чисельність персоналу та оплату праці.
10. Які обмеження є для випуску облігацій: a) оплата всіх випущених акцій; b) сума, що становить не більше 25 % від розміру статутного фонду; c) сума, що становить не більше 35 % від розміру статутного фонду; d) статус власника?
11. Хто приймає рішення про випуск облігацій підприємств: a) Кабінет Міністрів України; b) емітент; c) місцеві ради народних депутатів; d) Президент України?
12. Прийняття рішення про емісію облігацій у випадку, коли сума емісії не перевищує вартості 25 % активів підприємства: a) є компетенцією наглядової ради; b) є компетенцією загальних зборів акціонерів; c) є компетенцією власників; d) є компетенцією кредиторів.
13. Які чинники впливають на курс облігацій: a) рівень прибутку; b) номінальна вартість облігації; c) рівень позикового відсотка; d) термін обігу?
14. Реєстрація розміщення облігацій здійснюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку впродовж: a) 20 днів після подання до неї документів; b) 30 днів після подання до неї документів; c) 40 днів після подання до неї документів; d) 60 днів після подання до неї документів.
