Розділ 10. БЮДЖЕТУВАННЯ ТА АНАЛІЗ НА РІВНІ АГРАРНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Питанням на рівні підприємства надається найбільша увага з боку політиків та уряду. Міністерство аграрної політики зазвичай відслідковує оцінки витрат на основну продукцію і зосереджується на приватній прибутковості, у той час як МАР також ураховує і трансферти, що виникають унаслідок існування певних політик або провалів ринку. Такі різні аналітичні цілі накладають нові вимоги до фактичної інформації. Наприклад, міністерству потрібні лише сукупні витрати на проміжні ресурси, у той час як аналітик МАР потребує ціни та кількості використання кожного ресурсу, щоб оцінити вплив цінових викривлень або ж оцінити потенційний вплив замінності ресурсів. Тому в більшості випадків потрібні значні зусилля для збору необхідної інформації, щоб побудувати МАР для репрезентативної господарської діяльності.

У цьому розділі розглядаються найпоширеніші стратегії та пов’язані з ними проблеми використання даних бюджетів господарств для підготовки МАР. Політичні проблеми зумовлюють вибір продукту, рівня агрегування та вибір індикаторів репрезентативності. Далі в розділі обговорюється комплементарне використання даних бюджетів, національних або регіональних виробничих даних і даних експериментальних станцій. Через обмеженість часу та ресурсів під час побудови моделі основним напрямом роботи на рівні господарства є перевірка та модифікація другорядних даних і збір відповідних приватних ринкових цін. Визначати ціну найскладніше для основних ресурсів (особливо для праці та капіталу) та неміжнародних товарів. Насамкінець, у розділі обговорюються певні ускладнення, що виникають у разі спроби зобразити рішення господарств у рамках єдиної продуктивної системи. Оскільки багатьма господарствами виробляється не один вид продукції, то розподіл фіксованих ресурсів у певних продуктивних системах може потребувати певних припущень. Так, сівозміна, агрономічні обмеження, багаторічні насадження являють собою ускладнення для обчислення приватних і суспільних прибутків.

10.1. ВИБІР РЕПРЕЗЕНТАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Вибір господарської діяльності зумовлюється проблемою дослідження та множиною аграрних питань, окреслених урядом. Наприклад , якщо політики зацікавлені питаннями впливу оподаткування або субсидування на аграрний сектор, то одногодвох репрезентативних бюджетів для кожної продукції має бути достатньо. Якщо ж дослідження, натомість, зосереджується на технології виробництва певної одиничної культури, потрібно виконувати детальнішу специфікацію виробництва продукції, а також потрібна більша кількість репрезентативних господарств. Секторальний розподіл доходів вимагає присутності продуктивних систем, що відображатимуть дихотомію великі—малі господарства. Цілі регіонального зростання потребують визначення притаманних регіону продуктивних систем.

Усередині кожної групи продуктивних систем аналітики можуть бажати охарактеризувати гетерогенність виробництва. Регіональна класифікація, напевне, є найпоширенішим індикатором гетерогенності, оскільки різниці між агрокліматичними зонами, що характеризуються родючістю ґрунтів, топографією, доступністю до водних ресурсів, зазвичай впливають на вибір технології виробництва та рівень використання ресурсів. Різниця між розмірами господарств є другим джерелом гетерогенності . Малі господарства часто використовують змінні ресурси — мінеральні добрива або працю з іншою інтенсивністю, ніж великі господарства. Великі господарства є переважно капіталомісткими системами і постійні витрати в них становлять більшу частку в структурі сукупних витрат. Різний доступ до ресурсів створює гетерогенність у відносному використанні техніки та праці.

Розробку списку репрезентативних систем можна обґрунтовувати на різноманітних інформаційних джерелах. Оцінки сукупного обсягу виробництва, що зазвичай готуються Міністерством аграрної політики та Держкомстатом України, можна отримати для певної продукції та регіонів. Подеколи така інформація розбивається відповідно до розміру господарства та технологічних характеристик (наприклад, кількість тварин або кількість техніки). За таких обставин можна використати агреговані дані для визначення технологічних альтернатив. Але визначення певних технологій виробництва потребує безпосереднього обстеження та допомоги з боку управлінського персоналу господарства з проектів розвитку, аграрних університетів або міністерства, місцевих дорадчих служб.

