Спілкування менеджера з підлеглими відбувається з різних приводів і в різних формах. Головна мета такого спілкування — забезпечення високоефективної діяльності персоналу та підтримування в колективі сприятливого соціально-психологічного клімату.
Управлінське спілкування з підлеглими виконує три основні функції:
— видача розпорядчої інформації;
— одержання зворотної (контрольної) інформації;
— видача оц інної інформації.
Найчастіше в діяльності менеджера реалізується перша функція. Розпорядча інформація за формою може бути
директивною (наказ, вказівка, розпорядження) і демократичною (рекомендація, порада, прохання).
Будь-яку справу можна виконати з інтересом, бажанням, творчо, а можна й формально, неохоче, під тиском адміністрації. Результати такої діяльності будуть різними: від відмінних до незадовільних.
Лише сильна внутрішня мотивація спонукає людину виконувати роботу творчо, прагнути відмінних результатів. Управлінське спілкування спрямоване в пер шу чергу саме на таку мотивацію трудової поведінки.
Від керівника чекають високої і природної готовності забезпечити добрі стосунки з усіма працівниками. Він повинен будувати свій авторитет не на формальних оцінках, не на силі влади, а лише на професійних і особистісних якостях, на персональній відповідальності за стан справ, за здоров’я і життя працівників.
Для кожної людини важ ливо, щоб керівник її сприймав і цінував не лише як виконавця, носія робочої сили, але як особистість з індивідуальними потребами, інтересами, переживаннями та проблемами.
Спілкування з підлеглими керівник має здійснювати з урахуванням таких принципів: повага до партнера у спілкуванні незалежно від посади чи соціального статусу в трудовому колективі; шанобливе ставлення до часу партнера і власного, адже робочий час належить до найважливіших ресурсів будь-якої організації; ретельна підготовка до кожної бесіди, зустрічі, публічного виступу; висока культура мовлення; концентрація уваги на основному питанні.
Розподіляючи виробничі завдання серед виконавців, менеджер має враховувати як рівень кваліфікації, так і загальний розвиток кожного працівника. Завдання мають бути обґрунтовані та забезпечені всім необхідним для продуктивної роботи. Відомості, що їх одержує виконавець, мають бути повними, зрозумілими, достатніми для виконання завдань. Обов’язок керівника — чітко і зрозуміло форму лювати вимоги, розпорядження, вказівки або рекомендації, його спілкування в усіх аспектах має бути послідовним і несуперечливим. Інтонація менеджера повинна бути доброзичливою, привабливою, а не навпаки. Увагу
підлеглого слід зосередити на головному, намагатись не обтяжувати дрібницями.
Не варто забувати і про навчальний ефект ділового спілкування. Працівники з розумінням і вдячністю сприйматимуть високий рівень культури мови і мовлення керівника, довірятимуть йому. Навчатимуться не лише правильно говорити, а й уважно слухати, робити логічні висновки.
Важливо, щоб підлеглий не лише зрозумів, що від ньо го хочуть, а й сприйняв розпорядження. Працівникові треба довести, що це — загальна справа, в якій певний інтерес має й виконавець.
Ефективність виконання завдань залежить і від того, чи відчуває підлеглий до керівника емоційно позитивне ставлення (симпатія, повага, довіра), чи, навпаки, негативне (неприязнь, антипатія, недовір’я).
Для будь-якого керівника приверта ти підлеглих на свій бік — не лише виробнича потреба, а й службовий обов’язок. Керівник завжди повинен бути терплячим і уважним слухачем, цікавитися позаслужбовими захопленнями підлеглих, їхніми особистими турботами, переживаннями та використовувати ці знання в інтересах виробництва, самого працівника, висловлюючи йому співчуття та надаючи підтримку.
Менеджер зобов’язаний дуже уважно ста витися до змісту і форми своїх розпоряджень і вказівок.
Зміст визначає програму дій для підлеглого (піти саме туди, зробити конкретно те чи те...). Психологічна форма, яка надається розпорядженню, визначає рівень і характер мотивації поведінки виконавця. Якщо зміст неправильно зрозуміють або він суперечитиме особистим інтересам підлеглого, тоді якість виконання буде вкрай ни зькою.
Якщо зміст розпорядження бездоганний, але психологічна форма його подання неадекватна, це знижує рівень мотивації підлеглого, відбиває у нього бажання працювати, а результат звичайно буде незначним, а можливо, й нульовим. Якщо керівник припустився нетактовності у спілкуванні з підлеглим, він зобов’язаний вибачитися. Це лише зміцнить авторитет керівника.
Мистецтво спілкування менеджера з підл еглими якраз і полягає у позитивній мотивації їхньої трудової поведінки.
