— 307, 2003 р. — 825. Баланс, в якому станом на початок і кінець періоду фіксуються всі фінансові активи (вимоги) і пасиви (зобов’язання) резидентів стосовно нерезидентів, а також зміни, що сталися протягом звітного періоду в обсягах активів і пасивів, називається Міжнародною інвестиційною позицією (МІП). У 5-му виданні Керівництва з платіжного ба лансу МІП присвячено окремий розділ.
Назви статей МІП практично повністю збігаються з назвами статей фінансового рахунка платіжного балансу. Кожна стаття міжнародної інвестиційної позиції має такий вигляд:
Вид активу або зобов’язання |
На початок періоду |
Зміни в активах і зобов’язаннях |
На кінець періоду |
зміни за рахунок операцій |
курсова різниця, переоцінка капіталу та інші зміни |
потік за рік (зміни в цілому) |
|
|
|
|
|
|
Згідно з викладеними раніше принципами реєстрації зовнішньоекономічних операцій залишки на рахунках МІП оцінюються за ринковими обмінними курсами, що склалися на дату, на яку здійснюється оцінка. При цьому використовують середній курс купівлі-продажу валюти. Зміни в балансах активів і пасивів МІП розкладаються за джерелами формування:
курсіввалютнихіцін різницірахунокзаЗміни операції рахунокзаЗміна пасивівчиактивів )(зменшенняПриріст += курсіввалютнихіцін різницірахунокзаЗміни операції рахунокзаЗміна пасивівчиактивів )(зменшенняПриріст +=
Баланси активів і пасивів МІП України станом на початок 2004 р. наведено у дод. Д. Чиста міжнародна інвестиційна позиція визначається як різниця між сумою активів і пасивів.
Активи і пасиви МІП досить динамічні. Напрямки їх змін за останні роки можна простежити за даними табл. 5.7. Активи за 2001—2005 рр. зросли в 2,6 раза, пасиви — в 1,
3 раза. Найбільш динамічним складником активів є золотовалютні резерви (резервні активи). Завдяки випереджальним темпам зростання частка їх у загальному обсязі активів на початок 2004 р. сягнула рівня 62,3% проти 35% на початок 2001 р.
Таблиця 5.7
ДИНАМІКА АКТИВІВ І ПАСИВІВ УКРАЇНИ
Розділи МІП |
На початок року, млн USD |
2001 |
2002 |
2003 |
2004 |
2005 |
Активи |
4266 |
6220 |
7676 |
11 035 |
15 779 |
Пасиви |
23 815 |
25 966 |
28 003 |
31 314 |
40 156 |
Чиста інвестиційна позиція (–) |
19 549 |
19 746 |
20 327 |
20 279 |
24 377 |
279
Резервні активи — це офіційні ліквідні активи, які перебувають у власності або контролюються органами грошовокредитного регулювання (ОГКР) країни, тобто центральним банком або іншими органами, які виконують його функції і можуть бути використані у будь-який момент часу відповідно до цілей валютно-фінансової політики. Основне призначення резервів — фінансування і регулювання дисбалансів зовнішніх платежів та стабілізація курсу національної валюти. Використовують їх протягом певного обмеженого проміжку часу, поки приймаються рішення та здійснюються альтернативні заходи з вирівнювання дисбалансу зовнішніх платежів, і в таких розмірах, які не призводять до зниження рівня ліквідності нижче критичного.
Складовими резервних активів є монетарне золото, іноземна валюта, спеціальні права запозичення, цінні папери.
Монетарне золото — це золото, яке перебуває у власності органів грошово-кредитного регулювання і використовується ними як резервний фінансовий актив * . У державних запасах зберігається золото найвищої проби — не нижче 995/1000. Збільшення (зменшення) запасів монетарного золота відбувається внаслідок операцій з товарним золотом. Органи грошово-кредитного регулювання можуть купувати товарне золото у резидентів, наприклад, у підприємств, що займаються видобутком золота, або у комерційних банків. Якщо товарне золото купується у нерезиде нтів, то така операція реєструється як імпорт товарів. В обох випадках придбане золото переводиться у розряд монетарного.
Спеціальні права запозичення (SDR) — це безготівкові гроші у вигляді запису на спеціальних рахунках у МВФ. Розподіляються SDR відповідно до квоти країни у капіталі МВФ і використовуються лише центральними банками. *
Усе інше золото (немонетарне), включаючи золото, яке належить комерційним банкам, розглядається як звичайний товар.
280 До складу резервних активів входять іноземні валюти та інші фінансові активи, виражені в іноземній валюті, банківські депозити, урядові цінні папери, акції приватних підприємств, фінансові деривативи та ін. Найбільшу частку у структурі золотовалютних резервів становлять іноземні валюти.
Резервні активи як складова міжнародної інвестиційної позиції є одним з об’єктів державного регулювання, яке спрямоване на підтримку мінімально необхідного їх обсягу, формування оптимальної структури та раціональне розміщення за кордоном.
В Україні починаючи з 1999 р. спостерігається стійка тенденція до нарощування офіційних золотовалютних резервів. За 2001—2004 рр. їх обсяг збільшився в 6,3 раза і на кінець 2004 р. сягнув рівня 9,5 млрд USD. Такі темпи стали можливими завдяки припливу валюти за поточними операціями (в 1999 р. вперше було зафіксовано позитивне сальдо поточних платежів), надходженню ко штів від приватизації та проведенню реструктуризації зовнішнього боргу. Збільшенню резервів сприяли також валютні інтервенції, які здійснював НБУ з метою запобігання надмірної ревальвації гривні та стабілізації валютного ринку.
Зміни в резервних активах відбуваються переважно за рахунок операцій, але і вплив курсової різниці та переоцінки капіталу слід визнати істотним. Так, за 2004 р. ре зервні активи зросли на 2520 млн USD, з них за рахунок курсової різниці 475 млн USD, або 18,8%. Щодо пасивів, то на частку курсової різниці припадає 67,8% їх річного приросту, передусім це стосується портфельних інвестицій (100% приросту) і довгострокових кредитів (56,2% приросту).
Більша частина наявних резервів (95%) припадає на конвертовану валюту. За вказаний період маса її зросла у 5,6 раза, монетарне золото — лише в 1,6 раза, а виражена в SDR резервна позиція України в МВФ, навпаки, — скоротилася. На кінець 2004 р. валютний кошик містив: USD — близько 60%, EUR — 30%. Золоті авуари за національною оцінкою становили 206 млн USD.
Статистичним вимірником адекватності золотовалютних резервів потребам країни є відношення їхнього обсягу R до імпорту товарів i послуг М. Це відношення показує тривалість періоду, за який наявні резерви можуть забезпечити фінансування імпорту, і розглядається як міра міжнародної ліквідності. У міжнародній практиці достатнім вважається тримісячне покриття імп орту товарів та послуг, тобто у разі різкого падіння
281експортних доходів економіка країни протягом 12 тижнів спроможна адаптуватися до зовнішнього шоку і провести заміщення імпорту.
Динаміку міжнародної ліквідності економіки України можна простежити за даними табл. 5.8. На кінець 2003 р. резервні активи могли забезпечити фінансування імпорту товарів та послуг протягом 13 тижнів, що майже у 6 разів перевищує мінімальний рівень ліквідності, який було зафіксовано у 199
8 р.
Таблиця 5.8
ДИНАМІКА ПОКАЗНИКА АДЕКВАТНОСТІ РІВНЯ РЕЗЕРВНИХ АКТИВІВ
На кінець року |
Міжнародні резерви, млн USD 879 1752 2135 811 1094 1505 3089 4417 6937 |
Імпорт товарів та послуг, млн USD |
18 280 |
21 468 |
21 891 |
18 828 |
15 237 |
17 947 |
20 473 |
21 494 |
27 665 |
Тенденція міжнародної ліквідності України описується параболою другого порядку 282
Рис. 5.7. Тенденція міжнародної ліквідності України за 1995—2003 рр. і прогноз на 2004 р.
