Posibniki.com.uaПолітологіяЄвропейська інтеграційна політика4.3.3. Сучасний стан енергетичної політики ЄС


< Попередня  Змiст  Наступна >

4.3.3. Сучасний стан енергетичної політики ЄС


 

Сучасна політика ЄС в енергетичній сфері має три головні мети — конкурентоспроможність енергетичного сектора, сталий розвиток і безпека енергопостачання.

 

Перша мета (конкурентоспроможність) пов’язана із лібералізацією внутрішнього ринку енергоносіїв, забезпеченням дієвої конкуренції, створенням мережі ліній електропередачі, а також НДДКР (у сфері отримання чистого вугілля, скорочення фінансування вугледобувної галузі, розвиток альтернативної енергетики, підвищення енергоефективності, ядерних досліджень). Друга мета (забезпечення сталого розвитку) охоплює розширення застосування поновлюваних джерел , підвищення енергоефективності, розвиток атомної енергетики, торгівля квотами шкідливих викидів. Третя мета (безпека енергопостачання) конкретизується в таких елементах: управління європейськими запасами нафти та газу, потужність нафтопереробних підприємств, зберігання енергії, захист від терактів, розвиток внутрішнього діалогу

 

Одним з основних інструментів реалізації енергетичної політики у період з 2003 по 2006 рік була багаторічна програма дій у галузі енергетики під назвою «Європа інтелектуальної енергії» (Multiannual programme for action in the field of energy (2003—2006) «Intelligent Energy — Europe»). На відміну від попередньої П’ятирічної рамкової програми дій в енергетичному секторі (1998—2002) нова рамкова програма має у своїй структурі чотири спеціальні програми, а саме: раціональне використання енергії та управління попитом на енергію (програма SAVE), розвиток використання нових та поновлюваних джерел енергії (ALTENER), енергетичні аспекти транспорту (STEER) та міжнародна кооперація у сфері відновлюваних джерел енергії і енергоефективності (COOPENER). Для кожної спецпрограми пропонується шість інструментів: імплементація стратегії, створення фінансових та ринкових структур і інструментів, розвиток систем та обладнання, необхідних для прискорення комерціалізації демонстраційних проектів, розвиток інформаційної і освітньої інфраструктури енергетичного комплексу, а також моніторинг та оцінка впливу зазначених важелів і інструментів. Перші два проекти (SAVE та ALTENER) вважаються пріоритетними. На них буде витрачено 160 млн. євро, на решту проектів — лише 50 млн євро із загального бюджету обсягом 250 млн євро. Рамкова програма надала фінансування для більше, ніж 200 європейських проектів в енергетичній сфері.

 

Іншою ініціативою, що доповнює основний інструмент — Рамкову програму, — є громадська Кампанія «Стала енергетика Європи 20052008», завданнями якої є забезпечення високого рівня громадської обізнаності, розуміння та підтримки цілей спільної енергетичної політики ; підвищення обізнаності державних службовців, причетних до реалізації енергетичної політики на всіх рівнях; обмін передовим досвідом, а також стимулювання приватних інвестицій у прогресивні технології, які забезпечують екологічно безпечний розвиток енергетики.

 

Застосування спільного загальноєвропейського підходу до регулювання енергетичної сфери уже дало позитивні результати. Так, споживання енергії в ЄС25* протягом останніх 10—15 років зростало меншими темпами, ніж ВВП, що зумовило позитивну тенденцію скорочення енергоємності європейського виробництва (на 13 % у період 1993—2003 рр.) (табл. 4.3.1).

 

Таблиця 4.3.1

 

ДИНАМІКА ЕНЕРГОСПОЖИВАННЯ У ЄС25 ПО КРАЇНАХ, 1993—2003 рр.

 

 

(а)

(b)

 

1998

2003

2003

Бельгія

102,0

91,3

142,2

Чехія

83,5

78,5

113,2

Дата

91,б

83,1

101,3

Німеччина

92,9

87,4

110,7

Естонія

78,2

63,2

105,7

Греція

104,2

95,4

72,4

Іспанія

104,2

105,6

84,4

Франція

94,7

90,0

119,1

Ірландія

82,4

67,8

100,9

Італія

98,5

99,5

83,5

Кіпр

98,1

90,6

93,2

Латвія

60,8

59,9

50,0

Литва

97,0

73,4

68,9

Люксембург

67,6

68,9

246,7

Угорщина

87,2

76,7

69,9

Мальта

103,3

79,3

58,0

Нідерланди

89,8

88,6

131,3

Австрія

99,3

103,4

106,1

Польща

49,0

41,1

63,5

Португалія

104,4

109,6

64,3

Словенія

95,1

86,4

91,9

Словаччина

77,4

72,6

92,9

Фінляндія

92,3

89,8

188,3

Швеція

93,6

82,3

150,6

Великобританія

90,0

78,9

102,1

ЄС25

93,3

87,1

100,0

СІЛА

89,5

82,2

207,3

Японія

103,4

101,7

107,2

 

Примітка:

(а) Індекс споживання енергії на 1 дол. ВВП, 1993 = 100.

(b) Індекс споживання енергії на душу населення, ЄС25 = 100


Схожа тенденція спостерігалась у США, проте в Японії енергоємність залишалася незмінною. Варто зауважити, що споживання енергії на душу населення у ЄС удвічі менше, ніж у США.

