Базовими Директивами Європарламенту та Ради ЄС з питань банківського регулювання та нагляду вважаються:
Перша Директива Ради ЄС 77/780/ЄЕС «Про координування законів, постанов та адміністративних положень, що регулюють порядок організації та діяльності кредитних установ» від 12.12.1977 р. дозволила державам — членам ЄС визначати умови, відповідно до яких зарубіжні відділення подібних кредитних організацій зможуть функціонувати на їхній території.
Друга Директива Ради ЄС 89/646/ЄЕС «Про координування законів, постанов та адміністративних положень, що регулюють порядок організації та діяльності кредитних установ» від 15.12.1989 внесла зміни до Першої Директиви, закріпила єдиний порядок реєстрації кредитних установ на території ЄС і встановила заходи з контролю і нагляду за діяльністю даних організацій. Реалізація цих заходів має здійснюватися спеціалізованими органами держав, в яких зареєстровані кредитні установи. Цей акт набув чинності 1 січня 1993 р.
Крім того, ключові Директиви ЄС з регулювання банківської діяльності та нагляду, чинні на кінець 2012 р. (зі змінами та доповненнями), такі.
1. Директива Європарламенту і Ради ЄС 2009/110/ЕС «Щодо започаткування та здійснення діяльності установами — емітентами електронних грошей та пруденційний нагляд за ними, що вносить зміни до Директиви 2005/60/ЕС та 2006/48/ЕС, та скасовує Директиву 2000/46/ЕС» від 16.09.2009.
2. Директива Європарламенту і Ради ЄС 2008/48/ЄС «Про договори споживчого кредитування і відміну Директиви Ради ЄС 87/102/ЄЕС» від 23.04.2008.
3. Директива Європарламенту і Ради ЄС 2006/48/ЄС «Про започаткування та здійснення діяльності кредитних установ» від 14.06.2006.
4. Директива Європарламенту і Ради ЄС 2001/24/ЄС «Про реорганізацію та ліквідацію кредитних установ» від 04.04.2001.
1
Дубков С. Международные стандарты банковского надзора: реализация в России // Банковский вестник. — 2012.
— № 7.
— С. 21—26.
2
Храпкіна В. В., Крутушкіна В. В. Теоретико-методологічні основи банківського регулювання та нагляду в Україні // Економічний форум. — 2012. — № 2.
— С. 108
—115.5. Директива Європарламенту і Ради ЄС 94/19/ЄС «Щодо програми із захисту банківських внесків» від 30.05.1994.
6. Директива Європарламенту і Ради ЄС 94/19/ЄС «Щодо схем гарантування депозитів» від 30 травня 1994.
7. Директива 93/6/ЄЕС Ради Європейського Співтовариства «Про адекватність капіталу інвестиційних компаній і кредитних установ» від 15.03.1993 та інші.
3.4. Регулювання та нагляд на фінансовому ринку України
Державне регулювання фінансового ринку в Україні здійснюється системою державних органів, між якими існує ієрархічний та галузевий поділ.
Структура органів державного регулювання фінансового ринку України та нагляду за ринками фінансових послуг має два рівні: а) законодавчий — Верховна Рада України; б) виконавчий:
— Кабінет Міністрів України;
— центральні органи виконавчої влади загального регулювання та нагляду — Антимонопольний комітет України, Державна податкова адміністрація України, Державний комітет статистики;
— спеціалізовані центральні органи виконавчої влади: Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг України, Міністерство фінансів України;
— органи місцевого самоврядування — органи державної реєстрації суб’єктів господарської діяльності.
Слід зазначити, що в Україні регулятивна діяльність здійснюється значною кількістю державних органів за суб’єктною ознакою. Фактично це призводить до децентралізації й сегментування системи державного регулювання фінансового ринку.
Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг в Україні регламентуються Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 № 2664-III. Згідно із цим Законом державне регулювання ринків фінансових послуг в Україні здійснюють:
— Національний банк України (щодо ринку банківських послуг та діяльності з переказу коштів);
— Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів);
— Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі — Нацкомфінпослуг) (щодо інших ринків фінансових послуг).
