На сьогодні існує певний досвід щодо формування бізнесмоделей, накопичений зарубіжними та вітчизняними бізнесструктурами. Фахівці виокремлюють, зокрема, такі підходи, як формальний, гуманітарний та онтологічний [4, 12, 14].
Для формування бізнес-моделі за формальним підходом використовують методику реінжинірингу бізнес-процесів, згідно з якою бізнес-модель є сукупністю взаємозалежних процесів, щоутворюють єдину ієрархію. Тобто в рамках формального підходу під бізнес-моделлю розуміють сукупність графічних і текстових описів, яка дозволяє із заданою точністю розуміти та подавати процес управління підприємством. При цьому структуру бізнесмоделі складають такі основні елементи:
• функціональна модель — бізнес-процеси та події, ініційовані бізнес-процесами, вихідні результати;
• організаційна модель — організаційна структура підприємства та управлінські функції, виконувані працівниками підприємства;
• інформаційна модель — система інформаційних потоків у контурі управління, побудована на базі функціональної моделі.
Формальний підхід ґрунтується на послідовному, процесноорієнтованому описі підприємства, тому переваги формального підходу такі:
• наявність конкретного апарату опису процесів;
• відносна стабільність процесів;
• широкий вибір описових інструментів.
Водночас формальний підхід певною мірою забюрократизований, тож, не передбачає внесення в бізнес-модель незначних, але постійних змін, що ведуть до позитивної динаміки, а саме покращення показників функціонування бізнесу. До того ж формальний підхід має і такий недолік, як ускладненість опису середньострокових і стратегічних процесів; недосконалість методики визначення штатних одиниць працівників, задіяних у рамках процесу; виникнення двох ієрархій — функціональної та процесової.
Гуманітарний підхід розглядає підприємство як соціальний організм відповідно до базисних засад соціології та психології. Формування бізнес-моделі підприємства здійснюється за рахунок створення системи ефективної персональної комунікації, основним об’єктом і суб’єктом перетворень при цьому виступає людина як особистість. Складовими бізнес-моделі за цим підходом є мета, організаційна структура, контрагенти й корпоративна культура.
Гуманітарний підхід передбачає формування чотирьох компонентів бізнес-моделі, пов’язаних між собою і виокремлених у такі елементи:
• ключова стратегія — місія, продукт, місткість ринку, частка ринку компанії, конкурентні переваги;
• стратегічні ресурси — ключові компетенції фірми та основні бізнес-процеси;
• взаємодія з клієнтами — характеристики типових взаємозв’язків із клієнтами;
• мережа створення цінності — окрім ресурсів підприємства, охоплює основних контрагентів підприємства — постачальників, партнерів та ін.;
• конфігурація — унікальна система взаємозв’язаних компетенцій і процесів;
• межі компанії — ідентифікують сфери та галузі діяльності компанії, рівень її диверсифікації та інтеграції.
За гуманітарним підходом аналізуються етапи життєвого циклу бізнесу — зародження, становлення та зрілість, що забезпечує динамічність як процесу формування бізнес-моделі, так і її функціонування.
Проте, гуманітарний підхід також має певні недоліки, зокрема це: відсутність достатньо формалізованої методології, що не завжди забезпечує позитивний ефект.
Онтологічний підхід ґрунтується на так званому «онтологічному інжинірингу», який передбачає розробку понятійної сфери в межах єдиної системи взаємозалежних компонентів. Інжиніринг, у свою чергу, є технологією організаційного управління, яка заснована на використанні точних описів діяльності підприємства, його процесів, структур, цілей та інших компонентів — у формі карт, моделей, схем тощо.
Перевагою онтологічної моделі є певна універсальність: принцип побудови не залежить від розміру організації, її галузевої специфіки і форми власності, а є універсальним інструментом моделювання й проектування організаційного устрою компанії. Крім того, системність і універсальність цього підходу дозволяє взаємозалежно відображати всі елементи корпоративної архітектоніки: процеси, продукти, документи, компетенції, технології, функції, стратегії, структури — організаційні, фінансові, інформаційні та ін.
До переваг онтологічної моделі також слід віднести подвійну методичну базу: по-перше, модель є єдиним стандартом моделювання, по-друге, зрозумілою і наочною на всіх рівнях й у будьяких підрозділах організації та поза нею, тобто забезпечує термінологічну прозорість менеджменту компанії. Саме єдина термінологія надає можливість використання онтологічного підходу на різних рівнях ієрархії, у різних підрозділах, на різних технічних і програмних платформах фахівцями різної кваліфікації. Однак, слід зазначити і про наявність недоліків, на сьогодні це відсутність достатнього досвіду використання моделі.
Підсумовуючи описані підходи до формування бізнес-моделей, доцільно зазначити:
1. Формальний підхід дозволяє реалізувати цілі, що забезпечують значно більшу вигоду як за кращого задоволення замовників, так і завдяки покращенню результатів роботи компанії.
2. Гуманітарний підхід забезпечує вибіркове покращення діяльності компанії, переважно локального характеру з домінантною орієнтацією на врахування стратегії підприємства, інтересів працівників та власників.
3. Онтологічний підхід є максимально системним та універсальним, до того ж використання вже напрацьованого досвіду формує виважене ставлення та вибіркове використання.
Отже, досконала бізнес-модель має відповідати таким вимогам:
• забезпечувати підвищення конкурентоспроможності компанії;
• формувати гнучкість організації: швидку й адекватну реакцію на можливі зміни зовнішнього середовища;
• сприяти ефективній взаємодії із зовнішнім середовищем;
• забезпечувати взаємодію підрозділів компанії;
• орієнтувати на мінімізацію витрат і оптимізацію інвестицій.