5.2. Роль держави в залученні прямих іноземних інвестицій

Україна як об’єкт прямого іноземного інвестування була включена до процесу міжнародного руху капіталу на початку

2691990-х років. Умови для іноземного інвестування були надзвичайно сприятливі — незаповнений товарами внутрішній ринок у поєднанні з браком власних коштів для розгортання їх виробництва. З метою залучення іноземного капіталу законодавчо були закріплені податкові, митні, інвестиційні пільги [105], які забезпечували іноземному капіталу виняткове становище не лише в

Україні, але й у зіставленні з умо вами економічної діяльності в інших країнах. Так, ставка оподаткування прибутку в Україні становила 30%, а відповідна ставка у США — 40%, Канаді —

44%. В Німеччині — 46,1%, Франції — 36,7%, Італії — 53,2%. В

Україні підприємства з іноземним капіталом податок з прибутку довгий час не сплачували зовсім.

Створення особливих пільгових умов не викликало бажаного припливу ін оземного капіталу в Україну, і сподівання на швидке оновлення виробничого потенціалу за рахунок іноземних інвестицій не справдилися. За перші три роки (станом на 01.01.95) в

Україну надійшло прямих іноземних інвестицій лише 483,5 млн USD, тоді як за оцінками експертів річна інвестиційна потреба

України перевищувала 4 млрд USD.

За винятком харчової промисловості, іноземні інвестиції спрямовувалися не на нарощування матеріального виробництва, а на прос ування на ринок власних товарів, як, скажімо, «Кокакола» прив’язала Україну до закупівель свого концентрату. Надані іноземним інвесторам пільги сприяли отриманню додаткових доходів у сферах і без того рентабельних — торгівля імпортними товарами широкого вжитку та нафтопродуктами.

Протягом 1997—1999 рр. іноземці практи чно монополізували імпорт в Україну високоліквідних товарів, передусім енергоносіїв. Безпосередні збитки від несплати податків та інших платежів до державного бюджету спільними підприємствами-імпортерами становили 3,5 млрд грн на рік [246].

Спеціальний пільговий режим і правові гарантії для іноземних інвесторів виявилися недостатніми стимулами для інвестування в Україну, натомість ставили в диск римінаційне становище вітчизняних підприємців. Під гасла захисту національного виробника пільги іноземцям почали поступово скорочувати в законодавчому порядку (Закони України «Про режим іноземного інвестування» [1996 р.], «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» [2000 р.]), і як наслідок, іноземний капі тал було зрівняно у правах з вітчизняним.

270Як видно з рис. 5.3, позбавлення іноземного капіталу пільгового статусу не вплинуло на динаміку інвестицій. Період дії спеціальних пільг не демонструє значного зростання обсягів інвестування і, навпаки, в період законодавчого їх згортання обсяги інвестицій почали збільшуватися. За період до 2000 р. середньорічний приріст ПІІ в Україну становив 559,7 млн USD, за період 2001—20

03 рр. — 685,7 млн USD, тобто абсолютне прискорення припливу іноземного капіталу — 126 млн USD. Найбільший приріст інвестицій зафіксовано у 2003 р. — 1,4 млрд USD.

Рис. 5.3. Динаміка прямих іноземних інвестицій в Україну (на початок року)

Основним джерелом інформації про прямі іноземні інвестиції є статистичний звіт (ф. № 10-ЗЕЗ), на основі якого Держкомстат України публікує:

• баланс капіталу нерезидентів за обсягами ПІІ в Україну;

• ПІІ в Україну в розрізі країн-інвесторів;

• ПІІ в Україну за видами економічної діяльності (раніше за галузями народного господарства);

• ПІІ у ре гіони України.

На підставі такої інформації можна проаналізувати структуру вкладення іноземного капіталу за напрямами і оцінити: ? зрушення в структурі іноземного інвестування за видами економічної діяльності;

271? рівномірність (нерівномірність) розміщення інвестицій по регіонах; ? ефективність використання іноземних інвестицій.

Як свідчать дані табл. 5.3, ПІІ надходять в Україну переважно з країн далекого зарубіжжя: у 2003 р. частка цих країни становила 85,7%, частка країн СНД — 14,3%.

Зарубіжні інвестиції з України незначні. Основна форма іноземних інвестицій — це внески у вигляді рухомого та н ерухомого майна (табл. 5.3).

Таблиця 5.3

ДИНАМІКА ПРЯМИХ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ (млн USD, якщо не зазначено інше)

Показники	1998	1999	2000	2001	2002	2003
ПІІ в Україну	743	478	595	703	783	1424
ПІІ з України	4	– 7	– 1	– 23	1	– 13
Чистий приріст	747	471	594	680	784	1411
Частка країн далекого зарубіжжя у ПІІ, %	94,1	78,3	96,0	88,4	95,7	85,7

У табл. 5.4 наведено середньорічні обсяги прямих інвестицій найбільших для України інвесторів (ПІІ перевищують 175 млн USD). До них належать США, Нідерланди, Росія, Німеччина та Великобританія. До переліку головних країн-інвесторів входять і офшорні зони (Кіпр, Віргінські острови), звідки надходять гроші вітчизняних підприємців-«тіньовиків», але вже захищені статусом іноземних інвестицій. Звертає на себе ува гу значне випередження темпів приросту іноземних інвестицій саме з офшорних зон (Кіпр — 21,6%, Віргінські острови — 31,5%).

Таблиця 5.4

СЕРЕДНЬОРІЧНІ ОБСЯГИ ПРЯМИХ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ ТА ТЕМПИ ЇХ ПРИРОСТУ ЗА КРАЇНАМИ-ІНВЕСТОРАМИ за 1998

—2003 рр.

Країна	Середньорічний обсяг ПІІ, млн USD	Середньорічний темп приросту ПІІ, % 11,2 8,1 21,6 16,4 9,8
США	631,9
Нідерланди	323,1
Кіпр	319,2
Великобританія	300,5
Росія	263,9

Німеччина

239,0

272

Як свідчать дані табл. 5.4, потенціал України у залученні іноземних інвестицій залишається невикористаним, водночас ефективність інвестицій, що надійшли, слід визнати невисокою.

З 2001 р. державне статистичне спостереження за напрямами використання ПІІ здійснюється за видами економічної діяльності. Аналіз інвестиційних потоків свідчить про стабільність структури інвестування. Коефіцієнт структурних зрушень у розподілі інвестиці й за видами економічної діяльності за 2001—2003 рр. не перевищив одного пункту (0,825 п. п.).

На початок 2003 р. загальний обсяг прямих інвестицій (ураховуючи надходження коштів від приватизації) становив 5,34 млрд USD. Найбільші обсяги спрямовано у промисловість — 2,7 млрд грн, або 50,4% загальної суми, в оптову та роздрібну торгівлю — 18,5%, в транспорт і зв’язок — 7,2%, у фінанс ову діяльність — 8,1% (рис. 5.4). Рис. 5.4. Структура прямих іноземних інвестицій за видами економічної діяльності на початок 2003 р.: торгівля та посередництво у торгівлі; фінансова діяльність; промисловість; сільське господарство, мисливство та лісове господарство; готелі та ресторани; інші

273У промисловості найбільша частка інвестицій припадала на обробну промисловість — 46,4%, з них найбільш привабливим є: харчова промисловість — 34,4%, машинобудування — 19%, хімічна та нафтохімічна промисловість — 8,8%. В обробну промисловість спрямовано лише 2,4% загального обсягу інвестицій, у виробництво електроенергії, води та газу

— 1,6% (рис. 5.5).

Рис. 5.5. Структура прямих іноземних інвестицій у промисловість за видами діяльності на початок 2003 р.: машинобудування; хімічна та нафтохімічна; добувна; інші

Красномовним є розподіл іноземних інвестицій за формами власності: у підприємства колективної форми власності вкладено близько 73%, у підприємства, що є власністю інших держав, — 25%, державної форми власності — 1,5%, приватної та комунальної

— 0,04%. Іноземні інвестиції вкладено у 8690 підприємств. Розподіл їх за видами економічної діяльності певною мірою формує закономірності розподілу по регіонах. Найбільша частка іноземних інвес тицій припадає на м. Київ (34,6%) та Східний регіон (ДонецькоПридніпровський) (24,9%), найменша — на Центральний регіон (5,3%).

Регіональна диференціація інвестиційного процесу залежить від бізнес-середовища, структури економіки, розвитку інфраструктури, якості людського потенціалу, інвестиційної політики 274

275 місцевих органів влади тощо. Іноземні інвестори вкладають кошти у ті види діяльності, що дають швидкий оборот і прибуток: торгівля, харчова промисловість, ігровий та готельний бізнес, громадське харчування. Капіталомісткі та неефективні види діяльності, передусім добувна промисловість, залишаються інвестиційно непривабливими.

На рис. 5.6 подано розподіл регіонів України за кількістю населення і обсягами іноземних ін вестицій на початок 2003 р. Ліва шкала графіка — це частки розподілу процентах, права — коефіцієнти локалізації інвестицій, які розраховані відношенням часток розподілу регіонів за обсягом інвестицій d y до частки розподілу за кількістю населення d x : x

40 м .

10

9

35

8

30

7

25

6

5

20

4

15

3

10

2

5

1

0

0

Ки їв

Північни й

Півден ний

С х ідний

З а х і дний

Цент р а льни й

Рис. 5.6. Розподіл регіонів *

України за кількістю населення і обсягами іноземних інвестицій, станом на 01.01.03: коефіцієнт локалізації

У цілому обсяг іноземних інвестицій більший у регіонах, де більша чисельність населення, проте розподіл їх нерівномірний, *

Північний: м. Київ, Житомирська, Київська, Сумська та Чернігівська обл.; Південний: АР Крим, м. Севастополь, Миколаївська, Одеська, Херсонська обл.; Центральний: Вінницька, Кіровоградська, Черкаська, Полтавська обл.; Західний: Волинська, Рівненська, Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька обл.; Східний: Запорізька, Дніпропетровська, Донецька, Луганська, Харківська обл.

що підтверджують коефіцієнти локалізації. Інвестиції практично

локалізуються у м. Києві (L = 9,1), близько 10% перепадає Північному регіону (L = 1,05), до якого належить столична область.

Незважаючи на високу частку інвестицій у Східному регіоні, коефіцієнт локалізації стосовно чисельності населення менший за одиницю (0,76). Найнижчі коефіцієнти локалізації у Західному і

Центральному регіонах — 0,49 і 0,43.

Станом на 01.01.04 загальний об сяг прямих іноземних інвестицій (ураховуючи надходження коштів від приватизації) досяг

7,5 млрд USD, з них 7,1 — акціонерний капітал та реінвестовані прибутки; 0,4 — кредити, надані прямими інвесторами. На одного жителя України припадало 155 USD прямих іноземних інвестицій, що в 2,3 раза перевищує рівень 1998 р. Проте порівняно з іншими країнами з перехідною економікою обсяги іноземного інвесту вання в Україну значно нижчі, наприклад, в Угорщині ПІІ на душу населення становлять 1882 USD.

Незважаючи на абсолютний приріст прямих іноземних інвестицій, роль їх як фінансового фактора економічного зростання не посилюється. Як свідчать дані табл. 5.5, темпи приросту іноземних інвестицій перевищували темпи приросту загального обсягу інвестицій в основний капітал, проте абсолютний приріст ПІІ стосовно ВВП у 200

3 р. становив лише 2,5% і на 1% приросту ПІІ припадало 0,43% приросту ВВП. До того ж названі показники інвестиційного процесу не стабільні. чному регіону (L = 1,05), до якого належить столична область.

Незважаючи на високу частку інвестицій у Східному регіоні, коефіцієнт локалізації стосовно чисельності населення менший за одиницю (0,76). Найнижчі коефіцієнти локалізації у Західному і

Центральному регіонах — 0,49 і 0,43.

Станом на 01.01.04 загальний об сяг прямих іноземних інвестицій (ураховуючи надходження коштів від приватизації) досяг

7,5 млрд USD, з них 7,1 — акціонерний капітал та реінвестовані прибутки; 0,4 — кредити, надані прямими інвесторами. На одного жителя України припадало 155 USD прямих іноземних інвестицій, що в 2,3 раза перевищує рівень 1998 р. Проте порівняно з іншими країнами з перехідною економікою обсяги іноземного інвесту вання в Україну значно нижчі, наприклад, в Угорщині ПІІ на душу населення становлять 1882 USD.

