< Попередня  Змiст  

ДОДАТКИ


19) Політекономія [підручник] / За заг. ред. Ю. В. Ніколенка. — К.: ЦУЛ, 2003. — 412 с.

Додаток А «ВНЕСОК ВЧЕНИХ РОСІЙСЬКОЇ ШКОЛИ КІНЦЯ XIX

— ПОЧАТКУ XX СТ.

У РОЗВИТОК ТЕОРІЇ КАЛЬКУЛЯЦІЇ»

Вчений Внесок у розвиток теорії калькуляції

12

О. П. Рудановський Запропонував термін «собівартість» замість раніше існуючих: «своя вартість», «загальна вартість», «власна вартість», «вартість виробництва» тощо. Вважав, що необхідно визначити дві собівартості: одну — за фактичними витратами, іншу — нормативну. Пропонував включати до собівартості тільки прямі витрати, відмічаючи, що непрямі витрати відшкодовуються за рахунок доданої вартості продукту і, відповідно, повинні списуватись на дебет рахунку «Прибутки і збитки». Написав «Руководящие начала (принципи) фабричного счетоведения, вмтекающие из понятия о себестоимости» (1925)
М. О. Блатов Зазначав, що виробнича калькуляція забезпечує: 1) вивчення всіх фактів, які формують фактичну собівартість продукції; 2) систематичний контроль за виконанням планових завдань щодо зниження собівартості; 3) одержання всіх необхідних даних для планування завдань щодо собівартості; 4) одержання всіх даних для встановлення відпускних цін; 5) визначення результатів госпрозрахункових бригад, цехів і підприємств в цілому; 6) виявлення і ліквідація «вузьких місць» в управлінні підприємством і організації виробничого процесу. Працю «Основы промышленного учета и калькуляции» присвятив розкриттю питань калькуляції (1939)
О. І. Гуляєв Включав до складу собівартості: матеріали, заробітну плату, витрати механічної й електричної сили, амортизацію, причому два останніх види витрат відносив до собівартості, якщо вони беруть участь у створенні певного виду продукції. Рекомендував розподіляти накладні витрати пропорційно заробітної плати. Пропонував застосовувати рахунок «Випуск готової продукції», а також вести аналітичний облік за заздалегідь встановленими обліковими цінами, а різницю між фактичною і кошторисною собівартістю відображати на рахунку «Збитки і прибутки». Захистив кандидатську дисертацію на тему: «Вопросы учета и калькуляции обработки метал лов» (1940)
В. І. Стоцький Створив загальну теорію калькулювання. Виділив сучасні види класифікації калькуляції і виробничих витрат. Поділив витрати на прямі та непрямі, на основні та накладні. Застосовував індексний метод для аналізу структури собівартості. Вказав на залежність методики складання калькуляції від цільового призначення. Показав, що нормативний метод не доповнює традиційні методи, а є принципово новим для вирішення ідей, пов’язаних з обліком витрат і обчисленням собівартості. Написав у 1931 р. праці «Теория и практика калькулирования», «Калькуляция в условиях хозрасчета», «Основы калькуляции и экономического анализа себестоимости»
А. З. Попов Досліджував ідеї попередільної, напівфабрикатної калькуляції. Запропонував розподіляти накладні витрати пропорційно до заробітної плати. Виступав проти застосування нормативів в обліку, висуваючи наступні аргументи: 1) будь-який результат виробництва є наслідком спільного впливу кількох факторів (витрат), звідси неможливо заздалегідь встановити нормативи витрат. У цьому випадку калькуляція має ґрунтуватися на нормативних цінах, що призводить до викривлення реальних результатів господарської діяльності; 2) норму заробітної плати взагалі встановлювати неможливо; 3) значна за переліком і змінна за структурою номенклатура матеріалів і цін на них робить неможливим нормування їх вартісних витрат; 4) нормативні ціни не сприяють контролю за збереженням цінностей; 5) нормативні витрати не дозволяють аналізувати результати господарської діяльності; 6) купівельна сила грошей підтверджена коливанням, а це позбавляє нормативи будь-якого сенсу. Написав працю «Счетное искусство» (1909)
І. М. Прокоф’єв Досліджував питання собівартості сільськогосподарської продукції. Написав кандидатську дисертацію «Методика исчисления себестоимости сельскохозяйственной продукции в совхозах» (1939)
М. Х. Жебрак (1889—1962) Досліджував нормативний метод обліку витрат і калькуляції собівартості. Показав, що адміністрація, аналізуючи витрати, повинна співвідносити їх не з виробами, а з особами, відповідальними за випуск продукції. Пропонував розділити рахунок виробництва на три рахунки: планових витрат на виробництво, відхилень від планових норм і змін норм та розцінок. Написав роботи «Методика калькулирования себестоимости в условиях изменения норм», «Основы планово-нормативного учета» ; «Корреспонденция счетов при нормативном учете»(1934), «Нормативный учет производства»(1943), «Основы нормативного метода калькуляции» (1948)

Додаток Б «ВНЕСОК УЧЕНИХ СВІТОВИХ БУХГАЛТЕРСЬКИХ ШКІЛ (КІНЕЦЬ XIX

— ПОЧАТОК XX СТ.)

ВУ РОЗВИТОК КАТЕГОРІЇ «БАЛАНС»

Автор Внесок у розвиток категорії «баланс»
12
Італійська школа
Е. П. Леоте, А. Гільбо Стверджували, що баланс є наслідком подвійного запису і заданий системою рахунків, є головною категорією обліку. Зазначали, що баланс — це «синтез рахунків, які не закрилися» та передбачали вирівнювання двох «мас»: активної і пасивної. До першої пропонували відносити основні і оборотні засоби, витрачені засоби (вкладені в незакінчені процеси), засоби у дебіторів і збитки. До другої — власні засоби, засоби кредиторів і прибутки. Запропонували баланс — «нетто» (з регулюючими рахунками) і баланс — «брутто» (без

них). Вимагали щорічно складати баланс народного багатства в межах загального рахівництва всього народного господарства

Ф. Беста Поділяв баланс підприємства не тільки по вертикалі, але й по горизонталі. Вимагав проводити оцінку в балансі за поточними цінами
Дж. Дзаппа Вважав, що мета складання балансу зводиться до відображення взаємозв’язків між його статтями, а сам баланс — наслідок оборотів, відображених у звіті про фінансові результати. Пропонував оцінювати статті балансу за поточними цінами. Вважав, що об’єкт, розміщений в балансі, містить ширшу інформацію, ніж взятий окремо. Зазначав, що актив — це ресурси, призначені для очікування майбутніх прибутків

Французька школа

Л. Сей Вважав, що баланс пов’язаний з обчисленням прибутку. Справжня величина прибутку може бути встановлена лише за період від дати балансу початкового (відкриття підприємства) до балансу ліквідаційного (закриття підприємства). Піддавав критиці погляди своїх колег стосовно річного балансу як кінцевого. Вважав, що місячні, піврічні, річні баланси — є лише проміжними, попередніми
Ж. Б. Дюмарше Першим здійснив типологічний аналіз балансу. Визначав три типи балансу: капітал, немає капіталу, капітал в активі. Кожен з них був представлений трьома видами в залежності від характеру сальдо рахунку «Прибутки і збитки»: пасивне сальдо (Р+1), немає сальдо (Р0), активне сальдо (Р - 1). Таким чином, виділялось дев’ять основних типів балансу, які потім збільшувались до двадцяти семи шляхом введення динамічних і потенційних елементів — трьох сальдо для кожного з елементів К і Р: початкового, кінцевого і потенційного. Зазначав, що факти господарського життя викликають у балансі чотири види змін: 1) активні модифікації, 2) пасивні модифікації, 3) компенсаційні модифікації, 4) результатні модифікації
Р. Лефор Зазначав, що баланс — синтез трьох складових: права, цінностей, особи. Суть обліку в праві, а право — суть бухгалтерії

12

П. Гарньє Вважав, що баланс — це наслідок рахунку «Прибутки і збитки». Запропонував диференційний баланс, який лежить в основі національного рахівництва (макрообліку)
Ж. Бурнісьєн Писав, що баланс — це «бюлетень здоров’я підприємства», який представляє ні що інше як порівняльний аналіз маси цінностей, якими володіє підприємство, та прав власності на ці предмети

Німецька школа

І. Ф. Шер Вважав основою обліку не рахунки, а баланс, тому зазначав, що облік починається з балансу, з якого випливають рахунки. Писав, що «баланс початковий і баланс заключний складають альфу і омегу будь-якого рахівництва». Дав визначення: «баланс — це рівність між активом і пасивом, побудована в формі рахунків у заключний день операційного циклу». Підкреслював, що «будь-яка бухгалтерія, яка не спирається на вступний баланс, недосконала і не відповідає господарським і юридичним вимогам». Дав визначення проміжного балансу як такого, що«складається на будь-який момент між початком і кінцем операційного року». В основу балансу поклад рівняння капіталу: А — П = К, а сам баланс трактував як засіб для розкриття стадій кругообігу капіталу. Вперше спробував аналізувати баланс (шляхом оборотності засобів, знаходження «точки беззбитковості» (мертва точка), нарахуванням витрат тощо). Написав працю «Бухгалтерія і баланс» (1921)
М. Берлінер Вважав, що баланс господарства повинен відображати не тільки стан та склад майнової маси, а й те, як і ким готівкова маса майна повинна бути розподілена у випадку припинення діяльності господарства. Стверджував, що в активі балансу представлене майно підприємства, а в пасиві — план його розподілу. Кожний баланс розглядав як ліквідаційний. Написав працю «Бухгалтерська та балансова теорія»

Продовження додатку Б

Автор Внесок у розвиток категорії «баланс»
12
Г. Нікліш Створив загальне вчення про статичний баланс, у відповідності до якого баланс — це перетворений інвентар. Пасив включає рахунки власника і кредиторів, рахунки бувають активні і пасивні. Зазначав, що баланс дає точне обчислення вартості майна, яке знаходиться у власності підприємства і яке повинно бути представлене за ціною можливої реалізації на дату складання балансу. Вважав, що основна задача балансу — захист інтересів кредиторів
Г. Хольцер Запропонував «квантифікацій ний» баланс. Вважав, що баланс — це знаряддя нарахування вартості. Визначаючи сутність балансу, виходив з його зовнішньої форми. Представляв баланс у вигляді двох окремих, рівних по сумі, груп рахунків. Всі рахунки поділяв на два ряди: майна і капіталу, між якими існує певний кореспондуючий зв’язок
В. Ле Кутр Зазначав, що баланс відображає актив і пасив підприємства в стані миттєвого спокою, і тому вважав його статичним за своєю природою. Запропонував теорію тотального балансу, який будується на двох принципах: ясності і правдивості. Підкреслював значення балансу для різних осіб: керівника, власника, кредиторів, товариства в цілому. Зазначав, що баланс потрібно будувати і розуміти з точки зору його адресата
П. Герстнер Написав працю «Аналіз балансу» (1926), в якій сформулював п’ять правил для оцінки пасиву і п’ять правил для оцінки активу і одне для оцінки взаємозв’язку пасиву і активу
И. Буррій Висунув концепцію статико-динамічного балансу, синтезуючи вчення Г. Нікліша і Е. Шмаленбаха. Від першого введено тотожність між активом та пасивом, від другого — тотожність витрат та надходжень. Звідси виводився статико-динамічний баланс. Ліва частина балансу показує, як використовуються засоби, наведені в правій частині
Г. Зоммерфельф Розробив евдинамічний баланс, об’єктом якого є грошовий цикл: гроші — запаси — готова продукція — реалізація — гроші. Синтезував погляди вчених Е. Шмаленбаха та Г. Бідермана
А. Шмідт Написав працю «Органічний щоденний баланс» (1929). Вважаючи будь-яке підприємство живим організмом, рекомендував складати органічний баланс. Стверджував, що чим швидше знецінюються гроші, тим частіше необхідно складати баланс, який повинен відображати фінансовий стан підприємства і його прибуток. Зазначав, що і баланс, і калькуляція собівартості мають складатися щоденно, а як оцінка повинна використовуватися відновлювальна вартість. Спробував синтезувати динамічне та статичне трактування балансу. Вважав, що облік — це динаміка, баланс — це статика, а аналіз балансу — порівняльна статика
Англо-американська школа
Ф. Пікслей Стверджував, що баланс слугує внутрішнім цілям управління підприємством, його актив представлений придбаними засобами, адміністрація підприємства повинна знати, скільки коштували підприємству ці засоби, і мати правильно визначений прибуток або збиток (інституалістський напрям). Періодичність складання балансу повинна залежати від господарського циклу, а баланс слід складати для адміністрації підприємства
Г. Свіней Стверджував, що баланс відображає витрати, здійснені в одному звітному періоді, а доходи від них будуть показані в іншому (персоналістичний напрям). Вважав, що баланс потрібно складати один раз на рік для зовнішніх користувачів.
І. Фішер Вважав, що звіт про фінансовий стан — причина, а баланс — його наслідок. Підкреслював, що баланс повинен планомірно випливати із загальної фінансової та економічної політики підприємства. Актив балансу — це капітал підприємства, і його величина визначається не тим, скільки було в нього вкладено, а тим, скільки він може принести прибутку
Др. Скотт Вважав, що баланс відображає причину господарської діяльності, а звіт про фінансові результати — наслідок, так як капітал приносить прибуток, а не навпаки. Вважав, що пасив балансу — це капітал, актив — опис майна; майно коштує стільки, скільки за нього було сплачено. Розглядав баланс як основну категорію, що характеризує фінансовий стан фірми

Додаток В «РЕГІСТРИ* ЖУРНАЛЬНО-ОРДЕРНОЇ ФОРМИ ВЕДЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ»

Номери Найменування та призначення регістрів
журналів
1— 1.11.21.3 Облік грошових коштів та грошових документів Журнал 1 за кредитом рахунків 30, 31, 33 Відомість за дебетом рахунку 30 Відомість, за дебетом рахунку 31 Відомість за дебетом рахунку 33
2 Облік довгострокових та короткострокових позик Журнал 2 за кредитом рахунків 50, 60
3— 3.13.23.33.43.53.6 Облік розрахунків, довгострокових та поточних зобов’язань Розділ І Журналу 3. Облік розрахунків за товари, роботи, послуги, інших розрахунків і резерву сумнівних боргів (за кредитом рахунків 16, 34, 36, 37, 38, 51 62, 63, 68) Розділ П Журналу 3. Облік розрахунків з бюджетом, облік довгострокових та поточних зобов’язань (за кредитом рахунків 17, 52, 53, 54, 55, 61, 64, 67, 69) Відомість аналітичного обліку розрахунків з покупцями та замовниками Відомість аналітичного обліку розрахунків з різними дебіторами Відомість аналітичного обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками Відомість аналітичного обліку виданих та отриманих векселів Відомість аналітичного обліку розрахунків за іншими операціями Відомість аналітичного обліку розрахунків з бюджетом
4— 4.14.24.3 Облік необоротних активів та фінансових інвестицій Розділ I Журналу 4. Облік основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів та зносу необоротних активів (за кредитом рахунків 10, 11, 12, 13, 19) Розділ II Журналу 4, Облік капітальних і фінансових інвестицій та інших необоротних активів (за кредитом рахунків 14, 15, 18, 35) Відомість аналітичного обліку капітальних інвестицій Відомість аналітичного обліку фінансових інвестицій Відомість аналітичного обліку нематеріальних активів
5, 5А —— Облік витрат Розділ I Журналу 5 і Журналу 5 А за кредитом рахунків 90, 92, 93, 94, 95, 96, 97, 98, 99 і розділ II Журналу 5 і Журналу 5 А за кредитом рахунків з журналів 1, 2, 3, 4, 6 Розділ ІІІ Журналу 5 за кредитом рахунків 20, 22, 23, 24, 25, 26, 28, 39, 65, 66, 91
———5.1 Розділ ІІІ А Журналу 5 А за кредитом рахунків 20, 22, 23, 24, 25, 26, 28, 39, 65, 66, 80, 81, 82, 83, 84, 91 Розділ III Б Журналу 5 А за кредитом рахунків 20, 22, 39, 65, 66 Розділ IV Журналу 5 і Журналу 5 А. Аналітичні дані до рахунка 28 «Товари» Відомість аналітичного обліку запасів
6— Облік доходів і результатів діяльності Журнал 6 за кредитом рахунків 70, 71, 72, 73, 74, 75, 76, 79Розділ ІІ «Аналітичні дані про доходи»
7— 7.1 Облік власного капіталу та забезпечення зобов’язань Журнал 7 за кредитом рахунків 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49 Відомість аналітичних даних рахунку 42 «Додатковий капітал»

Продовження додатку В

Номери Найменування та призначення регістрів
журналів
7.2 Відомість аналітичних даних рахунку 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)»

7.3Відомість аналітичних даних рахунку 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів»

—8 Відомість позабалансового обліку
Головна книга
Реєстр депонованої заробітної плати
Бухгалтерська довідка
Аркуш-розшифровка

* Регістри, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000 р. № 356.

Додаток Г «ФУНКЦІОНАЛЬНІ ПЕРЕВАГИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ «1С: ПІДПРИЄМСТВО 8.0»

Функціональні переваги Сутність практичної реалізації функцій інформаційної системи «1С: Підприємство 8.0»
12 3
1 Ергономічний інтерфейс користувача Забезпечує зручність і легкість засвоєння програми виконавцями та високу швидкість роботи досвідчених користувачів.
2 Гнучкість і налаштування типової конфігурації Програму адаптують (налаштовують) згідно зі специфічними видами економічної діяльності кожного окремого підприємства
3 Масштабність — Для малих підприємств —варіант персонального використання. — Для малих і середніх підприємств — файловий варіант, який забезпечує одночасну роботу кількох користувачів. — Для середніх і великих підприємств — варіант клієнт-сервер, побудований на основі архітектури трьох рівнів, що забезпечує надійне зберігання та ефективну обробку даних за умов одночасної роботи великої кількості користувачів
4 Робота з територіально розподіленими інформаційними базами — Необмежена кількість автономно працюючих інформаційних баз. — Повна чи часткова синхронізація облікових даних. — Довільний порядок і спосіб передачі вимірів
5 Адміністрування Надає засоби встановлення та оновлення платформи, можливість вивантаження та завантаження інформаційної бази, а також зручні інструменти для адміністрування, які дозволяють налагодити права доступу користувачів, призначити інтерфейс та мову користувача

< Попередня  Змiст  
Iншi роздiли:
6.3. Еволюція автоматизації бухгалтерського обліку
6.2. Становлення сучасної системи бухгалтерського обліку в Україні
РОЗДІЛ 6. Сучасний бухгалтерський облік в Україні: проблеми та перспективи
5.6. Вітчизняний облік у радянський період
ВПЛИВ РОСІЙСЬКОЇ ОБЛІКОВОЇ ШКОЛИ НА УКРАЇНСЬКИЙ ОБЛІК У ПЕРІОД НЕПУ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)