< Попередня  Змiст  Наступна >

1.2. Життєвий цикл start-up


Важливим аспектом діяльності start-up, що потребує конкретизації, є часові періоди його створення та функціонування, оскільки розуміння специфіки кожного етапу життєвого циклу дає змогу вибудувати певні механізми подолання прогнозованих і непрогнозованих перешкод.

Життєвий цикл інноваційної розробки — це період від зародження ідеї до розробки, створення, поширення та комерціалізації інноваційного продукту start-up. Під життєвим циклом start-up ми розуміємо сукупність послідовних етапів його створення та подальшого функціонування. Узагальнено життєвий цикл start-up складається з таких етапів:

• започаткування — бізнес-ідея, дослідження;

• залучення інвестора;

• запуск;

• початкове зростання;

• прискорене зростання;

• стабільна діяльність;

• зрілість (вихід інвестора).

Означені етапи, у свою чергу, містять відповідні завдання, роботи та заходи, покликані забезпечити реалізацію місії створення та функціонування start-up.

Так, на етапі започаткування start-up конкретизується бізнесідея, оцінюється її комерційна привабливість, розробляється документація щодо організації start-up, виконуються дослідження й розробки інноваційного продукту/послуги, розраховуються інвестиції для початкових етапів розробки бізнес-ідеї. Зазвичай перший етап не потребує значних інвестицій і початкові роботи та завдання виконуються коштом ініціаторів створення start-up.

На етапі залучення інвестора засновники вже мають достатньо виважені аргументи як щодо життєздатності обраної бізнес-

ідеї, так і стосовно обсягів інвестування для продовження розробок і досліджень. Ризики цього етапу надзвичайно високі, тому інвестиції погоджуються надавати приватні інвестори — так звані «бізнес-ангели». «Бізнес-ангели», маючи певний досвід співпраці зі start-up, погоджуються на високі ризики з розрахунку на подальший успіх та відшкодування понесених витрат.

На етапі запуску start-up його засновники та інвестор мають певні комерційні свідчення доцільності реалізації бізнес-ідеї, подальшої її масштабованості та ймовірності прибуткової комерціалізації інноваційного продукту / послуги. Отже, цілком логічно офіційно зареєструвати start-up як підприємницьку структуру відповідно до чинного законодавства України, відібрати персонал та здійснювати підприємницьку діяльність.

Етапи зростання — початкового та прискореного характеризуються технологічним освоєнням виробництва інноваційного продукту відповідно до реалізації обраної бізнес-ідеї, виробництвом інноваційного продукту з відповідними якісними та кількісними характеристиками, веденням бухгалтерського обліку та фінансової звітності, формуванням відповідної договірної, збутової, комунікативної політики, організацією відділу маркетингу тощо. На цьому етапі до інвестування залучаються венчурні фонди, оскільки ризики інноваційної діяльності вже істотно зменшені, можливо також залучення кредитів банків.

На етапі стабільної діяльності start-up фактично перетворюється на традиційну компанію, яка, одержавши прибуток від успішної комерціалізації інноваційної розробки, в подальшому масштабує виробничу та комерційну діяльність — розширює та поглиблює асортимент, веде інноваційну діяльність, залучає інвестиції тощо.

Отже, перетворення на звичайну підприємницьку структуру фіксується етапом виходу інвестора, оскільки start-up фактично припиняє свою діяльність у вказаному форматі і трансформується у формат фірми, корпорації, підприємства тощо. Залежно від стану ринку та намірів засновників start-up можливі такі варіанти виходу інвестора: це перше публічне розміщення акцій на фондовому ринку, продаж start-up стратегічному інвестору (державі, підприємницькій структурі, іноземній компанії тощо), викуп start-up менеджерами самого start-up. Кожний варіант «виходу» має свої переваги та недоліки, старанно обґрунтовується та обирається найприйнятніший, який би задовольняв вимоги всіх учасників процесу інвестування start-up та рівень їхніх претензій і домовленостей на одержаний від комерціалізації інноваційного продукту прибуток.

Часові межі кожного етапу суттєво залежно від значної кількості чинників, наприклад такого, як швидкість прийняття та реалізації інновацій як засновниками та працівниками start-up, так і ринком. Нині однією зі значних конкурентних переваг є фактор часу, тобто нереалізована вчасно бізнес-ідея або втілюється іншим учасником ринку, або втрачає свою актуальність. Тому вагомий чинник досягнення успіху start-up

— забезпечення безперервного фінансування інноваційної діяльності відповідно до результатів виконуваних етапів інноваційного процесу.

Так, теоретичне і практичне обґрунтування комерційної значущості бізнес-ідеї, забезпечення розробки прототипу вимагає в середньому 300 тис. дол. та триває від кількох місяців до року.