 

2005 року на споживачів, які мають можливість вибору постачальника, припадає понад 2/3 загального обсягу електричної енергії та 60 % газу в ЄС . На початок 2005 року повна лібералізація ринку електроенергії була досягнута у 9 країнах ЄС, природного газу — у 10. Сучасний стан відкриття ринків відображено по країнах у табл. 4.3.2.

 

Таблиця 4.3.2

РІВЕНЬ ВІДКРИТТЯ РИНКІВ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ ТА ГАЗУ (%)

 

Електроенергія

Газ

 

2001

2005

2001

2005

Бельгія

35

90

59

90

Чехія

 

47

 

0

Данія

33

100

30

І:00

Німеччина

100

100

100

100

Естонія

 

10

 

95

Греція

30

62

0

0

Іспанія

54

100

72

100

Франція

30

70

20

70

Ірландія

30

56

75

86

Італія

45

79

96

100

Кіпр

 

35

Латвія

 

76

 

0

Литва

 

 

 

70

Люксембург

 

 

51

72

Угорщина

 

37

 

69

Мальта

0

0

Нідерланди

33

100

45

100

Австрія

100

100

49

100

Польща

 

52

 

34

Португалія

30

100

0

0

Словенія

 

75

 

91

Словаччина

 

66

 

34

Фінляндія

100

100

0

0

Швеція

100

100

47

95

Великобританія

100

100

100

100

 

Важливим досягненням енергетичної політики ЄС стало зростання споживання з поновлювальних джерел енергії на 52 % у період 1990—2003 рр. (головним чином зростання забезпечила енергія з біомаси). Питома вага відновлюваних джерел енергії у загальному обсязі енергоспоживання зросла за вказаний період з 4,4 % до 6 % (рис. 4.3.3).

Споживання з поновлюваних джерел енергії ЄС-27

 

Завдяки усуненню ринкових і технічних бар’єрів на шляху підвищення ефективності використання енергоресурсів та реалізації потенціалу енергозбереження в ЄС заплановано щорічне зниження енергоємності ВВП у розмірі понад 1 %, що означатиме скорочення енергоспоживання на 100 Мегатонн нафтового еквівалента (що еквівалентно зменшенню викидів СО2 на 200 Мт щорічно, що становить 40 % зобов’язання ЄС за Кіотським протоколом). У ЄС прийнято програму зменшення викидів СО2 автомобілями до 2005—2010 року порівняно з 1995 роком.

 

Дедалі більшого поширення в ЄС набувають енергетичні стандарти, що встановлює держава, та добровільні угоди про наміри, які запроваджують мінімальні рівні енергоефективності обладнання та енергоспоживання. Гармонізація стандартів досягається завдяки таким нормативним актам ЄС, як Директива № 2005/32 «Про встановлення вимог щодо екодизайну для електротоварів», Директива № 80/1268 (із змінами та доповненнями Директиви № 2004/3) щодо уніфікації законодавства у сфері регулювання споживання пального транспортними засобами, а також Директива № 2002/91 про енергетичну ефективність будівель. У межах програми «SAVE» Радою прийняті Директива № 92/42 «Про стандартизацію вимог щодо ефективності нових бойлерів, які працюють на газі або рідкому паливі» (із змінами і доповненнями Директиви № 2005/32); Директива № 92/75, яка дозволяє споживачам обирати найбільш енергоощадні побутові електроприлади завдяки їх маркуванню з нанесенням інформації про споживання енергії та інших ресурсів, а також Директиву № 96/57 (із змінами і доповненнями Директиви № 2005/32) «Про вимоги щодо енергоефективності для побутових холодильників, морозильників, та їх комбінацій». У цьому контексті Комісія прийняла Директиви стосовно енергетичного маркування холодильників і морозильників (Директива № 94/2 із змінами та доповненнями Директиви № 2003/66); побутових посудомийних машин (Директива № 97/17 із змінами та доповненнями Директиви № 2006/80) та побутових електроламп (Директива № 98/11).

 

На стадії розробки в ЄС перебуває ідея запровадження на законодавчому рівні екологічних податків на викиди діоксиду вуглецю (СО2)*, розробляється довгострокова програма торгівлі квотами шкідливих викидів з поступовим зменшенням квот. Важливим напрямом є реформування національних систем оподаткування у напрямку стимулювання зацікавленості інвестування в проекти з енергозбереження та розвитку нетрадиційних джерел енергії. З метою узгодження політики енергозбереження країнчленів ЄС та загальноєвропейських програм у сфері енергозбереження запропоновано заснування Європейської агенції енергетичних програм.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
4.4. ТРАНСПОРТНА ПОЛІТИКА
4.4.2. Наднаціональна транспортна політика ЄЕС/ЄС (1990-2006)
4.4.3. Механізми та інструменти подальшого розвитку транспортної політики Європейського Союзу (2007-2013 рр.)
4.3. ЕНЕРГЕТИЧНА ПОЛІТИКА
4.2.3. Сучасний стан і напрямки трансформації механізмів спільної науковотехнічної політики ЄС у 2007-2013 рр.
4.2.2. Еволюція спільної науковотехнічної політики Європейського Союзу
4.2. ТЕХНОЛОГІЧНА ТА ДОСЛІДНИЦЬКА ПОЛІТИКА
4.1.5. Перспективи розвитку спільної промислової політики ЄС
Дисциплiни

Англійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki