Трансферт виробництва, І, визначається як різниця між фактичною ринковою ціною продукції, А, виробленою продуктивною системою, та оцінкою ефективності цієї продукції, Е. Якщо система має більше ніж один вид продукції, то записи матриці А, Е, та І складатимуться із суми ринкових цін, цін ефективності та трансфертів для всіх видів продукції. Проте оскільки справжній аналіз ґрунтується на основі продукції, то дослідження припускає виробництво тільки одного виду продукції. У більшості країн, за відсутності викривляючих торгівлю політик, аграрна продукція бере участь у міжнародній торгівлі. Для таких міжнародних товарів оцінка ефективності задається світовою ціною (fob для експорту та cif для імпорту).
Сам собою факт недостатнього рівня участі продукції в міжнародній торгівлі зовсім не означає, що продукція не є міжнародним товаром. Коли уряд ефективно забороняє імпорт продукції, то не відбуватиметься ніякої торгівлі. Але така відсутність торгівлі є безпосереднім наслідком викривляючої політики уряду. Оскільки більшість аграрної продукції бере участь у міжнародній торгівлі, то більша увага приділяється в основному міжнародній продукції. На практиці ж, чи продукція міжнародна, чи ні є важливим емпіричним питанням. Таким чином, записи в комірці Е матриці, суспільні оцінки, можна порівнювати зі світовими цінами для міжнародних товарів або з граничними суспільними витратами для неміжнародних товарів. Відхилення, які спричиняють відмінність приватних оцінок від суспільних, завжди є результатом або викривляючої політики, або ринкових провалів. Уряди можуть, щонайменше в теорії, започаткувати ефективну політику на коригування наслідків ринкових провалів. Такі зусилля дуже рідко спостерігаються, оскільки на практиці важко визначити провали на товарних ринках, і вони вважаються не такими вже й важливими (на основі окремих поверхових ознак), особливо у світлі невідкладних економічних та соціальних проблем. Тому з практичного погляду, у більшості випадків виміряний вплив відхилень на товарних ринках відносять до викривляючої політики.
Якщо уряд бажає, щоб приватні ціни відрізнялися від суспільних, встановлених світовою ціною, то він обирає між двома головними політичними інструментами: торговельні обмеження та оподаткування або субсидії. Якщо уряд бажає, щоб приватна ціна перевищувала світову для імпортної продукції, то здійснюється обмеження міжнародної торгівлі шляхом оподаткування всього виробництва, внутрішнього та імпортованого. Або, якщо уряд бажає зменшити внутрішні ціни на імпортну продукцію, він має лише один вибір — субсидувати імпорт платежами з бюджету. Те саме стосується й експортної продукції.
Якщо всі дослідні аграрні системи мають ідентичну продукцію, то можна порівняти трансферти виробництва порівнянням абсолютних значень записів в І для всіх МАР усередині або між країнами. Наприклад, трансферт виробництва для системи з вирощування пшениці в Україні можна порівняти з аналогічною системою в Росії. Потрібно лише використати відповідний обмінний курс, щоб конвертувати результати обох МАР до однієї валюти. Проте порівняння трансфертів продукції пшеничної системи із системою з виробництва кукурудзи потребує побудови коефіцієнтів для того, щоб мати можливість порівнювати неподібну продукцію. Таким коефіцієнтом є номінальний коефіцієнт захисту міжнародного виробництвва (NPCO), що визначається як приватна ціна, поділена на співмірну світову ціну. Якщо в системі існує тільки одинєдиний продукт, то NPCO задається співвідношенням двох записів матриці, А/Е. Якщо виробляється більше ніж один продукт, то середнє NPCO для всіх видів продукції знаходять шляхом додавання всіх продуктів у приватних цінах, а потім у суспільних і після цього формуванням співвідношення цих двох сум.