Незважаючи на абсолютний приріст прямих іноземних інвестицій, роль їх як фінансового фактора економічного зростання не посилюється. Як свідчать дані табл. 5.5, темпи приросту іноземних інвестицій перевищували темпи приросту загального обсягу інвестицій в основний капітал, проте абсолютний приріст ПІІ стосовно ВВП у 200

3 р. становив лише 2,5% і на 1% приросту ПІІ припадало 0,43% приросту ВВП. До того ж названі показники інвестиційного процесу не стабільні. локалізуються у м. Києві (L = 9,1), близько 10% перепадає Північному регіону (L = 1,05), до якого належить столична область.

Незважаючи на високу частку інвестицій у Східному регіоні, коефіцієнт локалізації стосовно чисельності населення менший за одиницю (0,76). Найнижчі коефіцієнти локалізації у Західному і

Центральному регіонах — 0,49 і 0,43.

Станом на 01.01.04 загальний об сяг прямих іноземних інвестицій (ураховуючи надходження коштів від приватизації) досяг

7,5 млрд USD, з них 7,1 — акціонерний капітал та реінвестовані прибутки; 0,4 — кредити, надані прямими інвесторами. На одного жителя України припадало 155 USD прямих іноземних інвестицій, що в 2,3 раза перевищує рівень 1998 р. Проте порівняно з іншими країнами з перехідною економікою обсяги іноземного інвесту вання в Україну значно нижчі, наприклад, в Угорщині ПІІ на душу населення становлять 1882 USD.

Незважаючи на абсолютний приріст прямих іноземних інвестицій, роль їх як фінансового фактора економічного зростання не посилюється. Як свідчать дані табл. 5.5, темпи приросту іноземних інвестицій перевищували темпи приросту загального обсягу інвестицій в основний капітал, проте абсолютний приріст ПІІ стосовно ВВП у 200

3 р. становив лише 2,5% і на 1% приросту ПІІ припадало 0,43% приросту ВВП. До того ж названі показники інвестиційного процесу не стабільні.

Таблиця 5.5

ХАРАКТЕРИСТИКИ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ В УКРАЇНІ

Рік	Темпи приросту, в % до попереднього року			Приріст ПІІ в % до ВВП	Коефіцієнт еластичності ПІІ
	Валовий внутрішній продукт	Інвестиції в основний капітал	Приріст ПІІ в економіку України
2000	5,9	14,4	18,1	1,9	0,32
2001	9,2	20,8	17,6	1,8	0,52
2002	5,2	8,9	20,1	2,2	0,26
2003	9,3	27,7	21,7	2,5	0,43

Проблема іноземного інвестування переплітається зі створенням вільних економічних зон ВЕЗ, на яких діє спеціальний пра

276

277 вовий режим інвестиційної діяльності та порядок застосування і дії законодавства України. Для приваблення інвестора у вільні економічні зони запроваджуються пільгові митні, валютнофінансові, податкові та інші умови економічної діяльності. Проте створити привабливі умови для інвестування в окремих ВЕЗ без негативних наслідків для бюджету неможливо.

Про ефективність спеціального інвестиційного режиму можна судити з пов ідомлень Кабінету Міністрів України: за 2001 р. суб’єкти вільних економічних зон використали пільг на 130 млн грн більше, ніж внесено коштів до бюджету [148]. Суми втрат, що виникли через отримання пільг, щороку зростають, і темпи зростання їх випереджають темпи податкових надходжень до бюджету.

У системі пільг найбільш поширений піл ьговий податок на додану вартість. За оцінками експертів, у 2002 р. до бюджету через цей вид пільги не надійшло 56,3 млрд грн, що на 10% перевищувало рівень 2001 р. Сума втрат сягнула 78,5% суми фактичних податкових надходжень [154]. Усе це підтверджує актуальність створення не індивідуальних умов, а комплексу єдиних економічних параметрів і нвестиційного процесу.

