Засади рекламної діяльності в Україні, регулювання відносин, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами визначається Законом України «Про рекламу».
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: «виробник реклами — особа, яка повністю або частково здійснює виробництво реклами; внутрішня реклама — реклама, що розміщується всередині будинків і споруд; зовнішня реклама — реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг; недобросовісна реклама — реклама, яка вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження; особа — фізична особа, в тому числі суб’єкт підприємницької діяльності, юридична особа будь-якої форми власності, представництво нерезидента в Україні; порівняльна реклама — реклама, яка містить порівняння з іншими особами та/або товарами іншої особи; прихована реклама — інформація про особу чи товар у програмі, передачі, публікації, якщо така інформація слугує рекламним цілям і може вводити в оману осіб про дійсну мету таких програм, передач, публікацій; реклама — інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; реклама на транспорті — реклама, що розміщується на території підприємств транспорту загального користування, метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену; рекламні засоби — засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача; рекламодавець — особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження; розповсюджувач реклами — особа, яка здійснює розповсюдження реклами; соціальна реклама — інформація будь-якого виду, розповсюджена в будьякій формі, яка спрямована на досягнення суспільно корисних цілей, популяри-мання прибутку; споживачі реклами — невизначене коло осіб, на яких спрямовується реклама».
Законом «Про рекламу» визначено низку загальних засадничих положень, на яких мають базуватися відносини у сфері реклами, — принципи реклами.
Реклама, яка визначена фактично різновидом інформації, базується на тих самих принципах, що й інша інформація, відносини пов’язані, що з нею регулюються правовими нормами, зокрема Законом України «Про інформацію».
Принципи можна умовно поділити на загальноправові, економіко-правові та спеціальні рекламні.
До загальноправових принципів слід віднести принцип законності, який є конституційним за своїм походженням, а також принципи точності та достовірності, які є загальноправовими принципами, що застосовуються до інформації.
Економіко-правовим за змістом є принцип добросовісної конкуренції в рекламі. Законодавче закріплення та забезпечення цього принципу є важливою передумовою розвитку ринкової економіки.
Слід зауважити, що незважаючи на закріплення принципу добросовісної конкуренції в тексті Закону «Про рекламу», детальна його регламентація передбачена іншими законодавчими нормами, зокрема Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції». Законом «Про рекламу» також закріплені спеціальні рекламні принципи, зокрема:
— принцип використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди;
— принцип заборони підривання довіри суспільства до реклами;
— принцип заборони вміщення інформації або зображень, які порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності;
— принцип врахування особливої чутливості дітей і не завдання їм шкоди.
Особливістю таких принципів є те, що, відповідно до свого правового призначення, вони застосовуються виключно у сфері виробництва, розповсюдження та споживання реклами.
Розглянемо детальніше кожен із перерахованих принципів.
1. Основними принципами реклами є законність, точність, достовірність, використання форм і засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди.
Принцип законності. Законність як явище є одним із важливих елементів демократії та правової держави.
Під законністю слід розуміти, з одного боку, вимогу законодавчого закріплення компетенції владних структур, ухвалення рішень у межах компетенції та на підставі закону, а з другого — принцип поведінки осіб, тобто реальна можливість здійснення суб’єктом права наданих йому прав за умови неухильного виконання покладених на нього обов’язків, і водночас можливість оскарження порушених прав та ефективної відповідальності за порушення прав інших або невиконання обов’язків.
Змістом законності є верховенство закону, рівність суб’єктів права перед законом, нормативне обґрунтування правових рішень, єдність розуміння і застосування права.споживання реклами, законність являє собою, з одного боку, обов’язковість законодавчої регламентації компетенції державних органів як носіїв державної влади, діяльність яких пов’язана з регулюванням виробництва, розповсюдження та споживання реклами, а з другого — законодавче закріплення прав суб’єктів відносин у сфері реклами та можливість їх реалізації за умови дотримання законодавчо визначених обов’язків, законодавче закріплення механізмів оскарження й відновлення порушених прав зазначених суб’єктів, а також відповідальності за таке порушення. Міжнародним кодексом рекламної практики виділено аналог зазначеного принципу стосовно саме виробництва і розповсюдження реклами — принцип юридичної бездоганності.
Принцип точності. Точність — відсутність перебільшень і недомовок, за рахунок яких рекламодавцям чи розповсюджувачам реклами вдавалося б створити у споживачів реклами враження, що рекламовані особа чи товар наділені позитивними рисами чи ознаками, тоді як насправді такі рису/ознаки в них відсутні або ж, що об’єкт реклами не містить негативних рис/ознак, тоді як такі риси/ознаки йому притаманні. Крім того, точність щодо дотримання вимог до порядку і способу виготовлення та розповсюдження реклами є обов’язковою умовою реалізації принципу законності в рекламі.
Точність є необхідною умовою для отримання споживачем реклами належної і повної інформації про риси або властивості особи чи товару, що рекламується, зокрема про ціну, місце, час виробництва, тривалість зниження цін чи проведення рекламних акцій тощо.
Принцип достовірності. Під достовірністю слід розуміти відповідність рекламної інформації в цілому, та окремих її елементів дійсним фактам, а саме: характеристикам товарів (причому як позитивним, так і негативним), їх призначенню, походженню тощо.
Принцип використання форм і засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди. Цей принцип є спеціальним принципом, який стосується саме форм рекламної інформації та рекламних засобів, тобто засобів донесення рекламної інформації до споживачів реклами.
Шкода, яка може завдаватися споживачам реклами, поділяється на фізичну, моральну та матеріальну.
Завдання рекламою будь-якого різновиду шкоди споживачеві такої реклами полягає в тих чи інших негативних наслідках, які настали для особи безпосередньо у зв’язку з виробництвом чи розповсюдженням рекламної інформації.
Завдання споживачам реклами фізичної шкоди формами чи засобами реклами може мати місце у випадках застосування небезпечних для життя чи здоров’я фізичних осіб — споживачів реклами засобів та технологій, причому як тих, що безпосередньо заборонені законом, так і тих, що можуть створювати загрозу щодо завдання такої шкоди особам (зокрема, небезпечних носіїв реклами, технологій що впливають на психічне здоров’я осіб тощо).
Завдання моральної шкоди, може полягати у вміщенні в рекламу інформації, що має шокуючий характер, якщо її вміщення може призвести до моральних страждань особи, інформації, що містить образи, інформацію або зображення,стойності, інформації, що принижує честь чи гідність певних осіб, а також розкриває конфіденційну інформацію про особу, її приватне життя тощо.
Завдання матеріальної шкоди рекламною інформацією може бути спричинено, зокрема: а) вміщенням недостовірної інформації про інших осіб, що підриває їх ділову репутацію, призводить до зниження попиту на таких осіб чи товари, що виробляються або розповсюджуються такими особами; б) вміщенням неправдивої чи недостовірної інформації, що може призвести до матеріальних витрат осіб, які не були б здійснені у випадку, коли б рекламна інформація відповідала вимогам достовірності й точності.
Завдання матеріальної шкоди рекламними засобами може мати місце у випадках, коли розміщення чи розповсюдження реклами за допомогою таких рекламних засобів наносить матеріальну шкоду іншим особам.
Не може вважатися нанесенням матеріальної шкоди поширення рекламної інформації, що підвищує попит, щодо особи, що рекламується чи товару рекламодавця і водночас знижує попит щодо інших осіб чи товарів.
2. Реклама не повинна підривати довіру суспільства до реклами і має відповідати принципам добросовісної конкуренції.
Цей принцип включив у себе одразу два принципи, закріплені в Міжнародному кодексі рекламної практики, а саме принцип чесності та принцип правдивості. Крім того, цей принцип безпосередньо пов’язаний із принципом достовірності, закріпленим ч. 1 ст. 7 Закону.
Принцип добросовісної конкуренції в рекламі. Як уже зазначалося вище, принцип має економічне підґрунтя. Цей принцип реалізується за рахунок встановлення, розвитку та дотримання торгових та інших чесних звичаїв ведення конкуренції при здійсненні підприємницької діяльності в умовах ринкових відносин.
Реклама як один з важливих факторів здійснення підприємницької діяльності, що здійснюється в умовах ринку, має відповідати основним вимогам функціонування ринкової економіки, зокрема конкуренції.
У найпростішому розумінні дотримання принципу добросовісної конкуренції полягає в утриманні від дій, які законодавчо визначені як недобросовісні стосовно до конкуренції. Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції» визначено, що недобросовісною конкуренцією є будь-які дії в конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.
Зазначеним Законом визначені види діяльності, що відповідають ознакам недобросовісної конкуренції у сфері реклами, серед яких: а) неправомірне (без відповідного дозволу) використання чужого імені, фірмового найменування, знаків для товарів і послуг, інших позначень, чужих рекламних матеріалів, упаковки товарів, що може призвести до змішування з діяльністю іншого суб’єкта господарювання, який має пріоритет на їх використання; б) неправомірна порівняльна реклама.етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності.
Наявність даного принципу є необхідною в сучасному суспільстві. Проте втілення такого принципу має низку особливостей:
1) етичні, гуманістичні та моральні норми досить часто є оцінними категоріями і не мають формального відображення в нормативно-правових актах національного законодавства чи міжнародних правових актах, що унеможливлює єдине їх застосування, зокрема, щодо відносин у сфері реклами;
2) оцінка відповідності рекламної інформації етичним, гуманістичним, моральним нормам та правилам пристойності з метою дотримання чи не порушення таких норм і правил має здійснюватися певними визначеними суб’єктами (учасниками рекламного ринку, споживачами реклами, уповноваженими органами в межах компетенції).
Особливості реалізації цього принципу закріплюються нормами законодавства, зокрема Законом України «Про захист суспільної моралі».
4. Реклама повинна враховувати особливу чутливість дітей і не завдавати їм шкоди.
Ще одним спеціальним рекламним принципом є принцип врахування особливої чутливості дітей як потенційних споживачів рекламної інформації та не завдання останнім шкоди такої інформацією.
Законом України «Про охорону дитинства» визначено, що дитиною є особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше. Таким чином, статус дітей має переважна більшість осіб віком до 18 років.
Врахування особливої чутливості дітей має здійснюватися для незавдання останнім шкоди, зокрема, моральної, фізичної чи психічної.
Питання специфічних вимог до інформації (у тому числі рекламної), що розповсюджується засобами масової інформації і може споживатися, зокрема, дітьми, регламентуються деякими міжнародними нормативними документами, ратифікованими Україною. Так, Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 р. визначає, що Держави-учасниці (Конвенції) сприяють розробці належних принципів захисту дитини від інформації і матеріалів, що завдають шкоди її благополуччю (ст. 17 Конвенції).
Спеціальні вимоги щодо реклами, спрямованої переважно на дітей, уміщені законодавцем у ст. 20 Закону.
Особливу увагу приділено Законом порівняльній рекламі. Відносини, які виникають у зв’язку з порівняльною рекламою, регулюються законодавством України про захист від недобросовісної конкуренції.
Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції» визначено, що порівняльною є реклама, що містить порівняння з товарами, роботами, послугами чи діяльністю іншого суб’єкта господарювання (ст. 7).
Дещо відмінне визначення наводиться у ст. 1 Закону «Про рекламу»: «порівняльна реклама — реклама, яка містить порівняння з іншими особами і/або товарами іншої особи». Останнє визначення не містить положення про порівняння з діяльністю іншої особи.вона має певні обмеження. Так, ч. 2 ст. 7 згаданого Закону «Про захист від недобросовісної конкуренції» визначено, що не визнаються неправомірними порівняння в рекламі, якщо наведені відомості про товари, роботи, послуги підтверджені фактичними даними, є достовірними, об’єктивними, корисними для інформування споживачів.
Таким чином, хоча наведена норма і не містить вимоги щодо зазначення в рекламі фактичних даних, які підтверджують відповідність порівняльної інформації, її достовірність і точність, уміщення таких даних забезпечує відсутність нарікань з боку осіб, порівняння з якими або з товарами чи діяльністю яких наводиться в рекламі.
Корисність для інформування споживачів є досить суб’єктивним фактором, і повинна визначатися передусім самим рекламодавцем, а у спірних випадках — споживачами чи органами у сфері захисту прав споживачів.
Відповідальність за неправомірне порівняння в рекламі несе рекламодавець.
Оскільки рішення про використання порівняння в рекламі приймається або погоджується рекламодавцем, відповідальність за таке рішення лежить саме на ньому. До того ж у випадку, коли застосування порівняльної реклами є ініціативою виробника реклами, останній може нести відповідальність на рівні з рекламодавцем.
Рішення з визнання порівняння в рекламі неправомірним приймають органи державної влади, визначені у ст. 26 цього Закону.
Рішення щодо визнання порівняння в рекламі неправомірним на підставі порушення принципу добросовісної конкуренції в рекламі (відповідно до положень Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції») приймаються органами Антимонопольного комітету України.
Контроль за дотриманням законодавства стосовно рекламної діяльності покладений на:
• Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів;
• Антимонопольний комітет України;
• Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення;
• Раду з питань реклами.
Значне розмаїття функцій реклами, універсальний і всеосяжний характер цієї форми маркетингових комунікацій роблять необхідним більш глибокий аналіз її окремих видів. При класифікації реклами використовується безліч критеріїв. Розглянемо деякі з них.
1. Класифікація реклами за типом її спонсора: ? реклама від імені виробника; ? реклама від імені торговельних посередників; ? реклама від імені окремих осіб; ? реклама від імені уряду та інших суспільних інститутів.
Реклама від імені виробників і торговельних посередників здійснюється, як правило, паралельно і носить у більшості випадків комерційний характер (тобто сприяє досягненню маркетингових цілей рекламодавців). При цьому рекламнасягнення загальних цілей. Відповідно реклама є індивідуальною або корпоративною.
2. Залежно від типу цільової аудиторії розрізняють:
• рекламу, спрямовану на сферу бізнесу (для виробничих споживачів, що використовують рекламований товар як сировину чи комплектуючі вироби: для торговельних та інших типів посередників і т. ін.);
• рекламу, спрямовану на індивідуального споживача.
3. Критерій сконцентрованості на певному сегменті аудиторії дозволяє розрізняти: ? селективну (виборчу) рекламу, яка чітко адресована певній групі покупців (певному сегменту ринку); ? масову рекламу, не спрямовану на конкретний контингент.
4. Залежно від території, що охоплюється рекламною діяльністю, виділяються:
• локальна реклама (масштаби — від конкретного місця продажу до території окремого населеного пункту). Її можна умовно поділити на рекламу за місцем продажу та зовнішню рекламу;
• регіональна реклама (охоплює певну частину країни);
• загальнонаціональна реклама (у масштабах усієї держави);
• міжнародна реклама.
5. Суб’єкт рекламної діяльності, його характеристики визначають необхідність такої класифікації: ? товарна реклама (формування й стимулювання попиту на конкретний товар або товарну групу); ? престижна реклама (реклама конкретної фірми); ? реклама ідеї і та ін.
6. Мета, яку прагне досягнути кампанія, дозволяє виділити рекламу, що:
• формує попит;
• стимулює збут;
• сприяє позиціонуванню та перепозиціонуванню товару і та ін.
7. Реклама за засобом впливу поділяється на: ? зорову (вітрина, світлова, друкарська реклама і та ін.); ? слухову (радіореклама, реклама телефоном і та ін.); ? зорово-нюхову (ароматизована листівка); ? зорово-слухову (теле-, відео- і кінореклама) та ін.
8. За характером впливу на аудиторію виділяють жорстку та м’яку рекламу.
Жорстка реклама подібна за характером до засобів стимулювання збуту і використовується в комплексі з ними. По формі являє собою агресивний тиск на покупця з метою змусити його купити товар, що рекламується. Розрахована на короткострокову перспективу.
М’яка реклама не тільки повідомляє про товар, але й формує навколо нього сприятливу атмосферу. Розрахована па середньострокову і тривалу перспективу.
9. Залежно від засобів, що використовуються при передачі рекламного звернення, виділяють рекламу: ? друкарську (поліграфічну);? радіо- і телерекламу; ? зовнішню; ? рекламу на транспорті й та ін.
10. Залежно від цілей на етапах життєвого циклу товарів:
Етап впровадження — інформаційна реклама.
На цьому етапі створюються рекламні тексти, які акцентують що товар є новинкою.
Етап зростання — переконуюча, реклама звертає увагу, що конкретне підприємство було найпершим і залишається найкращим.
Реклама-переконання набуває особливої ваги на стадії конкурентної боротьби, коли компанія прагне створити стійкий попит на визначену марку товару. Більшість рекламних оголошень відносяться саме до цієї категорії. Інколи реклама-переконання перетворюється на порівняльну рекламу, мета якої — встановити переваги певної марки товару шляхом порівняння однієї чи декількох її ознак з ознаками аналогічних товарів. Використовуючи порівняльну рекламу, компанія повинна бути впевнена, що вона володіє всіма необхідними аргументами для підтвердження заявлених переваг та адекватної відповіді на претензії власників конкуруючої марки.
Використання порівняльної реклами є виправданим у тих випадках, коли вона впливає як на раціональні, так і на емоційні мотиви споживачів. Порівняльна реклама використовується для таких категорій товарів, як дезодоранти, зубна паста, пральні порошки, одяг, автомобілі та ін.
Етап зрілості — нагадувальна. Нагадує про товар, місце й умови його використання.
Реклама-нагадування особливо ефективна для добре відомих на ринку товарів. Мета яскравої і дуже дорогої реклами «Завжди Coca-Cola»
— не інформація про товар чи заклик до покупки напою, а саме нагадування.
