Posibniki.com.ua Фінанси Фінансовий ринок Класифікація фінансових інституцій за сегментами фінансових послуг


< Попередня  Змiст  Наступна >

Класифікація фінансових інституцій за сегментами фінансових послуг


Залежно від секторів ринку фінансових послуг фінансові інституції можна поділити на:

1) фінансові інститути, що функціонують на ринку цінних паперів:

— торговці ЦП;

— компанії з управління активами;

— депозитарні, розрахунково-клірингові установи;

— фондові біржі;

— інститути спільного інвестування тощо;

2) фінансові інститути, що діють на ринку банківських позик:

— банки;

— небанківські кредитні установи;

3) фінансові інститути, що діють на ринку інших фінансових послуг:

— кредитні спілки;

— страхові компанії;

— адміністратори недержавних пенсійних фондів;

— недержавні пенсійні фонди;

— ломбарди;

— лізингові, факторингові компанії;

— інші установи.

Кількість сегментів ринку фінансових послуг за цією ознакою залежить від наявної кількості видів фінансових посередників, закріплених чинним законодавством.

Найбільш сталими у світовій практиці є поділ на такі інституціональні сегменти:

• ринок банківських послуг;

• ринок послуг небанківських фінансових установ, у тому числі: ринок страхових послуг; ринок послуг зі спільного інвестування; ринок брокерських послуг; ринок послуг зі здійснення розрахунків;

ринок послуг з управління активами; ринок послуг інших небанківських фінансово-кредитних установ (передбачених спеціальним законодавством), наприклад лізингових компаній, кредитних спілок, ломбардів тощо;

• ринок послуг суб’єктів інфраструктури.

Питання класифікаційних ознак, які можна застосувати до фінансових інституцій, має глибинний прагматичний зміст. Як правило, саме від поділу фінансових інституцій на групи багато в чому залежить модель регулювання фінансового ринку та ринку фінансових послуг, що реалізується на національних ринках.

4.3. Фінансові посередники фондового ринку. Професійна діяльність на фондовому ринку України

Професійний статус учасника фондового ринку

Зазначимо, що доволі часто для характеристики певних особливостей діяльності фінансових посередників використовують дефініцію «професійний учасник фондового ринку». Подібне трактування, яке передбачає чітку детермінацію професійного статусу саме для фондового ринку, а не для усього фінансового ринку, склалося історично.

Складність операцій із сек’юритизованими фінансовими інструментами визначила необхідність введення особливих умов до фінансових інституцій, що функціонували на ньому. Відповідно, історично професійний статус учасника застосовували саме до фондового ринку, що не виключає можливості застосування професійного статусу учасника для всього фінансового ринку.

Поняття «професійний учасник», «професійний посередник», «професійна діяльність» характерні для правових систем багатьох національних фондових ринків і можуть суттєво різнитися за своїми змістовними рисами. Утім можна виокремити певні спільні характеристики, що визначають особливий статус таких осіб на фондовому ринку.

Як правило, йдеться про наявність у професійного учасника фінансового ринку певних компетенцій, необхідних для здійснення посередницької діяльності на ринку, а також проведення інших операцій, пов’язаних з інвестиційними операціями. Ці компетенції визначаються жорсткою регламентацією діяльності учасника фондового ринку з боку держави та саморегулівних організацій.

Також практика фіксації професійного статусу на національних ринках передбачає існування загальних вимог, наприклад, до організаційно-правової форми здійснення такої діяльності. Ще однією важливою рисою професійної діяльності на фінансовому ринку є вимоги з боку держави до добросовісності таких учасників, а також існування зобов’язань стосовно споживачів своїх послуг, які потенційно можуть суперечити власним інвестиційним преференціям.

Відповідно, можна стверджувати, що на сучасному етапі розвитку професійна діяльність на фінансовому ринку є більшою мірою множинною характеристикою, що сформувалася під впливом посилення регуляторних вимог з боку держави до фінансових посередників та їхніх операцій. Навіть у тих країнах, вяких відсутні конкретні вимоги до того чи іншого виду посередництва, існують інституціональні передумови для такої діяльності, часто формалізовані у законодавстві.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
Організатори торгівлі цінними паперами
Торговці цінними паперами
Поняття «інституціональний інвестор»
Недержавні пенсійні фонди
Управління активами інституціональних інвесторів
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)