Posibniki.com.uaСтатистикаКількісний аналіз та моделювання аграрних ринків Розділ 11. ПОСТАГРАРНІ БЮДЖЕТИ ТА ЇХ АНАЛІЗ


< Попередня  Змiст  Наступна >

Розділ 11. ПОСТАГРАРНІ БЮДЖЕТИ ТА ЇХ АНАЛІЗ


 

Постаграрна діяльність відіграє важливу економічну функцію – транспортування, зберігання, переробка та продаж, що поєднує виробників сільськогосподарської продукції зі споживачами на внутрішньому або міжнародному ринках. Оскільки конкурентоспроможність аграрного виробництва можна виміряти тільки в процесі споживання, то постаграрна діяльність має суттєвий вплив на приватну та суспільну прибутковість. Інколи постаграрні витрати важливіші від виробничих витрат у сільському господарстві у визначенні кінцевої споживчої ціни та ефективності системи.

 

Бюджети для постаграрної діяльності є критичним елементом розуміння процесу ціноутворення. Точне вимірювання маркетингових витрат та доходів дає бачення конкурентоспроможності різних стадій маркетингу. Аналіз постаграрних бюджетів показує, яка частка кінцевої ціни формується поза сільським господарством. Оцінка постаграрної діяльності також відіграє важливу роль у розумінні причин використання окремих політичних інструментів. Цілі цінової аграрної політики зазвичай переслідуються опосередковано через визначення ціни в певній точці маркетингового ланцюжка, наприклад на споживчому ринку або на елеваторі. Зазначені ціни потім переносяться назад до аграрного підприємства через маркетингову систему, де кожна стадія маркетингового процесу володіє певною часткою кінцевої ціни.

 

Цей розділ розглядає процедури побудови постаграрних бюджетів. Збір постаграрних даних має схожий характер зі збором інформації для бюджетів аграрних підприємств. Описовий аналіз маркетингових ланцюжків передує вибору репрезентативних підприємств. Через велику кількість видів діяльності окремі елементи маркетингової системи отримають менше уваги, ніж інші. Нестача другорядних даних для підготовки бюджетів означає більший ступінь використання даних первинних досліджень, ніж це було з підготовкою бюджетів аграрних підприємств.

 

11.1. ВИБІР РЕПРЕЗЕНТАТИВНИХ ПОСТАГРАРНИХ ВИДІВ ДІЯЛЬНОСТІ

 

Визначення та вибір репрезентативних видів маркетингової діяльності відбувається аналогічно до того, як це робиться з побудовою бюджетів для аграрних підприємств. Початкові зусилля спрямовано на визначення основних маркетингових ланцюжків, якими доставляють продукцію від аграрного підприємства до споживача. Оскільки цікавим є вивчення конкурентоспроможності вітчизняної продукції відносно потенційного конкуруючого імпорту та експорту, то маркетинговий ланцюжок зазвичай закінчується на рівні кінцевої оптової точки. Як імпорт, так і внутрішнє виробництво проходять через оптово роздрібні зв’язки, і витрати та вигоди на цій стадії маркетингу не мають впливу на відносну конкурентоспроможність двох продуктів. Якщо ж продукція експортується, то маркетингові ланцюжки закінчуються в точці франко порт (fob), де продукція вже готова залишити місцевий порт для вивозу за межі країни.

 

Фактична кількість маркетингових ланцюжків може перевищувати кількість, яку можна ефективно проаналізувати. Ринкові частки кожного маркетингового ланцюжка можна використати задля зменшення множини видів маркетингової діяльності. Проте деякі маркетингові ланцюжки можуть виявитись не важливими за поточних ринкових умов, але потенційно важливими у разі, якби можна було позбутися впливу відхилень.

Основним критерієм у виборі постаграрних видів діяльності в МАР є відносна важливість маркетингових витрат в аграрній системі. Якщо маркетингові витрати становлять незначну частку кінцевої ринкової ціни, то одного репрезентативного ланцюжка зазвичай достатньо для побудови МАР. Збір даних та аналіз, натомість , можна зосередити на відмінностях бюджетів господарств. Але якщо маркетингові витрати великі, то виникає певна множина потенційних політичних проблем. Зокрема, місцезнаходження, маркетингова технологія та кінцевий продукт стають важливим чинником конкурентоспроможності. Низька конкурентоспроможність може бути внаслідок великих виробничих витрат аграрного підприємства, а також через значні маркетингові витрати. У такому разі репрезентативні продуктивні системи можуть відрізнятись не виробничою технологією аграрних підприємств, а місцезнаходженням, маркетинговою технологією та кінцевим продуктом.

 

Чинник місцезнаходження особливо важливий за великих транспортних витрат. Аграрні підприємства, які розміщені на великій відстані від потенційних експортних точок, будуть отримувати нижчу ціну на виході з господарства через значні транспортні витрати. З іншого боку, значні транспортні витрати означають, що імпорт стає дорожчим залежно від того, як зростає відстань від імпортних точок.

 

Другим джерелом відмінностей маркетингових витрат є альтернативні маркетингові технології. Різноманітні технології можуть бути представленими на кожному етапі маркетингового процесу, але зазвичай вони мають найбільше значення для зберігання та переробки. В агарному секторі країни, що розвивається, значні втрати продукції та відсоткові ставки за кредит означають, що витрати на зберігання можуть бути також значними.

 

Кінцева продукція є останнім критерієм вибору серед множини маркетингових систем. Деяку продукцію господарств можна перетворити на різноманітну кількість споживчих товарів. Наприклад, кукурудзу можна споживати безпосередньо як продовольство для людини, як борошно, як зерно тваринного корму, можна переробляти на олію або крохмаль, на замінники цукру, на спирт або виробляти біоетанол як замінник бензину. Якщо продукція бере участь у торгівлі на світових ринках (наприклад кукурудза), вибір кінцевого продукту — це питання більше промислового, ніж аграрного розвитку. Ціни на кукурудзу не залежать від внутрішніх переробних секторів. Але коли продукцією господарства не торгують на світовому ринку (наприклад, сире молоко), то вибір кінцевого товару (сир, масло , цільне молоко) може мати важливий впив на потенційну ціну на виході з господарства та прибутковість. Конкурентоспроможність залежить від внутрішньої ефективності всіх видів діяльності в продуктовій системі.

 

11.2. ПРОЦЕДУРИ ПІДГОТОВКИ БЮДЖЕТІВ

 

Бюджет може складатися там, де відбувається ринкова трансакція. Такий підхід дає можливість для максимального розподілу маркетингової системи й дозволяє детально порівнювати втрати та націнки для кожної стадії маркетингового процесу. Але якщо кількість бюджетів велика і принаймні на кількох стадіях спостерігається незначна маржа, то за допомогою спрощеного аналізу можна розглядати меншу кількість бюджетів. Формат МАР, який тут, описується використовує тільки три рівні постаграрних бюджетів:

 

а) діяльність від аграрного підприємства до переробки, що охоплює транспортування, складування та зберігання сільськогосподарської продукції;

 

б) діяльність з переробки, до якої належить витрати на переробку та, можливо, зберігання сировини і продукту переробки;

 

в) діяльність від переробки до ринку, що містить витрати на транспортування та доставку до оптової точки.

 

11.2.1. Бюджети від аграрного підприємства до переробника та від переробника до ринку

 

Постаграрні види діяльності, за винятком переробки, охоплюють в основному транспортування та зберігання. Технології таких видів діяльності зазвичай легко описати, бо залучається лише кілька ресурсів. Потреби праці охоплюють некваліфіковану робочу силу (вантажники) та кваліфіковану робочу силу (водії, менеджери складів та торгові представники). Потреби у фіксованих ресурсах обмежені складськими приміщеннями, вантажівками, завантажувальними та розвантажувальними машинами. Витрати на проміжні ресурси враховують робочий капітал (для визначення альтернативних витрат зберігання), паливо, обслуговування і ремонт транспортної техніки, мішки та інший дрібний інвентар. Останній елемент витрат — втрати при зберіганні — залежить від характеристик продукції та технології зберігання.

