325
Концепція конкурентоспроможності країни покликана якнайповніше врахувати і відобразити строкатість цієї економічної категорії та її взаємозв’язок з іншими економічними категоріями, в першу чергу такими, як економічний розвиток та зростання. Разом з тим для аналітичних цілей та практичного використання і втілення у практи ку державного управління концепції конкурентоспроможності та її моделей, потрібні конкретні показники, які б адекватно відображали досягнутий рівень конкурентоспроможності в тій чи іншій країні, динаміку цього рівня під впливом часу, так само як і під впливом факторів, що цей рівень формують.
Йдеться про таку систему статистичних показників та та кий інтегральний (узагальнюючий) показник конкурентоспроможності, які б віддзеркалювали все розмаїття взаємозв’язків між різними аспектами конкурентоспроможності, її показниками і факторами. Однак, за теорією статистики, чим складніший та інформативніший показник, тим важче його правильно розраховувати і тим проблематичніше зібрати повні і точні вихідні дані для його розрахунку. В результаті дуже ча сто модель складного показника чи системи показників не зовсім адекватно відображає реалії дійсності.
Ураховуючи, що концепція конкурентоспроможності національних економік розроблялася ще наприкінці 70-х років саме для здійснення міжнародних порівнянь, методологія розрахунків інтегральних (узагальнюючих) індексів конкурентоспроможності * *
Тут треба зробити певне пояснення. Проблема в тім, що практично йдеться не про індекс, а про узагальнюючий показник конкурентоспроможності. Але, беручи до уваги, що в основі відповідної термінології конкурентоспроможності лежить англійський термін «index», більшість українських видань використовує термін індекс, хоча це не зовсім коректно.
326 на типові групи, дозволяє оцінити відповідність державної стратегії підвищення конкурентоспроможності національної економіки певним орієнтирам, що виражаються значеннями частинних та узагальнюючого показників конкурентоспроможності, а також оперативно реагувати, уточняючи пріоритетність відповідних програм підвищення конкурентоспроможності і необхідні розміри їх фінансування.
Таким чином, сучасна методологія розрахунку інтегрованого показника конкурентоспроможності базується на спробі синтезувати широкий спектр економічних характеристик розвитку різних країн і здійснити їх коректне зіставлення. Серед на йбільш всесвітньовідомих публікацій, які визначають рейтинг країни за індексом конкурентоспроможності економіки, є Світовий економічний форум у Давосі, за методологією якого розраховуються декілька інтегральних показників, серед яких одним з найважливіших — індекс конкурентоспроможності зростання (ІКЗ), який вимірює здатність економіки підтримувати стабільне економічне зростання. *
Кожна зі складових узагальнюючого індексу конкурентоспроможності покликана кількісно виразити один з ключових напрямів конкурентоспроможності та продемонструвати логічні та формально-математичні взаємозв’язки з узагальнюючим (по вертикалі) та з іншими складовими (по горизонталі).
Елементами цього індексу є три складові:
• субіндекс макроекономічного розвитку;
• субіндекс технологічного розвитку;
• субіндекс і нституційного розвитку (інституційних перетворень).
Таким чином, індекс конкурентоспроможності зростання розраховується на основі спеціальної статистичної методології, що дає змогу отримати сукупний ефект взаємодії всіх складових національної економічної системи, яка пояснюється рівнем макроекономічної стабільності, станом підприємницького середовища, розвитком економічної та соціальної інфраструктури, доступом до ресурсів, станом фінансового та фо ндового ринку, якістю освіти та науки тощо. Частина показників розраховується на базі статистичної інформації, частина — за результатами спеціальних опитувань. *
Говорячи про декілька інтегральних показників (індексів) конкурентоспроможності, що розраховують міжнародні експерти у рамках підготовки щорічного Світового економічного форуму, слід підкреслити, що в рамках єдиної концепції конкурентоспроможності існують три різні показники, а саме: Індекс глобальної конкурентоспроможності (ІГК), Індекс конкурентоспроможності бізнесу (ІКБ) та Індекс конкурентоспроможності зростання (ІКЗ). Кожний з цих індексів характеризує свій аспект конкурентоспроможності.
327 ґрунтується на мінімальному наборі показників, за якими можна зібрати достовірні порівнянні дані у більшості країн світу (принаймні тих, які потрапляють до щорічного Звіту про конкурентоспроможність Світового економічного форуму).
Незважаючи на те, що результати рейтингових оцінок країн світу на основі індексу конкурентоспроможності зростання носять дискусійний характер, вони мають аналітичну цінність та практичну значимість у першу чергу тому, що на основі їх результатів уряди можуть робити досить аргументовані висновки стосовно сильних та слабких складових національних економік та розробляти стратегі ю реформ, реалізація яких може дати змогу підвищити рівень конкурентоспроможності економіки, ефективності її функціонування, реалізувати більш продуктивну модель економічного зростання.
Принципова модель побудови індексу конкурентоспроможності зростання зображена на рис. 6.7.
Рис. 6.7. Модель узагальнюючого показника конкурентоспроможності економічного зростання країни
Це саме ті три виміри, які відображають ключові можливості у забезпеченні високого рівня конкурентоспроможності зростання, а саме: 1) рівень макроекономічної стабільності країни; 2) рівень якості освіти та науки, що формує рівень інноваційності економіки; та 3) рівень інституційного розвитку держави та стану підприємницького середовища.
Цілком зрозуміло, що якщо уряд тієї чи іншої країни обирає, скаж імо, курс на макроекономічну стабільність, то така політика, як правило, приводить до досить високих темпів економічного зростання та збільшення заощаджень населення, низького рівня безробіття та інфляції, високої ставки банківського процента і т. п.
Як альтернативну модель розвитку на певному його етапі уряд може вибрати підвищення рівня технологічної готовності, а отже, інноваційності економіки, що може на певний час знизити темпи зростанн я економіки та підвищити рівень безробіття. Розвиток базисних інституцій завдяки, скажімо, підвищенню захисту міноритарних акціонерів, може зменшити ставку банківського процента, що також негативно позначиться на макроекономічній ситуації.
328
Таким чином, три виміри конкурентоспроможності, про які йдеться, відображають значно ширший спектр взаємозв’язків фактор о запропонованої моделі індексу конкурентоспроможності ься дл , доларах тощо прия їходн, длхо онкурентоспроможності зростання, окрім розрахунку значення ів і результатів розвитку економіки, ніж здається з першого погляду.
Водночас багато важливих напрямків економічного розвитку не входять д країни. Такими вимірами є, наприклад, свобода людини, її безпека, рівноправ’я в самому широкому сенсі цього слова, інформаційна незалежність і т. д. Ці виміри не ігноруються кон цепцією конкурентоспроможності, однак з причин проблематичності їх оцінювання в різних країнах, вони не включаються безпосередньо до моделі розрахунку індексу конкурентоспроможності країни, а розглядаються або окремо від основної моделі, як її важливе доповнення, або опосередковано — через вплив інших показни ків.
Для трьох основних вимірів конкурентоспроможності розроблена система базових показників, які регулярно розраховуют я майже всіх країн. Всі ці показники є стимуляторами конкурентоспроможності, тобто збільшення показника означає підвищення рівня конкурентоспроможності зростання, а зменшення показника — відповідно зниження значення інтегрального показника індексу конкурентоспроможності зростання.
Перераховані вище пок азники конкурентоспроможності вимірюються різними одиницями виміру (у процентах ), змінюються вони нерівномірно та, як правило, різноспрямовано. Тому для побудови загального індексу конкурентоспроможності потрібне нормування цих показників, тобто веденн до ого виміруя чого розравуються частинні індекси конкурентоспроможності, а саме: частинний індекс макроекономічного розвитку Ім; частин ний індекс технологічного розвитку Іт; частинний індекс інституційного розвитку Ід.
Для агрегування всіх трьох складових узагальнюючого індексу к кожної зі складових індексу, необхідно розв’язати проблему ваг. Для цього на основі результатів опитування експертів та після статистичної оцінки ступеня узгодженості їх думок стосовно ваго вого навантаження кожної складової інтегрального індексу конкурентоспроможності зростання, була прийнята гіпотеза, згідно з якою кожна з трьох складових має однаковий вплив на формування інтегрального індексу.
329
Таким чином, у загальному вигляді індекс конкурентоспроможності зростання розраховується за формулою простої середньої арифметичної з індексів окремих складових.
А модель узагальнюючого індексу конкурентоспроможності зростання набирає такого вигляду (рис. 6.8). 330
Рис. 6.8. Модель узагальнюючого показника оцінки конкурентоспроможності країни
Резюмуючи викладене вище, треба зазначити, що інтегральними показниками, які відображають порівняльні можливості економік різних країн світу співпрацювати і конкурувати, є індекси конкурентоспроможності, які розраховуються починаючи з 1979 р. провідними міжнародними організаціями. Ці узагальнюючі індекси акумулюють в одному числовому показнику всі найважливіші складові економічного розвитку. За допомогою певної статистичної мето дології ці складові нормують, або приводять до порівнюваного виду, і агрегують, або зводять воєдино. В результаті одержують зведену оцінку рівня конкурентоспроможності, яка для кожної країни виражається безвимірною відносною величиною, значення якої перебуває у межах між 1 та 7. (Така межа продиктована особливостями розрахунку.)
Чим ближче значення індексу чи окремої його складової наближається до 7, тим вище рейтинг країни в сис темі міжнародних оцінок за рівнем конкурентоспроможності зростання. Найвищу загальну бальну оцінку узагальнюючого показника конкурентоспроможності у 2005 р. мала Фінляндія (5,94), що дозволило цій країні посісти перше місце за рейтингом конкурентоспроможності зростання (табл. 6.4). Трохи відстали від Фінляндії США (бальна оцінка конкурентоспроможності — 5,81, рейтинг —
2), Швеція (5,65; 3), Данія (5,65; 4), Тайвань (5,58; 5) (дод. Н).
Бальна оцінка України дорівнює 3,30, що дозволило нашій країні зайняти досить невисоке 84 місце серед 117 країн, що були оцінені експертами Світового економічного форуму в Давосі у 2005 р.
Слід також сказати, що узагальнюючий показник конкурентоспроможності для кожної країни свідчить про те, скільки ще належить зробити цій краї ні для досягнення певних визначених цілей у макроекономічному, технологічному та інституційному розвитку.
Так, наприклад, беручи до уваги, що серед значень трьох частинних показників найгірше має показник інституційного розви тку, є підстави стверджувати, що зусилля уряду України мають б умов розвитку економікиоз волить досягти більш високого рівня конкурентоспроможності економіки та посісти у ти спрямованими в першу чергу на поліпшення інституційних
України, що д вищ у сходинку в міжнародній рейтинговій оцінці країн світу за значенням цього показника.
331
