Професійна діяльність на фондовому ринку — діяльність акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю з надання фінансових та інших послуг у сфері розміщення та обігу цінних паперів, обліку прав на цінні папери та прав за цінними паперами, управління активами інституціональних інвесторів, що відповідає вимогам, установленим до такої діяльності законодавством країни.
На фондовому ринку України здійснюються такі види професійної діяльності: діяльність з торгівлі цінними паперами; діяльність з управління активами інституціональних інвесторів; депозитарна діяльність; діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку; клірингова діяльність .
Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку провадиться торговцями цінними паперами, які об’єднуються у господарські товариства та для яких операції з цінними паперами та іншими фінансовими інструментами є виключним видом діяльності, крім випадків, передбачених Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок», а також банками.
Діяльність з управління активами інституціональних інвесторів — професійна діяльність учасника фондового ринку — компанії з управління активами, що провадиться нею за винагороду від свого імені або на підставі відповідного договору про управління активами інституціональних інвесторів.
Діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку — діяльність фондової біржі зі створення організаційних, технологічних, інформаційних, правових та інших умов для збирання й поширення інформації стосовно пропозицій цінних паперів та інших фінансових інструментів і попиту на них, проведення регулярних біржових торгів цінними паперами та іншими фінансовими інструментами, централізованого укладання договорів щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів згідно з правилами, встановленими такою фондовою біржею, зареєстрованими у встановленому законом порядку. Діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку може включати здійснення клірингу та розрахунків за фінансовими інструментами, іншими, ніж цінні папери.
Депозитарна діяльність — діяльність професійних учасників депозитарної системи України та Національного банку України щодо надання послуг зі зберігання та обліку цінних паперів, обліку і обслуговування набуття, припинення та переходу прав на цінні папери і прав за цінними паперами та обмежень прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах депозитарних установ, емітентів, депозитаріїв-кореспондентів, осіб, які провадять клірингову діяльність, Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках.
1
Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 № 348-IV.Клірингова діяльність — діяльність з визначення зобов’язань, що підлягають виконанню за правочинами щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів, підготовка документів (інформації) для проведення розрахунків, а також створення системи гарантій з виконання зобов’язань за правочинами щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів. Інституції інфраструктури фінансового ринку
Стосовно фінансового ринку під терміном «інфраструктура» в широкому сенсі розуміють установи всіх видів власності, що забезпечують взаємодію між суб’єктами ринкових відносин. Разом із тим існує інший, значно вужчий підхід, за яким суб’єктами інфраструктури вважаються ті, що організаційно й технічно забезпечують здійснення операцій на фінансовому ринку інвесторами, емітентами та фінансовими інститутами (фондові біржі, депозитарні установи, розрахунково-клірингові установи тощо).
Наголосимо, що суб’єкти інфраструктури у більшості випадків надають послуги суто організаційно-технічного характеру (які не є фінансовими послугами), безпосередньо не впливаючи на прийняття інвестиційних рішень іншими учасниками.
В інфраструктурі фінансового ринку виокремлюють такі складові: інституціональну, соціальну, інформаційну та законодавчу, які є взаємопов’язаними. Інституціональна складова інфраструктури являє собою сукупність суб’єктів, які надають специфічні технічні й організаційні послуги професійним і непрофесійним учасникам фінансового ринку, пов’язані з технічним забезпеченням процесу укладання та виконання угод з фінансовими активами.
Соціальна складова інфраструктури фінансового ринку відображає психологічні та ментальні аспекти прийняття рішень у процесі випуску та обігу фінансових інструментів, надання і споживання фінансових послуг, а також організаційного й їх технічного забезпечення. Інформаційна форма прояву інфраструктури фінансового ринку характеризує інформаційні мережі та потоки, що виникають на ринку та відображають відносини між його суб’єктами, пов’язані з купівлею-продажем фінансових послуг.
У законодавчій площині інфраструктура являє собою нормативно-правові акти, що прямо чи опосередковано регулюють діяльність суб’єктів інфраструктури та їх відносини з іншими учасниками фінансового ринку. Схематично цей поділ унаочнено на рис. 4.3.
Ключовим елементом інфраструктури вітчизняного фінансового ринку є депозитарна система. Депозитарна система України — сукупність учасників депозитарної системи та правовідносин між ними щодо ведення обліку цінних паперів, прав на цінні папери і прав за цінними паперами та їх обмежень, що встановлюються в системі депозитарного обліку цінних паперів, у тому числі внаслідок проведення розрахунків за правочинами щодо цінних паперів .
1
Закон України «Про депозитарну систему України» від 6 липня 2012 р. № 5178-VI.І І
Н
Н
Ф
Ф
Р
Р
А
А
С
С
Т
Т
Р
Р
У
У
К
К
Т
Т
У
У
Р
Р
А
А
Ф
Ф І І
Н
Н
А
А
Н
Н
С
С
О
О
В
В
О
О
Г
Г
О
О
Р
Р
И
И
Н
Н
К
К
У
У Інституціональна складова
Соціальна складова Інформаційна складова
Законодавча складова сукупність інститутів — суб’єктів інфраструктури рівень ринкового мислення (менталітет) населення і його готовність дотримуватися правил і закономірностей функціонування ринку інформаційні мережі та потоки частина законодавства, що регламентує як діяльність інститутів ринкової інфраструктури, так і поведінку суб’єктів ринкових відносин
Рис. 4.3. Складові інфраструктури фінансового ринку
В Україні можуть провадитися такі види депозитарної діяльності:
1) депозитарна діяльність Центрального депозитарію;
2) депозитарна діяльність Національного банку України;
3) депозитарна діяльність депозитарної установи;
4) діяльність зі зберігання активів інститутів спільного інвестування;
5) діяльність зі зберігання активів пенсійних фондів.
До виключної компетенції Центрального депозитарію належить:
1) зарахування цінних паперів (крім цінних паперів, віднесених до компетенції Національного банку України) у систему депозитарного обліку, їх облік та зберігання, а також списання цінних паперів у зв’язку з їх погашенням і/або анулюванням;
2) ведення обліку зобов’язань емітента за цінними паперами власних випусків (крім цінних паперів, віднесених до компетенції Національного банку України) стосовно кожного випуску цінних паперів на підставі депонування глобального сертифіката і/або тимчасового глобального сертифіката;
3) зберігання глобальних сертифікатів та тимчасових глобальних сертифікатів (крім глобальних сертифікатів та тимчасових глобальних сертифікатів випусків цінних паперів, віднесених до компетенції Національного банку України);
4) здійснення нумерації (кодифікації) цінних паперів відповідно до міжнародних норм, ведення реєстру кодів цінних паперів (міжнародних ідентифікаційних номерів цінних паперів);
5) складення реєстрів власників іменних цінних паперів (крім цінних паперів, віднесених до компетенції Національного банку України);
6) зберігання інформації про осіб, визначених на надання емітенту реєстру власників іменних цінних паперів;
7) отримання доходів та інших виплат за операціями емітентів (у тому числі тих, що розміщені та обертаються за межами України) на рахунок Центрального депозитарію, відкритий у Розрахунковому центрі, для їх подальшого переказу отримувачам;
8) відкриття та ведення рахунків у цінних паперах емітентів, Національного банку України, депозитарних установ, депозитаріїв-кореспондентів, клірингових установ та Розрахункового центру;
9) ведення рахунка в цінних паперах депозитарної установи, що припинила свою депозитарну діяльність або якій анульовано відповідну ліцензію за правопорушення на ринку цінних паперів чи в іншому визначеному Комісією випадку, а також відповідальне зберігання документів, баз даних, копій баз даних, архівів баз даних депозитарної установи, інформації про тих її депонентів, що в установленому порядку не закрили свої рахунки в цінних паперах, та цінних паперів, які обліковувалися на їхніх рахунках, та подання інформації про стан таких рахунків згідно із законодавством;
10) встановлення єдиних уніфікованих правил (стандартів) відображення та передання інформації щодо обліку та обігу цінних паперів, обслуговування корпоративних дій емітентів та іншої інформації, яка вноситься до системи депозитарного обліку;
11) упровадження міжнародних стандартів з питань провадження депозитарної діяльності;
12) здійснення контролю за клієнтами в частині провадження ними депозитарної діяльності.
Здійснення депозитарного обліку державних цінних паперів та облігацій місцевих позик належить до виключної компетенції Національного банку України. Особливості провадження Національним банком України депозитарної та клірингової діяльності з державними цінними паперами та облігаціями місцевих позик встановлюються НКЦПФР за погодженням з Національним банком України.
Депозитарною установою є юридична особа, що утворюється та функціонує у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю і яка в установленому порядку отримала ліцензію на провадження депозитарної діяльності депозитарної установи.
Розрахунковий центр забезпечує здійснення грошових розрахунків за правочинами щодо цінних паперів, укладеними на фондових біржах та поза фондовою біржею, якщо проводяться розрахунки за принципом «поставка цінних паперів проти оплати».