 

Витрати на транспортування значно залежать від рівня освоєння потужностей та відстані. Оскільки постійні витрати розподіляються на річну потужність, слід робити оцінку цієї потужності (кількість поїздок на рік, середня кількість тонн на зберігання за рік) для розрахунку постійних витрат на одиницю продукції.

 

Час також є критичним параметром, зокрема, для оцінки витрат на зберігання. Головні компоненти витрат на зберігання — втрати продукції та альтернативні витрати фінансового капіталу, інвестованого в зберігання продукції, безпосередньо пов’язані з тривалістю зберігання. Якщо продукція зберігається протягом одного місяця, то складський оператор намагатиметься покрити закупівельну ціну продукції полюс надбавка для покриття втрат протягом місяця, плюс місячний відсоток, еквівалентний ставці дохідності інвестицій. Платежі за відсотки — це втрачені надходження, за умови, що продукцію закупили за власний капітал складського оператора. Якщо гроші були запозичені, то щонайменше частина норми прибутку являє собою фінансове зобов’язання сплачувати відсотки. В обох випадках платежі за зберігання є часткою капітальних витрат.

 

Тож у бюджетах , що містять витрати на зберігання, слід протиставляти витрати та маркетингові маржі в тимчасовому сенсі. Таке завдання зазвичай потребує детального розуміння ринкової поведінки. Якщо доступні дані описують річні середні маржі, наприклад, то аналітик може захотіти оцінити витрати на зберігання на шестимісячній основі. Проте, як свідчить рис. 11.1, такий підрахунок може бути не правильним. Діаграма відслідковує поведінку ціни продукції в часі для сільських виробничих територій, міських споживчих територій та імпорту. Світова ціна не показує сезонності й зафіксована на рівні Р cif. З глобального погляду виробництво більшості продукції відбувається протягом усього року і світові ціни показують незначну сезонну поведінку. Внутрішні постаграрні витрати на транспортування та обробку представлені різницею між цінами на сільському та міському ринках. Витрати на зберігання відображені величиною зростання сільської ринкової ціни.

Маркетингова маржа та витрати на зберігання зерна

Приклад, зображений на рис. 11.2, свідчить про те, що внутрішнє зберігання не відбувається протягом усього року. На сільських територіях ціни падають із жовтня по грудень, коли продукція закладається на зберігання. Протягом січня—травня запаси спустошуються і продукція забирається зі сховищ, щоб задовольнити сільський попит. Протягом травня—жовтня внутрішні запаси ліквідовуються, і ціни на сільському ринку більше не зростають. Сільські ціни тепер відображають витрати на імпорт плюс витрати на транспортування з міських імпортних точок до сільських ринків . Отже, зберігання є понад шестимісячною діяльністю, а не цілорічною, й репрезентативні бюджети слід розраховувати відповідно. Середній період зберігання становитиме три місяці, із січня по березень, і прибуток від зберігання буде представлений різницею січневих та березневих цін.

 

Визнання змінності міжсезонних цін зумовлює певний порядок оцінювання продукції для всіх видів діяльності продуктової системи. У наведеному прикладі ціною на виході з господарства є січнева ціна (скоригована на величину транспортних витрат між господарством та сільським ринком ). Січнева ціна є закупівельною ціною продукції для діяльності від аграрного підприємства до переробника. Цей елемент з’являється в категорії бюджету «Продукція» в процесі. Березнева ціна — це ціна продажу для діяльності від господарства до переробника і, отже, з’являється в категорії бюджету продукції.

