Posibniki.com.ua Фінанси Фінансові інвестиції 12.2. Використання фінансового потенціалу страхової компанії в інвестиційній сфері


< Попередня  Змiст  Наступна >

12.2. Використання фінансового потенціалу страхової компанії в інвестиційній сфері


Страхові компанії як інституційні інвестори є органічною складовою фінансової системи країни. Їх діяльність щодо акумулювання і подальшого перерозподілу значних грошових коштів визначає склад і структуру капіталу страховика. Сформовані таким чином фінансові ресурси являють собою залучений капітал, тобто тимчасово вільні кошти страхової компанії, які можуть бути використані як джерело інвестицій.

Кр угообіг коштів страхової компанії охоплює страхові та інвестиційні операції і визначає кошти, що знаходяться в обігу як фінансовий потенціал страховика.

Фінансовий потенціал страхової компанії — це фінансові ресурси, що знаходяться в господарському обігу і використову

ються для проведення страхових операцій і здійснення інвестиційної діяльності.

Механізм формування і використання капіталу страхової компанії наведено на рис. 12.1.

Рис. 12.1. Механізм формування фінансового потенціалу страховика

Рис. 12.1. Механізм формування фінансового потенціалу страховика

Для заснування страхової компанії, як і будь-якої іншої, потрібно створити власний капітал, який у процесі діяльності поповнюється за рахунок різних джерел (прибутку як результату страхової та інвестиційної діяльності, емісійного доходу, позабалансових операцій тощо). Проведення страхових операцій передбачає акумулювання страхових премій шляхом внесків кожним учасником страхового фонду, що супроводжується фактами вик онання зобов’язань страховика з виплатою обумовленого страхового відшкодування лише деяким з них. Погашення витрат страхової компанії на ведення справи дає змогу визначити прибуток страхувальника.

Прийняття на себе великих ризиків ставить страхову компанію в несприятливі умови щодо платоспроможності. В цьому разі використовується механізм перестрахування, тобто залучається інша страхова компанія з виплатою їй пе рестрахувальної премії. При цьому в договорі перестрахування можуть бути передбачені зворотні суми у вигляді комісійної винагороди і тантьєми страховику, а також з метою гарантування виконань зобов’язань перестраховиком на його ім’я створюється депозитний рахунок, куди й вноситься премія перестрахування під певні відсотки, передбачені договором.

Тим са мим прямий страховик отримує додаткові інвестиційні ресурси і дохід. Характер відносин з формування депо премій залежить від форми і умов договору перестрахування.

Якщо в період створення страхової компанії її базовим елементом є власний капітал, то другим джерелом у формуванні її фінансового потенціалу є інвестиційна діяльність, яка забезпечує пе вний

дохід. Предметом безпосередньої діяльності страховика згідно із

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про страхування» від 04.10.01 можуть бути лише: 1) страхування; 2) перестрахування; 3) фінансова діяльність, пов’язана з формуванням і розміщенням страхових резервів; 4) управління страховими резервами. Останні два напрями і є інвестиційною діяльністю страховика.

Таким чином, страхова та інвестиційна діяльність о рганічно пов’язані між собою, незважаючи на те, що метою першої є нівелювання ризику і покриття збитків, а другої — одержання доходу.

Власний капітал і залучені кошти (обсяг страхових премій за укладеними і чинними договорами страхування) набувають форми страхового фонду. Саме подальший рух і розподіл страхового фонду, його мінімальний і збалансований склад, показники динаміки за видами страхування і за операціями визначають пропорції та результати страхової діяльності страховика на страховому ринку в цілому. Найбільша частина цього фонду призначена для здійснення виплат страхових сум і страхового відшкодування як у поточному, так і в майбутньому періодах. Тому страховики формують фонди поточних виплат у межах фактичних сум, необхідних для цих цілей у конкретному періоді, та фонди майбутніх виплат у формі спеціальних резервних фондів.

Власний капітал складається зі статутного капіталу, додаткового капіталу, нерозподіленого прибутку, резервного фонду та іншого капіталу (рис. 12.2). Первинне формування фінансових ресурсів страхової компанії виникає в момент її заснування і супроводжуєть

ся створенням статутного фонду з мінімальним розміром для страховика, який провадить інші види страхування, ніж страхування життя, в сумі, еквівалентній 1 млн євро, а страховика, який страхує життя, — 1,5 млн євро (Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про страхування» від 04.10.01).

Рис. 12.2. Структура фінансового потенціалу страхової компанії

Рис. 12.2. Структура фінансового потенціалу страхової компанії

Роль власного капіталу страховиків в інвестиційному процесі полягає в тому, що оскільки дані ресурси вільні від конкретних зобов’язань, певна їх частина може бути вкладена в менш ліквідні види інвестицій та на більш тривалі строки.

Згідно з вимогами бухгалтерської звітності в складі власного капіталу вирізняють додатковий капітал. Джерелами формування цього капіталу є:

• кошти, одержані в результаті переоцінки об’єктів основних активів;

• емісійний дохід від розміщення акцій;

• кошти, безоплатно надані іншими організаціями.

Методика формування резервного капіталу (до недавнього часу — резервного фонду, у світовій практиці — резервів капіталу) страхової компанії не має галузевої специфіки, а ґрунтується на загальних засадах організації господарської діяльності будьяких підприємств. Він створюється згідно з чинним законодавством і засновницькими документами. Джерелом резервного капіталу є частина прибутку підприємства. Розмір відрахувань до

нього, наприклад для акціонерних товариств, повинен становити не менше 5% від прибутку з метою досягнення ним розміру не менше 25% статутного капіталу. Резервний капітал за певних умов може бути використаний на покриття невиробничих втрат і збитків, а також для погашення облігацій страховика у разі відсутності інших коштів. Зазначений резерв може використовується також на внутрішньогосподарські витрати в збиткові для страхової компанії роки.

У західній практиці резервний капітал страховиків має кілька форм. Його кількість, склад і механізм зазвичай регулюються національним законодавством. Так, в акціонерних товариствах Німеччини власний капітал, вкупі зі статутним акціонерним капіталом, представлений резервами капіталу і резервами прибутку.

Резерви капіталу формуються за рахунок відрахувань, що відповідають перевищенню ринкової ціни акції над її номіналом. У несприятливі для акціонерного товариства часи, тобто в період падіння курсу акцій, ці кошти використовуються для вилучення з фондового ринку необхідної кількості акцій. І навпаки, в період піднесення курсів акцій фонд поповнюється, внаслідок чого резерви капіталу забезпечують стабільність курсу акцій страхової компанії. Шляхом використання коштів цього фонду страховик впливає на курс своїх акцій на фондовій біржі.

Додатковий та резервний капітал, що створюється за рахунок прибутку страховика, а також сума нерозподіленого прибутку формують гарантійний фонд, який виступає однією з умов забезпечення платоспроможності страховика. Останній за рахунок нерозподіленого прибутку також може створювати вільні резерви, які є часткою власних коштів страховика, що резервується з метою додаткового забезпечення його платоспроможності.

Страхові резерви утворюються страховою компанією з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування). Вони поділяються на технічні резерви і резерви зі страхування життя (рис. 12.3).

Рис. 12.3. Система страхових резервів в Україні

Рис. 12.3. Система страхових резервів в Україні

Страховики, які здійснюють види страхування інші, ніж страхування життя, зобов’язані формувати і вести облік технічних резервів за видами страхування, а саме:

? незароблених премій (резерви премій), що включають частки від сум надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), що відповідають страховим ризикам, які не минули на звітну дату; ? збитків, що включають зарезервовані несплачені страхові суми та страхові відшкодування за відомими вимогами страхувальників, з яких не прийнято рішення щодо виплати або відмови у вип латі страхової суми чи страхового відшкодування.

Разом із переліченими видами технічних резервів страховики можуть також запроваджувати з початку календарного року формування додаткових технічних резервів за іншими, видами страхування ніж страхування життя: резерв незароблених премій; резерв заявлених, але не виплачених збитків; резерв збитків, які виникли, але не заявлені; резерв коливань збитковості; резерв катастроф.

Резерв незароблених премій (unearned premium reserve) включає частки від сум надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), що відповідають страховим ризикам, які не минули на звітну дату.

Резерв заявлених, але не виплачених збитків (reported but not settled claims reserve — RBNS), — це оцінювання обсягу зобов’язань страховика для здійснення виплат страхових сум (страхового відшкодування) за відомими вимогами страхувальників, включаючи витрати на врегулювання збитків (експертні, консультаційні та інші витрати, пов’язані з оцінюванням розміру збитку), які не оплачені або оплачені не в повному обсязі на звітну дату та які виникли у зв’язку зі страховими подіями, що мали місце у звітному або попередніх періодах, та про факт настання яких страховика повідомлено відповідно до вимог законодавства України та/або умов договору.

Резерв збитків, які виникли, але не заявлені (incurred but not

reported claims reserveІВNR), — це оцінювання обсягу зобов’язань страховика для здійснення страхових виплат, включаючи витрати на врегулювання збитків, які виникли у зв’язку зі страховими випадками у звітному та попередніх періодах, про факт настання яких страховику не було заявлено на звітну дату в установленому законодавством України та/або договором порядку.

Зароблена страхова премія визначається збільшенням суми надходжень страхових премій протягом звітного періоду (за ви

рахуванням частки перестраховика) на суму незаробленої премії на початок звітного періоду (за вирахуванням частки перестраховика) і зменшенням одержаного результату на суму незаробленої премії на кінець звітного періоду (за вирахуванням частки перестраховика).

Резерв коливань збитковості (equalization reserve) призначений для компенсації виплат страховика, що пов’язані з відшкодуванням збитків, у разі якщо фактична збитковість за видами страхування у звітному періоді перевищує очікуваний середній рівень збитковості, взятий за основу для розрахунку тарифної ставки за цими видами страхування.

Резерв катастроф (catastrophe reserve) формується з метою здійснення страхових виплат у разі настання природних катастроф або значних промислових аварій, у результаті яких буде завдано збитків численним страховим об’єктам, і коли настає потреба здійснювати виплати страхового відшкодування в сумах, що значно перевищують середні розміри збитків, узяті за основу для розрахунку страхових тарифів.

Для забезпечення страхових зобов’язань зі страхування життя і медичного страхування страховики формують окремі резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів із цих видів страхування. Кошти резервів зі страхування життя не є власністю страховика і мають бути відокремлені від іншого його майна.

Для страхування життя необхідно створювати такі резерви: а) довгострокових зобов’язань (математичні резерви); б) належних виплат страхових сум. Величина перших обчислюється актуарно окремо за кожним договором згідно з методикою формування резервів зі страхування життя з урахуванням темпів зростання інфляції.

Резерви зі страхування життя форму ються шляхом відрахування частини страхової премії, що призначена для страхових виплат та частини інвестиційного доходу від розміщення тимчасово вільних коштів страхової компанії. Загальний розмір резервів зі страхування життя визначається як сума резервів кожного окремого договору страхування життя. Розрахунки виконуються на базі таблиць смертності та комутаційних чисел, а також норм дохідності з інвестування тимчасово вільних коштів.

Зазначимо, що страхові резерви форму ються з метою покриття ризиків страхувальників, тобто одержуючи страхові внески, страховик бере на себе відповідальність з виконання страхових зобов’язань. Розмір сформованого страхового резерву буде на

ближений до розміру майбутніх страхових виплат, якщо ретельніше будуть оцінені ці ризики.

