Posibniki.com.ua Менеджмент Міжнародні організації 7.3.2. Необхідність перегляду концептуальних засад світової фінансової архітектури


< Попередня  Змiст  Наступна >

7.3.2. Необхідність перегляду концептуальних засад світової фінансової архітектури


Висновки комісії стали першим потужним поштовхом до дискусії про необхідність реформування світової фінансової архітектури. Ця робота розпочалася наприкінці 1990-х років і провадилася за такими основними напрямами:

— забезпечення прозорості інформації;

— удосконалення стандартів;

— посилення контрольної ролі міжнародних фінансових організацій, у тому числі МВФ.

Основні завдання реформування фінансової архітектури визначено так:

• забезпечення своєчасності й достовірності фінансової інформації;

• зміцнення фінансових систем;

• забезпечення ефективного контролю за рухом капіталу;

• удосконалення підходів до вибору режимів валютних курсів;

• удосконалення механізму участі приватного сектору в запобіганні та врегулюванні криз.

Реалізація цих завдань була спрямована на зміцнення фінансового й банківського секторів та поліпшення співробітництва МВФ з іншими міжнародними фінансовими організаціями в рамках діяльності Комітету зі співробітництва у фінансовому секторі (Financial Sector Liaison Committee, FSLC).

Нагадаємо, що у квітні 1999 року створено Форум фінансової стабільності

неформальний інститут з обміну інформацією та міжнародного співробітництва у сфері фінансового нагляду, до складу якого увійшли представники національних міністерств фінансів і центральних банків економічно розвинених країн, ЄЦБ, МВФ, Світового банку, Банку міжнародних розрахунків, ОЕСР, Базельського комітету з банківського нагляду, Ради з міжнародних стандартів фінансової звітності, Міжнародної асоціації органів нагляду за страховою діяльністю, Міжнародної асоціації регуляторів на ринку цінних паперів та інших установ.

Напрями участі міжнародних фінансових організацій у реформуванні світової фінансової архітектури наприкінці 1990-х років в узагальненому вигляді подано в табл. 7.3.

Таблиця 7.3

УЧАСТЬ МІЖНАРОДНИХ ФІНАНСОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У ЗАХОДАХ ІЗ РЕФОРМУВАННЯ СВІТОВОЇ ФІНАНСОВОЇ АРХІТЕКТУРИ

450

Закінчення табл. 7.3

451

Світова криза загострила питання перегляду концептуальних засад світової фінансової архітектури, що, на думку експертів, сьогодні відповідає насамперед інтересам економічно розвинених країн, тож потребує докорінних змін [7].

Учасники Санкт-Петербурзького Міжнародного економічного форуму 2009 року вважають, що міжнародні фінансові організації не впоралися з функцією раннього запобігання кризам, а отже, мають бути реформовані, оскільки їхня нинішня структура не відповідає рівню розвитку сучасних фінансових ринків. Необхідно створювати нові інститути, спроможні забезпечити регулювання процесів глобалізації.

Формування нової фінансової архітектури має здійснюватися за такими основними напрямами [4, с. 13]: ? впровадження дієвого механізму координації економічної політики на міжнародному рівні; ? проведення фундаментальної реформи наявної системи фінансового регулювання й контролю для попередження екстремальних ситуацій; ? реформування наявної світової резервної системи з метою зменшення особливої ролі долара США та створення забезпеченої на багатосторонньому рівні системи з кількох валют, яка з часом, можливо, перетвориться на забезпечену всіма сторонами систему з єдиною світовою валютою; ? реформування механізмів надання ліквідності та компенсаційного фінансування, зокрема, на основі ефективного об’єднання валютних резервів як на багатосторонньому, так і на регіональному рівнях.

З огляду на зазначене вище зауважимо деякі принципові положення, які визначають спрямованість загальновизнаних міжнародних процедур у процесі формування нової фінансової архітектури та є важливим для України.

Насамперед слід звернути увагу, що цілі, завдання й механізми функціонування національних фінансових систем підпорядковуються вирішенню питань підтримки світової фінансової стабільності.

В останніх публікаціях представники міжнародних фінансових організацій акцентують на тому, що фінансові системи, орієнтовані лише на розв’язання національних завдань, не можуть забезпечити глобальний підхід, необхідний для досягнення міжнародної фінансової стабільності за браком загальновизнаних і обов’язкових координаційних механізмів. Наголошується, що в умовах фінансової нестабільності різко знижується спроможність

У цьому контексті доволі відвертим є зауваження експертів ЄЦБ, що країни, які розвиваються, втратили можливість самостійно управляти власною фінансовою системою, становлячи буфер для великих європейських банків [16].

