Posibniki.com.uaБухгалтерський облікФінансовий облік2.3. ОБЛІК ОПЕРАЦІЙ НА РАХУНКАХ У БАНКАХ


< Попередня  Змiст  Наступна >

2.3. ОБЛІК ОПЕРАЦІЙ НА РАХУНКАХ У БАНКАХ


Для зберігання вільних грошових коштів і проведення безготівкових розрахунків суб’єктом господарювання та іноземним представництвом відкриваються рахунки в банках у національній та іноземній валютах, що регулюється законодавством України та нормативноправовими актами Національного банку України (НБУ).

Умови функціонування рахунків регламентується Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.03 № 492 (зі змінами та доповненнями).

Згідно з Інструкцією між банком і клієнтом укладається договір у письмовій формі для відкриття відповідних рахунків. За договором банківського рахунка відкриваються поточні рахунки, а за договором банківського вкладу — вкладні (депозитні рахунки).

Поточні рахунки призначені для зберігання грошей і здійснення за допомогою платіжних інструментів розрахунковокасових операцій. Класифікація поточних рахунків, які можуть відкриватися у банківській установі, представлені в табл. 2.3.

 

Таблиця 2.3 КЛАСИФІКАЦІЯ ПОТОЧНИХ РАХУНКІВ

 

Вид рахунка

Користувачі рахунка

Поточний рахунок

Суб’єкти господарювання різних форм власності

Поточний рахунок типу «Н»

Офіційні представництва і представництва юридичних осіб — нерезидентів, що займаються підприємницькою діяльністю на території України

Поточний рахунок типу «П»

Постійні представництва

Рахунок за спеціальним режимом використання

 

Клієнти банку у випадках, передбачених законом України, або актами Кабінету Міністрів

 

Поточний (накопичувальний рахунок)

Виборчі фонди

Картковий рахунок

Клієнти, що здійснюють операції за платіжними картками

 

Для зберігання грошей клієнта, що передаються в управління на встановлений строк або без його зазначення під визначений відсоток, відкривається вкладний (депозитний) рахунок.

Для відкриття поточних рахунків у національній та іноземній валютах суб’єкти господарювання надають банку такі документи:

— заяву, підписану керівником та головним бухгалтером юридичної особи, а за відсутності посади головного бухгалтера або іншої посадової особи, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку та звітності, заяву підписує тільки керівник;

— копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі виконавчої влади, крім бюджетних установ та організацій;

— нотаріально засвідчену копію зареєстрованого статуту (положення, уставного акта, засновницького договору);

— копію довідки, що свідчить про внесення юридичної особи до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену нотаріально або органом, який видав довідку;

— копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік, засвідчену податковим органом, нотаріально або уповноваженим працівником банку;

— картку зі зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів, завірену нотаріально або вищестоящою організацією в установленому порядку;

— довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України;

— копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію підприємства у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як платника соціальних страхових внесків, засвідчену нотаріально або органом, що його видав, чи уповноваженим працівником банку.

 

Для відкриття поточного рахунка в іноземній валюті підприємстворезидент подає уповноваженому банку документи, які передбачені при відкритті поточного рахунка у національній валюті. Якщо поточний рахунок в іноземній валюті відкривається в тому самому банку, де відкрито поточний рахунок у національній валюті, то надання пакета документів не обов’язкове (крім заяви про відкриття рахунка та картки із зразками підписів і відбитком печатки).

Під час реорганізації підприємства (злиття, приєднання, поділу, перетворення), а також у разі проведення перереєстрації, що пов’язано зі зміною його назви, організаційноправової форми, форми власності, рахунок закривається.

Закриття поточного рахунка за бажанням власника здійснюється на підставі його заяви.

Поточні рахунки можуть закриватися на підставі відповідного рішення суду або суду про ліквідацію підприємства та на інших підставах, що передбачені чинним законодавством України.

