Posibniki.com.ua Мікроекономіка Управління вартістю підприємства Тема 5 УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИМИ ВАЖЕЛЯМИ ВАРТОСТІ ПІДПРИЄМСТВА


< Попередня  Змiст  Наступна >

Тема 5 УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИМИ ВАЖЕЛЯМИ ВАРТОСТІ ПІДПРИЄМСТВА


Ключові поняття і терміни:

внутрішня норма дохідності (internal rate on return, IRR);

дисконтований період окупності (discounted payback period, DPP);

індекс дохідності (profitability index, PI);

сила фінансового важеля (degree of financial leverage, DFL);

спільний ефект важелів (combined leverage effect, CLE);

чиста поточна вартість (net present value, NPV). Знати: ? управління вартістю підприємства з урахуванням інвестиційних параметрів; ? рівні створення вартості в процесі інвестиційної діяльності підприємства. Уміти: ? визначати оптимальність прийняття інвестиційних рішень та їх вплив на вартість підприємства; ? розраховувати вартість підприємства залежно від величини реінвестованого прибутку; ? обґрунтовувати доцільність інвестування за рахунок внутрішніх джерел на основі вартісних параметрів підприємства.

Структурно-логічний конспект

А Інвестиційна діяльність підприємства

Виробниче інвестування є невід’ємним атрибутом діяльності підприємств, оскільки завдяки влучним капіталовкладенням зростають їхні операційні прибутки, від застосовуваної менеджерами моделі необхідність робити інвестиції не залежить.

Сьогодні дедалі більша кількість компаній, приймаючи різні управлінські рішення, виходять з чинника створення вартості. Розглядаючи кілька альтернативних рішень, спиняються на тому рішенні, яке за інших рівних умов забезпечує більший приріст

Актуальність управління вартістю підприємства зростає через посилення конкурентної боротьби організацій за капітал інвесторів й акціонерів. Окрім того, необхідність управління вартістю підприємства продиктована сучасними вимогами що ведення бізнесу, які висувають до топ-менеджерів підприємств. У цьому контексті особливої ваги набуває концепція в рамках нової управлінської парадигми, що дістала назву вартісно-орієнтоване управління — VBM (Value Based Management). VBM дозволяє фінансовим менеджерам здійснювати планування, моніторинг та управління діяльністю підприємств, забезпечуючи підвищення акціонерної вартості.

За сучасних умов на більшості підприємств реальне інвестування — це єдиний напрям їхньої інвестиційної діяльності, що зумовлено не лише нерозвиненістю фондового ринку України, а й низкою переваг, які забезпечують реальне інвестування. Як свідчить практика, при вкладанні коштів в об’єкти реального інвестування досягається значно вища віддача капіталу, ніж за вкладаннями в акції, облігації, валюту та інші фінансові інструменти. Реальні інвестиції є найефективнішим інструментом забезпечення високих темпів розвитку та диверсифікації діяльності зростаючих підприємств і фірм відповідно до обраної ними загальної економічної стратегії.

Б

Принципи управління інвестиційною діяльністю підприємства

Ефективне управління інвестиційною діяльністю підприємства забезпечується реалізацією низки принципів, головними з яких є:

1) інтегрованість із загальною системою управління підприємством;

2) комплексний характер формування управлінських рішень;

3) високий динамізм управління;

4) варіативність підходів до розроблення окремих управлінських рішень;

5) зорієнтованість на стратегічні цілі розвитку підприємства.

З урахуванням змісту і принципів управління інвестиційною діяльністю формуються його цілі та завдання. Розглядаючи головну мету управління інвестиційною діяльністю, слід зазначити, що вона нерозривно пов’язана з головною метою господарської діяльності підприємства загалом і реалізується з нею в єдиному комплексі.

вартості компанії. Відповідним чином формуються стратегічне бачення та планування на підприємстві.