 

Якщо витрати на транспортування та обробку незначні, або якщо постаграрні види діяльності не важливі з огляду на аналіз політичних проблем, то розробка детального бюджету діяльності зовсім не обов’язкова. За таких обставин аналітик може припустити, що витрати дорівнюють фактичним маркетинговим прибуткам, або можна визначити неявну маржу на основі цінових котирувань від транспортних компаній та приблизних оцінок витрат на зберігання. Такі приватні витрати розподіляються між працею, капіталом, землею та міжнародними ресурсами. Потім кожен елемент витрат переоцінюється в суспільних цінах. Оскільки ці види діяльності відображають послуги, які не доступні на світовому ринку, то суспільна вартість кожного виду діяльності обов’язково дорівнюватиме сумі суспільних витрат.

 

11.2.2. Бюджет переробки

 

Витрати на переробку зазвичай займають переважну частку постаграрних витрат. Отже, знадобиться детальна інформація щодо кількості та цін на ресурси й продукцію переробки. Робоча сила, паливномастильні матеріали, електроенергія, запасні частини та пакувальні матеріали є спільними змінними ресурсами для більшості видів переробки аграрної продукції. Хімікати та добавки можуть також становити значну категорію витрат для певних видів продукції. Для більшості видів переробних технологій (переробка в домашніх умовах є винятком) постійні витрати становлять велику частку сумарних витрат. Переробне обладнання, будівлі, склади та обладнання для обробки і транспортування сировини й переробленої продукції часто домінують над іншими категоріями витрат. Отже, особливу увагу потрібно приділяти детальному опису постійних і змінних витрат.

 

Оскільки річні постійні витрати розраховують на одиницю продукції, варто знати детальну інформацію про річну продуктивність або використання переробних потужностей. Очікуване значення продуктивності може відрізнятись від фактичного значення в певний окремий рік роботи: підприємства можуть перебувати на початковій стадії розвитку, де побудова виробничих потужностей базується на очікуваному зростанні попиту в майбутньому; інфраструктурні обмеження, наприклад наявність та надійність постачання енергії, потужностей зберігання або наявність транспортного парку, деколи тимчасово знижують потужність підприємства; цикли ділової активності також спричиняють коливання сукупного попиту від одного року до іншого, зокрема, якщо продукт має еластиний за доходом попит. Відвідування великої кількості підприємств та часові ряди даних можуть стати в нагоді в процесі оцінки очікуваної річної продуктивності. У разі, якщо рівень використання потужностей дуже сильно коливається, можна розробити кілька бюджетів для відображення альтернативних сценаріїв.

 

Оцінка продукції та вибір коефіцієнтів виходу продукції часто є незалежними, оскільки якість продукції та ціни обернено пропорційні до коефіцієнтів виходу продукції. Наприклад, коефіцієнт виходу під час переробки рису або пшениці може суттєво відрізнятись для однієї й тієї самої переробної технології. Коефіцієнт виходу може бути вищим для пропареного нешліфованого рису, ніж для шліфованого , та вище для борошна різних сортів. Ціни альтернативних видів продукції також відрізняються. Якби вони не відрізнялись, то переробники збільшили б прибутки, виробляючи продукт із найвищим коефіцієнтом виходу. На додаток, коефіцієнти виходу впливають на кількість та якість побічних продуктів, таких як, наприклад, висівки з переробки злакових. Побічні продукти зазвичай мають значну вартість порівняно з витратами на переробку.

 

11.3. СТРАТЕГІЇ ОПИТУВАННЯ

 

Зазвичай постаграрній діяльності приділяється стільки ж уваги, як і аграрному сектору. Для збору інформації потрібно використовувати дані Держкомстату, науководослідних установ, міністерств і відомств. Але в більшості випадків ці дані будуть недостатніми для побудови деталізованих бюджетів, тому потрібно використовувати первинну інформацію — дослідження та опитування.

