Страхові компанії є класичними прикладами консервативних інвесторів фінансового ринку і традиційно орієнтуються на придбання високонадійних фінансових активів (наприклад, таких, як державні цінні папери). Водночас вони є інститутами фінансового захисту юридичних і фізичних осіб (щодо останніх, то й засобом додаткового соціального забезпечення).
Таким чином, можна зробити висновок, що стр ахова компанія повинна передусім брати до уваги безпечність інвестицій, а в останню — одержання майбутнього доходу. Якщо вона успішно здійснюватиме страхові операції та проводитиме збалансовану інвестиційну політику щодо мінімізації ризику та дохідності, то вона успішно конкуруватиме на ринку. Таким чином, інвестиційна політика повинна доповнювати базову стратегію страхової компанії з метою забезпечення су ттєвих конкурентних переваг та довгострокових перспектив зростання.
Основними вимогами до прийняття рішень і вибору стратегії управління фінансовими інвестиціями страхової компанії є вимоги до: 1) капіталу, що базуються на оцінюванні ризику; 2) методів оцінювання активів для надання звіту контрольним органам; 3) інвестицій. Таким чином, первинною є інвестиційна політика щодо формування капіталу, і вже потім визна чаються підходи до формування та управління портфелем інвестицій через розміщення страхових резервів.
Формуванню капіталу приділяється дуже багато уваги на Заході. Так, у США у 1993 р. Національна асоціація страхових комісарів (National Association of Insurance Commissioners — NAIC) запропонувала новий підхід до визначення того, чи має страховик достатній рівень скоригованого нормативного капіталу. Замість розміру активів для визначення потреби в капіт алі використовують природу ризиків, під які підпадає страхова
компанія. Якщо це компанія зі страхування життя, то вона підпадає під такі ризики: ризик активів (asset risk), страховий (insurance risk), ризик зміни відсоткової ставки ризик (interest rate risk) і бізнес-ризик (business risk), а якщо страхова компанія займається іншими видами страхування, то вона підпадає під ризик активів (asset risk), кредитний ризик (credit risk) і ризик, пов’язаний з невиплатою очікуваних премій (writ ten premium risk). Тобто методика визначення розміру вимог до капіталу враховує кожний актив і кожне зобов’язання, вказане в балансі страховика, скориговане на ступінь ризику цих активів або зобов’язань.
Серед чинників, що враховуються під час визначення вимог до капіталу, пряме відношення до прийняття ріш ень з управління портфелем страхової компанії має кредитний ризик активу.
У табл. 12.5 продемонстровано, як засновані на ризику вимоги до капіталу визначаються безпосередньо за типами активів. У даному разі розглядаються шість класів цінних паперів, які відрізняються кредитним рейтингом. Для визначення вимог до капіталу кожному класу активів відповідає його вага у ві дсотках. Таким чином, чим вище частка портфеля, інвестована в активи з більш високим кредитним ризиком, тим вище мають бути вимоги до капіталу.
Таблиця 12.5
ВАГИ, ЩО ОЦІНЮЮТЬ РИЗИК РІЗНИХ КЛАСІВ АКТИВІВ ДЛЯ ВИЗНАЧЕН
НЯ ВИМОГ ДО КАПІТАЛУ КОМПАНІЙ ЗІ СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ
| Клас активів |
Вага, у % |
| Державні облігації США |
0,0 |
| Корпоративні, муніципальні цінні папери, цінні папери федеральних агентств; цінні папери, забезпечені заставною (MBS); іпотечні цінні папери (CMOs); цінні папери, забезпечені іншими активами, що мають рейтинг NAIC (А-ААА) |
0,3 |
| Корпоративні і муніципальні цінні папери, що мають рейтинг NAIC 2 (ВВВ) NAIC 3 (ВВ) NAIC 4 (В) NAIC 5 (ССС) NAIC 6 (Default) |
1,0 2,0 4,5 10,0 30,0 |
| Прості акції |
15,0 |
| Заставні і позички, забезпечені цінними паперами |
5,0 |
| Нерухомість |
10,0 |
У табл. 12.6 наведено розподіл активів для двох гіпотетичних компаній страхування життя А і В і показано, як визначаються вимоги до капіталу, що ґрунтується тільки на кредитному ризику, для кожної з цих компаній. Компанії мають однакову вартість активів — 1 млрд дол., але вимоги до капіталу, пов’язані з ризиком активу, на 30,9 млн до л. більше для компанії В, ніж для компанії А (72,55 млн проти 41,65 млн дол.). Це можна пояснити тим, що компанія В більшу частину своїх коштів інвестувала в корпоративні та муніципальні облігації з низьким рейтингом, прості акції і нерухомість.
| Вага ? Обся г інв естицій в актив и , мл н до л . |
Компанія А |
0 |
0,90 |
1,00 1,00 0 0 0 |
22,50 |
3,75 |
12,50 |
Вимоги до ка піталу , що ґру нт у ют ь с я на оц і н ю в а н н я ри зику 41,65 |
| 200 300 100 50 0 0 0 150 75 125 |
|
|
|
|
|
| 0,0 |
0,3 |
1,0 2,0 4,5 10,0 30,0 |
15,0 |
5,0 |
10,0 |
| Державні цінні папери США |
Корпоративні , муніци пальні цінні папери , цінні папери фед е ральних агент с тв ; цінні пап е ри , заб е зп е ч е н і заставною ( MBS ); іпотечні цінні папери ( CMOs ); цінні папери , забезп е ч ен і інш и ми активами , що мають рейтинг NA IC ( А АА А ) |
Корпоративні і муні ципальні цінні папери , що мають рейтинг : NAIC 2 ( ВВВ ) NAIC 3 ( ВВ ) NAIC 4 ( В ) NAIC 5 ( ССС ) NAIC 6 (Defa ul t ) |
Прості акції |
Заставні і поз и ч ки , забе зп еч е н і цін ними паперами |
Неру хомість |
| Вага ? Обся г інв естицій в актив и , мл н до л . |
Компанія В |
0 |
0,3 |
1,00 3,00 2,25 5,00 9,00 |
33,00 |
3,00 |
16,00 |
Вимоги до ка піталу , що ґру нт у ют ь с я на оц і н ю в а н н і ризику 72,55 |
| 80 100 100 150 50 50 30 220 60 160 |
|
|
|
|
|
| 0,0 |
0,3 |
1,0 2,0 4,5 10,0 30,0 |
15,0 |
5,0 |
10,0 |
| Державні цінні папери США |
Корпоративні , муніци пальні цінні папери , цінні папери фед е ральних агент с тв ; цінні пап е ри , заб е зп е ч е н і заставною ( MBS ); іпотечні цінні папери ( CMOs ); цінні папери , забезп е ч ен і інш и ми активами , що мають рейтинг NA IC ( А АА А ) |
Корпоративні і муні ципальні цінні папери , що мають рейтинг : NAIC 2 ( ВВВ ) NAIC 3 ( ВВ ) NAIC 4 ( В ) NAIC 5 ( ССС ) NAIC 6 (Defa ul t ) |
Прості акції |
Заставні і поз и ч ки , забе зп еч е н і цін ними паперами |
Неру хомість |
В Україні відповідно до п.4 ст.28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг (Держфінпослуг) у 2005 р. було розроблено проект Положення про нормативи достатності та ліквідності капіталу страховиків, згідно з яким страховик повинен на будь-яку дату мати в наявності су му дозволених категорій активів (норматив достатності капіталу) з урахуванням обмежень, що має перевищувати більшу з таких величин: де С р — сума страхових резервів страховика, розрахована відповідно до вимог нормативно-правових актів Держфінпослуг; Ч — частка перестраховиків у страхових резервах страховика; О — зобов’язання страховика за вирахуванням страхових резервів; Н зп — нормативний запас платоспроможності, який розраховується відповідно до ст. 30 Закону України «Про страхування»; С а — сума всіх активів страховика по балансу; С м — мінімальний статутний фонд страхової компанії відповідно до законодавства України на день складання звітності.