10.2. ПРОЦЕДУРИ ПІДГОТОВКИ БЮДЖЕТІВ

Як тільки визначено репрезентативне господарство, можна продовжувати оцінювати бюджети. Оскільки на результати оцінок МАР негативно вливають пропущені елементи витрат або доходів, то бюджети мають відображати повну множину діяльностей на вході та на виході. Підготовка календаря обробітку, тобто часової лінії, що визначатиме різноманітні завдання в процесі вирощування культури, наприклад, підготовка ґрунту, посів, внесення мінеральних добрив, боротьба зі шкідниками та збір урожаю, усе це зменшує ймовірність втрати даних . Зазвичай така інформація легко доступна або ж таку інформацію відносно легко зібрати. По одному візиту на господарство кожного типу зазвичай достатньо для того, щоб відтворити адекватну картину технології.

Наступний крок підготовки бюджетів стосується визначення вхідних ресурсів та виробництва продукції, пов’язаних із кожним завданням у календарі обробітку. Ресурси класифікуються на фіксовані, працю та проміжні . Фіксовані ресурси містять лише капітальне обладнання, яким володіє підприємство. Праця членів сім’ї і найнятої робочої сили для зручності відноситься до окремої категорії. Аналітики зазвичай цікавляться впливом діяльності на зайнятість та зміною припущень щодо потреб у робочій силі. Тому наявність окремої категорії «праця» дає можливість без особливих проблем виконати такі розрахунки.

Інфраструктурні витрати є неподільними фіксованими витратами для господарства, у той час як розрахунки бюджету вимагають розподілу витрат господарства між виробництвом різних видів культур . Не існує точного розподілу для таких ресурсів. Оскільки такі ресурси неподільні, то певна діяльність може вносити більше або менше до інфраструктурних витрат. Розподіляти ці витрати можна за існуючою методикою розподілу загальновиробничих та загальногосподарських витрат.

Кількість певного ресурсу та продукції, пов’язаних з відповідною господарською діяльністю, слід узгоджувати на рівні господарства з вибором спільного знаменника, зазвичай на гектар у рослинництві та голову в тваринництві. Для більшості фіксованих ресурсів та праці кількісні оцінки легко доступні. Але за певних обставин їх буде важко отримати і аналітик матиме тільки сукупні витрати на ресурси та сукупний дохід від продукції. Таке часто трапляється з проміжними ресурсами та побічною продукцією.

Відсутність кількісних оцінок не є проблемою для побудови МАР, якщо суспільні значення можна отримати з оцінок приватних витрат і доходів. Якщо суспільну вартість можна отримати у відсотках відносно приватної вартості, то зовсім не обов’язково мати кількісні оцінки. Коли якийсь певний ресурс або продукція є незначним компонентом сукупних витрат або доходів, то для завершення побудови бюджетів можна використати довільні оцінки відсоткової різниці між приватними та суспільними вартостями з незначними наслідками для кінцевих результатів. Але якщо певний елемент посідає важливе місце в структурі сукупних витрат і доходів, то довільність таких оцінок стає критичним елементом звітування про результати дослідження.

Для ресурсів та продукції, визначених у кількісному вимірі, ціни являють собою кінцевий необхідний інгредієнт для побудови бюджетів. Усі ціни потрібно стандартизувати до спільного часового проміжку. Якщо ціни доступні з минулих періодів, то можна отримати теперішні значення через коригування на рівень інфляції. Ціни також потрібно стандартизувати відносно певного місцезнаходження. Щоб розрахувати прибутки від певного виду діяльності на рівні господарства, слід використовувати ціни виробника або інші еквівалентні ціни. Для проміжних ресурсів ціни вже містять маркетингові витрати на доставку цих ресурсів до господарства. Наприклад, витрати на мінеральні добрива не є суто виробничою вартістю, а виробнича вартість плюс витрати на збут та доставку мінерального добрива до господарства . Продукцію потрібно оцінювати аналогічно, не відносно ціни в будьякому споживчому центрі, а відносно ціни на виході з господарства.