 

11.3.1. Дослідження малих підприємств

 

Безпосередні польові опитування — це найпоширеніший спосіб наповнення бюджетів даними для малих транспортних або переробних підприємств. Спрощений облік витрат і продукції існує в більшості таких підприємств. Зазвичай вони належать і управляються власниками, які часто використовують залучений капітал. Тож потрібно розраховувати його поточну вартість використовуючи ринкову ціну на техніку, обладнання, будівлі й споруди. За відсутності ринкової ціни слід розрахувати їхню вартість.

 

Збір даних про формування змінних витрат потребує окремого підходу , зокрема, за відсутності відповідного (управлінського) обліку . Усю інформацію потрібно зводити до спільного масштабу та часових рамок. У будьякому разі потрібно використовувати коефіцієнти переведення, щоб конвертувати витрати та доходи до річних еквівалентів, або в розрахунку на одиницю продукції.

 

Останньою категорією даних є продукція. Річна продуктивність може бути добре відома і цей показник необхідний для визначення постійних витрат у розрахунку на одиницю продукції.

 

11.3.2. Дослідження великих підприємств

 

Опитування великих переробних чи обслуговуючих підприємств зводиться до опитувань їхніх працівників. Такі дослідження майже завжди зосереджуються на переробці. Оскільки облік у даному разі доволі деталізований, такі дослідження зазвичай можуть надати точні оцінки витрат і доходів. Деякі дані, необхідні для побудови репрезентативних бюджетів, можна зібрати з річних фінансових звітів. Такі звіти надають інформацію про продукцію, запаси та сировину. Інші ж види ресурсів не будуть детально описуватись для МАР.

 

Оскільки промислові технології характеризуються високим ступенем складності, то відвідування та опитування на місцях необхідні для формулювання чітких взаємозв’язків між продукцією та ресурсами. Фактичне дослідження можна провести в доволі стислі строки часу, оскільки кількість великих підприємств зазвичай не значна.

 

Гарантія конфіденційності є важливим атрибутом збору даних. Коли запитують про деталі витрат, доходів та прибутків, то підприємства дуже чуттєво ставляться до того, як ця інформація буде використана. Проте, оскільки бюджети діяльності будуються для репрезентативних підприємств, то ніякі дані щодо інтивідуальної діяльності підприємств не будуть опубліковуватись. Спілкування з керівництвом та надання копій пропозицій дослідницького проекту на початковому етапі відвідувань покращує ефективність збору інформації. Щойно дані про ресурси та продукцію зібрано, будуються синтетичні репрезентативні бюджети. Оскільки підприємства відрізняються потужністю та рівнем річної продуктивності, то не буде двох однакових підприємств щодо використання ресурсів та виробництва продукції. Отже, першим завданням з підготовки бюджетів буде згрупувати підприємства відповідно до розміру та технології переробки. Вимірювання розміру зазвичай відноситься до часової переробної потужності, наприклад кількість метричних тонн на годину. Вибір інтервалу потужностей, які потрібно відносити до певної групи, залежить від можливості економії на масштабах. Якщо млин потужністю 4 метричні тонни на годину приблизно однаковий з млином потужністю 2 метричні тонни на годину, то обидва підприємства можна згрупувати разом.

 

Вибір репрезентативної потужності робиться разом з оцінкою фіксованих капітальних витрат. Потужність може бути середнім значенням потужностей з певної вибірки підприємств, але наявність інформації про фіксовані інвестиційні витрати часто потребує прагматичніших підходів. Оскільки підприємства в межах певної групи матимуть заводи різного віку, то витрати заміщення фіксованих ресурсів виробництва можна й не оцінити на основі інформації опитувальника. Тоді аналітик буде змушений використати оцінки основного капіталу нових підприємств (скоригованих на індекс інфляції ). Спілкування з інженерами та будівельниками також можуть бути корисними для перевірки репрезентативності оцінок певних фіксованих капітальних витрат.

