Posibniki.com.uaПолітологіяЄвропейська інтеграційна політика4.2.2. Еволюція спільної науковотехнічної політики Європейського Союзу


< Попередня  Змiст  Наступна >

4.2.2. Еволюція спільної науковотехнічної політики Європейського Союзу


 

Науковотехнічна політика ЄС пройшла три етапи розвитку:

 

  1. З 1970 р. по 1984 р. — період Євроатому та наукових досліджень у сфері ядерної енергетики в межах Спільного Дослідного Центру* (Joint Research Center);

 

  1. З 1984 р. — до теперішнього часу: рамкові програми у сфері розвитку НДДКР (Research and Technology DevelopmentFramework Programs)і програми підвищення європейської конкурентоспроможності (European Competitiveness Programs);

 

  1. З 2002 р. — до теперішнього часу: концепція єдиного Європейського дослідного простору (European Research Area).

 

Розвиток загальноєвропейської науковотехнічної кооперації розпочався у 1970х рр. На цьому етапі реалізовувалися великомасштабні міжнародні коопераційні проекти, створювалися об’єкти «великої науки». Наукова кооперація в той час мала такі характерні ознаки**: 1) орієнтація на фундаментальні та прикладні дослідження, а не на технологічні розробки; 2) залучення прямого державного фінансування, за незначних приватних асигнувань; 3) невійськове спрямування досліджень; 4) створення крупномасштабних наукових споруд і лабораторій; 5) політичне управління науковотехнічною кооперацією мало переважно міждержавний, а не наддержавний характер.

 

Такі наукові організації кооперативного типу, як CERN, EMBO та ESO цілковито відповідали вказаним параметрам у процесі здійснення досліджень у сфері ядерної фізики, молекулярної біології та астрономії, відповідно. Одночасно Airbus та ESA мали більш промисловотехнологічне спрямування, а ESF та COST вели багатодисциплінарні дослідження (рис. 4.2.2). Нарешті, управління діяльністю Спільного Дослідного Центру (СДЦ) мало наддержавний характер.

 

Місія СДЦ полягає у тому, щоб надавати науковотехнічну допомогу під час розробки, обґрунтування, імплементації та моніторингу всіх галузей наднаціональної політики ЄС. Центр є прямим інструментом науковотехнічної політики Співтовариства, відповідно, всі проекти СДЦ фінансуються повністю за рахунок коштів бюджету ЄС (переважно це диверсифіковані мультидисциплінарні дослідження). Загалом на проекти СДЦ припадає близько 20 % наукового бюджету ЄС.

Інституційна архітектура науково-технологічної  діяльності в Європі, 2001

У контексті реалізації своєї головної місії Спільний дослідний центр виконує низку завдань, зокрема:

 

  • своєчасно реагує на нові потреби та вимоги суб’єктів реалізації спільних політик ЄС (тобто органів та інституцій ЄС);

 

  • концентрує увагу на проблемах соціального характеру, що мають дослідну складову та загальноєвропейське значення;

 

  • сприяє розвитку співробітництва з дослідними центрами, університетами, промисловістю, державними органами країн— членів ЄС, а також третіх країн і міжнародних організацій.

 

Починаючи з 1984 p., Рамкові програми ЄС і EUREKA надали нового імпульсу міжнародній науковотехнічній кооперації, оскільки мали багаторічні цілі, охоплювали більшість секторів економіки та мали набагато більший бюджет (рис. 4.2.3).

 

Нині спільна науковотехнічна політика ЄС реалізується переважно через здійснення рамкових програм, у яких сформовано пріоритетні напрями із забезпеченням відповідного їх фінансування на певних етапах інноваційного циклу. Обсяг фінансування, що надається, згідно з цими програмами становить менше 6 % загальних державних витрат країн ЄС на науку. Рамкові програми ЄС, як і спільна науковотехнічна політика Союзу в цілому, спрямовані переважно на інтенсифікацію міжнародної науковотехнічної кооперації країнчленів.

