16. Шніпко О. С. Економічна безпека ієрархічних багаторівневих систем: регіональний аспект / О. С. Шніпко. — К.: Генеза. — 2006. — 288 с.
Сутність і понятійний апарат фінансової безпеки. Фінансово-кредитна система країни містить такі сектори (складові): грошово-кредитний, бюджетний, валютний, банківський, інвестиційний, фондовий, страховий. Відповідно до цього структура фінансової безпеки буде наступною: безпека грошово-кредитного сектору; безпека валютного сектору; безпека інвестиційного сектору; безпека бюджетного сектору; безпека банківського сектору; безпека фондового сектору; безпека страхового сектору.
Під фінансовою безпекою слід розуміти такий стан фінансово-кредитної сфери держави, який характеризується збалансованістю і якістю системної сукупності фінансових інструментів, технологій і послуг, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних чинників (загроз), здатністю цієї сфери забезпечувати захист національних фінансових інтересів, достатні обсяги фінансових ресурсів для всіх суб’єктів господарювання і населення і в цілому — ефективне функціонування національної економічної системи і соціальний розвиток.
Основний понятійний апарат фінансової безпеки: об’єкт, суб’єкт і предмет економічної безпеки; основна мета підтримання фінансової безпеки держави на належному рівні; концепція забезпечення фінансової безпеки; стратегія забезпечення фінансової безпеки; механізм забезпечення фінансової безпеки; методи забезпечення фінансової безпеки; принципи забезпечення фінансової безпеки; національні інтереси у фінансово-кредитній сфері; загрози фінансовій безпеці; основні критерії та індикатори стану фінансово-кредитної сфери; основні напрями (пріоритети) державної політики щодо забезпечення фінансової безпеки; моніторинг стану фінансової безпеки; інформаційне та аналітично-прогнозне забезпечення системи фінансової безпеки; повноваження суб’єктів системи забезпечення фінансової безпеки.
Об’єкти фінансової безпеки — фінансово-кредитна сфера як механізм і явища, на які спрямовується діяльність суб’єктів фінансової безпеки держави щодо забезпечення фінансової безпеки.
Суб’єкти фінансової безпеки — держава як законодавча, виконавча і судова влада, фінансово-кредитна сфера як системна сукупність фінансових інститутів; регіони; первинні ланки національної економіки; населення.
Предмет фінансової безпеки — діяльність суб’єктів фінансової безпеки як реалізація сукупності принципів, функцій і конкретних заходів щодо забезпечення фінансової безпеки, спрямована на об’єкти фінансової безпеки.
Основна мета підтримання фінансової безпеки держави на належному рівні випливає із сутності фінансової безпеки і полягає у безперервному і сталому підтриманні такого стану фінансово-кредитної сфери держави, який характеризується збалансованістю і якістю системної сукупності фінансових інструментів, технологій і послуг; стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних чинників (загроз); здатністю цієї сфери забезпечувати захист національних фінансових інтересів; достатні обсяги фінансових ресурсів для всіх і суб’єктів господарювання і населення і, в цілому, — ефективне функціонування національної економічної системи і соціальний розвиток. При цьому параметри фінансово-кредитної сфери мають бути такими, щоб забезпечувати і внутрішню, і зовнішню збалансованість. Її розміри мають бути достатніми для забезпечення ефективного функціонування економіки, а механізми, що використовуються при цьому, здатними забезпечувати належну стійкість до дії загроз.
Стратегія забезпечення фінансової безпеки — розрахований на довгий період часу план (програма, системна сукупність) дій сукупності суб’єктів фінансової безпеки щодо її забезпечення. Стратегія забезпечення фінансової безпеки України має бути складовою економічного курсу держави. Вона визначає основні напрями, підходи і пріоритети діяльності органів державної влади щодо розв’язання проблем, пов’язаних із подоланням кризових явищ у фінансовокредитній сфері та пошуком шляхів її реформування, становлення та подальшого розвитку. Стратегія має розроблятися на засадах директивних та нормативно-правових актів Президента України, Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України і після цього стати основою для розробки державних програм і створення системи забезпечення фінансової безпеки в Україні.
