Чистову Сергію Миколаєвичу — заступнику завідувача кафедри макроекономіки та державного управління ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», кандидату економічних наук, доценту.
1.1. Сутнісна характеристика організаційної форми start-up Start-up — це здебільшого малі підприємства в новітніх галузях виробництва (електроніка, біохімія, біоінженерія, виробництво споживчих товарів), які швидко прогресують і в яких відбувається інтенсивна зміна поколінь продуктів і технологій, пов’язаних з базисними інноваціями. Це форма господарювання, орієнтована на створення інноваційного продукту високотехнологічного характеру, розробка якого поєднує високі ризики з можливістю отримання надприбутків за умови успішної реалізації проекту.
На практиці start-up — це щойно утворена фірма, інколи навіть не зареєстрована офіційно, яка має намір організувати бізнес на інноваційних засадах. У більшості випадків start-up утворює група однодумців, які бажають організувати власну підприємницьку діяльність, мають незначні кошти та бізнес-ідею, але налаштовані продуктивно працювати заради її реалізації. Головним активом такої структури є бізнес-ідея, тож для її комерціалізації необхідно залучати зовнішні джерела фінансування
Компанії start-up, або венчурні фірми, як правило, утворюються або групою однодумців — учених, інженерів, спеціалістів, винахідників, які мають певний досвід роботи в лабораторіях великих фірм чи наукових закладах, університетах, або приватними особами, які бажають організувати свою справу.
Нині start-up також створюють великі корпорації з метою інтенсифікації процесів розробки та комерціалізації новітніх ідей, вочевидь, розуміючи значні переваги формату start-up порівняно із традиційними науковими та науково-прикладними організаціями та структурами.
Основні переваги формату start-up такі:
• спеціалізація у сферах наукових досліджень, розробок, впровадження та комерціалізації інновацій з високим рівнем стратегічної невизначеності та ризику;
• творення під конкретну бізнес-ідею;
• засновники start-up — нечисленні групи однодумців (учені, інженери, спеціалісти, винахідники), які ставлять за мету створення бізнесу як власної справи за тим напрямком діяльності, що обирається за покликом душі;
• start-up, що функціонують на початкових етапах створення бізнесу, за умови успішної діяльності, здатні в майбутньому трансформуватися у фірми чи потужні корпорації;
• діяльність start-up пов’язана зі значними ризиками, імовірність невдачі сягає 80 %—90 %;
• через особисту зацікавленість та бажання досягти успіху start-up вирізняються доволі високою результативністю інноваційного процесу на відміну від традиційних наукових структур.
Усі зазначені вище переваги start-up формуються самим форматом його утворення та функціонування внаслідок активізації таких факторів:
• вузька спеціалізація наукових пошуків або розробка обмеженого кола технічних ідей;
• концентрація фінансових і матеріально-технічних ресурсів за конкретним напрямом дослідження;
• високий рівень мотивації праці кваліфікованих спеціалістів;
• гнучкість і мобільність з урахуванням ринкової кон’юнктури; можливість швидкої переорієнтації на інші напрями;
• відсутність бюрократизму в управлінні, мобільність організаційної структури;
• швидка комерційна реалізація ідеї, технології, винаходу;
• істотне скорочення циклу «наука
—техніка
—виробництво
— комерціалізація»;
Водночас, формат start-up має певні обмеження щодо діяльності, зокрема такі:
• нездатність, у разі успіху бізнес-ідеї, адекватно задовольнити попит, який зростає;
• відсутність висококваліфікованих менеджерів, що спеціалізуються на комерціалізації інновацій;
• проблемність розробки й комерціалізації базисних та технологічно складних інновацій, що зазвичай є прерогативою потужних спеціалізованих компаній.
Діяльність start-up супроводжується специфічними ризиками, а саме:
• ризики помилок на етапі обґрунтування ідеї, проекту;
• ризики помилок на етапі технічної реалізації проекту;
• ризики комерціалізації інноваційної продукції / послуг;
• ризики, що виникають у результаті появи конкуруючих ідей та розробок;
• ризики помилок менеджменту;
• ризики діагностики процесу трансформації економічної ситуації;
• екологічні ризики;
• інші ризики, у тому числі погано прогнозовані.