Таблиця 10.1

РЕСУРСИ ТА ПРОДУКЦІЯ В БЮДЖЕТАХ ДІЯЛЬНОСТІ ГОСПОДАРСТВА

Для праці, проміжних ресурсів та продукції достатньо мати інформацію про їх ціни та кількість для оцінки приватних витрат і доходів. Як уже зазначалось у попередньому розділі, оцінка фіксованих ресурсів потребує додаткової інформації про період їхнього використання та залишкову вартість. Коефіцієнт відтворення капіталу використовується з метою розрахунку річних вартісних еквівалентів фіксованих ресурсів. Потім витрати множаться на частку річного використання (наприклад, години на гектар, розділені на години на рік), щоб отримати витрати на фіксовані ресурси для бюджету. У табл. 10.1 наведено інформацію про кількісні та вартісні дані, що найчастіше потрібні для побудови бюджетів певних видів діяльності господарства.

10.3. ЗБІР ДАНИХ ЩОДО РЕСУРСІВ ТА ПРОДУКЦІЇ

Аграрне виробництво характеризується великою кількістю господарств, які охоплюють значні території. У більшості господарств ведеться облік відомостей про використання ресурсів на певні види діяльності та облік продукції. Цю інформацію можна отримати, наприклад, із форми статистичної звітності 50 с/г. Крім цього, зазначену інформацію можна отримати з річних звітів господарств.

Корисним є проведення інтерв’ю зі спеціалістами господарств. Такого роду інтерв’ю корисні для уточнення інформації щодо витрат і доходів. Це потрібно для отримання перших вражень щодо впливу певних політичних викривлень або ринкових провалів на ціни та обсяги. Інтерв’ю також можна організувати з постачальниками ресурсів або спеціалістами маркетингових служб, що дасть можливість отримати додаткову інформацію про ціни та ефективність різноманітних ринків ресурсів і продукції. Інтерв’ю можуть також стосуватися певних політичних питань, які мотивують дослідження. Оскільки вибір людей, котрі надають інформацію, цілком випадковий, потрібно обережно обробляти відповіді для характеристики репрезентативних систем.

Шляхом ретельного порівнювання джерел другорядної інформації вибудовується синтетичний репрезентативний бюджет. Цей бюджет можна використовувати різні джерела інформації щодо кількісних оцінок кожного виду ресурсів та продукції. Наприклад, унаслідок одного дослідження можна отримати певну переконливу оцінку середньої врожайності. Інше дослідження може вважатися кращим через кращу оцінку витрат на працю. Ще одне дослідження може бути найточнішим джерелом використання води для зрошування. Головною небезпекою таких синтетичних бюджетів є те, що оцінки з різних технологій можуть бути недбало змішані, щоб створити бюджет, який може виявитись зовсім не репрезентативним.

Однаково важливим аспектом польового дослідження на рівні господарства є збір цін на ресурси та продукцію. З другорядних джерел даних можна отримати певні дані про ціни. Статистичні управління часто збирають дані про річні ринкові ціни для основної аграрної продукції. Другорядні джерела для бюджетних даних містять інформацію про ціни на ресурси та продукцію. Проблема з безпосереднім використанням таких даних виникає, коли базовий рік МАР відрізняється від року даних з другорядних джерел. На додаток ці ціни можуть не репрезентувати очікуваних ринкових цін, а натомість — бути результатом певних умов попиту та пропозиції.

Для деяких ресурсів та продукції не існуватиме ринкових цін, оскільки продукція виробляється та споживається виключно в господарстві . Це, зокрема , гній та фураж, які можуть і не реалізовуватись на ринку. У цій ситуації потрібен ринковий еквівалент для продукції — ціна, за якою б реалізовувався продукт, якби існував ринок. У багатьох випадках таку оцінку можна зробити шляхом порівняння із продукцієюзамінником , що реалізовується на ринку. Наприклад, фураж можна оцінити за вмістом у ньому кількості кормових одиниць, взявши за основу ринкову ціну кормових одиниць у перерахунку на зерно.

Можливо найрозповсюдженішим ресурсом, який не реалізується на ринку, є сімейна праця у фермерських господарствах. Замість того, щоб отримувати заробітну плату, члени сім’ї беруть участь у розподілі валового доходу господарства. Кожен член сім’ї отримує неявну зарплату, котра дорівнює вартості індивідуального споживання та заощаджень, поділених на час, присвячений діяльності в господарстві. Розробники бюджетів, зазвичай, уникають таких розрахунків через застосування ринкової заробітної плати до всієї робочої сили . Якщо член сім’ї не отримує ринкову заробітну плату (приватні прибутки від’ємні), то принаймні кілька працівників сім’ ї могли б мати краще фінансове становище, залишивши своє власне господарство для пошуку зайнятості як найманої робочої сили. У такому разі аналітику варто обґрунтувати прийняття відносно низьких рівнів компенсації праці, таких як обмеженість альтернатив зайнятості в сільській місцевості.