Розробка, випробування інновації, пробний продаж, створення умов для виробництва продукції в комерційних масштабах, маркетинг інновації може тривати від півроку до кількох років. Start-up на цьому етапі потребує кількох мільйонів доларів.

На етапі початкового продажу інноваційного продукту, його удосконалення, реалізації ринкового потенціалу, підвищення якості інноваційної розробки, диференціації інноваційного продукту, підготовки масового виробництва формується готовність до розширення виробництва, що забезпечується кількома мільйонами, у середньому 2—4 млн дол. Цей період триває від одного до трьох років.

Етап налагодження масового виробництва та підготовка до виходу інвестора триває від двох до чотирьох років і також вимагає значних коштів. Проте в цей період вже досягнуто прибуткової діяльності, тож, для інвестування можливе залучення кредитних ресурсів.

На етапі узвичаєної підприємницької діяльності розробляється корпоративна стратегія, здійснюється довгострокове планування, завойовується та утримується частка ринку, розробляється система управління інноваціями, удосконалюється маркетинг інновацій. Цей етап триває кілька років, і за умови ефективної адаптації до умов ринку та динамічної трансформації зовнішнього середовища, прибуткової діяльності життєвий цикл традиційної компанії триватиме достатньо довго.

Сучасне середовище господарювання характеризується різноманіттям підприємницьких моделей і форматів, істотною диференціацією як потреб, бажань і вимог споживаців, так і пропонованих товарів і послуг. Створювані та функціонуючі start-up також демонструють різноманіття побудованих бізнесових структур, використовуючи різні підходи до формування бізнес-процесів, пристосовуючись до особливостей середовища господарювання.

Практика діяльності start-up свідчить про наявність та функціонування кількох варіантів формату start-up: автоматизатори, змінювачі суспільства, інтегратори та челенджери.

Автоматизатори

— це start-up, що пропонують послуги, які зазвичай користувачі освоюють самостійно. Послуга безпосередньо пов’язана з продуктом та використовується для автоматизації процесів, які раніше виконувалися вручну. Особливостями таких start-up є наявність команди із сильною технічною підготовкою, а процес надання послуг не потребує значних інвестицій. Крім того, ринки вже існують, тому start-up зосереджують зусилля на їх освоєнні, істотно удосконалюючи їх. До автоматизаторів слід віднести Google, Dropbox, Eventbrite, Slideshare, Mint, Pandora, Kickstarter, Hunch, Zynga, Playdom, Modcloth, Box.net, Basecamp, Hipmunk.

Змінювачі суспільства — це start-up, які концентрують свої зусилля на створенні нових способів взаємодії людей між собою з метою подолання часових та просторових бар’єрів. Результатом функціонування цього типу start-up є зміни в суспільстві, яке стає відкритим та контрольованим. Для таких start-up також характерна наявність технічної команди та потужного маркетинг-відділу, оскільки освоюються, як правило, лише нові ринки. Для цього варіанту start-up існує висока ймовірність залучення до користування інноваційним продуктом значної кількості упродовж всього життєвого циклу start-up. Прикладом цього типу start-up є: Ebay, OkCupid, Skype, Flickr, LinkedIn, Yelp, Aardvark, Facebook, Twitter, Foursquare, Youtube, Dailybooth, Mechanical Turk, MyYearbook. Інтегратори

— це start-up, діяльність яких спрямована на генерування прибутку за рахунок прихованих платежів. Такі start-up орієнтовані на відносно невеликі ринки, монетизація діяльності start-up на яких відбувається вже на ранніх етапах проекту. Для таких start-up характерна кваліфікована команда менеджерів з управлінським досвідом, start-up, як правило, завойовує вже існуючий ринок завдяки привабливій ціновій політиці. Крім того, протягом усього життєвого циклу start-up здатен утримувати залучену відносно невелику кількість користувачів. Це такі start-up, як Flowtown (невеличкі дослідження та групування cпоживачів за їхніми e-mail), Kissmetrics (В2В маркетингові дослідження), Uservoice (В2В проект, забезпечення зворотного зв’язку з клієнтами).

Челенджери

— це start-up, які спеціалізуються на наданні В2В-послуг, тож, існує досить суттєва залежність від користувачів, що сформували консервативні, негнучкі ринки, не налаштовані до змін та інновацій. Такий тип start-up потребує значно бі-

льших інвестицій, ніж розглянуті вище типи start-up. Водночас челенджери мають такі переваги, як триваліший життєвий цикл та значно масштабніший цільовий ринок. Це такі start-up, як Viewdle, Terrasoft, DB Best, De Novo.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
Список використаних джерел
2.2. Венчурне фінансування start-up
2.3. Проблеми формування венчурного бізнесу в Україні
Список використаних джерел
3.2. Підходи до формування бізнес-моделі
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)