Для іноземних інвесторів пріоритетними є не пільги, а захищеність внутрішнього ринку, гарантії від політичних і економічних ризиків, наявність дешевої і кваліфікованої робочої сили, розвинутої інфраструктури, збалансованої валютно-фінансової системи тощо. Отже, щоб домогтися притоку іноземного капіталу і оптимального співвідношення між інтересами іноземних інвесторів і національними інтересами, необхі дно формувати регіональні інвестиційні стратегії і відповідно до них розробляти системи поєднання стимулів, обмежень і пільг.

Державну політику стосовно іноземного інвестування традиційно розглядають у контексті проблеми створення відповідного інвестиційного клімату для іноземного інвестора. Статистичний індикатор інвестиційного клімату визначають як інтегральну багатовимірну оцінку, яка усереднює стандартизовані значення певної множини по казників: , де – стандартизоване значення показника х ij z і ; і d– вага і-го по

= iijj dzG ? = iijj dzG казника1; ? = i d. казника1; ? = i d.

Використовують різні способи стандартизації показників, зпоміж яких найпоширеніший — стандартизація за допомогою варіаційного розмаху: minmax

Саме у такий спосіб визначають інвестиційні рейтинги регіонів в Інституті реформ. За їхніми розрахунками у 2002 р. інвестиційні бали коливалися у межах від 0,186 у Херсонській обл. до 0,787 у м. Києві [163, с. 14, 87]. j G

Для оцінки впливу інвестиційного клімату х на обсяги зовні

шнього інвестування використана регресійна модель Y = a + bx, де х — інвестиційний рейтинговий бал регіону в проміле; у — обсяг зовнішніх вкладень у регіон.

Наведені у табл. 5.6 значення коефіцієнта регресії (1,5983) і t-статистики (6,243) свідчать про істотність впливу інвестиційного клімату на обсяги зовнішнього інвестування. шнього інвестування використана регресійна модель Y = a + bx, де х — інвестиційний рейтинговий бал регіону в проміле; у — обсяг зовнішніх вкладень у регіон.

Наведені у табл. 5.6 значення коефіцієнта регресії (1,5983) і t-статистики (6,243) свідчать про істотність впливу інвестиційного клімату на обсяги зовнішнього інвестування.

Таблиця 5.6

ПАРАМЕТРИ РЕГРЕСІЙНОЇ МОДЕЛІ, ЯКА ОЦІНЮЄ ВПЛИВ ІНВЕСТИЦІЙ

НОГО КЛІМАТУ РЕГІОНІВ НА ОБСЯГИ ЗОВНІШНЬОГО ІНВЕСТУВАННЯ

	Коефіцієнт регресії	Стандартна похибка	t-статистика
Y-перетин	– 265,106	66,66	– 3,977
Х-рейтинговий бал	1,5983	0,2560	6,243

278

Коефіцієнт детермінації R

2 = 0,629 показує, що майже 2/3 регіональної варіації обсягу прямих іноземних інвестицій залежить від інвестиційного клімату регіону. Отже, параметри моделі підтверджують висновок, що для збільшення імпорту капіталу необхідно формувати регіональні інвестиційні стратегії, спрямовані на поліпшення інвестиційного клімату регіонів.

Що стосується портфельних інвестицій, то обсяг їх порівняно з прямими інвестиціями на третину менший (2,9 млрд USD). До того ж в ост анні роки через відтік капіталу за вітчизняними цінними паперами баланс портфельних інвестицій від’ємний: 2001 р. — 298 млн USD, 2002 р.

— 307, 2003 р. — 825.

Коефіцієнт детермінації R

2 = 0,629 показує, що майже 2/3 регіональної варіації обсягу прямих іноземних інвестицій залежить від інвестиційного клімату регіону. Отже, параметри моделі підтверджують висновок, що для збільшення імпорту капіталу необхідно формувати регіональні інвестиційні стратегії, спрямовані на поліпшення інвестиційного клімату регіонів.

Що стосується портфельних інвестицій, то обсяг їх порівняно з прямими інвестиціями на третину менший (2,9 млрд USD). До того ж в ост анні роки через відтік капіталу за вітчизняними цінними паперами баланс портфельних інвестицій від’ємний: 2001 р. — 298 млн USD, 2002 р.