Схожа форма реклами — реклама-підтримка, ціль якої — спроба усунення останніх сумнівів споживача в тому, що він зробив правильний вибір. У рекламі часто використовуються зображення задоволених покупців, які придбали рекламований товар.
Етап занепаду — інформаційна реклама. Інформує про продаж товарів зі зниженими цінами.
11. Залежно від того, які завдання вирішує реклама, виділяють такі її види: ? іміджева реклама; ? стимулююча реклама; ? політична реклама; ? бізнес-реклама; ? соціальна реклама та ін. Іміджева реклама — це реклама зі створення позитивного образу (іміджу) фірми. Її основна роль — ознайомлення потенційних покупців чи споживачів із продукцією фірми, напрямами її діяльності та перевагами. Імідж-реклама, як правило, діє найширше з усіх інших видів реклами. Вона спрямовується не лише на безпосередніх покупців, але й на ширші верстви населення, щоб при роз-купців позитивні емоції.
Найефективнішими для імідж-реклами є:
— рекламні ролики на телебаченні;
— рекламні щити;
— реклама на транспорті;
— реклама в популярних газетах і журналах;
— участь у благодійних акціях.
Як правило, імідж-рекламу можуть дозволити собі фірми зі стійким та високим рівнем доходу.
Стимулююча реклама — найпоширеніший вид реклами. У ній важливо підкреслити основні переваги продукції (послуги), її позитивні якості порівняно з аналогічними товарами. Основне завдання такої реклами — стимулювання потреби у придбанні даного товару чи використанні послуги.
У рекламному оголошенні стимулюючої реклами невеликих і середніх фірм при рекламуванні товарів повсякденного попиту прийнято подавати й елементи імідж-реклами, оскільки окрему імідж-рекламу такі фірми не можуть собі дозволити.
Найефективніші рекламні засоби для стимулюючої реклами:
— реклама в газетах і журналах;
— пряма поштова розсилка;
— реклама на радіо;
— участь у виставках;
— телереклама.
Політична реклама використовується політиками для переконання людей голосувати лише за них. Вона є важливою частиною політичного процесу в демократичних країнах, у тому числі і в Україні. Суто політична реклама має тенденцію концентруватися переважно на створенні образу політика, ніж на спірних питаннях, що є предметом суперництва кандидатів.
Ця класифікація є достатньо умовною, тому що арсенал засобів реклами стрімко розвивається та удосконалюється по різним напрямам. Часто між окремими видами та засобами реклами немає чіткої межі.
2.3. Реклама в Інтернеті Інтернет-реклама — це наймолодший і водночас найдинамічніший і найперспективніший спосіб просування брендів. Реклама в Інтернеті активно використовується провідними світовими компаніями, а обсяги цього ринку стрімко зростають. Інтернет-реклама відкриває рекламодавцеві найширші можливості просування своїх товарів і послуг. Реклама в Інтернеті впевнено завойовує позиції найефективнішого інструмента просування. Навіть у несприятливих економічних умовах інтернет-реклама дозволяє гнучко й ефективно впливати на цільову аудиторію при будь-якому рекламному бюджеті.рів, послуг чи самої фірми, звернене до масового клієнта, що має характер переконання та розміщується в мережі Інтернет.
Переваги реклами в Інтернеті такі. ? Точний таргетинг. Реклама в Інтернеті відрізняється високою гнучкістю. Технологічні можливості електронних комунікацій дозволяють задавати географічне розташування користувачів, час доби показу та інші параметри цільової аудиторії, якій буде демонструватися інтернет-реклама продукту або послуги. Реклама в Інтернеті дозволяє витрачати рекламний бюджет тільки на цільову аудиторію, навіть якщо вона дуже вузька і специфічна. ? Контакт «сам на сам». Ефективність такого інструмента як інтернетреклама підвищується за рахунок персонального звернення до кожного представника цільової аудиторії. Опановуючи простори Інтернету, користувач, як правило, перебуває сам на сам зі своїм комп’ютером. Таким чином, комунікації, які надає інтернет-реклама, переходять у категорію особистого спілкування з потенційним покупцем, а отже, отримують більше уваги і довіри з його боку. ? Вплив на різні канали сприйняття. Чому телевізійна реклама вважається найефективнішою? Багато в чому тому, що вона задіє максимальну кількість каналів сприйняття глядача. Те ж саме дозволяє робити і реклама в Інтернеті, але при значно менших витратах. Інтернет-реклама дає можливість задіяти технологію rich media, тобто одночасно використовувати динамічне зображення або відео, звук і текст. Це наділяє рекламу в Інтернеті високим ступенем ефективності впливу на цільову аудиторію. ? Відповідність інтересам користувача. Ще однією важливою відмінністю реклами в Інтернеті є її можливість відповідати інтересам користувача. Завдяки високій точності націлювання, правильно налаштована інтернет-реклама показується тільки тим користувачам, з інтересами яких вона збігається. Це означає, що реклама в Інтернеті не дратує глядача, а, навпаки, викликає зацікавленість і має дуже високі шанси отримати відгук. Особливо сильна в цьому відношенні контекстна реклама — інтернет-реклама, яка демонструється в результатах пошуку або на текстових сторінках і визначається заданими ключовими словами. ? Гнучкість і оперативність. Рекламна кампанія в Інтернеті може стартувати практично миттєво з моменту прийняття рішення про її необхідність. Так само швидко можна її призупинити або зовсім закрити. Крім того, реклама в Інтернеті відрізняється високою гнучкістю управління — її можна коригувати й видозмінювати, не перериваючи рекламної кампанії. Ця перевага реклами в Інтернеті є особливо важливою у ситуації, коли становище бренда вимагає екстрених оперативних дій. ? Невисока вартість. Інтернет-реклама має невисоку порівняно з іншими видами реклами вартість. Крім того, численні переваги такого засобу комунікації як Інтернет дозволяють проводити ефективну рекламну кампанію в Інтернеті навіть при невеликих бюджетах. Реклама в Інтернеті — це дієвий спосіб економити, не втрачаючи своїх позицій на ринку. Крім того, інтернет-реклама переважно оплачується методами «плата за клік» або за кількість показів. Це означає, що ви платите тільки за тих користувачів, які зацікавилися вашим ого-міста або сидять перед екраном телевізора, більшість з яких не були і не будуть вашою цільовою аудиторією. ? Формування сучасного прогресивного іміджу. Інтернет-реклама — це найсучасніший зі способів просування. Імідж цього прогресивного, високотехнологічного й динамічного засобу комунікації переноситься і на бренди, які там рекламуються. Реклама в Інтернеті не тільки ефективно продає, але й формує образ сучасного, модного продукту, послуги або компанії.
Але реклама в Інтернете має ряд недоліків, вони представлені в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ІНТЕРНЕТ-РЕКЛАМИ
| Переваги |
Недоліки |
| 1. Необмежена географія ринку. 2. Можливість візуалізації інформації з рекламодавцем. 3. Мультимедійність та інтерактивність реклами. 4. Можливість отримання інформації з будь-якого комп’ютера. 5. Висока оперативність передачі інформації. 6. Необмеженість обсягу рекламної інформації про товар |
1. Відсутність підключення до мережі Інтернет. 2. Поганий зв’язок та низька швидкість передачі інформації в Інтернеті. 3. Відсутність у людей старшого покоління бажання використовувати Інтернет. 4. Розгляд рекламних оголошень як спаму. 5. Штучне підвищення статистичної кількості відвідувань інтернет-ресурсів. 6. Можливість шахрайства у мережі. 7. Невисокий рівень нав’язливості реклами |
Інтернет-комунікації залежно від бюджету можуть включати просування сайту в пошукових системах, вірусний маркетинг, контекстну рекламу, медійну рекламу, медійно-контекстну рекламу, соціальний маркетинг та інші.
Просування сайту в пошукових системах. Нині дуже модно цей процес називати SEO, тобто Search Engine Optimization, що означає оптимізація під пошукові системи, або пошукова оптимізація. Так SEO — це й є процес вибору найкращих варіантів ресурсу для пошукових систем. Інакше кажучи, ми повинні робити все можливе, для того, щоб пошукові машини нас розуміли й любили. Результатом наших старань будуть залучені відвідувачі. Пошукова оптимізація допомагає залучити відвідувачів на сайт безкоштовно. «Вірусний маркетинг» — унікальний вид інтернет-реклами, що ґрунтується на бажанні користувачів мережі ділиться інформацією. Головне завдання даної реклами — створення такого вірусного контенту, який би передавався з рук у руки користувачами Інтернету. Цей контент може приймати будь-які форми — відео, фото, флеш-ігри чи текст, але головне, щоб цей контент викликав бажання розповсюдження. Саме тому «вірусний маркетинг» не терпить шаблонних рішень і стандартних ходів. Без свіжого креативу не запустите вірус.