Потужні банки, обмежені можливостями внутрішніх ринків, розширюють географію діяльності на ринках, що формуються. Так, скандинавські банки посилюють присутність у країнах Балтії, грецькі й австрійські орієнтуються на Балкани, італійські та французькі — переважно на Росію та Балкани. В окремих банківських установах, таких як УБС (UBS, Швейцарія), ДойчеБанк (Deutsche Bank, Німеччина), НордГруп (Nordea Group, Швеція), УніКредит (UniCredit, Італія), АБН АМРО Банк (ABN AMRO Bank, Нідерланди) частка зовнішнього розміщення активів сягає 70—90 %.

Зауважимо, що питання конфігурації наднаціональних органів регулювання й нагляду є вельми важливими. Вважається, що доцільно створювати такі органи як на міжнародному рівні, так і на рівні країн з підвищеним ступенем інтеграції національних економік і фінансових ринків. На Лондонському саміті G20 у квітні 2009 року прийнято рішення про перетворення Форуму фінансової стабільності на Раду з фінансової стабільності з розширеним мандатом. Рада розроблятиме рекомендації та принципи, які надалі слугуватимуть основою глобального фінансового регулювання, контролюватиме ефективність національних фінансових секторів. Крім того, передбачається активна участь цього органу в заходах із раннього запобігання глобальним і врегулювання транскордонних криз.

Таким чином, Рада з фінансової стaбільності стає провідною ланкою в системі взаємодії міжнародних фінансових організацій.

країн, які розвиваються, самостійно управляти національними фінансовими системами. Цей висновок підтверджується також в окремих робочих та офіційних документах МВФ, а саме: «Індикатори фінансової стійкості: аналітичні аспекти та практичне застосування» (OP/02/212 Financial Soundness Indicators: Analitical Aspects and Country Practices); «Збереження фінансової стабільності» (WP/04/187 Defining Financial Stability); «Приватні фінанси та державна політика» (WP/04/120 Private Finance and Public Policy); «Майбутня структура для забезпечення фінансової стабільності» (WP/04/101 Toward a Framework for Safeguarding Financial Stability).

Суттєво посилюється роль міжнародних організацій: МВФ, Світового банку, Форуму фінансової стабільності, Міжнародної організації комісій з цінних паперів, Банку міжнародних розрахунків, Організації економічного співробітництва та розвитку, Групи Асоціацій професійних учасників фінансових ринків у розробленні та схваленні спільних рішень з реформування світової фінансової архітектури.

Висловлюються пропозиції стосовно доцільності створення єдиної системи кризис-менеджменту на рівні ЄС, яка включатиме макро- й мікропруденційний нагляд із посиленням ролі ЄЦБ як основи макропруденційного нагляду. Також прийнято рішення про створення на рівні ЄС нового наднаглядового органу — Європейської ради із системних ризиків [20, с. 11]. Лунають пропозиції щодо створення наднаціонального органу нагляду за функціонуванням європейської фінансової системи (European System of Financial Supervisors) [16; 17]. Обговорюються питання стосовно вдосконалення механізмів регулювання потоків капіталу; висловлюються пропозиції щодо спрощення правил надання кредитних ліній МВФ, виходячи з автоматичного виділення ресурсів в обсягах, пропорційних розмірам зовнішніх шоків.

Однак наявних ресурсів для створення ефективних методів групового захисту від зовнішніх шоків на сьогодні недостатньо. ООН пропонує своїм членам створити світовий резервний банк. Але враховуючи, що ця організація об’єднує 192 країни, між ними неминуче виникатимуть конфлікти стосовно розподілу часток.

Особлива увага приділяється питанням реформування світової резервної системи, в якій національна валюта однієї країни — США — використовується як основний інструмент міжнародних розрахунків і як головна резервна валюта. Нинішній світовій фінансовій системі притаманні певні суперечності: з одного боку, диверсифікована глобальна економіка зумовлює концентрацію грошових операцій із використанням певного виду валют, а з іншого — на країни, що розвиваються, припадає майже 34 % світового ВВП, але їхні валюти не використовуються у платіжних операціях. Крім того, емітенти резервних валют не підпадають під вплив міжнародного регулювання.

На необхідності реформування фундаментальних засад світової резервної системи наголошували, зокрема, й учасники СанктПетербурзького Міжнародного економічного форуму 2009 року.

Передбачається активна співпраця цього органу з МВФ і Базельським комітетом із банківського нагляду Банку міжнародних розрахунків [20, с. 10].

Частка США у світовому обсязі ВВП 2008 року становила 23,7 %, а внесок країни у формування світового ринку капіталу

— 26,3 %, що свідчить про її домінування у світовій економіці та фінансовій сфері. Водночас обсяги резервів Сполучених Штатів у 2008 році оцінювались у 66,60 млрд дол., що дорівнює лише 0,98 % розміру світових резервів (табл. 7.4).

Таблиця 7.4

ВВП, ЗОЛОТОВАЛЮТНІ РЕЗЕРВИ ТА ОБСЯГ РИНКУ КАПІТАЛІВ

КРАЇН СВІТУ У 2009 році, млрд дол. США

Країни, регіони ВВП ВВП країни у відсотках до світового ВВП Золотовалютні резерви (без золота)
Країни, регіони ВВП ВВП країни у відсотках до світового ВВП Золотовалютні резерви (без золота)

[7]. Вони вважають, що будь-яка система, побудована на використанні однієї валюти, за своєю природою є дефляційною, нестабільною та нерівноправною.

Джерело: Global Financial Stability Report. Navigating the Financial Challenges Ahead.

— IMF, October, 2010. — Statistical Appendix. — P. 19.

Таким чином, експансіоністська політика США як світового лідера в обслуговуванні глобальних потоків капіталу не підтверджується реальними намірами нести фінансову відповідальність за покриття глобальних фінансових ризиків [5, с. 33].

В умовах наявної міжнародної фінансової архітектури глобальні фінансові ризики фактично перекладено на країни, які поступаються за рівнем економічного розвитку світовим лідерам. Так, у 2008 році європейські країни з ринками, що розвиваються, контролювали лише 1,7 % обсягу світового ринку капіталу, а їхня частка в сукупному обсязі золотовалютних резервів становила близько 11,5 %. Ще більше вражає аналогічна статистика щодо країн Азії — 10,2 % обсягу світового ринку капіталу і 34,7 % сукупного обсягу золотовалютних резервів.

Послаблення позиції долара США як світової резервної валюти уможливлює появу нових резервних валют. Слід зазначити, що передумовами визнання резервної валюти є розвинута ліквідна та надійна фінансова системи, ефективна економічна політика, конвертованість [9]. Зауважимо, що альтернативні резервні валюти мають не замінювати, а доповнювати долар.

Отже, запровадження нових механізмів диверсифікації резервних валют у поєднанні з механізмами регуляторного контролю з боку МФІ зумовлює посилення експансії чинних глобальних фінан-

Наявність самостійного фінансового центру в тій чи іншій країні є однією з основних ознак забезпечення не лише довгострокової конкурентоспроможності економіки, а й економічного та політичного суверенітету, національної безпеки. На нашу думку, це досить важливо і для України в умовах формування стратегічних орієнтирів розвитку її економічної та фінансової систем.

Одним із можливих варіантів є використання як резервної валюти спеціальних прав запозичення (СПЗ — SDR), вартість яких визначатиметься на основі вартості валютного кошика. Однак існують певні проблеми щодо застосування СПЗ як резервної валюти, зумовлені рівнем ліквідності, утримання її приватними особами, правом випуску міжнародними організаціями тощо.

З цього приводу виникає занепокоєння, що реалізація політичних цілей у виборі еталона для курсоутворення національних валют перешкоджатиме реалізації фінансових цілей. З огляду на мінімізацію можливих ризиків фінансисти не виключають можливість прив’язування нової грошової одиниці до зобов’язань наднаціонального органу [18].

Принципи побудови нової фінансової архітектури обговорювалися на саміті лідерів країн G20 у Вашингтоні в листопаді 2008 року. Тут висловлювалися пропозиції щодо запровадження в економіці більшості країн елементів фінансового планування; посилення контролю за фінансовими потоками; реформування міжнародних фінансових організацій та чіткішого визначення межі регуляторного поля; запровадження націоналізації у фінансовій сфері тощо [6].

На саміті G20 у вересні 2009 року в Піттсбурзі заявлено, що замість «Великої вісімки» головним економічним форумом у світі тепер буде «Велика двадцятка». Починаючи з 2011 року саміти G20 проводитимуться двічі на рік. У червні 2010 року відбулися в Канаді та Південній Кореї (в листопаді), а у 2011 році — у Франції.

У сучасній світовій фінансовій архітектурі внаслідок нерівномірного розподілу в системі голосування та управління не повною мірою відображено роль країн із ринками, що розвиваються. Відсутність надійного механізму з широким представництвом вважається істотним недоліком, який ускладнює вжиття ефективних заходів щодо боротьби з кризою [13].

З огляду на це лідери країн «Великої двадцятки» на Піттсбурзькому саміті 2009 року домовилися про перерозподіл квот у


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
Частина 2. 7.3.3. Світова економічна криза в контексті заміщення домінуючих технологічних устроїв
7.3. Формування фінансової архітектури: основні питання й можливі наслідки для України
7.2.3. Міжнародні неурядові організації як гравці глобального управління
7.2.2. Місце й роль регіональних міжурядових інститутів у глобальному управлінні
7.2.1. Міжурядові організації світового рівня як інститути глобального управління
7.2. Міжнародні організації як інститути глобального управління
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)