Частка перестраховиків приймається в розмірі не більше 70% від розміру страхових резервів. Частка перестраховиків приймається у розмірі більше 70% від розміру страхових резервів, якщо понад 50% суми страхових резервів страховика є резерви за такими видами страхування:
• авіаційне страхування цивільної авіації;
• страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов’язаних із обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам;
• страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту;
• страхування об’єктів космічної діяльності (наземна інфраструктура), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національного космічного агентства України;
• страхування цивільної відповідальності суб’єктів космічної діяльності;
• страхування об’єктів космічної діяльності (космічна інфраструктура), які є власністю України, щодо ризиків, пов’язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;
• страхування відповідальності щодо ризиків, пов’язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;
• страхування відповідальності морського судновласника;
• страхування ліній електропередач та перетворювального обладнання передавачів електроенергії від пошкодження внаслідок впливу стихійних лих або техногенних катастроф та від протиправних дій третіх осіб;
Таблиця 12.7
РОЗРАХУНОК НОРМАТИВІВ ДОСТАТНОСТІ ТА ЛІКВІДНОСТІ КАПІТАЛУ (НА КІНЕЦЬ ЗВІТНОГО ПЕРІОДУ)
| № з/п |
Найменування показника |
у тис. грн |
| 1. |
Страхові резерви |
|
| 2. |
Частка перестраховиків у страхових резервах |
|
| 3. |
Зобов’язання страховика за винятком страхових резервів |
|
| 4. |
Нормативний запас платоспроможності |
|
| 5. |
Сума активів по балансу |
|
| 6. |
Ліквідні активи |
|
| 7. |
Сума дозволених категорій активів страховика |
|
| 8. |
Норматив ліквідності |
% |
Згідно з чинним страховим законодавством України до суми дозволених категорій активів включаються: грошові кошти на поточному рахунку та готівка у касі в обсягах лімітів залишків каси, встановлених НБУ; банківські вклади (депозити); валютні вкладення згідно з валютою страхування; нерухоме майно; акції, облігації, іпотечні сертифікати; цінні папери, що емітуються державою; права вимоги до перестраховикі в; інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів
України; банківські метали; інвестиції у довгострокове фінансування (кредитування) житлового будівництва (у разі, якщо страховик здійснює страхування життя); кредити страхувальникам у разі, якщо страховик здійснює страхування життя.
Таким чином, можна зробити висновок, що вітчизняні підходи до розрахунку нормативу достатності капіталу, які ґрунтується на нормах дозволених категорій активів, суттєво відрізняються від закордонних, які ґрунтуються на оцінюванні кредитного ризику.
У табл. 12.8 пропонуються основні вимоги до капіталу, які можуть бути запроваджені українськими страховими компаніями. У даному разі кожному класу активів відповідає його вага у відсотках. Чим вище частка портфеля, інвестована в активи з більш високим кредитним ризиком, тим вище мають бути вимоги до капіталу.
Ризикові ваги, що враховуються у визначенні ви мог до капіталу, змушують портфельного менеджера приймати виважені рішення у двох напрямах:
1) страхова компанія з низьким нормативним надлишком повинна обмежити свої інвестиції в активи з високим кредитним ризиком;
2) рішення щодо концентрації інвестицій у визначеному класі активів повинно залежати не тільки від очікуваної дохідності інвестицій в цей клас, а й від вимог до капіталу ві дносно ризику. 20% для страховика, який здійснює види страхування інші, ніж страхування життя; 10% для страховика, який здійснює страхування життя (табл. 12.7).
ОС р л + = (12.2) .
ОС %100Л H р а л + ? = (12.2)
На будь-яку звітну дату страховик повинен дотримуватись нормативу ліквідності (Н л ): .
ОС %100Л H р а л + ? = (12.2)
Норматив ліквідності на будь-яку дату має бути не менше:
Таблиця 12.8
ВАГИ, ЩО ОЦІНЮЮТЬ РИЗИК РІЗНИХ КЛАСІВ АКТИВІВ ДЛЯ ВИЗНАЧЕН
НЯ ВИМОГ ДО КАПІТАЛУ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ
| Вид фінансових інструментів |
Коефіцієнт, % |
| Фінансові інструменти з нульовим ризиком 1.Боргові зобов’язання урядів або центральних банків країн, які входять у групу розвинутих країн, номінованих у валюті країни-емітента 2.Боргові зобов’язання, номіновані у валюті країни-емітента, якщо вони повністю гарантовані або повністю забезпечені цінними паперами урядів або центральних банків країн, які входять у групу розвинутих країн 3.Боргові зобов’язання центральних банків країн, які не входять у групу розвинутих країн, мають строк, що залишився до погашення, менше 6 місяців і номіновані у валюті країни-емітента 4.Боргові зобов’язання, якщо вони повністю гарантовані центральними банками країн, які не входять у групу розвинутих країн, мають строк, що залишився до погашення, менше 6 місяців і номіновані у валюті країни-емітента |
0,00 |
Продовження табл. 12.8
| Вид фінансових інструментів |
Коефіцієнт, % |
| Фінансові інструменти з низьким ризиком (строк погашення менше 6 місяців) 1.Державні боргові зобов’язання, емітовані Урядом України 2.Боргові зобов’язання суб’єктів господарювання і місцевих органів влади, якщо вони повністю гарантовані або повністю забезпечені Урядом України 3.Боргові зобов’язання урядів або центральних банків країн, які входять у групу розвинутих країн, номіновані у валюті, що відрізняється від валюти країни-емітента 4.Боргові зобов’язання, номіновані у валюті, що відрізняється від валюти країни-емітента, якщо вони повністю гарантовані або повністю забезпечені цінними паперами урядів або центральних банків країн, які входять у групу розвинутих країн 5.Боргові зобов’язання урядів країн, які не входять у групу розвинутих країн (незалежно від валюти, в якій вони емітовані), забезпечені зобов’язаннями у валюті країни-емітента 6.Боргові зобов’язання центральних банків країн, які не входять у групу розвинутих країн, номінованих у валюті, що відрізняється від валюти країни-емітента 7.Боргові зобов’язання, емітовані або повністю забезпечені активами міжнародних банків розвитку 8.Боргові зобов’язання, емітовані, гарантовані, індексовані або акцептовані банком країни, які входять у групу розвинутих країн 9.Боргові зобов’язання, емітовані або гарантовані компанією державного сектору країни, яка входить у групу розвинутих країн 10.Боргові зобов’язання, емітовані компанією, котирування яких включаються у розрахунок зведених фондових індексів: All Ords — Австралія, ATX — Австрія, BEL20 — Бельгія, TSE35 — Канада, CAC40 — Франція, DAX — Німеччина, Nikkei225 — Японія, EOE25 — Нідерланди, IBEX35 — Іспанія, OMX — Швеція, SMI — Швейцарія, FTSE100 і FTSEmid-250 — Великобританія, Dow-Jones и S&P500 — США 11.Боргові зобов’язання, що мають короткостроковий інвестиційний рейтинг не нижче Ваа агентства «Moody’s Investors Service» або ВВВ агентства «Standard & Poor’s Corporation» 12.Боргові зобов’язання, якщо вони емітовані або гарантовані компанією, акції якої класифіковані у групу фінансових інструментів «з низьким ризиком» під час розрахунку спеціального фондового ризику |
0,25 |
| Фінансові інструменти з середнім ризиком — до них належать фінансові інструменти з низьким ризиком за умови, що строк до погашення становить від 6 до 24 місяців |
1,00 |
Закінчення табл. 12.8
| Вид фінансових інструментів |
Коефіцієнт, % |
| Фінансові інструменти з високим ризиком — до них належать фінансові інструменти з низьким ризиком за умови, що строк до погашення становить більше 24 місяців |
1,60 |
| Фінансові інструменти з дуже високим ризиком — боргові інструменти, які не потрапили у перелічені вище групи |
8,00 |
| Прості акції |
15,00 |
| Нерухомість |
10,00 |
Як зазначалось вище, вибір інвестиційної стратегії страхової компанії залежить від природи зобов’язань (пасивів). Через те, що для багатьох зобов’язань як суми, так і строки їх виплат наперед невідомі, компанія, яка випустила зобов’язання, повинна завжди мати достатньо коштів для виконання поточних зобов’язань. Крім того, слід мати на ува зі, що утримувач зобов’язань може мати право вимагати їх дострокового виконання, навіть якщо це загрожує йому сплатою штрафу. Так, компанії зі страхування життя повинні мати наявні кошти для виплат власнику полісу у разі дострокового розірвання договору з обкладанням його штрафом. У деяких компаніях існує можливість одержання кредиту, то бто власник полісу має право взяти кредит під заставу полісу. Обидва ці чинники також збільшують невизначеність пасивів страхової компанії.
Таким чином, основні функції страхових компаній, так само як і інших інституційних інвесторів, полягають у такому:
1) отримання від інвестованих активів адекватної дохідності;
2) підтримка прийнятного рівня перевищення активів над зобов’язаннями або екон омічного надлишку.
Економічний надлишок (economic surplus) — це різниця між ринковою вартістю активів і ринковою вартістю зобов’язань.
Звичайно під останньою розуміють приведену вартість, тобто дисконтовану за відповідною відсотковою ставкою. Таким чином, зростання відсоткової ставки призводить до зниження приведеної вартості зобов’язань, а зниження ставки — до зростання їх вартості.
Наприклад, страхова ко мпанія, активи якої представлені виключно облігаціями, в разі зростання відсоткових ставок матиме падіння вартості облігацій і пасивів також. Це призведе до зменшення економічного надлишку. У той же час він може збільшитись або залишитись незмінним.
Як зазначалось вище, однією з оцінок чутливості є дюрація (duration) — загальноприйнята міра чутливості ціни активу або портфеля активів до змін відсоткової ставки. Її можна вираховувати як для портфеля активів, так і для зобов’язань.
У разі зниження відсоткової ставки економічний надлишок зросте, якщо дюрація активів перевищує дюрацію зобов’язань.
Наприклад, якщо пот очна вартість портфеля активів дорівнює
100 млн гр. од., а приведена вартість зобов’язань — 10 млн гр. од., тоді економічний надлишок становитиме 10 млн гр. од. Припустимо, що дюрація активів дорівнює 5, а зобов’язань — 3. У цьому разі ситуація може скластися за двома сценаріями.
Сценарій 1. Відсоткова ставка знизилась на 100 базисних пунктів. Оскільки дюрація активів дорі внює 5, то їх ринкова вартість збільшиться приблизно на 5%, або 5 млн гр.од. (5% ? 100 млн гр. од.), тобто до 105 млн. гр. од. А якщо дюрація зобов’язань дорівнює
3, то вона також зросте на 2,7 млн гр. од. (3% ? 90 млн гр. од.), тобто до 92,7 млн гр. од. Таким чином, економічний надли шок зросте з 10 млн до 12,3 млн гр. од. (105 млн — 92,7 млн гр. од.)
Сценарій 2. Відсоткова ставка зросла на 100 базисних пунктів.
Ринкова вартість активів зменшилась приблизно на 5% до 95 млн гр. од. Вартість зобов’язань знизиться на 2,7 млн до 87,3 млн гр. од. Надлишок зменшиться з 10 млн до 7,7 млн гр.од.
Оскільки нетто-ефект залежить від дюрації, то портфе льний менеджер повинен вміти вимірювати її для всіх активів і пасивів.
Для максимізації економічного надлишку і страхування його від небажаних змін ринку розроблено безліч стратегій. Під час формування оптимального портфеля активів сучасна портфельна теорія робить наголос на максимізації дохідності активів, не приділяючи при цьому відповідної уваги зо бов’язанням.
Крім економічного надлишку страхові компанії як інституційні інвестори можуть розраховувати також бухгалтерський та офіційний надлишки.
Бухгалтерський надлишок розраховується згідно із загальноприйнятими принципами і правилами бухгалтерського обліку (generally accepted accounting principle (GAAP). За правилами фінансової звітності активи можуть оцінюватись у два способи: 1) за балансовою вартістю (з урахуванням амортизації); 2) за р инковою вартістю. Незважаючи на те, що реальні грошові потоки однакові в обох схемах, звітні дані можуть значно різниться.
Облік за балансовою вартістю, або облік за бухгалтерською вартістю, передбачає оцінювання боргового цінного паперу з премією
або з дисконтом. Альтернативний метод — метод обліку в поточних цінах — передбачає облік активів за їх ринковою вартістю.
В Україні розпорядженням Держфінпослуг від 03.02.04 №39 було затверджено Порядок складання звітних даних страховиків, згідно з яким зобов’язання у звіті відображаються відповідно до вимог
П(С)БО 11 «Зобов’язання», а оцінка і відображення активів суб’єкта господарювання — П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції».
У деяких країнах, наприклад у США, розраховується офіційний (нормативний) надлишок. Цей показник розраховується інвестором, який знаходиться у підпорядкуванні органів штату або федерального уряду. При цьому фінансовий звіт готується на основі офіційних облікових принципів. Пасиви за ними можуть враховуватись, а можуть і не враховуватись за їх приведеною варт істю, що залежить від типу пасивів та інституту. Так само як і бухгалтерський надлишок, офіційний може суттєво відрізнятись від економічного надлишку.
Позитивним моментом можна вважати появу в Україні тестів раннього попередження — системи порівняння фактичних фінансових показників діяльності страховиків з визначеними Держфінпослуг показниками (Рекомендації що до аналізу діяльності страховиків від 17.03.05 №3755).
Відповідно до Рекомендацій здійснюється аналіз капіталу, активів, перестрахування, страхових резервів, дохідності, ліквідності і надається відповідна оцінка. Оцінки виставляються за 4-бальною шкалою залежно від діапазону, в який потрапило значення відповідного показника.
На основі проведених тестів раннього попередження страховики можуть отримати такі оцінки:
• «1» (стійка) — фінансові показники на високому рівні;
• «2» (задовільна) — відсутні серйозні проблеми, фінансові показники на середньому рівні;
• «3» (гранична) — фінансовий стан викликає побоювання, фінансові показники на рівні значно нижчому за середній;
• «4» (незадовільна) — вважається неприпустимою, фінансовий стан є дуже нестабільним.
Для розрахунку показників тестів раннього попередження використовуються такі дані: капітал, високоліквідні активи, зобов’язання, дебіторська заборгованість, сума чистих премій, зароблені страхові платежі, чистий прибуток (або збиток), виплати і витрати, прибуток від фінансової діяльності, середній обсяг фінансових інвестицій протягом рок у, чисті страхові резерви.
Управляючий активами страхової компанії зі страхування життя повинен максимізувати економічний надлишок у рамках
бухгалтерських і регулюючих обмежень для різних класів полісів відповідно до інвестиційної стратегії компанії, що напряму залежить від типів полісів.
Звичайно страховими компаніям застосовується інвестиційна стратегія, відома як стратегія точної відповідності, або стратегія дублювання (dedicated portfolio strategy ). Вона може бути використана з метою генерування потоку платежів, що відповідає всім майбутнім зобов’язанням, вка заним у полісі, незалежно від зміни відсоткових ставок. Для інвестиційного контракту може бути використана імунізаційна стратегія (immunization strategy), яка забезпечує необхідну суму до виплати по закінченню строку погашення, незалежно від того, як змінюються відсоткові ставки в майбутньому. Стратегія дублювання та імунізаційна портфельна стратегія мають також назву структурних портфельних стратегій, оскільки ни ми керуються для удосконалення структури портфеля з метою забезпечення виконання страхових зобов’язань. Існують також інші стратегії управління активами для забезпечення ренти або гарантування інвестиційного контракту. Вони ґрунтуються на прогнозі руху відсоткових ставок. Такі прогнози дають можливість компанії оцінити ризик зменшення дохідності відносно ставки за полісом, що призводить до зниж ення надлишку.
Стратегії управління активами для полісів страхування життя зі змінною ставкою істотно відрізняються від розглянутих вище через те, що в цьому випадку об’єктом інвестування є портфель простих акцій.
Останнім часом у розвинутих країнах значної популярності набуло фондове страхування життя (unit-linked life insurance), або фондове страхування, коли кожна страхова премія, що вно ситься страхувальником, ділиться на дві частини: одна частина використовується для формування фонду страхового покриття, а інша йде на придбання паїв у пайовому трасті (unit trust). Таким чином, дрібний інвестор має можливість одержати дохід від інвестицій, не приймаючи на себе великих фінансових ризиків.
Розвиток фондового страхування можна поясними такими перевага ми порівняно зі звичайними інвестиціями та іншими видами страхування:
1) уможливлює прив’язання моментів максимізації доходу до подій в особистому житті страхувальника;
2) пропонує пільги з оподаткування;
3) уможливлює безпосередню участь у прийнятті інвестиційних рішень;
4) надає можливість одержання позички від страхової компанії;
5) уможливлює користування послугами кращих управляючих активами фінансових установ;
6) гарантує високу ліквідність вкладень.
Зазначимо, що саме поняття «фондове страхування» є новим і мало поширеним навіть серед спеціалістів. Однак західні компанії, які обрали своєю стратегією спеціалізацію на фондовому страхуванні життя, досягли в цьому напрямі значних у спіхів у дуже короткі строки. Наприклад, шведська фінансово-страхова група «Skandia», що має досвід класичного (здебільшого майнового) страхування, прийняла рішення зробити фондове страхування своїм виключним видом діяльності. В результаті активи компанії за 6 років зросли більш ніж у 12 разів і досягли розміру в 130 млрд дол.