Загалом для виконання зобов’язань зі страхових виплат страховик використовує два джерела — страхові резерви і власні вільні кошти. При цьому, якщо кошти страхових резервів є коштами страхувальників, то власні вільні кошти — це кошти самого страховика.

Ризики страхувальника стають пр ичиною появи так званих технічних ризиків страховика, під якими розуміють невизначену можливість недостатності коштів страхової компанії для виконання страхових зобов’язань, що зумовлена безпосереднім проведенням нею страхових операцій.

До технічних ризиків страховика можуть бути віднесені такі:

• ризик недостатності тарифів;

• ризик недостатності коштів для виплат за індивідуальними ризиками;

• ризик відхилення (може бути зумовлений, наприклад, перевищенням реальної ймовірності настання страхового випадку від розрахункової, розбіжностями між фактичним інвестиційним портфелем і розрахунковим тощо);

• ризик оцінювання резервів (ризик неадекватності методів розрахунку резервів);

• ризик перестрахування (може виникнути, наприклад, у тому разі, якщо страховик сам робить усі страхові виплати, а перестраховик відшкодовує свою частку участі з порушеннями — через деякий час або взагалі цього не робить з якихось причин);

• ризик перевищення операційних витрат;

• ризик надто великого збитку;

• кумулятивний (об’єднаний) або катастрофічний ризик (зумовлений тим, що кумулятивні або катастрофічні ризики призводять до швидкого вичерпання фінансових можливостей страховика за страховими виплатами);

• ризик, зумовлений організаційно-правовим статусом страховика (пов’язаний із заснуванням та організацією страхової компанії. Наприклад, якщо страхова компанія є акціонерним товариством і акціонери несуть лише обмежену відповідальність, існує ризик неможливості поповнення коштів за рахунок коштів засновників та акціонерів компанії).

Серед технічних ризиків страховика можна виділити так звані спеціальні ризики — ризики, що зум овлені його розвитком і можуть бути пов’язані з:

? розвитком страхової компанії. Наприклад, власні страхові резерви ще є недостатніми — вони відповідають страховому портфелю неповною мірою порівняно з тим, що був визначений під час розрахунку тарифів; ? ліквідацією страхової компанії (страхова компанія повинна мати достатньо резервів для забезпечення всіх своїх зобов’язань).

Крім технічних ризиків, пов’язаних зі страховими опера ціями безпосередньо, страховик стикається з іншими групами ризиків

— інвестиційними і нетехнічними (рис. 12.4). Таку класифікацію, яку було проведено за ознакою «причина появи ризику», прийнято європейським страховим законодавством. Для технічних ризиків цією причиною є проведення страхових операцій, для інвестиційних ризиків — інвестиційна діяльність страховика, для нетехнічних ризиків — діяльність страхової ко мпанії як будьякої одиниці господарювання.

Рис. 12.4. Класифікація ризиків страховика

Рис. 12.4. Класифікація ризиків страховика

До інвестиційних ризиків страховика відносять такі: ризик неадекватного оцінювання активів; ризик знецінення активів; ризик невідповідності активів зобов’язанням; ризик неліквідності активів; ризик норми дохідності; ризик зміни відсоткової ставки; кредитний ризик; ризик участі (зумовлений тим, що страховик потерпає від труднощів компанії, акції якої він має); ризик використання фінансових інстру ментів — похідних цінних паперів; ризик законодавчих змін, що негативно впливають на результати інвестиційної діяльності страхової компанії; часовий ризик, зумовлений розбіжностями між терміном одержання доходу від інвестицій і терміном виконання страхових зобов’язань;

ризик концепції управління страховою компанією, пов’язаний з вибором концепції управління, що підвищує інвестиційний ризик; ризик маркетингової стратегії, зумовлений вибором маркетингової стратегії компанії, що впливає на інвестиційну діяльність страховика. Інвестиційний дохід, одержаний страховою компанією, використовується здебільшого для виконання страхових зобов’язань, коли коштів страхових резервів і власних віль них коштів недостатньо для її розвитку або інших цілей. Вплив інвестиційного доходу на виконання цих зобов’язань означає, що інвестиційні ризики можуть стати причиною появи технічних і нетехнічних ризиків.

Недостатність коштів страховика для виконання ним нестрахових зобов’язань, що зумовлені його діяльністю як одиниці господарювання, може бути обумовлена появою таких нетехнічних ризиків: ? ризик управління, зумовлений, наприклад, тим, що має місце кримінальна націленість діяльності персоналу; ? ризик, пов’язаний з виконанням нестрахових зобов’язань (виконання страховиком нестрахових зобов’язань перед третіми особами); ? ризик неодержання коштів від посередників, зумовлений неодержання або недодержання коштів від посередника, наприклад, ві д брокера; ? бізнес-ризик, пов’язаний із загальним економічним та політичним становищем країни.

Реалізація деяких нетехнічних ризиків може призвести до появи як технічних, так і інвестиційних ризиків (рис. 12.5). Так, реалізація нетехнічного ризику «погіршення політичної ситуації» може призвести до появи інвестиційних і технічних ризиків. Наслідком тако го ризику може стати неможливість здійснення інвестиційної діяльності і страхових операцій.

Рис. 12.5. Схема взаємозалежності ризиків страхової компанії

Рис. 12.5. Схема взаємозалежності ризиків страхової компанії

Однією з причин виникнення нетехнічних ризиків може стати реалізація технічних ризиків. Так, для покриття останніх може

бути використана та частина власних вільних коштів, що призначалась, наприклад, для виконання нестрахових зобов’язань — повернення зовнішнього боргу.

У цілому, співвідношення між ризиками страхувальника, всіма ризиками страховика і джерелами їх покриття може бути проілюстровано схемою, наведеною на рис. 12.6.

Як зазначалося вище, страхові резерви формуються за рахунок страхових внесків. Вільні власні кошти стра ховика використовуються на покриття технічних, інвестиційних та нетехнічних ризиків страховика.

Реалізація технічних ризиків страховиків здебільшого зумовлена тими ризиками страхувальників, які важко оцінити, які не є масовими і які можуть бути викликані неточностями розрахунків тарифів і страхових резервів, а також випадковою природою настання збитку. Для вик онання страхових зобов’язань за такими ризиками страховик використовує вільні власні кошти, тому для нього є дуже важливим визначення того рівня цих коштів, який страхова компанія повинна мати.

Рис. 12.6. Ризики страховиків і джерела їх покриття

Рис. 12.6. Ризики страховиків і джерела їх покриття

Проблема визначення необхідного страховику рівня вільних власних коштів вирішується таким чином. До мінімального їх розміру вимоги формулюються тільки під час оцінювання платоспроможності. Так, для ризикових видів страхування нормативна маржа платоспроможності (мінімальний розмір платоспроможності) визначається як максимум з двох величин.

Перша визначається розміром прийнятих зобов’язань (базою її розрахунку є обсяг страхових пр емій), а друга величина —

розміром виконаних зобов’язань (базою її розрахунку є страхові виплати).

Зі страхування життя нормативна маржа платоспроможності визначається зобов’язаннями страховика, що залишились, і розраховується як відсоток від резерву внесків.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
Частина 2. 12.3. Здійснення фінансових інвестицій страховими компаніями
Частина 3. 12.3. Здійснення фінансових інвестицій страховими компаніями
Контрольні запитання
Розділ 13 ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ НЕДЕРЖАВНИХ ПЕНСІЙНИХ ФОНДІВ 13.1. Організаційна структура і діяльність пенсійних фондів на розвинутих ринках
Частина 1. 13.2. Система недержавного пенсійного забезпечення в Україні
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)