Кошти ЄС, спрямовані на рамкові програми  розвитку НДДКР, млн євро

Кошти на наукові дослідження виділяються на основі принципу компліментарності, що передбачає необхідність для реалізації проектів залучення коштів місцевих бюджетів і приватних інвесторів або кредиторів, що знижує ризик виникнення ефекту заміщення приватних витрат на НДДКР. Крім того, рамкові програми підтримують наукові дослідження виключно на доконкурентних стадіях інноваційного циклу, тобто на етапах, коли їх результати ще не мають комерційного застосування.

 

У період з 1998 по 2002 рік діяла п’ята програма науковотехнічного розвитку країн — членів ЄС, згідно з якою основними пріоритетними напрямами було визначено створення інформаційного простору (24 % бюджету програми), підвищення конкурентоспроможності економік країн Європейського Союзу та сприяння безперервному економічному зростанню (18 %), підвищення рівня життя та екологічний менеджмент (16 %), енергетика та сталий розвиток (14 %).

 

З 2002 по 2006 рр. науковотехнічна діяльність країн ЄС розвивалася відповідно до Шостої рамкової програми. Пріоритетні напрями програми охоплюють інформаційні технології, біотехнології, багатофункціональні матеріали, космічні дослідження, сталий розвиток та відносини між громадянським суспільством і урядами (табл. 4.2.2). Принципово важливою є ініціатива створення Європейського дослідного простору, за допомогою якого розв’язуватимуться такі проблеми: дослідження та інновації; людські ресурси й мобільність; дослідницька інфраструктура; наука й суспільство.

РОЗПОДІЛ БЮДЖЕТУ ШОСТОЇ РАМКОВОЇ ПРОГРАМИ ЄС ЗА  ПРІОРИТЕТАМИ РОЗВИТКУ НДДКР*, МЛН ЄВРО


 

Таблиця 4.2.2


Закінчення табл. 4.2.2

 

Напрями витрат

млн євро

%

 

3. Зміцнення основ Європейського дослідного простору

347

1,9

 

Підтримка координаційних заходів

292

1,6

 

Інтеграція національних науковотехнічних політик

55

0,3

 

4. Інші специфічні напрями досліджень

1409

7,9

 

Підтримка політик ЄС та передбачення майбутніх потреб у виробленні спільних політик

590

3,3

 

Горизонтальні НДДКР, що залучають МСП

473

2,7

 

Підтримка міжнародної кооперації

346

1,9

 

5. Неядерні дослідження Спільного дослідного центру

835

4,7

 

БЮДЖЕТ РАМКОВОЇ ПРОГРАМИ ЄВРОАТОМ

1230

100

 

Тематичні дослідження (контрольований термоядерний синтез, радіоактивні відходи і захист)

890

72,4

 

Інші дослідження у сфері ядерної енергетики

50

4,1

 

Ядерні дослідження Спільного дослідного центру

290

23,6

 

 

Інструментами реалізації шостої рамкової програми визначено:

 

  • мережі обміну та поширення передового досвіду Nets of Excellence (NoE) — багатосторонні проекти, націлені на зміцнення зв’язків між різними сферами науки через поєднання критичної маси ресурсів і досвіду;

 

  • інтеграційні проекти Integration Projects (ІP) — масштабні міжгалузеві транснаціональні проекти, призначені для підтримки цільових досліджень, спрямованих на отримання знань для нових продуктів, послуг, технологій. Вони повинні поєднати критичну масу ресурсів, щоб забезпечити зростання європейської конкурентоспроможності, а також задовольняти ключові соціальні потреби;

 

  • спеціальні цільові дослідницькі проекти Special Target Research Projects (STREP) — багатосторонні науководослідні, демонстраційні* та інноваційні проекти для невеликих науководослідних установ і організацій з країнкандидатів;

 

  • дії з координації Coordinating Actions (СА) — ініціювання, організація та менеджмент спільних загальних ініціатив, організація конференцій, зборів, виконання досліджень, обмін персоналом, поширення успішного досвіду, започаткування спільних інформаційних систем та експертних груп;

 

  • спеціальні заходи цільової підтримки Special Support Actions (SSA) — одно або багатостороння діяльність з підготовки стартових майданчиків для майбутніх досліджень (конференції, семінари, дослідження й аналіз проблем, створення робочих й експертних груп, поширення результатів діяльності);

 

  • цільові проекти для малих і середніх підприємств (CRAFT — кооперативні проекти) — проекти, які реалізуються кількома МСП з різних країнчленів із спільними проблемами, або проектами, які здійснюються від імені промислових асоціацій чи промислових груп у секторах, де переважають малі та середні підприємства;

 

  • спеціальні заходи щодо розвитку дослідницької інфраструктури (I3) — спільні заходи із забезпечення розвитку інфраструктури для дослідницької діяльності, доступної для використання науковою спільнотою на всій території Співтовариства;

 

  • дії за програмою ім. Марії Кюрі щодо стимулювання мобільності, навчання та підвищення майстерності дослідників.

 

На всіх етапах свого розвитку спільна науковотехнічна політика ЄС була більше, ніж простим обміном знаннями між країнамичленами. Проте на сучасному етапі, зі створенням Європейського дослідного простору (ERA) відбувається перехід до якісно нового розподілу повноважень між ЄС та урядами країнчленів. Європейський Союз отримує нову роль у колективному продукуванні нових наукових знань і технологій: його сфера дії стає набагато ширшою і не обмежується лише фінансуванням окремих проектів (як було раніше в рамкових програмах), а полягає в акумулюванні всіх національних ресурсів на науку та створенні вузлових інноваційних пунктів із сильним синергетичним ефектом як результат посилення міжорганізаційних зв’язків.

Напрями спільної науково-технічної  політики ЄС згідно з концепцією  Європейського дослідного простору


Ідея ERA отримала загальноєвропейське визнання через усвідомлення трьох слабких боків спільної науково технічної політики ЄС, що існували досі, а саме: недостатнє фінансування, малосприятливе середовище для розвитку інновацій та ефективного використання винаходів , і, головне, фрагментарна природа заходів у науковій сфері та розпорошення ресурсів спільного бюджету.

 

Ініціатива Європейського дослідного простору інтегрує в собі три взаємодоповнюючі концепції:

 

  • поперше, це створення єдиного внутрішнього ринку для наукових досліджень — простору, де вільно переміщуються знання, технології та дослідники з метою стимулювання кооперації, конкуренції та досягнення ефективнішого перерозподілу ресурсів;

 

  • подруге, це реструктуризація системи управління науковими дослідженнями, особливо у сфері вдосконалення координації національних науководослідних політик, яким, як вже зазначалося, належить головне місце у фінансуванні та виконанні наукових досліджень у Європі;

 

  • і потретє, розробка Європейської науководослідної політики, яка не лише забезпечує фінансування дослідницьких проектів, але базується на системному підході, враховуючи всі напрями науковотехнічної політики як на національному, так і на наднаціональному рівнях.

 

Таким чином, концепція ERA базується на системному підході і формує цілісну транснаціональну науководослідну систему. Це створює необхідність перегляду та реінтерпретації принципу субсидіарності, що може стати важливою перешкодою на шляху практичної імплементації цієї концепції.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
4.3. ЕНЕРГЕТИЧНА ПОЛІТИКА
4.3.2. Еволюція енергетичної політики ЄС
4.3.3. Сучасний стан енергетичної політики ЄС
4.3.4. Перспективи спільної Європейської енергетичної політики
4.4. ТРАНСПОРТНА ПОЛІТИКА
Дисциплiни

Англійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki