Posibniki.com.ua Економіка Актуальні питання розвитку агробізнесу в Україні ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ АПК


< Попередня  Змiст  Наступна >

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ АПК


У сучасному аграрному секторі виникають складні виробничівідносини, певна система земельних відносин власності у процесівиробництва сільськогосподарської продукції, її розподілу, обміну та використання.

Важливу роль у виробництві сільськогосподарської продукції відіграє АПК, що є єдиною цілісною виробничо-економічною системою, яка охопила ряд галузей національної економіки, спеціалізованих на виробництві продовольства. Головне завдання, що стоїтьперед галузями АПК, — це зростання сільськогосподарського виробництва, надійне забезпечення країни продуктами харчування тасільськогосподарською сировиною, об’єднання зусиль усіх галузейкомплексу для одержання високих кінцевих результатів.

Проте зміцненню конкурентоспроможності продукції АПКперешкоджають такі чинники: 1) низький рівень розвитку фінансово-кредитної системи; 2) відсутність галузевих кооперативнихбанків; 3) нерозвиненість сфери страхування кредитних та виробничих ризиків; 4) нерозвиненість інфраструктури АПК; 5) низький рівень спеціалізації функціонуючих господарств тощо [1].

Однією з ключових проблем агропромислового виробництваУкраїни досі є низький ступінь освоєння підприємствами сучасних інноваційних технологій, через що у галузі автоматичноунеможливлюється процес зниження собівартості сільськогосподарської продукції та зростання її якості і безпечності, які б відповідали міжнародним стандартам. Сучасні інновації не є елементарними феноменами, а досить складною самоорганізуючоюсистемою, яка передбачає внутрішні і зовнішні взаємодії. Отже,між процесом створення й упровадження новітніх технологій тасистемою самоорганізації й саморозвитку виробництва існує тісний кореляційний зв’язок. Можливим варіантом виходу з нинішнього кризового стану може стати перехід аграрного виробництва від галузевої форми розвитку до іншої конкурентної, в якій бивідбувався процес взаємодії вільних ринкових сил згідно з принципом самоорганізації [2].Основними напрямами подолання даних проблем є: 1) збільшення експортного потенціалу вітчизняних виробників сільськогосподарської продукції; 2) налагодження сучасної інфраструктури аграрного ринку за допомогою створення інфраструктуридля консалтингу, навчання та підвищення кваліфікації фермерів ісільськогосподарських спеціалістів; 3) посилення кооперації виробників сільськогосподарської продукції; 4) налагодження співпраці між виробниками сільськогосподарської продукції та дослідними установами через: фінансування з державного бюджетунаукових досліджень, підготовки та підвищення кваліфікації кадрів для виробничої і соціальної сфери села, інформаційноконсультаційного обслуговування, стимулювання розвитку територіально-виробничих та агротехнічних комплексів виробництва,переробки та реалізації сільськогосподарської продукції, а такожвпровадження нових технологій [3]; 5) створення спеціалізованихбанків для кредитування сільськогосподарських підприємств напільгових засадах.

Список використаної літератури

1. Бабенко А. Державне регулювання та підвищення конкурентоспроможності аграрного сектору / А. Бабенко // Економіка АПК. —2008. — №5. — С. 85–88.

2. Бородіна О. Сільський розвиток в Україні: проблеми становлення/ О. Бородіна, І. Прокопа // Економіка України. — 2009. — №5. — С.59–67.

3. Ульянченко О.В. Конкурентоспроможність сільськогосподарськихпідприємств та стратегічні аспекти її формування / О. В. Ульянченко,Л. А. Євчук, І. В. Гуторова. — Х.: Віровець А. П.; «Апостроф», 2011. —340 с.Галій В. Г.,Науковий керівникЗаїка С. О., старший викладач,Харківський національний технічний університетсільського господарства імені Петра Василенка, м. Харків

ВИРОБНИЦТВО ТА ЕКСПОРТ ЗЕРНА В УКРАЇНІ

Розвиток виробництва зерна є важливим джерелом формування добробуту сільських товаровиробників і визначальним фактором конкурентоспроможності вітчизняного аграрного сектору вглобальному вимірі. Поряд із цим зерно-продуктовий комплексвідіграє вирішальну роль у забезпеченні гарантування національної продовольчої безпеки. Саме дана продукція об’єк-тивно відображає потенційні можливості галузі як в Україні, так і за їїмежами.

У вітчизняній науці й практиці проблема виробництва та експорту зерна розглядається багатьма науковцями, зокрема:О. А. Бугуцьким, Р.В. Волошиним [1], М. В. Зубцем [2],О. П. Шевченко, П. Т. Саблуком [3] та іншими. Однак багато аспектів означеного питання ще є недостатньо дослідженими, томупроведення аналітичної оцінки стану й визначення перспективрозвитку виробництва та експорту зерна в Україні є досить актуальним.

Об’єктивна необхідність розвитку виробництва зерна зумовлена рядом причин. По-перше, зерно є найважливішим продуктом, що визначає міжгалузеві пропорції не тільки в агропромисловому виробництві; по-друге, природно-кліматичні умови вУкраїні надзвичайно сприятливі для вирощування зернових призбереженні екологічної рівноваги у природі; по-третє, виробництво зерна є найважливішим джерелом доходів переважної більшості с.-г. підприємств; по-четверте, зерно становить значну частину кормових ресурсів тваринництва і є сировиною для харчовоїта переробної промисловості; по-п’яте — це головна експортнакультура для України.

Оцінка перспектив розвитку галузі в Україні вітчизняниминауковцями та практиками дещо різниться, проте вважається реальною перспектива досягти 80 млн т зернових у 2020 році, а заоптимістичнішим сценарієм — у 2015 році. На думку фахівців,для здійснення ефективного зерновиробництва мінімальна рентабельність виробництва зерна повинна становити 20 %, а раціональна (в умовах України) — щонайменше 40 %. Тільки такий її рівень створює необхідні умови для оновлення основних засобів ізастосування технологій виробництва зерна, які дають змогу уподальшому не зменшувати, а підвищувати врожайність.

Ситуація у світі складається таким чином, що на найближчуперспективу критерієм національної безпеки стане здатність тієїчи іншої країни ефективно використовувати свої земельні й трудові ресурси для нарощування виробництва, насамперед, продовольчого та фуражного зерна.

Вигідне територіально-економічне розташування України,сприятливі ґрунтово-кліматичні умови, збільшення споживанняпродовольства, передусім зерна зумовлюють підвищений попитна зернову продукцію. Можна стверджувати, що стан зерновогоринку України є задовільним. Нині постачання здійснюється вп’ятдесят країн світу.

Таблиця 1

СКЛАД І СТРУКТУРА ЕКСПОРТУ ОСНОВНИХ ЕКСПОРТЕРІВ СВІТУ

Основні експортери зерна у світі Обсяг експорту, млн т Частка експорту, %
США 79,50 34,98
ЄС-27 24,00 10,56

Україна вже сформувала імідж надійного постачальника зерна, яке трохи поступається в якості через кліматичну зону й недостатньо інтенсивний підхід до вирощування. Разом з Росією іКазахстаном вона увійшла в елітарну групу провідних експортерів зерна на світовому ринку.

Проте нестабільність виробництва зумовлює нестабільністьекспорту. Експортний сегмент зернового ринку України, як івнутрішнє виробництво зерна, мають певні проблеми. Вони викликані нестабільністю виробництва, непередбачуваністю державної політики (особливо в світлі останніх подій) і низькою якістюпродукції. Усе це не уможливлює продавати власні товари за високими цінами.

Потенціал нашої країни у виробництві та експорті зерна є досить потужним. Свідченням цього є те, що Україна входить додесятки світових виробників й експортерів зерна.

Оскільки зовнішня торгівля є надзвичайно важливим елементом державної економічної політики, тому, на нашу думку, необхідно здійснити такі заходи щодо її розвитку: створення умов дляконкуренції учасникам ринкової торгівлі зерном і зернопродук-тами; зміна порядку формування та розподілу державних ресурсів зерна; формування ринкової інфраструктури на інноваційнійоснові; регулювання попиту і пропозиції з метою створення ринкової рівноваги; демонополізація ринку збуту, що сприятиме розвитку прямих зв’язків між підприємствами.

Список використаних джерел

1. Волошин Р. Аналіз експортного сегмента зернового ринку України / Роман Волошин // Вісн. Терноп. нац. екон. ун-ту. — 2007. — Вип.2. — С. 97–103.

2. Зубець М. В. Економічні аспекти реформування аграрнопромислового комплексу України / М. В. Зубець, М. Д. Безуглий [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/portal/-Chem-biol/Agroin

3. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку // Інформаційно-аналітичний збірник (вип. 4-6) /П. Т. Саблук та ін. — К.: ІАЕ УААН, 1999–2003.

Насіння соняшнику використовується для виготовлення харчової олії та маргарину, застосовується у тваринництві соняшникова макуха та шрот, які багаті на білок та інтенсивно використовуються на кормові цілі. З лушпиння одержують етиловий спирт,кормові дріжджі, фурфурол для виробництва пластмас. Останнімчасом усе більшої популярності набуває кондитерське насіннясоняшнику, яке використовується не тільки для виготовлення халви та козинаків, але й продажі у смаженому вигляді для «лузання». Асортимент усе більше зростає: насіння соняшнику смажене, насіння соняшнику смажене очищене, насіння соняшникусмажене із сіллю і т.д.

Поживна цінність ядер кондитерського соняшнику дає змогувіднести їх до категорії так званого оздоровчого харчування. Однією з головних особливостей таких ядер є високий вміст заліза(у два рази більше, ніж у родзинках), цинку, калію, вітаміну Е. Аще вони — чудове джерело дієтичної клітковини. Ядра також містять зменшену кількість ненасичених жирних кислот, що знижує рівень холестерину в крові [2].

Соняшник — чудова медоносна рослина. З 1 га його посівів підчас цвітіння бджоли збирають до 40 кг меду. При цьому значнополіпшується запилення квіток, що підвищує врожай насіння.

Сіють соняшник також для створення куліс на парових полях.Як просапна культура він сприяє очищенню полів від бур’янів.

Таким чином, серед польових культур, соняшник є однією знайщедріших. З 1 га при врожайності насіння 25 ц/га можна одержати 1200 кг олії, 800 кг макухи (300 кг білка), 500 кг лушпиння(70 кг дріжджів), 1500 кг кошиків (прирівнюється до сіна), 35–40кг меду і багато ін.

Зростання площ посіву під соняшником і стабільна урожайність забезпечили Україні високі валові збори. Серед світовихвиробників Україна посідає провідне місце за валовим зборомнасіння цієї культури.

Україна є не лише одним із лідерів виробництва товарного насіння соняшнику, а й займає провідне місце серед експортеріволії цієї культури. За останні маркетингові роки сільськогосподарськими підприємствами України вирощувалося від 6,3 до 6,7млн т товарного насіння, що становило 21,0–22,2 % від світовоговалового виробництва. Близький за кількістю до українського валовий збір насіння отримували аграрії Росії та країн ЄС-27, дещобільше — інші разом взяті країни. Проте олії найбільше виробляла саме Україна, тобто її олійно-екстракційні комбінати — 21,9–23,5 % світового виробництва [3].

1. Андрієнко О. Не такий страшний соняшник, як його малюють /Ольга Андрієнко, Андрій Андрієнко, Ігор Семеняка // Агробізнес сьогодні. — № 11 (210). — 2011.

— С. 43–48.

2. Поляков О. Вирощування кондитерського соняшнику / О. Поляков, О. Нікітенко, В. Рожкован // Пропозиція. — № 12. — 2013. —С. 12–14.

3. Бритвєнко А.С. Маркетинг продукції соняшнику в Україні. —[Електронний ресурс] / Режим доступу: http://nauka.kushnir.mk.ua.

Вирощування олійних культур є важливою складовою стратегії економічного розвитку держави. Продукція олійних культурдля сільськогосподарських підприємств є одним із основнихджерел формування їх доходності, що дозволяє забезпечити ефективну діяльність. Подальший розвиток виробництва олійнихкультур, зокрема соняшнику, значною мірою забезпечуватиметься кращим використанням земельних ресурсів, запровадженнямнових сортів і прогресивних технологій вирощування.

Економічна ефективність вирощування та переробки соняшнику усе більше залежить від інтенсивного фактору, що зумовлює необхідність використання значних вкладень у розвиток інфраструктури та супутніх галузей. Впровадження новихвисоковрожайних гібридів, застосування сучасної технології вирощування, зменшення кількості проходів потужних сільськогоспо-дарських машин, застосування ефективних гербіцидів, інсектицидів і фунгіцидів істотно впливають на економічнуефективність та конкурентоспроможність виробництва насіння.

Список використаних джерелГладиш А. І.,науковий керівникНичипорук О. Ю., к.е.н., доцент,ДВНЗ «Київський національний економічний університетімені Вадима Гетьмана», м. Київ


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
ОСОБЛИВОСТІ ВИРОЩУВАННЯ ВЕРБИ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА АЛЬТЕРНАТИВНИХ ВИДІВ ПАЛИВА
ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ІНВЕСТУВАННЯ В АГРАРНИЙ СЕКТОР УКРАЇНИ
РИНОК ПЛОДООВОЧЕВОЇ ПРОДУКЦІЇ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ АГРАРНОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ
МОДЕЛЬ РОЗВИТКУ АГРАРНОГО СЕКТОРА ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ЄВРОЇНТЕГРАЦІЇ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)