За наявності коштів на рахунку банк здійснює завершальні операції за рахунком (з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів на підставі платіжного доручення на інший рахунок підприємства, зазначений у заяві тощо). При цьому датою закриття рахунка вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день.

Витрачати кошти з поточного рахунка підприємство може з дати реєстрації банком повідомлення про взяття на облік податковим органом.

Надходження та видаток грошових коштів або безготівкове перерахування банк здійснює згідно з Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22 (зі змінами та доповненнями).

Безготівкові розрахунки — це перерахування певних сум грошових коштів з рахунків платника на рахунки отримувача коштів, а також перерахування за дорученням підприємств і фізичних осіб на суми внесеної готівки до каси банку на рахунки отримувачів.

Здійснення безготівкових розрахунків оформлюється платіжними інструментами, які можуть бути представлені у певній формі на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації та використовується для переказування грошей з відповідного рахунка платника.

Класифікація платіжних інструментів представлена в табл. 2.4.

Для здійснення розрахунків клієнти банків самостійно обирають передбачену форму платіжних інструментів (за винятком меморіального ордера) і зазначають їх в договорі.

Відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала його до обслуговуючого банку; якщо розрахункові документи заповнені з порушенням порядку, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання. Усі текстові елементи бланків мають бути виконані українською мовою. Перший примірник розрахункового документа має містити відбиток печатки (якщо наявність печатки передбачена) та підписи відповідальних осіб.

 

ПЛАТІЖНІ ІНСТРУМЕНТИ ДЛЯ ЗДІЙСНЕННЯ БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ

 

Назва платіжного інструмента

Визначення

Меморіальний ордер

Розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій зі списання коштів з рахунка платника, внутрішньобанківських операцій, відповідно до нормативноправових актів Національного банку

Платіжне доручення

Розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача

Платіжна вимогадоручення

Розрахунковий документ, який складається з двох частин: верхньої — вимоги отримувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів; нижньої — доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок отримувача

Платіжна вимога

Розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або в разі достовірного списання отримувача до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунка платника на рахунок отримувача

Розрахунковий чек

Розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) банкуемітенту, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів

Акредитив

Договір, що містить зобов’язання банкаемітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов’язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж

 

Розрахунковий документ (за винятком розрахункового чека) виписується у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків (але не менше, ніж два), з використанням електроннообчислювальних та інших технічних засобів.

Банк здійснює розрахункові операції відповідно до черговості надходження документів у межах залишку коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

У разі надходження до банку одночасно кількох розрахункових документів, на підставі яких здій

снюється списання коштів, вони виконуються в такій черговості:

· у першу чергу списуються кошти на підставі рішення суду для задоволення вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, а також вимог про стягнення аліментів;

· у другу — списуються кошти на підставі рішення суду для розрахунків щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом), а також виплати за авторським договором;

· у третю — списуються кошти на підставі інших рішень суду;

· у четверту — списуються кошти за розрахунковими документами, по платежах до бюджету;

· у п’яту — списуються кошти за іншими розрахунковими документами в порядку їх надходження.

Найбільш поширеною формою платіжних інструментів є платіжне доручення. Воно застосовуються в розрахунках за платежами товарного і нетоварного характеру.

Розрахунки дорученнями можуть здійснюватись:

¨ за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги); ¨ в порядку попередньої оплати;

¨ для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств;

¨ для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії, грошові доходи тощо), на їх рахунки, відкриті в установах банків;

¨ в інших випадках за згодою сторін.

Доручення приймаються до виконання від платника протягом 10ти календарних днів. День заповненнядорученняневраховується.

Схема розрахунків із застосуванням платіжних доручень наведена на рис. 2.2.

Платіжні вимогидоручення можуть застосовуватися при здійсненні розрахунків усіма учасниками безготівкових розрахунків.

Платіжна вимогадоручення — це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин:

— верхня — вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) сплатити вартість поставленої йому за договором продукції (виконаних робіт, наданих послуг);

— нижня — доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунку відповідну суму.