Неявні заробітні плати, в ідеальному випадку, відображатимуть приватні граничні продукти, а відхилення на зразок щойно зазначених могли б частково пояснити відмінності приватної та суспільної вартості праці. Але оскільки сімейна праця не оплачується, то ринкова зарплата є обов’язковим замінником у розрахунках бюджетів.

Визначення приватної ринкової зарплати може бути складним завданням. Працівникам зазвичай надаються немонетарні стимули, як наприклад, їжа та напої. Оскільки такі речі є витратами для діяльності, то еквівалент ринкової вартості немонетарних стимулів входить до розрахунку заробітної плати членів фермерського господарства. Ринкові зарплати також відображають відмінність між членами сім’ї за рівнем навичок, за статтю та віком, що робить малоймовірним ситуацію, щоб одинєдиний рівень зарплати використовувався до всіх видів праці, що відображаються в бюджеті. Протягом періодів спаду виробничого циклу рівень зарплати може знизитися до прожиткового мінімуму, або за відсутності попиту на працю — тимчасово впасти до нуля.

10.4. СКЛАДНІ ПРОДУКТОВІ СИСТЕМИ

У розрахунку бюджетів вихід продукції визначається на одиницю площі, наприклад, у тоннах пшениці на гектар. У більшості випадків культуру можна вирощувати використовуючи одну й ту саму або еквівалентну виробничу технологію. Збір даних зосереджується тільки на ресурсах та врожайності для однієї культури.

Інколи структура виробництва не проста. Наприклад, у пов’язаних системах дві або більше культури можуть одночасно вирощуватись на певній ділянці, оскільки існують певні взаємні вигоди, як наприклад, зменшення ризику виникнення проблем зі шкідниками (овочі та основні продовольчі культури) або ефективніше використання площі (трава для тварин та виноградники). Другий тип ускладнення виникає у разі дотримання сівозміни на певній ділянці землі.

Моделі виробництва із багатьма товарами можуть вибрати одну з двох альтернатив. Використовуючи підхід сталих одиниць площі репрезентативний гектар містить усі культури, потрібні для репрезентативної продуктивної системи. Наприклад, якщо вирощування цукрових буряків обмежене агрономічними вимогами посіву раз на чотири роки, то репрезентативний гектар містить одну четверту гектара цукрових буряків і три четвертих альтернативних культур. Системи із суміщеними культурами базуватимуться на частках площі, зайнятих різноманітними культурами.

Другою альтернативою є підхід чистого еквівалента. Продуктивна система моделюється так, ніби тільки одна культура вирощувалась би на всій площі. Вимір ресурсів і продукції для суто еквівалентних бюджетів оцінюється діленням фактичних даних на частку продукції у змішаній системі.

Вибір між двома альтернативами залежить від наявності даних, дослідницьких ресурсів та репрезентативності господарчої системи. Метод сталих одиниць площі потребує більшої кількості даних, оскільки потрібно оцінити продукцію, ресурси та ціни для кожної культури, а потім їх додати в пропорціях до відносної частки кожної культури.

Якщо агрономічні обмеження не діють, то економічний аналіз продуктивних систем може не враховувати багатокультурної системи та використовувати суто еквівалентний підхід. Обмеження сівозміною стають не суттєвими, якщо є надлишок невикористаної землі, оскільки виробник має можливість вибору — чи залишати її під пар на необхідні проміжки часу, чи вдаватись до змішаного культивування. Якщо взаємодія між культурами має незначний вплив на врожайність або використання ресурсів, то явище багатьох культур не актуальне з точки зору МАР. У такій ситуації вибір фермера, чи вирощувати багато культур, чи одну, не має суттєвого значення для взаємозв’язків ресурс—продукція, а простіший суто еквівалентний підхід цілком достатній для побудови бюджетів МАР . Іншу продукцію можна не враховувати. Потрібна лише частка цільової культури (товару) на одиницю площі, щоб оцінити чистий бюджетний еквівалент.

10.4.2. Багаторічні насадження

Багаторічні насадження, наприклад сади або виноградники, становлять другу групу проблем для оцінки бюджету. Можна побудувати модель на основі сталих одиниць площі, щоб репрезентативна ділянка площі містила різні стадії циклу життя культури . Кожен рік десятирічного циклу життя культури, наприклад, представлений десятою частиною ділянки площі репрезентативного бюджету культури. Ресурси та продукція з кожної частки потім додаються, для того щоб отримати сукупні оцінки продукції та ресурсів для сталої одиниці площі. Результуюча виробнича картина не змінюється протягом нескінченного періоду часу. Проблема такого підходу в тому, що розрахунки для багаторічних насаджень не враховують ресурс часу у витратах на виробництво. У прикладі з десятирічним виробничим циклом зазначеного у бюджеті сталого рівня прибутків не можна досягти до одинадцятого року після початку реалізації проекту. Але метод сталих одиниць площі розраховує прибутки, які нібито існують щорічно з початку існування проекту.

Тільки за допомогою підходу оцінки циклу проекту можна отримати точну оцінку вигод та витрат з урахуванням ресурсу часу. У цій процедурі бюджети готуються для кожного року виробничого циклу з еквівалентами річних витрат на ресурси та продукцію. Таким чином, щорічні бюджети готують аналогічно до того, як це робиться для однорічних культур. Потім доходи, витрати та чисті прибутки щороку дисконтуються до теперішньої вартості та додаються, для того щоб визначити очікувану теперішню вартість використання землі протягом життєвого циклу. Розподіл сукупної теперішньої вартості на кількість років циклу дає змогу визначити річні середні витрати та доходи. У більшості проектів протягом перших років діяльності вигоди відносно невеликі, але вони зростають в останні роки. Дисконтування чистих вигод зменшує майбутні значення більше, ніж значення в попередні періоди часу, що в результаті дає менші сукупні значення для методу циклу проекту відносно методу сталих одиниць площі.

Велика кількість багаторічних культур мають довгий виробничий цикл. Наприклад, більшість садів та виноградників мають корисну тривалість життя від 20 до 30 років. У такому разі, можливо, зручно скористатись альтернативним способом презентації результатів . Бюджет являє собою фактичні витрати та доходи діяльності за рік повного виробництва (зазвичай це досягається на шостий або сьомий рік після висадки). Чиста прибутковість кожного з попередніх років підраховується, а потім компонується, щоб надати чисту теперішню вартість за рік повного виробництва. Теперішні вартості додаються та вважаються інвестиційними витратами з корисним періодом життя інвестицій, що дорівнює залишковому часу виробничого циклу. Наприклад, якби виробничий цикл винограду становив 30 років, а повне виробництво досягалось на восьмий рік, то бюджет діяльності міг би представляти восьмий рік. Вартість чистих прибутків кожного із семи років компонується, щоб отримати теперішню вартість на восьмий рік. Прибутки за перші сім років потім сумуються та амортизуються на решту 22 роки за допомогою методу відновлення вартості капіталу. Така процедура генерує еквівалент річних інвестиційних витрат , що можна додавати до репрезентативних бюджетів як частину фіксованих витрат.

10.4.3. Технологічна зміна та часткове бюджетування

На побудову репрезентативних бюджетів для окремих культур витрачається багато часу, навіть якщо є другорядні дані щодо цін та обсягів. Щойно бюджети побудовано, граничні витрати подальшого використання та модифікації бюджетних даних стають відносно невеликими. Численні варіації репрезентативного бюджету можна отримати шляхом зміни певної підмножини даних щодо ресурсів та продукції. Така вправа називається частковим бюджетуванням.

Часткове бюджетування найчастіше використовується в МАРметодології задля оцінки пливу нових технологій на прибутковість господарства. Новий сорт насіння та мінеральних добрив, наприклад, можна змоделювати шляхом зміни бюджету для традиційної технології на величину змін насіння, мінеральних добрив та врожайності. Якщо завдяки новій технології збільшується врожайність, то бюджет потрібно й надалі змінити, щоб урахувати додатковий попит на працю з догляду та збору врожаю. Хоча такі процедури видаються механічними, за їх допомогою можна отримати корисну картину справжнього процесу технологічних змін. Сільськогосподарські виробники рідко кардинально змінюють виробничі технології, що використовують абсолютно інші ресурси. Натомість, вони змінюють існуючі технології для запровадження окремих інновацій.

Дані щодо ресурсів та продукції, потрібні для часткового бюджетування, в кращому випадку отримані зі спостережень за фактичною діяльністю фермерів. Навіть якщо виробники не мають даних про окремі обсяги використовуваних ресурсів, то можна отримати оцінки за допомогою порівняльного опитування, за якого виробники надають інформацію про переваги нової технології проти старої. Якщо не має інформації про фактичну практику, то аналітик змушений буде покладатися на результати експериментальної станції.

Порівнювання старих і нових бюджетів надає інформацію про економічні стимули до технологічних змін. Для провадження оцінки слід розглядати як прибутковість, так і зміни в структурі витрат. Навіть якщо нова технологія даватиме змогу отримати вищу прибутковість порівняно до старої, можуть з’ явитися потенційні обмеження на шляху до її запровадження. Деколи виникають проблеми із грошовим потоком, коли нові технології потребують більшого обсягу використання ресурсів. Брак маркетингових послуг також може обмежити запровадження нової технології, оскільки збільшення виробництва внаслідок використання нової технології потребуватиме розширення фізичних і фінансових засобів обслуговування. Агрегувавши репрезентативні бюджети до національного рівня (наприклад, помноживши дані бюджету в розрахунку на гектар на кількість гектарів, на яких використовується технологія), аналітик може оцінити сукупний вплив технологічної зміни.

Часткове бюджетування також може використовуватись у плануванні майбутніх наукових досліджень. Нові технології, наприклад, високопродуктивні пакети насіння—мінеральні добрива, поліпшені засоби боротьби зі шкідниками, заміна ручної праці механізованою, кращий контроль за використанням води часто є безпосереднім наслідком інвестицій у дослідження. Працюючи з технічними експертами, аграрні економісти можуть використовувати часткове бюджетування для проектування впливу гіпотетичних технологічних змін на прибутковість. Якщо потенційні зміни не несуть позитивних приватних і суспільних прибутків та певні покращання порівняно з існуючими технологіями виробництва, потрібно розглядати альтернативні шляхи або зміну політики.

10.4.4. Аналіз усього господарства

Бюджети для окремих культур указують на доцільність виробляти певний товар. Але вони не надають інформацію про внесок певної продуктивної системи до доходу господарства, характеристики доходу від діяльності господарства, або про наявність обмежень ресурсів для розширення певних систем. Якщо репрезентативні бюджети існують для всієї основної продукції господарства, можна змоделювати репрезентативне господарство як зважену суму індивідуальних бюджетів продукції. Величини сукупних ресурсів та продукції визначаються шляхом додавання зважених сум за всіма окремими видами продукції.

Такі розрахунки дають додаткове розуміння якості даних. Додавання попиту на ресурс з усіх культур дає оцінку сукупного попиту на кожен ресурс. Порівняння сукупного попиту на працю із пропозицією праці (сімейна плюс найнята) дає розуміння надійності оціночного попиту на працю. Моделі всього господарства уникають довільних припущень, які можуть знадобитись для того, щоб отримати моделі поодиноких продуктових систем. Фіксовані ресурси не обов’язково розподіляти між продукцією, а їх витрати визначаються сукупним використанням.

Основною привабливістю аналізу всього господарства є можливість розуміння та вивчення доходу господарства. За допомогою МАР можна розглянути три проблеми, пов’язані з доходом господарства. Першим питанням є оцінка сукупного доходу та розгляд споживчих можливостей, які надаються господарствами певного розміру . Виконується певний розподіл витрат на працю та капітал, щоб розрізнити власні ресурси та залучені (наймані праця та техніка). Сума витрат на власні ресурси та прибутки мінус орендна плата за землю (якщо вона існує) дає рівень доходу, який отримують від сільськогосподарської діяльності. Оцінки доходів поза межами фермерського господарства потім додаються і отримують сукупний сімейний дохід ферми. Друге, якщо моделі всього господарства розроблені для господарств різних розмірів, то можна робити висновки про зміщення політики в бік певного типу господарств. Насамкінець, аналіз усього господарства дає змогу розуміти динаміку технологічних змін шляхом оцінки потенційних змін сукупного доходу в результаті певної інноваційної діяльності та можливості власними силами фінансувати нові інвестиції в землю, техніку або інші поліпшені ресурси. Дохід мінус споживання дає заощадження і бюджети всього господарства можна поєднати з інформацією про споживчі потреби, задля того щоб оцінити потенційний фінансовий внесок господарства в нові інвестиції. Такі розрахунки дають розуміння важливості кредитних ринків та недосконалості, що викривляють доступ до кредитів.