< Попередня  Змiст  Наступна >

КЛЮЧОВІ ПОЛОЖЕННЯ


1. Розвиток як багатоаспектне явище і кросдисциплінара категорія активно використовують у філософській, історичній, біологічній, економічній, управлінській науці, що зумовлює багатоманіття поглядів на його змістовне наповнення. Найпоширенішими підходами й тлумаченнями сутності розвитку є: 1) прогрес, ускладнення систем, процес переходу від нижчого стану системи до вищого стану, з новими якостями, 2) властивість системи; 3) спрямовані, незворотні якісні, зміни організації; 4) процес адаптації до нових умов функціонування; 5) програма вдосконалення, оновлення компанії; 6) формування нових характеристик, які забезпечують новий рівень ефективності діяльності компанії; 7) багатовимірний процес удосконалення, прогресу системи, її трансформацій.

2. Розвиток будь-якої системи являє собою якісну зміну її складу, зв’язків (тобто структури) та функціонування, або, стисло, будь-яку якісну зміну системи. Серед ключових рис розвитку найчастіше вирізняють спрямованість, закономірність, незворотність, єдність якісних і кількісних змін, взаємозв’язок прогресу і регресу, суперечливість, циклічність та розгортання в часі.

3. З позицій економічної та управлінської науки під розвитком компанії слід розуміти перехід системи господарювання в новий стан унаслідок незворотних, спрямованих, закономірних змін техніки, технології, організації праці та управління. Причому необхідно відрізняти процеси розвитку, функціонування та зростання компанії. Процес функціонування відображає реалізацію в часі та просторі її функції (призначення, ролі), що задається оточенням системи. На відміну від функціонування зміни, що зумовлюють розвиток компанії, є незворотними, спрямованими та зако-номірними. Процес функціонування є частиною процесу розвитку. Зростання полягає в кількісних змінах складу і взаємозв’язків системи, а отже, зростання не завжди є проявом розвитку.

4. Джерелом розвитку системи є суперечності, що нагромаджуються і потребують розв’язання. Виникнення суперечностей пов’язане із різноманітними збуреннями, що супроводжують систему впродовж усього життєвого циклу ? від моменту зародження до моменту розпаду. Основні види суперечностей, розв’язуваних у процесі розвитку компанії, описуються такими дуальностями: зовнішні та внутрішні, прості та складні, мікрорівневі та макрорівневі, вирішувані і невирішувані, термінові та нетермінові, адаптаційні та дисипативні.

5. Рушійними силами розвитку компанії виступають суперечності між: функцією (призначенням) і метою системи; потребами в ресурсах та можливістю їх задоволення; «новою» кількістю та «старою» якістю (що загострюється в точці біфуркації); старим і новим; прагненням порядку та хаосом; прагненням системи досягти сталого та засобами її досягнення, які обов’язково призводять до зростання несталості системи; цілями системи та цілями її компонентів; процесами функціонування і розвитку (особливо в точці біфуркації); між функціонуванням і структурою (в момент стрибка структура змінюється швидко, а функціонування відстає); аналогічні суперечності компонентів системи, що, накопичуючись, позначаються на рівні системи загалом.

6. У сучасній управлінській теорії є три відомі концепції першопричин, що обумовлюють зміни в організаціях: екстерналістська, теорія іманентної зміни, інтегральна теорія.

7. За критерієм обсягів і темпів трансформаційних змін у часі розрізняють дві форми розвитку — еволюційну і революційну. Основними видами розвитку прийнято вважати прогрес та регрес. Широкий спектр різновидів розвитку можна звести до двох основних типів: інноваційного та стратегічного.

8. Проблема вимірності розвитку залишається невирішеною. Основними перешкодами в оцінюванні розвитку є: 1) складність доведення чіткої взаємозалежності поліпшення або погіршення значень інтегрованих фінансових або ринкових показників з реалізованими заходами з розвитку компанії, елімінування дії зовнішніх чинників, виокремлення впливу розвитку окремих елементів системи або зв’язків між ними, які не є очевидними; 2) наявність часових розривів між здійсненням заходів з розвитку підприємства й отриманими результатами, та покращенням обраних інтегрованих результатів; 3) можливість елімінування окре-мих заходів у процесі розвитку підприємства внаслідок протилежної дії їх на різні елементи системи підприємства.

9. Для досягнення ефективності управлінських зусиль, спрямованих на забезпечення розвитку таких складних відкритих систем, якими є сучасні підприємства та компанії, необхідно розробляти вимірники розвитку у тріаді «критерії — індикатори — показники».


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
СУЧАСНІ МОДЕЛІ ТА УПРАВЛІНСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ РОЗВИТКУ КОМПАНІЇ
4.2. СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ДО ВИЗНАЧЕННЯ МОДЕЛЕЙ РОЗВИТКУ КОМПАНІЇ них моделей її розвитку.
4.3. УПРАВЛІНСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ РОЗВИТКУ КОМПАНІЇ
КЛЮЧОВІ ПОЛОЖЕННЯ
ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ
Дисциплiни

Англійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki