Posibniki.com.ua Фінанси Фінанси підприємств 2.2.6. Вексельна форма розрахунків


< Попередня  Змiст  Наступна >

2.2.6. Вексельна форма розрахунків


Вексельна форма розрахунків

це розрахунки з відстрочкою платежу між кредитором (отримувачем коштів) і боржником (платником коштів), які оформлюються векселем.

Вексель — це письмове безумовне зобов’язання, боргова розписка стандартної форми, що дає право її власнику вимагати сплати зазначеної у векселі суми від особи, яка видала вексель, у відповідний строк і у відповідному місці.

Правовою основою вексельного обігу в Україні є законодавчі та нормативні акти, розроблені згідно з положеннями Єдиного вексельного закону, ухваленого Женевською вексельною конвенцією 1930 р.

Першим реальним кроком на шляху відродження векселя в

43України Закону «Про цінні папери та фондову біржу». 1992 року Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про застосування векселів в господарчому обороті України».

Застосування цих нормативних актів значно розширило можливості правового регулювання вексельного обігу.

Поряд зі створенням нормативної бази, що регулює вексельний обіг, видаються нормативні акти, спрямовані на розвиток цієї форми розраху нків.

Наступним кроком щодо впровадження векселя як інструмента фінансово-господарської діяльності підприємства став Указ Президента України «Про випуск та обіг векселів для покриття взаємної заборгованості суб’єктів підприємницької діяльності» від 14.09.94.

Цим указом було запроваджено в господарську діяльність підприємства простий товарний вексель. Його можна було застосовувати як засіб оформлення взаємної заборгованості су б’єктів підприємницької діяльності.

Порядок проведення заліку взаємної заборгованості з використанням векселів включає чотири етапи: ? оформлення та облік платіжних документів; ? проведення заліку взаємної заборгованості; ? вексельне оформлення прострочених заборгованостей; ? наступні операції з векселями.

Однак окремі питання вексельного обігу в Україні все ще залишаються недостатньо регламентованими.

З метою розширення сфери обігу векселів 26 липня 1995 р. було видано Указ Президента України «Про розширення сфери обігу векселів», який передбачав скасування обмежень суми зобов’язань за одним векселем. Розмір зобов’язань відтоді визначається за згодою су б’єктів підприємницької діяльності.

У 2001 р. було ухвалено Закон «Про обіг векселів в Україні», в якому підкреслюється обов’язковість «товарності» векселя. За чинним законодавством вексель може виписуватись боржником винятково для оформлення заборгованості за фактично поставлені товари, виконані роботи та надані послуги. За браком боргового зобов’язання емісія векселя неможлива.

Отже, в Україні вже закладено законодавчі засади застосу вання векселів у розрахунках між постачальниками та покупцями.

За своєю суттю вексель є абстрактним борговим зобов’язанням. Ця абстрактність полягає в тім, що він не обумовлений попереднім виконанням будь-яких договірних зобов’язань. Разом з тим зобов’язання за векселем мають безспірний та безумовний характер (вексель містить просту і нічим не обу мовлену пропозицію або зобов’язання боржника сплатити певну суму боргу). Крім того, вексель є письмовим документом, і сторони, зо

44 Отже, вексель — це грошове зобов’язання, тобто грошовий документ з точно визначеним обов’язковим набором реквізитів, визначених положенням про переказний і простий векселі.

Векселі на основі взаємної довіри суб’єктів ринкових відносин функціонують в обігу як розрахунковий засіб, боргове зобов’язання та як різновид цінних паперів, що має значні переваги над паперовими грішми. Ці особливості накладають специфічний відбиток на сферу обігу векселів як порівняти з іншими цінними паперами. Зокрема, векселі не знецінюються, в обігу перебувають визначений договором час, скорочу ють потреби в готівці, зменшують витрати грошового обороту і прискорюють його. Предметом вексельного зобов’язання можуть бути тільки гроші.

Розвиток кредитних інститутів обумовлений потребою негайного перетворення боргових зобов’язань на гроші, що передбачає, своєю чергою, перевідступлення таких зобов’язань третім особам у простій та надійній формі. Вексель, що відповідає саме цим вимогам, є зручним інструментом для руху кредитів.

Нині в Україні прості векселі набувають певної популярності. Банківські ус танови активно застосовують прості векселі в торгових, гарантійних та кредитних операціях.