 

Оцінку праці, проміжних ресурсів та потреби в сировині можна здійснити порівнюючи відповіді між підприємствами вибірки. Обсяги ресурсів та їхню вартість можна стандартувати шляхом вираження звітних значень у розрахунку на одиницю сировини або на одиницю виробленої в процесі переробки продукції. Якщо змінні ресурси використовуються в сталих пропорціях, то стандартизовані оцінки мають бути порівнюваними між підприємствами вибірки. Проте якщо стандартизовані оцінки дуже відрізняються , варто замислитись над причинами таких розбіжностей. Вибірка таким чином перекласифіковується й будується певний набір бюджетів, щоб відобразити відмінності між підприємствами у виробничій технології.

Відмінності між підприємствами в роботі по змінах часто є важливим чинником розміру та витрат на робочу силу. Зокрема, потрібно врахувати, що керівництво та багато кваліфікованих робітників не працюють у другу та третю зміни.

 

11.3.3. Часткове бюджетування

 

Як тільки бюджети побудовані, можна використати часткове бюджетування з метою оцінки впливу зміни обладнання для існуючої технології та рівня використання потужностей цього обладнання. Дуже часто технологічна зміна потребує повної заміни існуючого обладнання. Проте в деяких випадках, зокрема щодо зберігання та обробки, компоненти переробного підприємства можна відокремлювати один від одного. Інтерв’ю з інженерами та техніками на підприємстві можна використати для перевірки реалістичності нового бюджету.

 

Зміни рівня використання потужностей можна досягати з огляду на кілька причин. Монопольна влада серед переробників, викривлення з боку уряду та вартість капітального обладнання може створювати умови, коли фактичний час роботи обладнання набагато менший від технічно досяжних рівнів. На використання потужностей також можуть впливати витрати зі збору сировини та реалізації кінцевої продукції. Зменшення таких витрат або через усунення викривлень, або запровадження нової інфраструктури може дозволити переробнику розширити свої ринки.

 

Максимально досяжний рівень використання потужностей майже завжди буде меншим за 100 %. Простій обладнання часто обумовлений обслуговуванням та ремонтом або обмеженням попиту на місцевому ринку. Інтерв’ю з технічним персоналом та іншими експертами промисловості є необхідним елементом у процесі вибору максимального значення використання потужностей. Запровадження скоригованого рівня використання потужностей впливатиме на постійні витрати бюджету переробного підприємства. Також можуть знадобитись певні коригування змінних витрат. Як уже зазначалось, зазвичай потрібна додаткова зарплата за роботу в нічний час та у вихідні дні. Проте більшість змінних витрат коливатиметься пропорційно до обсягів виробництва. Оскільки бюджети вже розраховані в одиницях витрат і доходів на одиницю продукції, то більшу частину початкового репрезентативного бюджету можна прямо перенести в бюджет, який моделює витрати та доходи за вищого рівня використання потужностей.

 

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

 

  1. У чому полягає сутність постаграрного бюджетування?
  2. Які існують види витрат у постаграрних видах діяльності?
  1. Обґрунтуйте механізм вибору репрезентативних постаграрних видів діяльності.
  1. Який порядок підготовки бюджетів у постаграрному середовищі?
  2. Визначте сфери постаграрного бюджетування.
  1. Опишіть графічну залежність ціни та часу при впливі витрат на зберігання продукції.
  2. Які особливості складання бюджету переробки?
  1. Які різновиди досліджень у рамках складання бюджетів для різних типів підприємств?
  1. Наведіть види інформації, яка збирається при польових дослідженнях для складання бюджетів.
  1. Назвіть особливості складання часткових бюджетів постаграрному бюджетуванні. 

< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
12.2. ОЦІНКА СУСПІЛЬНИХ ЦІН ДЛЯ ВНУТРІШНІХ РЕСУРСІВ
12.3. ОЦІНКА ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСІВ ПРОДУКТОВОЮ СИСТЕМОЮ
12.4. АНАЛІЗ ЧУТЛИВОСТІ
Розділ 13. ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ТА ПРЕЗЕНТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ МОДЕЛІ АГРАРНИХ РИНКІВ
13.2. ТРАНСФЕРТИ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ
Дисциплiни

Англійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki