Posibniki.com.ua Фінанси Фінансові інвестиції Розділ 12 ДІЯЛЬНІСТЬ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ У СФЕРІ ІНВЕСТИЦІЙ 12.1. Роль страхових компаній у кредитній системі і фінансуванні економіки


< Попередня  Змiст  Наступна >

Розділ 12 ДІЯЛЬНІСТЬ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ У СФЕРІ ІНВЕСТИЦІЙ 12.1. Роль страхових компаній у кредитній системі і фінансуванні економіки


Як показує західний досвід, у забезпеченні інвестиційного процесу особливе місце належить страховими компаніям, провідною функцією яких є залучення капіталу шляхом страхування, а власне надання страхових послуг вважається другорядною функцією — засобом нагромадження коштів. Часто виникають ситуації, коли за підсумками фінансового року страхова компанія має збитки від своєї основної, то бто страхової, діяльності, і покриває їх за рахунок доходів від інвестиційної діяльності.

Специфіка реалізації страхової послуги, на відміну від послуг в інших видах діяльності, полягає в тому, що якщо звичайне підприємство спочатку здійснює інвестування в організацію виробництва і отримує прибуток тільки тоді, коли продукція продається, то клієнт страхової компанії фактич но авансує компанію, оскільки страховий внесок як плата за страхову послугу сплачується ним зазвичай на початку дії договору страхування. Таким чином, існує проміжок часу, коли страховик має в своєму розпорядженні значний капітал, який інвестується в різні сфери економіки.

Сьогодні не можна залишати поза увагою той факт, що концентрація страховими компаніями зна чних фінансових ресурсів перетворює страхування у важливий чинник розвитку національної економіки шляхом активної інвестиційної політики.

Перші українські приватні страхові компанії почали створюватися після прийняття Декрету Кабінету Міністрів України від

10.05.93 №47 «Про страхування». Сьогодні діяльність страховиків регулюється Законом України «Про страхування» від 07.03.96 (у редакції Закону від 04.05.01 р. за №274

5-ІІІ).

Згідно з цим Законом страхування може бути добровільним або обов’язковим.

Добровільне страхування — це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні

умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно. Конкретні умови страхування визначаються під час укладення договору страхування відповідно до законодавства.

Видами добровільного страхування можуть бути:

1) страхування життя;

2) страхування від нещасних випадків;

3) медичне страхування (безперервне страхування здоров’я);

4) страхування здоров’я на випадок хвороби;

5) страх ування залізничного транспорту;

6) страхування наземного транспорту (крім залізничного);

7) страхування повітряного транспорту;

8) страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту);

9) страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);

10) страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;

11) страхування майна (іншого, ніж передбачено пп. 5

—9);

12) страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (вклю чаючи відповідальність перевізника);

13) страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

14) страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

15) страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбачена пп. 12

—14);

16) страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту);

17) страхування інвестицій;

18) страхування фінансових ризиків;

19) страхування су дових витрат;

20) страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій;

21) страхування медичних витрат;

22) інші види добровільного страхування.

Страхування життя — це вид особистого страхування, який передбачає обов’язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття зас трахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку. Умови договору страхування життя можуть також передбачати обов’язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещас

ного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи. Якщо у разі настання страхового випадку передбачено регулярні послідовні довічні страхові виплати (страхування довічної пенсії), то обов’язковим є передбачення у договорі страхування ризику смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії договору страхування та першою страховою випл атою з числа довічних страхових виплат. В інших випадках передбачення ризику смерті застрахованої особи є обов’язковим протягом усього строку дії договору страхування життя.

У свою чергу, обов’язкове страхування включає такі види:

1) медичне страхування;

2) особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в ус тановах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними службових обов’язків;

3) особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних поже жних дружин (команд);

4) страхування спортсменів вищих категорій;

5) страхування життя і здоров’я спеціалістів ветеринарної медицини;

6) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

7) авіаційне страхування цивільної авіації;

8) страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов’язаних з обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вант ажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам;

9) страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;

10) страхування засобів водного транспорту;

11) страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності;

12) страхування цивільної відповідальності оператора ядерної ус тановки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту;

13) страхування працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України),

які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади;

14) страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об’єкти та об’єкти, господарська діяльність на яких мо же призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру;

15) страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров’ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою;

16) страхування майнових ризиків за угодою про розподіл продукції у випадках, передбачених Законом України «Про угоди про розпо діл продукції»;

17) страхування фінансової відповідальності, життя і здоров’я тимчасового адміністратора та ліквідатора фінансової установи;

18) страхування майнових ризиків при промисловій розробці родовищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом України «Про нафту і газ»;

19) страхування медичних та інших працівників державних і комунальних закладів охорони здоров’я та де ржавних наукових установ (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок захворювання на інфекційні хвороби, пов’язаного з виконанням ними професійних обов’язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб;

20) страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (вида лення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров’ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів;

21) страхування персоналу ядерних установок, джерел іонізуючого випромінювання, а також державних інспекторів з нагляду за ядерною та радіаційною безпекою безпосередньо на яд ерних установках від ризику негативного впливу іонізуючого випромінювання на їхнє здоров’я за рахунок коштів ліцензіатів;

22) страхування об’єктів космічної діяльності (наземна інфраструктура), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів

України за поданням Національного космічного агентства України;

23) страхування цивільної відповідальності суб’єктів космічної діяльності;

24) страхування об’єктів космічної діяльності (космічна інфраструктура), які є власністю України, щодо ризиків, пов’язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;

25) страхування відповідальності щодо ризиків, пов’язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;

26) страх ування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів;

27) страхування професійної відповідальності осіб, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України;

28) страхування відповідальності власників собак (за переліком порід, визначених Кабінетом Міністрів України) щодо шкоди, яка мож е бути заподіяна третім особам;

29) страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї;

30) страхування тварин на випадок загибелі, з нищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків у випадках та згідно з переліком тварин, встановленими Кабінетом

Міністрів України;

31) страхування відповідальності суб’єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров’ю туриста або його майну;

32) страхування відповідальності морського судновласника;

33) страхування ліній електропередач та перетворювального обладнання передава чів електроенергії від пошкодження внаслідок впливу стихійного лиха або техногенних катастроф та від протиправних дій третіх осіб;

34) страхування відповідальності виробників (постачальників) продукції тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій за шкоду, заподіяну третім особам.

В Україні страховий бізнес має певні відмінності від діяльності іноземних страховиків, оскільки запроваджені на Заході схеми взаємо дії страхових організацій з фінансовим ринком у нас започатковані частково або відсутні взагалі.

До початку 1990-х рр. в СРСР існувала державна монополія на галузь страхування, яка розглядалась як складова сфери державних фінансів з регіональною інфраструктурою відділень Держстраху. Система страхування передбачала добровільне страху

вання життя і майна громадян, обов’язкове відрахування підприємств на соціальне страхування своїх працівників і деякі інші види. Державний страховий фонд частково використовувався на фінансування капітальних вкладень. З початком ринкових перетворень страхові компанії, довірчі товариства та інші фінансові інститути своєю діяльністю призвели до знецінення грошової маси та руйнації товарного ринку. Фінансові інвестиції страхо виків в умовах гіперінфляції вза і як у більшості розвину скорочення частки державних боргових зобов’язань (табл. 12.1).

галі втратили свій сенс.

У післяінфляційний період у небанківському фінансовому секторі розвиток українського страхування відбувається прискореними темпами: збільшилися обсяги страхових операцій у всіх галузях і видах страхування; створені основи страхового ринку; зросла фінансова стійкість страхових компаній. Разом з тим, питома вага нашої країни у с вітовому ринку сягає лише 0,01% і менше 0,05% обсягу страхових послуг, що надаються в Європі, при тому, що в Україні проживає понад 7% населення Європи та є великий промисловий, агарний і науковий потенціал. В Україні застраховано лише близько 10% ризиків, тод тих країн цей показник сягає 90—

95%. Існує певна закономірність, яка полягає в тому, що чим вищий ступінь розвитку економіки країни, тим сильнішими і могутнішими є її страхові компанії, тим вагоміша їх участь у процесі розширеного відтворення. Так, у США і Канаді цінні папери приватних компаній та іпотека становлять 80% усіх активів страховиків, у Німеччині — близь ко 60%, у Великобританії та Італії — більше 50%. Для цих та інших країн є характерним

1

Таблиця 12.

СТРУКТУРА ВКЛАДЕНЬ КАПІТАЛУ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ, %

Країна периДержавні цінні па ( вк лючаюч и іноземні ) Цінні пап ери пр и ватних компа н ій Іпотека Нерухо мість Позич к и під по л і си Інші активи Всього
США 6,4 41,9 38,7 2,9 5,5 4,6 100
Канада 6,0 39,8 42,9 3,0 5,3 3,0 100
Великобританія 22,6 42,3 1 4,9 9,4 1,2 9,6 100
Італія 11,7 19,4 32,9 1,6 34,4 100
Німеччина 9,6 58,2 18,8 12,2 1,2 100

Незважаючи на величезну конкуренцію між страховими компаніями та іншими фінансово-кредитними установами, вони виступають як єдина сила в системі фінансування промислових груп капіталу. Поєднання їхніх інтересів розвивається через особисту унію, систему участі, спільне страхування і перестрахування.

Через особисту унію страхові товариства набули широких зв’язків з найбільш могутніми ба нками, інвестиційними компаніями та іншими спеціалізованими небанківськими фінансово-кредитними установами. Найтісніші зв’язки страховики мають з правліннями великими комерційних та інвестиційних банків, що дає можливість запровадження страхування кредитів, зберігання грошей у банках, а також поєднання інтересів під час розміщення емісій цінних паперів.

Особиста унія має важливе значення у створенні фінансових груп, інвестиційних ко нсорціумів та інших альянсів. Тільки в

1960-х рр. у США десять провідних компаній зі страхування життя мал иади більш як195 прямх зв’язків з банками, есятки великих товариств зі страхування майна і від нещасних випадків — 160.

Спільність інтересів страхових монополій і великих банків зумовлена тим, що перші розміщують грошові кошти на пото чних рахунках у цих банках і проводять свої фінансові операції, наприклад, у Великобританії — через банки «великої четвірки», у Німеччині — через державні банкив США і Канаді страховики тяжіють до тих б , анків, з якими вони створили фінансовопромислові групи.

Сьогодні визначилась тенденція взаємодії під час кредитування клієнтів банків і компаній страх ування життя. Перші надають середньострокові кредити на 5—8 років, а страхові компанії покривають іншу частину цього кредиту на більш тривалий період.

Широка практика співпраці у сфері кредитування між великими банками і страховиками викликана низкою обставин. У довоєнний період на ринку капіталів мала місце внутрішньогалузева конкуренція між великими банківськими монополіями. Ця те нденція пояснюється тим, що тепер банки вимушені рахуватися зі страховими компаніями як конкурентами у сфері залучення коштів, так і в галузі кредитної діяльності, поєднанням інтересів у складі фінансово-промислових груп.

Страхові компанії використовують різні форми й методи придбання акцій та облігацій на ринку цінних паперів. Сьогодні все

частіше страховики купують цінні папери безпосередньо у торговельно-промислових корпорацій, але разом з тим вони продовжують користуватись (під час нових емісій) послугами банків та інш рівень питомої ваги іпотек едитів і фін т ют остання ко нцентрац спостерігається майже в усіх великих містах розви их фінансових установ.

Страховики стали серйозними конкурентами спеціалізованих фінансово-кредитних установ, які, зокрема, здійснюють іпотечне кредитування, про що свідчить високий и в їх активах (ди в. табл. 12.1).

У США, Великобританії і Німеччині за масштабами іпотечних операцій страховики наблизились до рівня кредитних інститутів, які спеціалізуються на фінансуванні будівництва житла. До таких інститутів у США відносять позичково-ощадні асоціації, в Німеччині — ощадні каси та іпотечні банки, у Великобританії — будівельні товариства. Разом з компаніями зі стра хування життя ці установи по суті монополізували надання іпотечних кр ансування кінцевого споживання житла населенням.

У загальній сумі іпотечних зобов’язань страховиків значне місце займають кошти, надані населенню на будівництво житла. У сучасних умовах вони становлять понад 50% портфеля несільськогосподарських іпотек компаній зі срахування життя США. У Вели кобританії страхові компанії фінансують 20—30% житлового будівництва. Висока питома вага позичок на будівництво житлових будинків свідчить про те, що компанії страхування життя відігра ь велику роль у фінансуванні кінцевого споживання населення.

Страхові компанії є також великими власниками нерухомого майна і землі. У довоєнні роки їх нерухомість складалась в основному з влас них конторських будівель, а також землі фермерів і домовласників, які розорилися під час криз. У післявоєнний період страхові товариства почали здійснювати будівництво комерційних та житлових комплексів, надаючи їх в оренду приватним фірмам і населенню. У результаті відбулось зр ії нерухомості в руках страхових компаній.

Збільшенню фондів страхових мо нополій значною мірою сприяє висока орендна та квартирна плата. Порівняно з довоєнним періодом, наприклад, у Лондоні плата за користування офісами і магазинами зросла втричі, а в ряді випадків і в шість разів.

Така тенденція нутих країн.

Страхові компанії, особливо зі страхування життя, зд ійснили вторгнення також у сферу споживчого кредиту, розширюючи кредитування населення через позички під поліси. Тим самим вони побічно впливають на споживчий ринок, оскільки населення викорис

товує ці кошти для придбання різних видів товарів і послуг. Потреба в таких позичках зростає з року в рік, і страхові компанії успішно задовольняють такий попит. Так, у США в 1980 р. був надан інансування, тому лік влять 1/3 активів усього загалу інституційних інвес а страхування життя, пр ий 41 млрд дол. під поліси, а в 1994 р. — 85 млрд дол.

Щодо фінансування промисловості, то особлива роль тут належить компаніям зі страхування життя, що викликано такими обставинами: 1) нагромаджений капіталу в них має більш стійкий характер порівняно з іншими фінансово-кредитними установами;

2) вони зацікавлені в дохідному розміщенні своїх коштів і менше за інші інститути потребують зовнішнього ф відність для них не є гострою проблемою.

Страхування життя є істотною часткою серед інших видів страх ування. На цей вид страхування припадає від 37 до 78% премій страхових компаній і, відповідно, укладених договорів.

Резерви з особистого страхування, особливо довгострокового, є одним з основних джерел внутрішніх національних інвестицій, що дозволяє страховикам життя бути основними інституційними інвесторами, активи яких, наприклад, у США перевищують 2,5 трлн дол. і стано торів країни.

Великий попит на капіт ал цих компаній привів до зміни структури їх активів. У довоєнний період вони спрямовували свої резерви здебільшого в державні цінні папери, акції т облігації залізничних компаній, іпотечні позички, позички під поліси. У післявоєнний час і сьогодні основною сферою вкладень стали облігації та акції промислових корпорацій, що зумовлено більш високою їх дохідністю. У США і Канаді їх частка становить близько половини сукупних активів компаній зі ичому частка акцій не перевищує 6—7%.

Показовим є розподіл активів страхових компаній зі страхування життя США в 1991 і 1997 рр., наведений у табл. 12.2. Найбільш значними інвестиціями цих страховиків є вкладення в муніципальні, корпоративні облігації та заставні. Однак, як відомо, довгострокові вкладення можуть створювати певні проблеми. З часом відсоткові ставки можуть знижуватись, вартість випущених облігацій і заставних падати, що призводить до ускладнень з ліквідністю. Наприклад, коли кількість страхувальників, які мають на мір взяти кредит під заставу свого поліса або достроково перервати страховий договір, перевищить середнє значення, може знадобитись ліквідація довгострокових вкладень за істотно заниженими цінами, що призведе до збитків. Через це контрольні органи на страховому ринку вимагають від страховиків включати

у зміст кожного страхового поліса умову про відстрочення (deferment clause), яка залишає за страховою компанією право відстрочити виплату грошової суми, що нагромадилась на рахунку, на деякий час, але не більше 6 місяців з дня повід

омлення.

Таблиця 12.2

АКТИВИ АМЕРИКАНСЬКИХ КОМІ СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ У 1991 І

ПАНІЙ З

1997 рр.

Тип активу . 1997 1991 р р
тівд Сума кош, млр дол. % тівд Сума кош, млр дол. %
Державні цінні папери 225,8 14,9 110,4 4,3
Облігації (включаючи корпоративні) 542,6 35,7 1 149,6 44,9
Нерухомість 34,9 2,3 33,3 1,3
Акції компаній 67,0 4,4 74,3 2,9
Заставні 256,1 16,8 202,5 7,9
Кредити під заставу полісів 61,7 4,1 99,9 3,9
Інші активи (грошові кошти, коротві інвестиції тощо) костроко 332,4 21,8 892,8 34,8
Всього 1 520,5 100 2 562,8 100

У Франції і Великобританії в активах страховиків спостерігається тенденція зростання питомої ваги простих акцій, що пояснюється орієнтацією західного фондового ринку на забезпечення пенсійних заощаджень і здатністю простих акцій зменшувати втрати, викликані інфляцією. Найбільш показовими є зрушення в структурі активів французьких страхових компаній зі страхування життя в 1980—1990 рр. (табл. 12.

3).

2.3

Таблиця 1

СТРУКТУРВ ФРАНЦУЗЬКИХ СТВИХ КОМП

А АКТИВІРАХОАНІЙ, %

активу 1980 Тип . 1990 р р.
Ліквідні активи 13 7
Облігації 42 42
Цінні папери грошового ринку 0 7
Акції і паї інвестиційних фондів 27 34
Короткострокові позички 12 8
Середньо- і довгострокові позички 6 2
Всього 100 100

У Німеччині і Японії страхові товариства фінансують промисловість через прямі позички і кредити, а також шляхом інвестування в цінні папери, в основному в акції. В Німеччині довгостроковий кредит в активах компанії становить понад 30%, цінні папери — 25%, а в Японії позички і кредити становить понад 60%, а акції понад 23%.

Особливу увагу с трахові компанії зі страхування життя сконцентрували на фінансуванні великих корпорацій у галузі промисловості, транспорту й торгівлі. У США, наприклад, з середини

1950-х рр. поширена, крім купівлі акцій та облігацій, практика укладання довгострокових угод (Credit Line) між страховими компаніями і промисловими корпораціями. За такою угодою обидві сторони називають загальну суму кредиту, яку п ромислова або торговельна корпорація отримуватиме від страхової компанії протягом тривалого часу.

У ряді країн отримання кредитів від страхових компаній для дрібних підприємств є доволі серйозною проблемою. З одного боку, великий страховий бізнес не має бажання мати справу з «дрібною сошкою», а з другого — страховики не зацікавлені в ку півлі невеликих емісій цінних паперів, що розміщуються дрібними під приємствами. Доступ до емісійв більшості розвинутих країн є дуже обмеженим для невеликих підприємств і компаній.

Основні потоки позичкового капіталу страхових компаній спрямовуються в монополізовані галузі з високими темпами зростання та інтенсивним розвитком. Однак у кожній країні існують галіуз, які к ористуються пріоритетом у страхових компаній, що визначається першочерговими потребами економіки.

У США 25% усього портфеля облігацій страхування життя становлять облігації хімічної, нафтової і нафтопереробної, електронної і машинобудівної галузей.

У Німеччині, Великобританії, Франції та Італії основний потік капіталу компаній спрямовується в енергетичну, хімічну, електротехнічну і машинобудівну промисловість. У Португалії кошти вкладают ься в домінуючі галузі економіки: енергетику і добувну промисловість.

В Японії 30% усіх позичок товариств зі страхування життя використовується в базових галузях промисловості — електроенергетиці, чорній металургії, вугільній промисловості, морському транспо

рті. Крім того, великі капіталовкладення компанії здійснюються в галузі, пов’язані з технічним прогресом: хімічну та електротехнічну.

Величезні кошти страховики життя вкладають у галузі, що виробляють зброю. Виробництво зброї є джерелом гарантованих урядом прибутків як для промислових корпорацій, так і для банків і страхових компаній. Останні посідають також важливе місце у фінанс уванні транспортних і торговельних монополій. Фінансування авіаційного транспорту в США монополізовано четвіркою найбільших компаній страхування життя, які надали кредити на строк від 10 до 40 років авіатранспортним монополіям, наприклад, «United Earliness», а також авіаційним компаніям, які працюють здебільшого на внутрішніх лініях країни. Кредити були надані у формі прямого кредиту і у виг ляді інвестицій у цінні папери. В європейських країнах і в Японії залізничний та авіаційний транспорт знаходиться у власності держави, тому страхові компанії фінансують ці галузі транспорту побічно — через придбання державних цінних паперів.

Щодо торгівлі, то найбільші страхові компаній життя США фінансують також великі фірми, які займаються роздрі бною торгівлею через поширену мережу супермаркетів.

Компанії страхування майна і від нещасних випадків також займаються інвестиційною діяльністю, однак її масштаби порівняно з компаніями зі страхування життя значно менші (див. табл. 12.2 і 12.4).

Таблиця 12.4

АКТИВИ АМЕРИКАНСЬКИХ КОМПАНІЙ ЗІ СТРАХУВАННЯ МАЙНА І ВІД

НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ У 1991 І 1997 рр.

Тип активу 1991 р.
Сума коштів, млрд дол.
Нерухомість і заставні 7,7

Це стосується тільки країн, де чітко розмежовані компанії зі страхування життя і компанії зі страхування майна (США, Канада, Японія). У більшості ж розвинутих країн страхові товариства займаються одночасно всіма видами страхування. Однак довгострокові інвестиції ці компанії здійснюють здебільшого за рахунок нагромаджень від страхування життя, оскільки створення грошових фондів у стра хуванні майна має короткостроковий характер. У США ці компанії вкладають свій капітал здебільшого в цінні папери транспортних і комунальних корпорацій, банків і страхових компаній (в основному акції, а не облігації корпорацій, причому частка останніх в активах страховиків становить 15

17% (у минулому — більше 30%), а також у державні боргові зобов’яза ння (табл. 12.4). В Японії 43,3% активів компаній зі страхування майна складається з акцій транспортних, металургійних, текстильних та електроенергетичних фірм.

Таким чином, страхові компанії зайняли одне з провідних місць у системі альянсів з банківськими і торговельнопромисловими установами, взявши на себе роль нагромадження коштів для капіталовкладень як у виробничу, так і у невир обничу сферу економіки розвинутих країн.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
Частина 1. 12.3. Здійснення фінансових інвестицій страховими компаніями
Частина 2. 12.3. Здійснення фінансових інвестицій страховими компаніями
Частина 3. 12.3. Здійснення фінансових інвестицій страховими компаніями
Контрольні запитання
Розділ 13 ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ НЕДЕРЖАВНИХ ПЕНСІЙНИХ ФОНДІВ 13.1. Організаційна структура і діяльність пенсійних фондів на розвинутих ринках
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)