Posibniki.com.ua Менеджмент STАRT-UP: створення та функціонцування 2.3. Проблеми формування венчурного бізнесу в Україні


< Попередня  Змiст  Наступна >

2.3. Проблеми формування венчурного бізнесу в Україні


Сучасні тенденції глобалізації світової економіки вимагають від України переходу від індустріального до технологічного базису в економічному розвитку, формування конкурентоспроможних високотехнологічних галузей економіки. За цих умов приватні підприємці, великі промислові компанії і держава повинні чітко усвідомлювати, що відмова від інвестування в інноваційну сферу призводить до значного уповільнення соціально-економічного розвитку. Отже, економіка України повинна спиратися на інформаційно-інноваційну (інвестиційно-інноваційну) модель розвитку.

Досвід високорозвинених країн свідчить, що ключовим фактором економічного зростання, підвищення ефективності економіки є широкомасштабне впровадження у виробничу та невиробничу сфери прогресивних технологічних інновацій. Динамічний та масштабний розвиток інноваційної діяльності — визначальний показник економічного стану країни.

Одним із важелів активізації інноваційного розвитку української економіки є формування венчурного бізнесу відповідно до світових тенденцій.

Вагомими чинниками, що сприяють розвитку венчурного бізнесу, є: наявність науково-освітньої бази та потужного дослідницького сектору, наукові школи; розвиненість фінансових інститутів і ринків страхового та пенсійного секторів; функціонування повноцінного фондового ринку; політична і макроекономічна стабільність, стале економічне зростання; стабільний попит держави та приватного сектору на наукові дослідження й розробки; наявність вільного капіталу. Нині більшість цих умов в Україні певною мірою наявні, однак український венчурний бізнес перебуває лише на початковій стадії розвитку.

Передумови формування венчурного бізнесу в Україні такі:

• удосконалення законодавчої бази. Термін «венчурний бізнес» протягом кількох років зафіксовано в деяких законодавчих актах України, проте досі не наведено визначення суті, функцій, принципів діяльності саме венчурних фондів і венчурних фірм. Функціонування венчурних фондів на законотворчому рівні передбачено Законом України «Про інститути спільного інвестування» [2]. Проте закон регламентує функціонування інвестиційних фондів, які діють за умови об’єднання (залучення) коштів інвесторів для отримання прибутку від вкладень у цінні папери, корпоративні права та нерухомість, тобто інвестиції у вже існуючий бізнес. Проблеми інвестування у новостворені інноваційні структури не вирішує й Закон України «Про інноваційну діяльність» [1], яким передбачена тільки фінансова підтримка Державною інноваційною фінансово-кредитною установою інноваційних проектів шляхом кредитування під заставу майна, договору страхування, банківські гарантії, договори поруки тощо. Як наслідок — в Україні венчурні фонди створюються переважно не для фінансування інноваційних проектів, а для реалізації спекулятивних схем управління власністю та використання податкових пільг, оскільки венчурні фонди не сплачують податку на прибуток;

диверсифікація джерел фінансування інновацій. Згідно з чинним законодавством, фізичні особи та інституційні інвестори (інвестиційні й пенсійні фонди, страхові компанії) не можуть інвестувати у венчурні фонди, що істотно скорочує потенційну інвестиційну базу венчурних фондів;

розвиток фондового ринку та створення гарантій для венчурного інвестора, які б зменшували його ризики. Йдеться про інструменти власності з особливостями опціону — конвертовані привілейовані акції й облігації. Цей інструмент страхує інвесторів від ризиків, оскільки особливістю цих акцій є переважні права власників — у разі невдачі проекту прості акціонери одержують

дивіденди після першочергового задоволення вимог власників привілейованих акцій;

розвиток неформального сектору венчурного бізнесу, який утворюють бізнес-ангели, котрі є приватними особами та здійснюють фінансування проектів на початкових стадіях їх розробки. В Україні чисельність бізнес-ангелів незначна, на відміну від розвинених країн;

покращення ситуації в секторі генерації наукових знань. Від колишнього СРСР Україна успадкувала потужний науководослідницький сектор, який сьогодні вже не відповідає сучасним потребам країни. Наразі існує недофінансування й деградація основних наукових шкіл, очевидна втрата зв’язку дослідницького сектору з реальними потребами економіки та виробництва. Вітчизняний бізнес не виконує функцію замовника та реального споживача прикладних досліджень, як це відбувається в інших країнах, коли венчурний бізнес є важливим джерелом фінансування науковців;

продукування «якісних» інноваційних проектів, які вирізняються такими ознаками, як сильна управлінська команда; якісний бізнес-план; наявність стратегічного бачення розвитку компанії; розуміння перспектив розвитку технології, що покладена в основу бізнесу; захищеність інтелектуальної власності національними або міжнародними патентами;

підготовка кваліфікованих фахівців венчурного менеджменту, які б володіли методиками виявлення та оцінювання інноваційних проектів, умінням забезпечити стабільне фінансування на ранніх етапах розвитку інноваційних проектів, інструментами науково-технічної, маркетингової та інвестиційної експертиз, виявлення ризиків та управління ними;

посилення захисту інтелектуальної власності. При аналізі ринку інновацій в Україні доведено, що, незважаючи на збільшення номінальної кількості, якість, або науково-технічний рівень, розробок знижується. Українські патенти не забезпечують захисту інтересів інвестора на міжнародному ринку, особливо за наявності конфлікту та несанкціонованого використання об’єктів інтелектуальної власності. Закони України щодо окремих об’єктів права інтелектуальної власності не приведені у відповідність із Цивільним, Адміністративним і Кримінальним кодексами та із законодавством ЄС, що є серйозною перешкодою розвитку венчурного бізнесу;

удосконалення державної політики щодо стимулювання венчурного фінансування інноваційних проектів. В Україні немаєсистеми державного фінансування венчурних проектів і механізмів компенсації втрат приватних та інституційних інвесторів від ризикового інвестування. Зокрема, національне законодавство у сфері науково-технічної та інноваційної діяльності не погоджено з фінансовим законодавством, тому на практиці не передбачає стимулювання бізнес-ангелів податковими та іншими пільгами. Держава не сприяє виконанню технопарками та бізнес-інкубаторами їхньої безпосередньої інноваційної функції.

Водночас Україна здатна формувати сучасну інноваційну економіку завдяки наявності галузей, що мають потенціал зростання та значну низку перспективних проектів. Держава має ефективно співпрацювати з бізнесом задля впровадження інновацій та стимулювання інноваційної діяльності в Україні.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
3.2. Підходи до формування бізнес-моделі
3.3. Інноваційні бізнес-моделі
ТЕМА 4. СТВОРЕННЯ START-UP
ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ СТУДЕНТАМ
2.1. ВПРАВА «Брейнстормінг»
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)