Торгові операції з векселями передбачають їх купівлю-продаж банківською установою до настання терміну погашення, надання брокерських послуг.

Гарантійні операції банківських установ передбачають авалювання векселів та їх доміциляцію.

Кредитні операції з векселями передбачають їх облік та кредитування су б’єктів господарювання під заставу векселя.

На практиці найбільшого поширення набули кредитні операції. Облік векселів передбачає придбання банком векселя з дисконтом. У результаті цієї операції вексель переходить у повну власність банку. Як звичайно, банки приймають до обліку тільки ті векселі, емітенти котрих в них обслуговуються. Вартість, за якою вексель приймається до обліку, розрахову ється виходячи з відсоткової ставки, установленої правлінням банку та погодженої з векселедержателем.

Схему обліку простого векселя банківською установою наве

45

Векселедавець (покупець)

Векселедержатель (виробник)

5

1

2

Банк

64

3

Рис. 2.6. Схема обліку простого векселя:

1 — відвантаження товару (надання послуг); 2 — надання простого векселя за отриманий товар; 3 — облік векселя банківською установою; 4 — отримання від банківської установи грошових коштів за умов обліку векселя (за вирахуванням суми дисконту); 5 — пред’явлення банком простого векселя до сплати боржникові; 6 — оплата векселя

Важлива особливість векселя полягає в тім, що його можна використати як засіб платежу. Фінансово-кредитні установи використовують «розрахунковий» вексель. Розрахунковий вексель — це вексель, який купують з дисконтом для покриття кредиторської заборгованості перед векселедавцем у розмірі вексельної суми. Сутність такої операції в тім, що різниця між ціною купівлі векселя і вексельною су мою (дисконт) стає доходом.

У таких операціях використовують векселі надійних банків або транспортних підприємств. Векселі цих підприємств купують для дострокового погашення кредиторської заборгованості перед векселедавцем, тому до них додають гарантійні листи.

Гарантійна операція стосовно векселів полягає в тому, що третя особа — підприємство або банк — бере на себе відповідальність за зобов’язаннями довірителя у формі письмової гарантії або у формі авалювання векселя, надаючи тим самим авальний кредит. Якщо довіритель не зможе виконати зобов’язання щодо свого контрагента (своєчасно погасити векселі), гарант бере на себе оплату цих зобов’язань, тобто страху є ризик непогашення кредиту у формі гарантії платежу, причому гарантія є безвідкличною і не залежить від виконання сторонами за угодою своїх зобов’язань.

Приклад1

Підприємство має кредиторську заборгованість перед акціонерним товариством А в розмірі 300 тис. грн. На фондовому ринку курсова вартість векселя акціонерного товариства А становить 25% від номінальної вартості. Отже, якщо підприємство-боржник придбало вексель номінальною вартістю 300 тис. грн усього за 75 тис. грн і отримало від емітента векселя його номінальну вартість у момент погашення (способом пред’явлення до оплати), то додатковий дохід становитиме 225 тис. грн.

46

Перевага простого векселя — у досить простих правилах його обігу. У простому векселі векселедавець є прямим боржником і безумовно зобов’язаний сплатити вексельну суму. Виходячи з цього простий вексель акцептувати не потрібно.

Переказний вексель (тратта) — це документ, який регулює вексельні відносини трьох сторін: кредитора (трасанта), боржника (трасата) і отримувача платежу (ремітента). Такий вексель виписує та підписує кредитор (трасант).

Трасант (векселедавець) — особа, що виписує вексель.

Трасат (платник), особа, яка зобов’язана за наказом сплатити за векселем. Отож, за переказним векселем (на відміну від простого) платником є не векселедавець, а інша особа, яка має письмово підтвердити свою згоду на це, тобто акцептувати тратту. Тому переказний вексель має форму наказу трасанта платникові (після акцепту платника називають акцептантом) сплатити за векселем.

Ремітент — перший отриму вач, або перший векселедержатель, на користь якого виставляється вексель. Ремітентом може бути підприємство або банк, що відраховує на свою користь відповідний відсоток від суми платежу як комісійну винагороду за надану банком послугу — перераху вання зазначеної у векселі суми в установлений термін з рахунка векселедавця на рахунок власника векселя.

Суть цих відносин полягає в такому: трасант виписує (трасує) вексель на трасата з вимогою сплатити відповідну суму ремітентові у відповідному місці у відповідний строк.

Приклад2

Підприємство А отримує кредит в установі банку для виробництва відповідної продукції. Споживачем цієї продукції є підприємство Б. Відносини трьох сторін (банк, підприємство А і підприємство Б) можуть бути оформлені переказним векселем за схемою, зображеною на рис. 2.7.

Рис. 2.7. Переказний вексельний обіг:

Рис. 2.7. Переказний вексельний обіг:

1 — банк надає підприємству кредит; 2 — підприємство А виписує переказний вексель на користь банку як забезпечення кредиту (оформлення векселем заборгованості Грошові розрахунки підприємств

47

— банк пред’являє підприємству Б вексель для акцепту, яке з цього часу стає прямим боржником за векселем, оскільки акцептант за переказним векселем несе всі зобов’язання за ним; 5 — трасат сплачує гроші банку за векселем. У разі сплати грошей кредит, наданий підприємству А, вважається погашеним

Розглянемо схему переказного векселя.

Підприємство А отримало від банку кредит. У порядку розрахунку заборгованості за кредитом підприємство А виписує банку переказний вексель. За згоди банком прийняти такий вексель кредит уважатиметься погашеним. Водночас підприємство А відвантажує товар підприємству Б. Для прискорення розрахунку перед банком підприємство А трасує переказний вексель з наказом підприємству Б сплатити банку відповідну су му кредиту, яку було взято на відповідний строк. Банк пред’являє вексель підприємству Б до оплати. Підприємство Б акцептує пред’явлений вексель, тобто сплачує зазначену у векселі суму заборгованості.

Забезпечений вексель — це вексель, гарантований заставою, яка передається кредиторові, банку або продавцю до моменту сплати боргу. Заставою може бути дебіторська заборгованість, товарні запаси, цінні папери, основні виробничі засоби, обладнання.

Той, хто дає кредит в обмін на вексель, за потреби може обернути його на гроші, переказуючи вексель як іншим особам, так і банку з у мовою надання знижки з номіналу. Один вексель у процесі свого обігу здатний погасити цілу низку грошових зобов’язань .

Векселі, які застосовуються в господарському обороті як в Україні, так і в міжнародних розрахунках, досить різноманітні. Векселі різняться за емітентом, угодами, які вони обслуговують, суб’єктом, що здійснює оплату, наявністю застави, порядком оплати, можливістю передавання іншій особі, місцем платежу, формою пред’явлення та іншими ознаками. Класифікацію векселів за різними ознаками зображено на рис. 2.8.

1

Векселедавець, як і будь-який боржник, відповідає за векселем своїм майном. Проте нині в Україні майже не проводиться продаж з торгів майна підприємств-банкрутів. Через це приймання в оплату векселів є досить ризикованою операцією, а це значно стримує поширення вексельного обігу.

48 підприємства перед банком); 3 — підприємство А відвантажує товар підприємству Б; 4

Рис. 2.8. Класифікація векселів

Векселі казначейські — один з видів державних цінних паперів, які випускаються для покриття видатків державного бюджету. Вони можуть бути використані: ? для здійснення розрахунків; ? для зарахування сплати податків до державного бюджету; ? як застава для забезпечення інших платежів та кредитів.

Векселедавцем і, відповідно, платником за казначейськими векселями є Головне управління Державного казначейства. Такі векселі видаються на пред’явника зі строком платежу не більше одного року і можуть бути тільки простими, бо держава не може перевести свій борг іншому боржникові.

Приватні векселі емітуються корпораціями, фінансовими групами, комерційними банками. Спеціального забезпечення ці папери не мають. Гарантією їхньої надійності є рейтинг векселеГрошові розрахунки підприємств

49давця, стабільність його фінансового стану та авторитет на ринку цінних паперів.

Фінансовий вексель має у своїй основі депозитну природу.

Якщо класичний вексель видається за реальної товарної угоди, то фінансовий здебільшого використовується для мобілізації грошових ресурсів.

Товарний (комерційний) вексель використовується для кредитування торговельних операцій. Він визначає умови погашення векселедавцем-боржником своїх зобов’язань перед постачальником-кредитором за поставлену проду кцію, надані послуги, виконані роботи.