Механізм забезпечення фінансової безпеки держави — системна сукупність організаційної структури, методів, технологій та інструментів, завдяки якій має забезпечуватися фінансова безпека. Механізм забезпечення фінансової безпеки включає:
1) організаційну структуру (системну сукупність органів законодавчої, виконавчої і судової влади, суб’єктів господарювання та громадських інституцій, що беруть участь у забезпеченні фінансової безпеки);
2) сукупність принципів забезпечення фінансової безпеки держави;
3) методи забезпечення безпеки фінансово-кредитної сфери;
4) правові засади, завдяки яким регламентуються відносини у сфері розвитку та функціонування системи забезпечення фінансової безпеки;
5) основні функції щодо підтримання фінансової безпеки на належному рівні;
6) сукупність індикаторів фінансової безпеки (стану фінансово-кредитної сфери);
7) підсистему моніторингу стану фінансово-кредитної сфери;
8) підсистему інформаційного і аналітично-прогнозного забезпечення;
9) повноваження і завдання основних суб’єктів системи забезпечення фінансової безпеки.
Під національними фінансовими інтересами слід розуміти сукупність об’єктивних потреб незалежної країни, задоволення яких забезпечує ефективне функціонування та сталий розвиток фінансово-кредитної сфери. Фінансові інтереси є об’єктивним виразом функціонування фінансово-кредитної сфери держави. Вони виступають як провідна складова національних економічних інтересів, тому що фінансово-кредитна сфера є базовою підсистемою економічної системи країни. Національні фінансові інтереси ще виступають як прояв взаємодії фінансовокредитної сфери конкретної країни із зовнішнім середовищем, що діє постійно або протягом певного проміжку часу, вимушено або вибірково. Національні фінансові інтереси можуть бути представлені у вигляді якісних або кількісних характеристик: критеріїв і показників.
Критерій стану фінансово-кредитної сфери — ознака, на основі якої здійснюється оцінка або визначення стану фінансово-кредитної сфери. Визначення основних критеріїв оцінки стану фінансово-кредитної сфери, за яких він має підтримуватися на безпечному рівні, має важливе методологічне і практичне значення ніш забезпечення безпеки різних секторів фінансової сфери. Кількісну оцінку фінансової безпеки можна отримувати за допомогою індикаторів стану фінансово-кредитної сфери. Індикатори стану фінансово-кредитної сфери — показники, які відображають стан фінансово-кредитної сфери, її кількісні характеристики, а також стан фінансової безпеки держави.
Основні напрями (пріоритети) державної політики щодо забезпечення фінансової безпеки визначають шляхи підтримання безпеки фінансово-кредитної сфери на належному рівні і входять до складу Стратегії забезпечення фінансової безпеки.
Моніторинг фінансової безпеки означає діяльність суб’єктів фінансової безпеки щодо забезпечення постійного відстеження стану фінансово-кредитної сфери на предмет її відповідності пороговим значенням індикаторів фінансової безпеки. Інформаційне та аналітично-прогнозне забезпечення фінансової безпеки — збирання, нагромадження і аналітично-прогнозна обробка інформації з питань стану фінансово-кредитної сфери всередині і зовні країни.
Сукупність повноважень основних суб’єктів системи забезпечення фінансової безпеки — законодавчо закріплені права і обов’язки всіх гілок влади, які задіяні в забезпеченні фінансової безпеки.
Принципи, методи і функції забезпечення фінансової безпеки
До принципів забезпечення фінансової безпеки можна віднести такі:
1. Первинність закону під час діяльності із забезпечення фінансової безпеки.
2. Необхідність розробки, прийняття і реалізації державної стратегії забезпечення фінансової безпеки.
3. Використання методології стратегічного планування для забезпечення безпеки фінансово-кредитної сфери.
4. Визначення і затвердження на державному рівні національних інтересів у фінансовокредитній сфері.
5. Збалансованість фінансових інтересів особи, підприємства, регіону, держави.
6. Обов’язкова участь особи, підприємства, регіону, держави и забезпеченні фінансової безпеки.
7. Необхідність постійного відстеження загроз фінансовій безпеці.
8. Відповідність пріоритетів державної політики щодо забезпечення фінансової безпеки стану фінансово-кредитної сфери і економіки.
9. Своєчасність розробки і здійснення заходів, спрямованих па відвернення загроз і захист національних фінансових інтересів.
10. Необхідність структурного формування і правового оформлення підсистеми фінансової безпеки.
11. Визначення і чітке виконання функцій та реалізація повноважень суб’єктів забезпечення фінансової безпеки.
Пріоритети стратегії забезпечення фінансової безпеки і шляхи її здійснення
Одним із пріоритетів стратегії забезпечення фінансової безпеки є ліквідація заборгованості по заробітній платі та соціальних виплатах.
Наступним пріоритетним напрямом забезпечення фінансової безпеки є подолання кризи платежів.
— Забезпечити поступове підвищення рівня монетизації економіки шляхом переходу від спрощеного планування грошової маси до її визначення як розрахункового розміру, що формується не тільки на основі інфляційних очікувань, але і реального попиту на грошові ресурси як у сфері обігу, так і виробництва, зокрема на цілі виробничого інвестування і поповнення оборотних коштів підприємств. Здійснити заходи щодо значного збільшення платоспроможного попиту населення з метою стимулювання зростання виробництва. Підраховано, що збільшення платоспроможного попиту на 1 % приводить до збільшення виробництва на 7—8 %.
— Здійснити цільову, керовану емісію. Хоча варто визнати, що серед вітчизняних і зарубіжних економістів досить супротивників проведення грошової емісії. Вони вважають, що грошова емісія веде до замкненого кола: підвищення цін
—? підвищення зарплати
—? нова емісія.
— Ввести механізм погашення боргів підприємств за рахунок продажу майна.
— Розробити і здійснити заходи щодо зниження процентних ставок по банківських кредитах для того, щоб вони стали доступними для підприємств.
— Різко зменшити численні податкові пільги, ліквідувати списання боргів по податках і знизити податкову ставку, що не тільки забезпечить усім підприємствам рівні умови оподатковування, але й дасть можливість для їхнього самоінвестування, буде сприяти зниженню цін за рахунок зменшення податкової складової в ціні товарів, робіт і послуг.
— Оподатковування підприємств пов’язати з їхньою амортизаційною політикою, як у розвинених країнах. Доцільно диференціювати ставки ПДВ за ознаками виробничого і споживчого застосування, за характером продукції та зменшенням їх для виробництва.
Реалізація одного або сукупності заходів належного ефекту не дасть. Необхідно включення в програму і здійснення всього комплексу наведених вище заходів. Деякі заходи, особливо пов’язані з використанням фінансових інструментів, доцільно реалізовувати паралельно й одночасно.
Важливим напрямом забезпечення фінансової безпеки є реформування бюджетної сфери і покращання використання статистики в бюджетному процесі.
Одним із напрямів забезпечення фінансової безпеки є детінізація економіки і шляхи повернення тіньових капіталів.
Стратегічною метою державної політики щодо приборкання тіньової економіки повинно бути її поступове скорочення й обмеження яку кількісному (масштаби поширення й обсяги), так і якісному (погіршення економічних засад її функціонування) відношенні. «Кавалерійські наскоки» тут нічого не дадуть, а тільки заженуть цей вид діяльності ще глибше. А в цілому тіньова економіка може бути істотно скорочена лише за умови, коли тіньова економічна діяльність стане економічно невигідною або занадто небезпечною.
До напрямів забезпечення фінансової безпеки відноситься і скорочення позабанківського обігу готівки і шляхи реструктуризації банківської системи.
Перераховані заходи і напрями у комплексі мають лягти в основу майбутньої державної стратегії управління зовнішнім боргом.
Підтримання фінансової безпеки на належному рівні — це постійна копітка діяльність науковців, державних службовців, практичних працівників підприємств і організацій, підприємців, усіх органів державної влади. І від того якими науковими методами, практичним інструментарієм вони будуть «озброєні», залежить ефективність діяльності щодо забезпечення фінансової безпеки країни.
Навчальні завдання для самостійної роботи студентів
1. Дайте визначення фінансової безпеки.
2. Розкрийте зміст складових фінансової безпеки.
3. Дайте характеристику механізму забезпечення фінансової безпеки.
4. Розкрийте принципи, методи та функції фінансової безпеки.
5. Охарактеризуйте індикатори фінансової безпеки.
6. Які порогові значення індикаторів?
7. Дайте характеристику основним пріоритетним напрямам забезпечення фінансової безпеки та шляхів їх здійснення.
8. Які є загрози фінансовій безпеці?
План семінарського заняття
1. Сутність та понятійний апарат фінансової безпеки.
2. Принципи, методи і функції забезпечення фінансової безпеки.
3. Пріоритети стратегії забезпечення фінансової безпеки і шляхи її здійснення.
Теми рефератів та доповідей
Сутність та оцінка рівня фінансової безпеки держави.
Проблеми бюджетної безпеки
Проблеми податкової безпеки.
Проблеми боргової безпеки.
Вплив державних боргів на фінансову безпеку.
Грошово-кредитна політика та економічна безпека.
Валютна безпека.
Банківська безпека.
Термінологічний словник
Загроза фінансовій безпеці — це наявне або потенційно можливе негативне явище (чинник), яке створює небезпеку для реалізації національних інтересів у фінансово-кредитній сфері країни, фінансових інтересів регіонів, суб’єктів господарської діяльності і населення.
Механізм забезпечення фінансової безпеки держави — системна сукупність організаційної структури, методів, технологій та інструментів, завдяки якій має забезпечуватися фінансова безпека.
Об’єкти фінансової безпеки — фінансово-кредитна сфера як механізм і явища, на які спрямовується діяльність суб’єктів фінансової безпеки держави щодо забезпечення фінансової безпеки.
Суб’єкти фінансової безпеки — держава як законодавча, виконавча і судова влада, фінансово-кредитна сфера як системна сукупність фінансових інститутів; регіони; первинні ланки національної економіки; населення.
Фінансова безпека — такий стан фінансової, грошово-кредитної, валютної, банківської, податкової систем, який характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних впливів, здатністю забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи та економічне зростання.
Рекомендована література до теми
1. Барановський О. І. Фінансова безпека / О. І. Барановський. — К.: Фенікс, 1999. — 338 с.
2. Єрмошенко М. М. Фінансова безпека держави: національні інтереси, реальні загрози, стратегія забезпечення / М. М. Єрмошенко. — К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2001. — 309 с.
3. Кириленко В. І. Інвестиційна складова економічної безпеки: Монографія / В. І. Кириленко. — К.: КНЕУ, 2005. — 232 с.
4. Мелих О. Валютно-курсова політика та її вплив на фінансову безпеку держави / О. Мелих // Вісник НБУ. — 2008. — № 8. — С. 50—55.
5. Мунтіян В. І. Економічна безпека України / В. І. Мунтіян. — К.: Вид-во КВІЦ, 1999. — 464 с.
6. Роль держави у довгостроковому економічному зростанні / За ред. Б. Є. Кваснюка. — К. — Харків: Форт, 2003. — 409 с.
7. Сухоруков А. І. Фінансова безпека держави: навч. посіб. / А. І. Сухоруков, О. Д. Ладюк.
— К.: Центр навч. л-ри, 2007. — 192 с.