В

Оцінювання інвестиційної привабливості підприємства

Одним із найважливіших напрямів аналізу в разі оцінювання кредитоспроможності підприємства, що подає заявку на кредит для реалізації інвестиційного проекту, є вивчення інвестиційної привабливості підприємства-позичальника. На рис. 5.1 наведено найважливіші чинники, що впливають на інвестиційну привабливість підприємства, які необхідно оцінювати інвесторам і кредиторам для прийняття рішення щодо виділення коштів на реалізацію інвестиційного проекту.

Ці чинники умовно можна поділити на дві групи: зовнішні щодо підприємства, які впливають на роботу підприємства ззовні, та внутрішні, що існують всередині підприємства. Відповідно ці групи чинників формують певні системи зовнішніх і внутрішніх ризиків, що виникають за інвестиційного кредитування підприємницької діяльності.

Рис. 5.1. Чинники, що впливають на інвестиційну привабливість підприємства

Рис. 5.1. Чинники, що впливають на інвестиційну привабливість підприємства

Г

Показники інвестиційної активності підприємства

Низка показників характеризує інвестиційну активність компанії (табл. 5.1). Одна група показників може бути діагностована за відкритими даними компанії (фінансової звітності та додаткової інформації, що розкривається), інша формує індикатори, доступні тільки групі менеджерів компанії.

Таблиця 5.1

СИСТЕМА КІЛЬКІСНИХ ПОКАЗНИКІВ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ АКТИВНОСТІ КОМПАНІЇ

Елементи оцінювання інвестиційної активності Зовнішні індикатори Внутрішні індикатори
Загальна інвестиційна політика Щорічний темп зростання чистих інвестицій Частки за трьома портфелями інвестиційних стратегій: високодохідних вкладень (зростання капіталу), середньої дохідності та некомерційної спрямованості
Частка загальної величини інвестицій в основному капіталі Структура інвестиційної програми по рокам: реальні та фінансові інвестиції, на заміщення чи створення нових активів
Частка фінансових інвестицій у загальному обсязі чистих інвестицій Кількість інвестиційних проектів та їх обсяги в динаміці
Коефіцієнт потреби інвестування в основні засоби Частка прийнятих інвестиційних проектів згідно зі стратегією компанії
Політика заміщення активів Ступінь зносу матеріальних необоротних активів Коефіцієнт морального та фізичного зносу за групами активів
Коефіцієнт вибуття основних фондів
Відносні витрати на Встановлений нормативний термін

НДІДР (до величини активів, до виручки)

окупності вкладень

Узагальненим показником впливу зовнішнього середовища може виступати інвестиційний клімат, оцінка якого пов’язана з макроекономічними ризиками країни, розвитком фінансового і фондового ринків. З точки зору фінансової аналітики індикато-

Узагальненим показником впливу зовнішнього середовища може виступати інвестиційний клімат, оцінка якого пов’язана з макроекономічними ризиками країни, розвитком фінансового і фондового ринків. З точки зору фінансової аналітики індикато-

При розгляді конкретної компанії слід зважати на вплив трьох внутрішніх (що стосуються лише даної компанії) чинників, які визначають інвестиційний вибір: психологічних особливостей осіб, які приймають рішення, агентських конфліктів і фінансового навантаження (фінансових рішень).

Розглядаючи неоптимальність прийнятих інвестиційних програм, слід розрізняти дві принципово різні ситуації:

1) прийняття проектів, що ведуть до зниження вартості компанії (з від’ємним значенням NPV);

2) втрачені вигоди від відмови прийняття проектів із позитивним значенням NPV (так звана ситуація недоінвестування)

Власникам капіталу компанії і менеджерам важливо відстежувати ситуації зниження вартості, породжувані інвестиційними рішеннями, і реагувати на них — закривати неефективні проекти або змінювати бізнес-модель їх реалізації. Ще один важливий результат аналізу неефективних інвестицій — накопичення досвіду.

Чим складніша ситуація з інформацією: неповнота, суперечливість, неточність даних про майбутнє, а іноді — надлишок інформації, тим більшою мірою переважають у прийнятті рішень інтуїція і раніше набутий досвід.

Емпіричні дослідження на підтримку гіпотези недоінвестування часто базуються на аналізі позитивної реакції ринку на зростання бюджету капітальних вкладень компаній. З урахуванням двоїстої реакції фондового ринку на інвестиційну активність потрібно детальніше розглядати обрані компаніями напрями інвестування (довгострокові або короткострокові).

Нівелювати вплив внутрішніх чинників (поведінкових, агентських), що призводять до неоптимального інвестиційного бюджету, можна, використовуючи такі механізми (рис. 5.2).

Успішне розв’язання проблем вибору проектів за умов внутрішнього ринку капіталу й агентських проблем на різних рівнях управління полягає в делегуванні раді директорів нових функцій. Традиційне сприйняття ролі ради директорів пов’язане із функцією контролю (моніторингу) і побудови взаємин з найманим топменеджментом. Друга сфера делегування — вироблення (а не тільки твердження, схвалення) стратегії (корпоративної і бізнесодиниць). Для реалізації цієї функції створюють комітети з розвитку (стратегічного інвестування), які займаються виробленням і визначенням інноваційних та інвестиційних пріоритетів, створенням положень і регламентів відбору інвестиційних проектів до програми згідно із зафіксованими фінансовими обмеженнями. Оскільки кон-

Рис. 5.2. Механізми нівелювання впливу негативних чинників інвестування

рами зовнішніх чинників є прогнозні оцінки віддачі та невизначеності (ризику) з інвестиційних рішень.

Рис. 5.2. Механізми нівелювання впливу негативних чинників інвестування

Д

Проблеми системи управління інвестиційною іі

Перша група проблем пов’язана з помилками в організації процесу ініціації інвестиційних пропозицій та їх розгляду

1. Відсутній єдиний центр, який займається виробленням інвестиційної стратегії, регламентів розроблення та розгляду інвестиційних пропозицій, формування програми та бюджету.

2. Традиційний механізм ініціації пропозицій, розгляду проектів і розробки програми «знизу вгору».

3. Не виділені бюджетні одиниці інвестування, що об’єднують взаємопов’язані проекти.

4. Прибуток розглядається як перший і часто єдиний інструмент фінансування довгострокових програм.

5. Інвестиційні потреби та фінансові джерела балансуються лише на передінвестиційній стадії розроблення проекту.

6. Проекти, які не пройшли експертизу через недостатність

сультаційні послуги з розроблення стратегії на інвестиційному ринку доволі дорогі, частково ці витрати можна обмежити залученням незалежних директорів із професійними знаннями в потрібних сферах (інвестиційно-фінансова аналітика, маркетинг).

7. Для великих і дрібних проектів стратегічної або поточної спрямованості використовують стандартні процедури оцінювання, узгодження (захисту).

8. Не проводиться незалежна експертиза якості проектів і відбору їх у програму. Перша причина — дорожнеча, друга — недовіра і збереження конфіденційності.

Компанії, які будують формування інвестиційної програми відповідно до розробленої інвестиційної стратегії, що мають в організаційній і фінансовій структурі центр з формування інвестиційних пріоритетів, також стикаються із типовими проблемами. Ці проблеми можна згрупувати за кроками стратегічного інвестиційного планування.

Друга група проблем пов’язана із побудовою аналітичних моделей і процедур аналізу інвестиційних пропозицій і формування програми

1. Використовуються єдині фінансові моделі аналізу для різних рівнів невизначеності середовища інвестиційних пропозицій, для проектів стратегічної спрямованості та заміни обладнання.

2. Ураховуються тільки фінансові критерії з умовним введенням оцінок ризику, ігнорується множинність цілей і одержуваних вигод.

3. Некоректно враховуються поточні витрати (часто в прогнозуванні витрат використовують метод собівартості одиниці).

4. Некоректно підраховується ставка дисконту: ігнорується ув’язка з відображенням інфляції в грошових потоках, не дістають відображення інвестиційні ризики.

5. Суб’єктивність у введенні макропараметрів проекту: інфляція, обмінний курс.

6. Не проводиться стрес-тест, не оцінюється інтегральний показник ризику інвестиційної пропозиції.

7. Не діагностуються опціонні можливості інвестиційних пропозицій (можливість відкласти час початку інвестування, розбити інвестиційні витрати на етапи тощо).

8. Ігноруються синергетичні ефекти, створювані проектом.

З питаннями вибору аналітичних процедур формування інвестиційної програми тісно пов’язані проблеми процесу автоматизації аналітичної роботи:

1. Рідко застосовуються апробовані на практиці пакети програм аналізу інвестиційних пропозицій, що дають змогу реалізувати імітаційне моделювання та інші складні алгоритми аналізу.

2. Не збираються дані про роботу конкурентів або середньо-

інформації чи слабке подання матеріалу, відкидаються.

3. Відсутність бази даних про прийняті проекти компанії (з інформацією за поточним моніторингом та постаудитом) як елемент комунікаційної підтримки і навчання персоналу.

Третя група проблемпов’язана з економічним моніторингом прийнятих інвестиційних проектів і постаудитом

1. Відсутній поточний фінансовий моніторинг на інвестиційній фазі реалізації проекту, що часто призводить до розбалансування джерел фінансування й об’єктів інвестування (у більшості компаній немає інвестиційного балансу).

2. Відсутній моніторинг попроектної економічної ефективності на експлуатаційній фазі.

3. Відсутні механізми призупинення чи дострокової ліквідації проекту.

4. Відсутній ретроспективний аналіз завершених проектів, що заважає накопичувати досвід.

Четверта група проблем об’єднує питання управління персоналом та якості створюваного інтелектуального капіталу

1. Відсутня мотивація ініціації проектів.

2. Виділені бюджетні одиниці (підрозділи, філії, дочірні компанії) працюють на лімітах витрат без перехідного залишку і не зацікавлені в економії капіталу.

3. Винагорода менеджерів проектів і бізнес-одиниць пов’язана з виконанням плану інвестиційних витрат і отримання прибутку, без акценту на проблемах створення вартості. Відсутня система довгострокової винагороди, яка пов’язана з кінцевими результатами проекту.

4. Працівники не мотивуються на економію інвестиційних та поточних витрат за проектом. Зовнішній індикатор — сезонні сплески інвестиційних витрат.

5. Відсутні механізми передання досвіду проектної роботи (як з формування заявок, так і з реалізації проектів).

Е

Вартісний аналіз передбачає певні етапи переходу до планування інвестицій

Таблиця 5.3

галузеві дані за нормативними рівнями інвестиційних та поточних витрат, про реалізовані інвестиційні напрями та успішність їх.

РЕКОМЕНДОВАНА ПОСЛІДОВНІСТЬ ДІЙ З ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПЛАНУВАННЯ, СПРЯМОВАНОГО

НА СТВОРЕННЯ ВАРТОСТІ

Послідовність етапів переходу Характеристика етапів
1. Зміна в організації процесу планування та обліку Перехід до матричної фінансової структури з виокремленням центрів фінансової відповідальності за бізнеснапрямами (одиницями). Встановлення порядку взаємодії між службами різних рівнів управління до організації документообігу. В системі внутрішніх нормативних документів фіксується розподіл функцій, обов’язків, повноважень, мотиваційних механізмів. Розроблення вимог з формування форм управлінського обліку, які дозволяють виділяти і калькулювати витрати попроектно
2. Розроблення технології інвестиційного планування Вибір цільових показників відбору проектів у програму відповідно до присвоєного статусу. Розроблення правил прийняття рішень окремо для стандартних і нестандартних проектів. По стандартним проектам — розроблення процесу оновлення нормативів прийнятності (формування блоку макропараметрів, обґрунтування моделі бар’єрної ставки). Формування порядку розроблення реєстру інвестиційних проектів, які формують інвестиційну програму (періодичність розроблення, форма). Прийняття регламенту розроблення інвестиційного бюджету і прив’язки його з основними бюджетами підприємства. Розроблення регламенту контролю і коригування.
Прийняття рішення щодо розроблення програмних

продуктів аналізу проектів власними силами чи купівля на ринку. Розроблення бази даних для введення маркетингових, макроекономічних тощо показників фінансової моделі проекту. Формування бази даних з реалізованих проектів із можливістю відстеження ефективності поточного здійснення проекту в доступній для керівництва і членів ради директорів формі.

3. Автоматизація аналізу і контролю інвестиційних проектів

4. Контроль бюджетів Розроблення регламентів і процедур контролю інвестиційних бюджетів (періодичність, форма звітів з виконання бюджетів) і внесення змін
5. Моніторинг відкладених проектів Розроблення процедур розгляду й доопрацювання проектів, відкладених у банк проектів. Різні процедури для проектів з недостатньою опрацьованістю і проектів з опціонними характеристиками відстрочки
6. Моніторинг на експлуатаційній Розроблення положення про моніторинг інвестиційних проектів на експлуатаційній фазі. Вибір показників моніторингу та критеріїв прийняття рішень. З урахуван

фазі

ням цілей проектів критерії ефективності при реалізації моніторингу можуть відрізнятися

7. Ув’язка з матеріальним стимулюванням Розроблення положення про матеріальне стимулювання інвестиційного процесу, де фіксуються новації організації стосовно стимулювання ініціації інвестиційних пропозицій, їх аналізу і моніторингу

Таблиця 5.4

ВИОКРЕМЛЕННЯ КАТЕГОРІЙ ПРОЕКТІВ (СТАТУС ПРИСВОЄННЯ)

Статус на етапі відбору проектів у програму (для вибору моделі аналізу)

З переважанням нефінансових вигод (некомерційні)

СтандартніНестандартні

Статус на етапі складання і затвердження інвестиційного бюджету, узгодженого із загальним бюджетом підприємства
Фінансовані повністю Частково фінансовані Відкладені в інвестиційний банк (без фінансування)
Статус на експлуатаційній стадії реалізації проекту (за впливом на платоспроможність підприємства і формуванням вільного грошового потоку)
Великий поточний грошовий потік Невисокий грошовий потік (зберігає опціонні можливості) Формально збиткові проекти

Для коректного вибору аналітичних моделей аналізу інвестиційних пропозицій можна використовувати такий алгоритм. При формуванні цілей проекту та аналізі бізнес-середовища слід розподілити чинники впливу на проект, які можуть бути віднесені до чинників ризику (з імовірнісною оцінкою впливу) і чинників невизначеності. При цьому під чинниками ризику слід розглядати не будь-які апріорі ризиковані чинники, а лише ті, що посправжньому впливають на потоки розглядуваного проекту. При цьому слід вирізняти:

• чинники негативного ризику (завжди призводять до зниження потоків) і чинники подвійної дії;

• чинники, що впливають на всьому часовому відрізку розгляду і ті, що мають разовий (епізодичний) характер;

• чинники впливу на витрати і на надходження (цінність їхнього впливу буде оцінюватися по-різному з огляду на психологічні особливості сприйняття).

К Інформаційне поле прийняття інвестиційних рішень

Стратегія розвитку підприємства за сучасних умов має будуватися з урахуванням вимог і можливостей системи управління капіталом та реалізовуватися шляхом здійснення певних функцій (фінансової, виробничої, відтворювальної, накопичувальної, інвестиційної та вартісної), а також базуватися на адекватних принципах. За умов фінансової кризи кожне управлінське рішення треба приймати з точки зору його впливу на вартість підприєм-

ства. Методи доданої вартості, які використовують для управління вартістю компаній у межах концепції вартісно-орієнтованого управління, враховують платність як позикового, так і власного капіталу, стан зовнішнього середовища, зорієнтовані на динаміку і прогнозування вартості підприємства, що дає можливість розв’язати конфлікт інтересів акціонерів і менеджерів й оцінювати ефективність використання капіталу підприємства.

Ефективність операційної діяльності відображає результати основної діяльності компанії зі збільшення продажу, зниження витрат або підвищення продуктивності. Передбачається, що покращення цих показників можна досягти без істотних додаткових інвестицій.

Стратегічна ефективність компанії

Ефективність операційної діяльності NOPAT

Ефективність інвестиційної діяльності

Обсяг інвестицій

Ефективність фінансової діяльності WACC

Обсяг продажів і ціна

Обсяг і частка витрат

Продуктивність

Обсяг і рентабельність інвестицій у виробництво

Обсяг і рентабельність інвестицій у процесі злиття і поглинання

Обсяг і рентабельність інвестицій у НДДКР

Ліквідність

Відсоткова ставка за кредитами

Фінансовий важіль

Рис. 5.3. Чинники вартості компаній

Відомо, що основні показники, за якими прийнято визначати доцільність інвестицій у підприємства, ґрунтуються на зіставленні результатів інвестування з капіталовкладеннями. Оскільки акціонерна вартість приводиться в поточний час, остільки придатнішими для вартісного менеджменту є дисконтовані оцінки ефективності інвестицій, до яких належать:

• net present value, NPV (чиста поточна вартість як різниця між поточною вартістю операційних грошових потоків і поточною вартістю інвестиційних грошових потоків);

• profitability index, PI (індекс дохідності — співвідношення поточної вартості операційних грошових потоків і поточної вартості інвестиційних грошових потоків);

• discounted payback period, DPP (дисконтований період окупності);

• internal rate on return, IRR (внутрішня норма дохідності, тоб?????????? ??? ???????????? ???????? ???? ? 1. Вайн С. Инвестиции и трейдинг: Формирование индивидуального подхода к принятию инвестиционных решений. — М.: Альпина Бизнес Букс, 2006. — 533 с. ? 2. Керш С. Р. Дорожная карта бизнес-инвестора: Как повысить стоимость компании за счет эффективных инвестиций: Руководство менеджера / Пер. с англ. — Д.: Баланс Бизнес Букс, 2006. — 226 с. ? 3. Мендрул О.Г. Управління вартістю підприємства : Навч. посіб. / О. Г. Мендрул. — К.: КНЕУ, 2011. — 537 с. ? 4. Пайк Р., Нил Б. Корпоративные финансы и инвестирование. — 4-е изд. / Пер. с англ. — СПб.: Питер, 2006. — 783 с. ? 5. Хэгстром Р. Дж. Инвестирование. Последнее свободное искусство / Пер. с англ. — М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 2005. — XIII, 271 с.

то ставка дисконту за якої NPV = 0).

У концепції вартісного менеджменту основними критеріями успішності інвестування є SVA, SHV, TSR, хоча це абсолютно не заперечує оцінювання за традиційними показниками. Вважається, що виробничі (реальні) інвестиції здійснюються незалежно від того, управляється підприємство за критерієм вартості чи його топ-менеджери переслідують інші стратегічні цілі. Єдина вимога вартісного менеджменту — виробничі інвестиції мають збільшувати акціонерну вартість. то ставка дисконту за якої NPV = 0).

У концепції вартісного менеджменту основними критеріями успішності інвестування є SVA, SHV, TSR, хоча це абсолютно не заперечує оцінювання за традиційними показниками. Вважається, що виробничі (реальні) інвестиції здійснюються незалежно від того, управляється підприємство за критерієм вартості чи його топ-менеджери переслідують інші стратегічні цілі. Єдина вимога вартісного менеджменту — виробничі інвестиції мають збільшувати акціонерну вартість.

Тестові завдання для самоперевірки знань

1. Інвестицією підприємство вважають: a) споживачі; b) банкіри; c) власники; d) емітенти.

2. Власники інвестицій розглядають підприємство крізь: a) результативний підхід; b) призму вартості; c) оцінювання якості бізнес-процесів; d) ефективність та прибутковість.

3. У концепції вартісного менеджменту підсумкові рішення приймають за критеріями: a) DFL; b) IRR; c) TSR; d) NPV.

4. Стратегічні інвестори, що мають контрольні пакети акцій, a) орієнтуються на короткочасне володіння акціями; b) меншою мірою схильні до ліквідності; c) збільшення вартості пов’язують зі зростанням кількості акцій та розміру дивідендів у короткостроковій перспективі; d) мають переваги щодо черговості отримання виплат.

5. Масштабні довгострокові інвестиції в інтелектуальний капітал призводять до: a) зниження поточних прибутків; b) зростання поточних прибутків; c) зниження виробничих витрат; d) зменшення ціни акції.

6. Для вартісного менеджменту найпридатнішим інструментом оцінювання є: a) визначення капіталізованої вартості; b) визначення доданої вартості; c) визначення акціонерної вартості; d) чисті грошові потоки.

7. Портфельні інвестори, які мають значні, але не контрольні пакети акцій: a) зацікавлені в ризикованості капіталовкладень; b) орієнтуються на швидке зростання вартості своїх акцій; c) вкладають кошти на порівняно тривалий термін.

8. До внутрішніх індикаторів інвестиційної активності компанії належить: a) коефіцієнт вибуття основних фондів; b) середній термін життя прийнятих проектів; c) місце розташування; d) коефіцієнт потреби в інвестиціях в обіговий капітал.

9. До принципів управління інвестиційною діяльністю підприємства відносять: a) принципи, що ґрунтуються на припущеннях фондового ринку; b) варіативність підходів до розроблення окремих управлінських рішень; c) інформованість про фінансово-господарську ситуацію в емітентів; d) ліквідність акцій.

10. Проблемами в системі управління інвестиційною діяльністю є: a) відсутність незалежної експертизи якості проектів; b) механізми передання досвіду проектної роботи; c) гарантії безпечності інвестицій з боку біржі; d) зниження ризику фінансової стійкості.

Навчальні завдання для аудиторної і самостійної роботи

Завдання 5.1. Потрібно прийняти рішення з інвестицій на базі показника економічної доданої вартості (EVA). Компанія виробляє газовані напої. Інвестований капітал на дату оцінювання становить 100 млн грн. Структура інвестованого капіталу: 50 % — власний капітал, 50 %

— позиковий капітал. Вартість позикового капіталу — 5 %, вартість власного капіталу — 15 %. Операційний прибуток компанії — 11 млн грн.

Завдання 5.2. Розрахувати вартість компанії (за вартістю інвестованого капіталу) з використанням показника акціонерної доданої вартості. Виручка від реалізації становить: 1000 грн у перший рік; 1200 грн у другий рік; 1500 грн у третій рік. Починаючи з третього року виручка компанії стабілізується на рівні 1500 грн. Прогнозний період — 6 років. Частка операційного прибутку до оподаткування дорівнює 20 % виручки; податок на прибуток


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
Частина 3. Тема 5 УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИМИ ВАЖЕЛЯМИ ВАРТОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
Частина 4. Тема 5 УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИМИ ВАЖЕЛЯМИ ВАРТОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
Тема 7 УПРАВЛІННЯ ВАРТІСТЮ В ПРОЦЕСІ ПЕРЕТВОРЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА
Частина 2. Тема 7 УПРАВЛІННЯ ВАРТІСТЮ В ПРОЦЕСІ ПЕРЕТВОРЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА
Частина 3. Тема 7 УПРАВЛІННЯ ВАРТІСТЮ В ПРОЦЕСІ ПЕРЕТВОРЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)