Розрахунки із застосуванням платіжних доручень

Вимогадоручення заповнюється одержувачем коштів і надсилається безпосередньо платнику. Доставку вимогидоручення до платника може здійснювати банк одержувача через банк платника.

У разі згоди оплатити вимогудоручення платник заповнює нижню частину цього документа (ставить лише печатку та підписи) і здає до банку, що його обслуговує.

Вимогадоручення подається до установи банку у двох примірниках.

Примусове списання коштів з рахунків платників оформлюється платіжною вимогою і подається стягувачем до установи банку, що його обслуговує, у трьох примірниках.

Платіжні вимоги приймаються банком стягувача протягом десяти календарних днів з дня виписки. День заповнення платіжної вимоги не враховується. Залежно від конкретного випадку безспірного списання коштів стягувач зазначає назву і відповідну статтю закону, якою передбачене безспірне списання (стягнення) коштів, а у разі необхідності — вид платежу і період часу, за який здійснюється стягнення.

Якщо безспірне стягнення коштів здійснюється на підставі виконавчого документа, то до розрахункового документа додається його оригінал або належним чином оформлений дублікат.

Якщо платник та одержувач коштів обслуговуються у різних установах банку, то перший і другий примірники платіжної вимоги спецзв’язком надсилаються банком одержувача до банку платника, третій — видається на руки одержувачу коштів. У банку платника перший примірник виконує функцію меморіального документа для списання коштів з рахунка платника, другий — видається платнику з випискою із особового рахунка. Відповідальність за правильність і обґрунтованість внесення даних у розрахункові документи у разі безспірного списання коштів несе стягувач.

Платіжна вимога використовується також при договірному списанні за дорученням платника з його рахунка, що передбачається в договорі про розрахунковокасове обслуговування або в іншому договорі про надання банківських послуг.

Розрахункові чеки використовуються для здійснення розрахунків у безготівковій формі між юридичними, а також юридичними та фізичними особами з метою скорочення готівкових розрахунків за товари, виконані роботи та надані послуги. Цей документ містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) установі банку (банкуемітенту), що веде його рахунок, сплатити чекодержателю зазначену в чеку суму коштів.

Чекодавцем може бути юридична або фізична особа, яка здійснює платіж за допомогою чека та підписує його. Чекодержатель — підприємство, яке отримує кошти за чеком.

Банк, що видає чекову книжку (розрахунковий чек) підприємству або фізичній особі, називається банкомемітентом.

Чекові книжки (розрахункові чеки) є бланками суворої звітності.

Для отримання чекової книжки підприємство подає до банкуемітента «Заяву про отримання чекових книжок» в одному примірнику.

Гарантована оплата чеків забезпечується депонуванням коштів на окремому аналітичному рахунку «Розрахунки чеками» балансових рахунків у банкуемітенті. Для цього разом із заявою на видачу чекової книжки до банку подасться платіжне доручення або сума вноситься готівкою.

Чеки з чекової книжки виписуються у момент здійснення платежу ї видаються чекодавцем за отримані ним товари та надані послуги. При цьому чекодавець переносить залишок ліміту з корінця попереднього чека на корінець виписаного чека і виводить новий залишок ліміту.

Чеки підписуються особою, яка має право підписувати розрахункові документи, вони повинні мати відбиток печатки чекодавця.

Під час оплати за товари, виконані роботи або надані послуги чекодержатель перевіряє відповідність чека встановленому зразку, строк його дії, правильність заповнення, відсутність виправлень та відповідність суми корінця чека сумі, що вказана на самому чеку. Обов’язковим є наявність на ньому чіткого відбитка штампа або печатки банку та назви чекодавця (у фізичної особи — прізвища, ім’я, по батькові, дані його паспорта або документа, що його замінює).

Невикористані чеки після закінчення строку дії чекової книжки або вичерпання ліміту підлягають поверненню до банкуемітента. У разі припинення клієнтом подальших розрахунків чеками та наявності невикористаного ліміту за чековою книжкою до закінчення строку її дії чекодавець подає її до банку разом з платіжним дорученням для зарахування невикористаного залишку ліміту на той рахунок, з якого депонувалися кошти.

Акредитив за своєю сутністю є договором, що відокремлений від договору купівліпродажу чи іншого контракту, на якому він може базуватися, і використовується для розрахунків між постачальником (бенефіціаром) та заявником акредитива (платником). За операціями з акредитивами усі зацікавлені особи мають справу тільки з документами, а не з товарами, послугами або іншими видами виконання зобов’язань, з якими можуть бути пов’язані ці документи. За такою формою розрахунків покупець перераховує гроші до банку постачальника з метою їх збереження на акредитиві до виконання бенефіціаром своїх зобов’язань перед покупцем.

Умови та порядок проведення акредитивної форми розрахунків передбачаються у договорі бенефіціара і заявника акредитива. Кожний акредитив призначається для розрахунків тільки з одним бенефіціаром і не може бути переадресований. Для відкриття акредитива підприємство подає банкуемітентові заяву, заповнену не менше ніж у трьох примірниках. В заяві вказують умови акредитива, які банк може перевірити документально.

Після прийняття заяви банкемітент визначає спосіб виконання акредитива і здійснює відповідні бухгалтерські записи. Під час відкриття акредитива, депонованого в банкуемітенті, заявником подається заява і платіжне доручення на перерахування коштів з його рахунка на аналітичний рахунок «Розрахунки за акредитивами».

Банкемітент може відкривати акредитиви таких видів:

· покритий акредитив — за рахунок власних коштів платника шляхом завчасного їх бронювання на окремому рахунку в банкуемітенті або у виконуючому банку;

· непокритий акредитив — за рахунок банківського кредиту і гарантується банком емітентом при тимчасовій відсутності коштів.

При акредитивній формі розрахунків можуть використовуватися відкличні або безвідкличні акредитиви, про що зазначається на кожному акредитиві. Якщо така позначка відсутня, то акредитив є безвідкличним.

Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банкомемітентом без попереднього повідомлення бенефіціара (постачальника) при недотриманні ним умов контракту. Розпорядження про зміни умов відкличного акредитива або його анулювання платник може подати бенефіціару (постачальнику) лише через банкемітент, який повідомляє виконуючий банк, останній — бенефіціара.

Безвідкличний акредитив може бути анульованим або зміненим лише за згодою бенефіціара (постачальника), на користь якого він був відкритий. Банкемітент за допомогою повідомлення інформує виконуючий (авізуючий) банк про відкриття акредитива електронною поштою або іншими засобами зв’язку.

Таке повідомлення містить номер акредитива, спосіб платежу, умови, місце виконання та термін дії акредитива.

Виконуючий банк повідомляє бенефіціара (авізує акредитив) протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення від банкуемітента.

Схема розрахунків акредитивами представлена на рис. 2.3.

Для обліку операцій на рахунку в банках використовується активний рахунок 31 «Розрахунки в банках».

За дебетом рахунка відображається наявність та надходження грошових коштів, за кредитом їх вибуття.

Для обліку грошових коштів за поточними операціями використовуються субрахунки 311 «Поточні рахунки в національній валюті» та 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті».

Періодично (у встановлені строки) банк видає підприємству виписку з його рахунка, тобто перелік усіх проведених операцій за певний період. До виписки додаються первинні документи, на основі яких були зараховані або списані кошти.

Розрахунки за акредитивною формою

Виписка банку фактично представляє собою другий екземпляр особистого рахунка підприємства, що відкривається у банку. Тобто банк по відношенню до підприємства вважає себе його боржником, звідки залишки коштів і надходження на рахунок банк записує по кредиту, а зменшення свого боргу — по дебету рахунка.

Оброблюючи виписки, бухгалтер підприємства записує залишок і зараховані суми за дебетом рахунка, а списання — за кредитом.

Виписки банку є регістрами аналітичного обліку і основою для бухгалтерських записів за рахунком 31 «Рахунки в банках» у Журналі 1 і Відомості 1.2.

У разі помилкового зарахування коштів на рахунок підприємства банкпоручник протягом 3х робочих днів повідомляє підприємство про помилку. Підприємство, у свою чергу, зобов’язане вжити заходів щодо повернення цих коштів банкупоручнику протягом 3х робочих днів з дати надходження повідомлення. Для цього оформляється платіжне доручення, у якому зазначаються реквізити банку, наведені в повідомленні. При цьому в реквізиті «Призначення платежу» робиться запис «Повернення помилково зарахованих коштів за платіжним дорученням №_____від «___»__________200__ р.»

Якщо повернення коштів буде проводитися після закінчення 3х робочих днів, то підприємство зобов’язане повернути не тільки суму помилкового переказу, але й на вимогу банку скласти пеню в розмірі 0,1 % цієї суми за кожний день затримки (пеня може перевищувати 10 % суми помилкового переказу). Пеня не сплачується, якщо банк повідомив підприємство несвоєчасно.

В обліку сума помилково зарахованих на рахунок коштів відображається за К 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» і Д 31, а їх повернення — за Д 685 — К 314. Нарахована сума пені відноситься до витрат операційної діяльності і відображається за Д 948 «Визнані штрафи пені, неустойки» в кореспонденції з К 685. Перерахування пені відображається за дебетом 685 — кредитом 311.

Якщо при перевірці виписок встановлена помилка у списанні коштів, то роблять запис за Дебетом 374 «Розрахунки по претензіях» і кредитом 31. Після відновлення банком помилково списаної суми на основі виписки банку робиться зворотний запис: за дебетом 31 — за кредиту 374.

При здійсненні розрахунків за допомогою акредитивів використовуються субрахунки:

313 «Інші рахунки в банку в національній валюті»; 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті».

На суму відкритого акредитива в національній валюті за рахунок власних коштів роблять записи:

Дебет 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті»; Кредит 311 «Поточний рахунок в національній валюті».

Якщо акредитив відкритий за рахунок кредиту, наданого банком, то роблять проведення: Дебет 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті»;

Кредит 601 «Короткострокові кредити банку в національній валюті».

При одержанні повідомлення про списання грошових коштів на користь постачальника покупець робить запис:

Дебет 63 «Розрахунки з постачальниками»;

Кредит 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті».

Невикористаний залишок коштів перераховується на поточний рахунок покупця або спрямовується на погашення банківського кредиту, що відображається на Д 311, 601 — К 313.

Основні господарські операції за рахунком 31 «Рахунки в банках» наведено в табл. 2.5.

БУХГАЛТЕРСЬКІ ПРОВЕДЕННЯ ЗА РАХУНКОМ 31 «РАХУНКИ В БАНКАХ»

БУХГАЛТЕРСЬКІ ПРОВЕДЕННЯ ЗА РАХУНКОМ 31 «РАХУНКИ В БАНКАХ»

БУХГАЛТЕРСЬКІ ПРОВЕДЕННЯ ЗА РАХУНКОМ 31 «РАХУНКИ В БАНКАХ»


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
2.5. ОБЛІК ОПЕРАЦІЙ З ГРОШОВИМИ ВАЛЮТНИМИ КОШТАМИ
2.6. ОЦІНКА ГРОШОВИХ ПОТОКІВ ПІДПРИЄМСТВА
2.7. РОЗКРИТТЯ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ГРОШОВІ КОШТИ У ФІНАНСОВІЙ ЗВІТНОСТІ
Розділ 3. Облік дебіторської заборгованності
3.2. ОБЛІК ДОВГОСТРОКОВОЇ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ
Дисциплiни

Англійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki