Posibniki.com.ua Фінанси Фінансовий ринок Роль фінансових посередників


< Попередня  Змiст  Наступна >

Роль фінансових посередників


Домінантна роль фінансових посередників у процесах руху капіталу на фінансовому ринку є незаперечною. Разом із тим говорити про однозначність такого впливу не варто — в діяльності цих економічних агентів є як переваги, так і недоліки (і з точки зору учасників фінансового ринку, і з позиції макрофінансових тенденцій в економіці). Виходячи з таких позицій функції фінансового посередництва можна поділити на дві основні групи:

1) функції, що характеризують роль і значення фінансового посередництва в економіці;

2) функції фінансових посередників як низка специфічних завдань, що можуть виконуватися суто в рамках цього виду економічної діяльності на фінансовому ринку.

Поділ функцій фінансових посередників наведено на рис. 4.2.

Рис. 4.2. Функції фінансового посередництва

Рис. 4.2. Функції фінансового посередництва

Деталізуємо функції фінансового посередництва, які характеризують роль та значення цього виду діяльності в масштабах усієї економіки.

1. Активізація механізмів трансформації заощаджень в інвестиції за рахунок стимулювання інвестиційної активності індивідуальних інвесторів. За допомогою фінансових посередників долається низка проблем, характерних для індивідуальних інвесторів на фінансовому ринку. Відповідно, їхня діяльність створює передумови для формування заощаджень на рівні домогосподарств та використання їх як інвестиційних ресурсів в економіці.

2. Активізація процесів перерозподілу та мобільності капіталів через перерозподіл їх на користь інноваційних та прибуткових виробництв. Фінансові посередники здатні забезпечити професійний відбір об’єктів інвестування та подальший контроль за кількісними параметрами інвестиційного портфеля. Відповідно, саме через діяльність фінансових посередників з усієї множини активів обирають саме ті, що можуть приносити своїм власникам дохід у майбутньому.

3. Поліпшення параметрів інвестиційного процесу в масштабах економіки

— зниження трансакційних витрат, наприклад через зменшення вартості капіталу для емітентів. Об’єктивно діяльність фінансових посередників характеризується вищим рівнем прозорості та відкритості порівняно з іншими учасниками фінансового ринку. Така ситуація визначається вимогами з боку держави, оскільки саме держава повинна забезпечити прийняття інвестиційних рішень на основі повної, достовірної та своєчасної інформації.

Слід зазначити, що останні тенденції на глобальному фінансовому ринку ставлять під сумнів беззаперечність окремих переваг фінансових посередників, передусім з точки зору позитивного впливу на невизначеність та ризик в інвестиційному процесі. Зокрема, стрімкий розвиток інфраструктури фінансового ринку, електронізація торгівлі фінансовими інструментами призводять до значного поширення інтернет-технологій в торгівлі та розрахунках, змінюють інформаційну складову інвестиційної діяльності на фінансовому ринку.

Загалом цей процес можна визначити як дезінтермедіацію — ситуацію, коли відбувається вплив фінансових фондів від фінансових посередників, які становлять фінансову інфраструктуру фінансового ринку, відмову від їхніх послуг на користь самостійного здійснення інвестицій. З цих причин зараз немає підстав говорити про виняткові переваги фінансових інститутів у контексті кращого доступу до історичної й публічної інформації на ринку. А можливість прийняття хибних рішень фінансовим посередником визначає існування агентських конфліктів на фінансовому ринку.

Саме агентські конфлікти відіграють не останню роль в посиленні тенденції дезінтермедіації. Насамперед вони пояснюються об’єктивними розбіжностями у прийнятті рішень між інвестором та фінансовим посередником. Указані розбіжності найчастіше можна пояснити впливом таких чинників:

• форми та механізми отримання винагороди (результатів) індивідуальним інвестором та фінансовим посередником. Як правило, винагорода власника заощаджень визначається результатами діяльності фінансового посередника, тоді як особа, котра представляє посередника і приймає управлінські рішення від його імені, найчастіше отримує фіксований розмір оплати за свою діяльність;

• існування різних за природою зобов’язань у фінансового посередника та його клієнта на фінансовому ринку. Наприклад, фінансовий посередник певно-го типу не завжди може гарантувати очікуваний рівень дохідності операцій та їх ризикованості;

• різне сприйняття ризику конкретних операцій та фінансових інструментів і можливості управління ним. Зокрема, якщо дохідність, що її отримує власник заощаджень, визначається результатами управління інвестиційним портфелем посередника, він може бути зацікавлений у зростанні ризикованості операцій, тоді як для посередника такий рівень ризику буде неприйнятним;

• відмінності в нормативно-правовому регламентуванні інвестиційної діяльності для фінансових посередників та споживачів їхніх послуг. Як правило, вимоги до діяльності на фінансовому ринку для фінансових посередників є значно вищими, оскільки ці суб’єкти об’єднують капітали багатьох осіб і/або перебирають на себе повноваження з управлінських рішень про заощадження інших осіб.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
4.2. Фінансові інституції, їх класифікація
Класифікація фінансових інституцій за сегментами фінансових послуг
Професійна діяльність на ринку цінних паперів України
Організатори торгівлі цінними паперами
Торговці цінними паперами
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)