Процес виробництва обов’язково передбачає понесення витрат. Саме тому, у сучасних умовах одним з напрямів підвищення конкурентоспроможності підприємств є зменшення і оптимізація витрат. Але досить часто бажання максимально скоротитивитрати підприємства призводить до негативних наслідків, зокрема: зменшення витрат на сировину може призвести до зниження якості готової продукції; скорочення адміністративних витратможе призвести до проблем у довгостроковому періоді. Щобуникнути такої ситуації, багато підприємств концентрують своюувагу насамперед на скороченні непродуктивних витрат.
Досить давно питанням непродуктивних витрат та їх оптимізацією почали займатися закордонні вчені. Вважається, що першіідеї в цьому напрямку належали Генрі Форду, проте вони незнайшли свого розвитку в тогочасному суспільстві. Згодом питання виділення непродуктивних витрат і управління ними почаврозглядати Таїті Оно, один з працівників компанії Toyota, у період післявоєнного відновлення Японії. У середині 1950-х років вінпочав будувати особливу систему організації виробництва, згодом названу «Виробнича система Toyota», або Toyota ProductionSystem (TPS), яка на заході стала відома як концепція «ощадливого виробництва», або Lean Production.
Ощадливе виробництво — концепція, яка заснована на неухильному прагненні до усунення всіх видів втрат, вона передбачаєзалучення в процес оптимізації бізнесу кожного співробітника імаксимальну орієнтацію на споживача. Мета концепції ощадливого виробництва — позбутися всіх видів втрат і домогтися максимальної ефективності використання ресурсів.
Згідно даної концепції витрати класифікуються таким чином:
1) втрати через перевиробництво;
2) втрати через випуск дефектної продукції;
3) втрати часу через очікування;
4) втрати через непотрібні переміщення;
5) втрати через зайві етапи обробки;
6) втрати через зайві запаси;
7) втрати при непотрібному транспортуванні;
8) нереалізований творчий потенціал співробітників
Можна побачити, що дана класифікація включає не тількипрямі витрати ресурсів у звичному для нас розумінні (брак, понаднормові витрати), але й втрати внаслідок недосконалого технологічного процесу, або управлінських рішень і методів управління.
Щодо організації обліку витрат, то при впроваджені концепції«ощадливого виробництва» відпадає необхідність у використаннірахунку 24 «Брак у виробництві», адже, за умови налагодженняусіх виробничих процесів, брак просто не буде виникати.
Також відпадає необхідність у рахунку 20 «Виробничі запаси», адже матеріали не зберігаються на складі, а прямо від постачальника надходять у виробничі підрозділи. Тому рахунки 20«Виробничі запаси» і 23 «Виробництво» можуть бути об’єднані водин рахунок.
В ідеальних умовах, підприємство має можливість здійсненняпоставок своєчасно, точно та в необхідному обсязі. Це рівень, наякому компанія спроможна здійснювати виробництво та постачання відповідно до замовлень, які надходять. Таким чином, ви-користання концепції «ощадливого виробництва» характеризується нульовими залишками за рахунками незавершеного виробництва та готової продукції.
Проте, на жаль, вітчизняні виробництва на даному етапі неможуть собі дозволити абсолютно відмовитися від формуваннястрахових запасів. Але регулярне планування профілактичноготехобслуговування, тісніша співпраця між виробничим та обслуговуючим персоналом, а також вибір та оцінка постачальниківобладнання для зручності техобслуговування — ось відповіднідії, які можна застосувати для зменшення ризиків підприємства.Лише тоді, впровадження «ощадливого виробництва» і відмовавід зайвої частки складських приміщень буде ефективною. А це всвою чергу призведе до зменшення витрат за рахунок: покращення якості поставок, скорочення бухгалтерського документообороту, зменшення витрат на утримання складських, скороченнятранспортних витрат, зниження ризику морального старіння запасів.
Усунення усіх інших непродуктивних витрат не буде відображатися у бухгалтерських звітах, проте позначиться на потенціаліпідприємства.
Список використаних джерел
1. Кобилюх О. Я. Ощадливе виробництво як концепція оптимізації виробничого та управлінського процесів / О. Я. Кобилюх, Г.М. Мельник // Логістика : [збірник наукових праць] / Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України; відповідальний редактор Є. В. Крикавський. — Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2012.
— С. 43–49. — (Вісник Нац. ун-ту «Львів.політехніка»; № 749).
2. Лисицин В. Д., Лисенко О. І., Вовк Ю. С. Роль «ощадливоговиробництва» в діяльності підприємства, 2009 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/PSPE/2009_1/Lisenko_109.htm.
3. Вумек Д. П. Бережливое производство: как избавиться отпотерь и добиться процветания вашей компании : пер. с англ. /Д. П. Вумек, Д. Т. Джонс. — М. : Альпина Бизнес Букс, 2005. —473 с.
4. Крот Ю. В. Непродуктивні витрати: визначення та зміст /Ю. В. Крот // Науковий вісник ЧДІЕУ.
— 2011. — № 4.
— С.211–216.Живанюк Б. А.,науковий керівник — Безверхий К. В., к.е.н., ассистент,ДВНЗ «Київський національний економічний університетімені Вадима Гетьмана», м. Київ