Додатне значення першого параметра вказує на те, що парабола має мінімум. Початковий абсолютний приріст ліквідності становив 1,5421, а щорічне прирощення абсолютної швид
кості — 0,2694 ? 2 = 0,5388. Про адекватність трендової моделі характеру динаміки ліквідності свідчить коефіцієнт детермінації R
2 = 0,9028. У 2004 р. слід очікувати міжнародну ліквідність на рівні 15 тижнів.
Основними складниками пасивів є прямі й портфельні інвестиції та інші інвестиційні зобов’язання. Як видно з даних табл. 5.9, структура пасивів за 2001—2003 рр. зазнала істотних змін:
• частка прямих іноземних інвестицій зросла за цей період на
7,7 п. п. і на початок 2
004 р. становила 24%. Натомість частка портфельних інвестицій та інших інвестиційних зобов’язань зменшилася;
• на тлі зменшення частки портфельних інвестицій у сумі пасивів у 1,5 раза зросла вартість облігацій та інших боргових цінних паперів, а частка їх у сумі портфельних інвестицій у 2004 р. сягнула рівня 89,7%;
• у структурі інших інве стиційних зобов’язань найбільш вагома і динамічна стаття — кредити. Сума їх за цей період зросла на 27% і на початок 2004 р. становила 11,6 млрд USD, а частка в сумі інших інвестиційних зобов’язань — 58,7%.
Таблиця 5.9
2 = 0,9028. У 2004 р. слід очікувати міжнародну ліквідність на рівні 15 тижнів.
Основними складниками пасивів є прямі й портфельні інвестиції та інші інвестиційні зобов’язання. Як видно з даних табл. 5.9, структура пасивів за 2001—2003 рр. зазнала істотних змін:
• частка прямих іноземних інвестицій зросла за цей період на
7,7 п. п. і на початок 2
004 р. становила 24%. Натомість частка портфельних інвестицій та інших інвестиційних зобов’язань зменшилася;
• на тлі зменшення частки портфельних інвестицій у сумі пасивів у 1,5 раза зросла вартість облігацій та інших боргових цінних паперів, а частка їх у сумі портфельних інвестицій у 2004 р. сягнула рівня 89,7%;
• у структурі інших інве стиційних зобов’язань найбільш вагома і динамічна стаття — кредити. Сума їх за цей період зросла на 27% і на початок 2004 р. становила 11,6 млрд USD, а частка в сумі інших інвестиційних зобов’язань — 58,7%.
Таблиця 5.9 кості — 0,2694 ? 2 = 0,5388. Про адекватність трендової моделі характеру динаміки ліквідності свідчить коефіцієнт детермінації R
2 = 0,9028. У 2004 р. слід очікувати міжнародну ліквідність на рівні 15 тижнів.
Основними складниками пасивів є прямі й портфельні інвестиції та інші інвестиційні зобов’язання. Як видно з даних табл. 5.9, структура пасивів за 2001—2003 рр. зазнала істотних змін:
• частка прямих іноземних інвестицій зросла за цей період на
7,7 п. п. і на початок 2
004 р. становила 24%. Натомість частка портфельних інвестицій та інших інвестиційних зобов’язань зменшилася;
• на тлі зменшення частки портфельних інвестицій у сумі пасивів у 1,5 раза зросла вартість облігацій та інших боргових цінних паперів, а частка їх у сумі портфельних інвестицій у 2004 р. сягнула рівня 89,7%;
• у структурі інших інве стиційних зобов’язань найбільш вагома і динамічна стаття — кредити. Сума їх за цей період зросла на 27% і на початок 2004 р. становила 11,6 млрд USD, а частка в сумі інших інвестиційних зобов’язань — 58,7%.
Таблиця 5.9
СТРУКТУРНІ ЗРУШЕННЯ У БАЛАНСІ ПАСИВІВ МІП УКРАЇНИ
Пасиви МІП |
До загальної суми пасивів на початок року, % |
Структурні зрушення, п.п |
2001 |
2004 |
Прямі інвестиції в Україну * |
16,3 |
24,0 |
7,7 |
Портфельні інвестиції |
13,4 |
12,8 |
– 0,6 |
Інші інвестиційні зобов’язання |
70,3 |
63,2 |
– 7,1 |
283
* З 01.01.02 дані за прямими інвестиціями наводяться з урахуванням надходжень від приватизації.
Зі зростанням обсягів зовнішнього кредитування економіки змінювалася структура позичальників: зменшувалася частка органів грошово-кредитного регулювання (ОГКР) і сектору державного управління (ДУ), зростала частка банків та інших секторів економіки, що підтверджують дані за 2001—2004 рр. (рис. 5.8).
100
90
80
70
60
50
40
30
20
10
0
20012004
Рис. 5.8. Зрушення в структурі позичальників інші
ОГКР; сектор ДУ; банки;
Суми фінансових зобов’язань країни перед іноземними кредиторами, які підлягають погашенню в обумовлені терміни, та нараховані на них проценти створюють зовнішні борги. За терміном погашення вирізняють боргові зобов’язання довгострокові й короткострокові. 284 Довгострокові боргові зобов’язання, у свою чергу, поділяються за типом позичальника на державні, гарантовані державою та приватні (негарантовані). Об’єктом управління з боку урядів та міжнародних фінансових організацій є державний та гарантований державою борг. Саме за даними про ці борги оцінюється боргове навантаження на економіку країни.
Державний (офіційний) зовні шній борг — це сума зобов’язань центральних та місцевих державних органів перед зовнішніми кредиторами за несплаченими позиками та процентами по них.
Зовнішніми кредиторами є уряди інших країн, центральні банки, урядові структури, міжнародні фінансові організації та регіональні банки розвитку. Найбільшими кредиторами України є МВФ та Світовий банк, Росія як держава та РА
Т «Газпром» як підприємство. Борг, гарантований державою, — це борг приватних економічних агентів (фірм, банків, компаній), гарантом сплати якого є держава.
Нестача фінансових ресурсів на етапі становлення української національної економіки примушувала країну ставати активним позичальником на ринку позикового капіталу. Через постійний дефіцит державного бюджету протягом 1992—1999 рр., а також неефе ктивне використання залучених позик, 85% яких спрямовувалося на фінансування бюджетного дефіциту, обсяги зовнішнього боргу невпинно зростали, а обслуговування нагромадженого боргу ставало для національної економіки надто обтяжливим.
Особливо загрозлива ситуація з виплатою платежів з обслуговування зовнішнього боргу склалася на початок 2000 р., коли обсяг його сягнув 12,5 млрд USD. З метою уникн ення дефолту уряд країни здійснив реструктуризацію боргів кредиторам Паризького клубу за кредити, надані іноземними банками в рамках міжурядових угод під гарантії уряду або застраховані урядовими страховими організаціями.
Були проведені переговори з представниками Лондонського клубу щодо реструктуризації заборгованості України по єврооблігаціях. Внаслідок цього 85% власників єврооблігацій дали згоду на обмін короткостр окових зобов’язань на нові — строком на
7 років [244]. Окрім того, було відновлено розширене фінансування МВФ на суму 2,6 млрд USD. Зазначені заходи, а також економічне зростання у 2000 р., дозволили Україні пригальмувати подальше нарощення зовнішнього боргу. На початок 2004 р.
285розрахунку на одну особу населення України — 262 USD. Структуру боргу наведено в дод. К.
На рис. 5.9 подано динаміку сальдо платіжного балансу стосовно валового внутрішнього продукту (ліва шкала) та ланцюгові темпи приросту державного зовнішнього боргу (права шкала) за 1995—2003 рр. Чітко виділяються два умовно-перехідних етапи української економіки: перший (1995—1998) характеризується від’ємним сальдо платі жного балансу і нарощенням обсягів зовнішніх запозичень, другий (1999
—2003 рр.) — перехід на траєкторіюю обсягів
бездефіцитності платіжного балансу і певну стабілізаці зовнішнього боргу. системі сучасних міжнародних валютно-кредитних виступає як чистий дебітор. Основна складова зовнішнього боргу — це борги за енергоносії, кр для підтримки п латіжного балансу та фінансуванняжавного бюджету. частина зовнішнього боргу (10,2 млрд USD, або 80дає на державний та гарантований урядом борг, зокрем, надані ЄБРР та іноземними банківськими устанжавні гарантії. -4 -2
0
2
4
6
8
10
199519961997199819992000200120022003 -20 -15 -10 -5
0
5
10
15
20
25 – 5 – 10 – 15 – 20 – 2 – 4
25
20
15
10
5
0
У відносин Україна державногоедити, надані дефіциту дер
Більша,3%) припаа кредитиовами під дер
Рис. 5.9. Стан рахунка поточних операцій і динаміка зовнішнього боргу
України за 1995—2003 рр.: рахунок поточних операцій у % до ВВП; темпи приросту зовнішнього боргу, % до попереднього періоду 286
За даними табл. 5.10, у 2000 р. частка гарантованого урядом боргу становила 92,3%, в наступні роки вона виявила тенденцію до скорочення, але все ще залишається на досить високому рівні — на початок 2003 р. 80,3%.
Таблиця 5.10
СТРУКТУРА ЗОВНІШНЬОГО БОРГУ УКРАЇНИ (на початок періоду) [242]
Рік |
Довгостроковий зовнішній борг, млрд USD |
До загальної суми, % |
гарантований урядом та наданий МВФ |
Забезпечення фінансової стабільності і перспектива інтеграції національної економіки до світової залежать від спроможності країни своєчасно виконати свої боргові зобов’язання. З метою визначення можливостей зовнішнього фінансування країни за наявності боргу в практиці міжнародних кредитних відносин використовують низку показників боргового навантаження на економіку. Розрахунок їх ґрунтується на співвідношенні зовнішнього боргу і витра т на його обслуговування з ВВП, експортом товарів та послуг, доходами державного бюджету. З метою оптимізації політики державних запозичень та підвищення ефективності управління державним боргом на національному рівні законодавчо встановлюються граничні значення цих співвідношень, які переважно орієнтовані на норми МВФ.
Відношення зовнішнього боргу до ВВП характеризу є ступінь боргової залежності національної економіки від зовнішнього фінансування (граничний рівень 40%), а відношення боргу до експорту товарів і послуг — спроможність країни покрити заборгованість валютними доходами від експорту (граничний рівень
150%).
Боргова спроможність країни оцінюється відношенням платежів з погашення і обслуговування боргу до експорту товарів і послуг (коефіцієнт нор ми обслуговування боргу). Якщо значення
287цього коефіцієнта перевищує 20%, країна вважається неплатоспроможною.
Як індикатор платоспроможності країни МВФ використовує відношення суми валютних резервів до платежів з погашення і обслуговування боргу. Ступінь боргового тиску на Державний бюджет оцінюється співвідношенням сальдо боргових виплат і доходів бюджету. Щодо кількісних оцінок безпечного рівня сальдо залучень — виплат, то його вважають 3—4% ВВП.
Оче видно, що використання вказаних вище показників в аналітичних цілях обмежується певною умовністю критичних точок, які не спроможні відбити усі фактори мінливої кон’юнктури зовнішнього боргу і зовнішнього фінансування. Їх використовують переважно в аналізі динаміки. Розглянемо динаміку основних показників боргового навантаження економіки України за 2000—
2003 рр. (табл. 5.11).
Як свідчать дані табл. 5.
11, боргове навантаження української економіки в 2003 р. порівняно з 1999 р., коли вперше було отримано позитивне сальдо платіжного балансу, помітно змінилося.
Відносно ВВП і експорту товарів і послуг обсяг зовнішнього боргу зменшився на 40 %, платежі з погашення і обслуговування боргу, навпаки, зросли, особливо стрімке зростання частки коштів державного бюджету, як і спрямовуються на обслуговування зовнішнього боргу.
Таблиця 5.11
БОРГОВЕ НАВАНТАЖЕННЯ НА ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ (державний зовнішній борг)
Показник |
Критичний рівень, % |
1999 |
2002 |
2003 |
Зовнішній борг у % до ВВП |
40 |
40,7 |
24,6 |
22,1 |
Зовнішній борг у % до експорту товарів і послуг |
150 |
76,6 |
46,3 |
37,5 |
Платежі з погашення і обслуговування зовнішнього боргу до ВВП, % |
5 |
3,3 |
2,6 |
6,7 |
Платежі з погашення і обслуговування зовнішнього боргу в % до експорту товарів і послуг |
25 |
14,9 |
12,0 |
11,3 |
Платежі з погашення і обслуговування зовнішнього боргу у видатках держа |
25 |
8,9 |
10,8 |
31,5 |
288
Джерело: Розраховано за: Платіжний баланс України за 2003 рік. — К.: НБУ, 2004.
Ситуація з обслуговування зовнішнього боргу в Україні у
2003 рр. виглядає дещо парадоксальною. З одного боку, за міжнародними стандартами боргове навантаження не є загрозливим для економічної безпеки країни: значення усіх наведених показників у 2—3 рази менші за критичні. З іншого, посилився тиск на державні фінанси — на виконання зовнішніх боргових зобов’язань уряду у 2002 р. було витрачено майже 11% дохідної частини бюджету. У 2003 р. платежі з погашення і обслуговування зовнішнього боргу досягли 1,5 млрд USD. На виконання зовнішніх боргових зобов’язань було витрачено майже 32% дохідної частини бюджету. Крім того, у 2003 р. загострюється ситуація у сфері державної заборгованості через необхідність виплати реструктурованих боргів. Бо ргові платежі звужують джерела внутрішнього інвестування і зменшують обсяги фінансування соціальних програм.
Основними причинами загострення ситуації в сфері державної заборгованості України Т. Вахненко [24, с. 54] вважає: неефективне використання запозичених коштів, які спрямовувалися в основному на фінансування споживчих видатків підприємств та уряду, а також на погашення їхніх бор гів; некваліфіковане управління державним боргом; недосконала інституційна структура, яка заохочувала надмірні обсяги запозичень; негативний вплив екзогенних факторів.
У наступні роки тиск боргових виплат не послабиться, оскільки планові платежі в рахунок погашення і обслуговування зовнішнього боргу не зменшуються (табл. 5.12).
Таблиця 5.12
ПЛАНОВІ ПЛАТЕЖІ У РАХУНОК ПОГАШЕННЯ І ОБСЛУГОВУВАННЯ ЗОВ
НІШНЬОГО ДЕРЖАВНОГО БОРГУ (з урахуванням виплат МВФ), млн USD
Показник |
2003 |
2004 |
2005 |
2006 |
Зовнішні боргові виплати |
1898 |
1822 |
1796 |
1712 |
— нетто-погашення боргу |
1416 |
1353 |
1407 |
1408 |
— обслуговування боргу |
482 |
468 |
389 |
305 |
289Проблема обслуговування зовнішнього боргу набуває особливої гостроти через те, що основна частина боргових виплат здійснюється з Державного бюджету, а можливості нарощення доходів бюджету та його конвертація в іноземну валюту обмежені.
Нинішній розмір боргу є непосильним для держави: вона не в змозі обслуговувати його за рахунок доходів бюджету та надходжен ь від експорту. Вагомими джерелами для вирішення цього завдання можуть стати зовнішні запозичення та надходження від приватизації державного майна.
Високі темпи зростання ВВП та накопичення валютних резервів НБУ сприяли перегляду кредитного рейтингу України на міжнародних фінансових ринках. Рейтингове агентство Moodу’s поліпшило прогноз суверенного рейтингу України за облігаціями в іноземній валюті — їх рейтин г становить нині Сааl до позитивного від негегативного. Агентство також підвищило рейтинги України за банківськими депозитами в іноземній валюті та державними облігаціями в національній валюті з Сааl3 до Сааl (прогноз рейтингів стабільний). Міжнародне рейтингове агентство S&P присвоїло Україні рейтинги для довгострокових та короткострокових запозичень в інозе мній і національній валюті на рівні
В-стабільний. Підвищення рейтингу України — позитивний момент, оскільки вона знову може виходити на зовнішні ринки.
Для відвернення кризи державної заборгованості у майбутньому, на думку аналітиків, необхідно вдосконалювати систему управління зовнішнім боргом. У [19, 77] пропонується впроваджувати такі заходи:
• заборона переведення у державний борг зо внішньої заборгованості підприємств і банків;
• модифікація структури залучення іноземного капіталу в напрямі підвищення частки інвестиційної складової;
• спрямування частини надходжень від приватизації державного майна на достроковий викуп зовнішніх зобов’язань держави;
• запровадження мораторію на проведення реструктуризації зовнішнього боргу при збереженні позитивного сальдо поточного рахунка п латіжного балансу.
Реструктуризації зовнішнього боргу в умовах активного торговельного сальдо приведе до ревальвації реального курсу гривні, що вплине на цінову конкурентоспроможність національних виробників на внутрішньому і зовнішньому ринках, а за високого ступеня відкритості економіки порушення оптимального співвідношення між внутрішніми і зовнішніми цінами матиме руйнівні наслідки для темпі в економічного зростання.
290 Обсяги зовнішніх боргових зобов’язань і спроможність їх обслуговувати визначають платоспроможність кожної окремої країни. Ступінь платоспроможності залежить, з одного боку, від стану платіжного балансу, а з іншого, від стану державного бюджету. Можна мати значний надлишок за поточними операціями платіжного балансу і водночас бути неспроможним обслуговувати зовнішні борги в умо вах хронічного бюджетного дефіциту. Саме бюджетно-податкові проблеми країн Латинської Америки спричинили світову боргову кризу 80-х років ХХ ст.
Для оцінки рівня платоспроможності використовують низку показників, які розраховуються співвідношенням зовнішнього боргу і витрат на його обслуговування з валовим внутрішнім продуктом, доходами державного бюджету, експортом (імпортом) товарів та послуг.
Відношення зовні шнього боргу до ВВП характеризує ступінь боргової залежності національної економіки від зовнішнього фінансування, а відношення боргу до експорту товарів та послуг — спроможність країни покрити заборгованість валютними доходами від експорту.
Важливим індикатором платоспроможності є коефіцієнт норми обслуговування боргу — відношенням платежів по обслуговуванню боргу до експорту товарів та послуг. Якщо значення цього коефіц ієнта перевищує 20%, країна вважається неплатоспроможною. Інший показник платоспроможності спирається на резервні активи. Співвідношення золотовалютних резервів центрального банку країни і загальної суми імпорту товарів та послуг розглядається як міжнародна валютна ліквідність. Поряд з ліквідністю важливим індикатором платоспроможності країни слугує відношення резервів R до суми зовнішнього боргу W. Він показує, чи здатна країна покривати б орги за рахунок валютних резервів.