Платіжні вимоги-доручення — це комбінований роз
36 частина — вимога підприємства-постачальника до підприємствапокупця сплатити вартість товару, виконаних робіт чи послуг. Нижня частина — доручення покупця (платника грошових коштів) банку, який його обслуговує, перерахувати належну суму коштів з його рахунка на рахунок постачальника. Цей розрахунковий документ заповнює постачальник (отримувач грошових коштів) і направляє покупцеві (платнику коштів). Покупець (платник коштів), коли він згоден оплатити товар (роботи, послуги), заповнює нижню частину цього документа і направляє його у свій банк (банк, який його обслу говує) для переказу акцептованої суми на розрахунковий рахунок постачальника.
Платіжні вимоги-доручення використовуються переважно в міжміських розрахунках за відвантажені товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги. Їх не застосову ють у розрахунках претензійного характеру навіть тоді, коли вони випливають з реальних відносин щодо поставки товарів і надання послуг.
Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями можуть бути з акцептом чи без акцепту. Платники мають право повністю відмовитися від акцепту платіжної вимоги-доручення в таких випадках: коли товари (послуги) не було замовлено; коли товари відвантажено не на погоджену адресу; коли їх доставлено з порушенням строку; коли вони недоброякісні, некомплектні; коли не узго джено ціну товару. Часткова відмова від акцепту платіжної вимоги-доручення можлива тоді, коли поряд із замовленими відвантажено і якісь додаткові товари; коли документально встановлено наявність недоброякісної або неукомплектованої частини товарів; у разі завищення цін, арифметичних помилок у товарно-транспортних документах тощо.
Причиною відмови від акцепту може бути також порушення умо в контрактів (угод). Про відмову від акцепту платник зобов’язаний у встановлений строк повідомити банк і постачальника, зазначивши причини відмови. Відмова від акцепту не приймається банком, якщо її недостатньо мотивовано або мотиви су перечать законодавству чи інструкціям банку. Схему розрахунку за допомогою платіжної вимоги-доручення зображено на рис. 2.3.
371 — постачальник відвантажує продукцію покупцеві; 2 — разом з документами на відвантажену продукцію постачальник передає платіжну вимогу-доручення на оплату; 3
— покупець передає платіжну вимогу-доручення в банк, який його обслуговує, для переказу коштів; 4 — банк покупця (платника коштів) списує з рахунка покупця кошти; 5
— банк покупця сповіщає випискою покупця — власника рахунка про списання коштів з його розрахункового рахунка; 6 — банк покупця направляє в банк постачальника платіжну вимогу-доручення; 7 — банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника (отримувача коштів); 8 — банк постачальника сповіщає постачальника (власника рахунка) про надходження коштів на рахунок (випискою з розрахункового рахунка)
Позитивним моментом такої форми розрахунків є те, що використання вимог-доручень підвищує відповідальність суб’єктів розрахункових відносин за організацію розрахунків через те, що розрахункові документи пересилаються постачальником платнику, обминаючи банк. Така форма розрахунків більше ніж інші відповідає фінансовим та господарським інтересам постачальників і покупців; вона зміцнює договірні відносини в господарстві, прискорює оформлення розраху нкових документів; платіж здійснюється за згодою платника після попередньої перевірки розрахункових і товарно-транспортних документів постачальника.
Проте, незважаючи на переваги розрахунків платіжними вимогамидорученнями, ця форма безготівкових розрахунків є мало поширеною.
Недоліком розрахунків із застосуванням платіжних вимогдоручень є неможливість гарантії платежу. Несвоєчасна оплата рахунків платниками, відмова від акцепту сповільнює ру х грошових коштів.