Простий (соло-вексель) виписується і підписується покупцем (векселедавцем) і є його борговим зобов’язанням оплатити кредитору вказану суму в установлений час. Оформляючи простий вексель, векселедавець є платником. Підписавши простий вексель, він стає на певний строк боржником особи, у казаної у векселі. Векселедавець бере на себе зобов’язання особисто сплатити за векселем певну суму грошей у точно зафіксований час у майбутньому або в час, визначений власником векселя, на момент пред’явлення його до оплати.

Обіг простого векселя здійснюється за схемою, наведеною на рис. 2.9.

Рис. 2.9. Простий вексельний обіг:

Рис. 2.9. Простий вексельний обіг:

1 — векселедавець (покупець) передає вексель; 2 — власник векселя (ремітент) пред’являє вексель до акцепту; 3 — векселедавець погашає вексель і передає його ремітентові; 4 — власник векселя (ремітент) вручає погашений вексель векселедавцеві

Векселі на пред’явника — це такі векселі, що оплачуються негайно після прийняття їх дебітором. Вексель, що оплачується в термін, указаний у документі, називається строковим.

Доміцильований вексель — це такий, у якому застережено, що даний вексель підлягає сплаті третьою особою — доміцилянтом у визначеному місці. На практиці таку функцію виконують переважно банківські установи. Конкретне місце платежу вказується на векселі векселедавцем і пред’являється до оплати доміцилянту, який не є відповідальною особою за векселем, тобто не несе жодної відповідальності, якщо платіж не буде здійснено. Існують ситу ації, коли підприємства мають певні проблеми з

50

блем можливе через доміциляцію векселя. Найпростішу схему доміциляції подано на рис. 2.10.

Рис. 2.10. Схема доміциляції векселя:

Рис. 2.10. Схема доміциляції векселя:

1 — підприємство А є засновником підприємства Б; 2 — підприємство Б укладає договір доміциляції з банківською установою і відкриває рахунок, перераховуючи на нього певну суму грошових коштів; 3 — банк бронює грошові кошти підприємства Б на спеціальному транзитному рахунку; 4 — підприємство А відвантажує продукцію підприємству Б; 5 — підприємство Б розраховується векселем з підприємством А за отриману продукцію; 6 — підприємство А розраховується векселем підприємства Б з постачальниками за поставлену продукцію; 7 — постачальники пред’являють векселі банку для погашення; 8 — банк оплачує векселі

За наведеною схемою доміциляцією буде прийняття банком векселя до платежу та його оплата за рахунок довірителя, який виступає векселедавцем. Операції з доміциляції провадять на підставі угоди, яка укладається між векселедавцем (підприємство Б), з однієї сторони, і банком — з другої.

Доміцилювання переказного векселя може інколи підвищити його внутрішню вартість, оскільки усуває труднощі, що могли б виникнути в разі здійснення платежу в іншому місці.

Вексель може існу вати в паперовій або безпаперовій формі — як записи на електронних рахунках.

Вексельний обіг з опротестуванням векселя і призначенням

51

Рис. 2.11. Вексельний обіг з опротестуванням векселя і призначенням посередника для задоволення претензій власника векселя:

1 — видача векселя; 2, 3 — передавання права за векселем (індосація); 4 — перепоручительство за векселем (перепоручительний індосамент); 5 — пред’явлення векселя до акцепту (презентація); 6 — підтвердження акцепту; 7 — пред’явлення векселя до платежу; 8 — відмова від платежу за векселем; 9 — опротестування векселя; 10 — нотаріальна вимога щодо сплати за векселем; 11 — відмова від нотаріальної вимоги щодо сплати за векселем; 12 — повторне опротестування; 13, 14 — повернення опротестованого векселя; 16 — призначення посередника; 17 — здійснення платежу за векселем; 18

— вручення оплаченого векселя (з розпискою в отриманні платежу)


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
2.4. Платіжна дисципліна: наслідки порушення та способи зміцнення
ГРОШОВІ НАДХОДЖЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ
3.3. Грошові надходження від інвестиційної, фінансової та іншої звичайної діяльності підприємств
ФОРМУВАННЯ І РОЗПОДІЛ ПРИБУТКУ
4.1.2. Прибуток від реалізації продукції та його формування
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)