Дефініція «ринок фінансових послуг» з’явилася в економічній літературі відносно недавно. Розвиток фінансової науки в цьому напрямі пов’язується з тією вагомою роллю, яку відіграють фінансове посередництво та фінансові послуги в економіці загалом та на фінансовому ринку зокрема.
У законодавстві України визначено, що ринок фінансових послуг — це сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інших видів ринків, що забезпечують обіг фінансових активів .
У свою чергу, фінансові послуги визначені як операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, — і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
В Україні відповідно до законодавства фінансовими вважаються такі послуги:
1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків і/або обслуговування їх, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків;
2) довірче управління фінансовими активами;
3) діяльність з обміну валют;
4) залучення фінансових активів із зобов’язанням щодо наступного повернення їх;
5) фінансовий лізинг;
6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту;
7) надання гарантій та поручительств;
8) переказ коштів;
9) послуги у сфері страхування та в системі накопичувального пенсійного забезпечення;
1
Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 р. № 2664-ІІІ.10) професійна діяльність на ринку цінних паперів, що підлягає ліцензуванню;
11) факторинг;
12) адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах;
13) інші операції, які відповідають критеріям, що встановлені до фінансових послуг.
Разом із тим на міжнародному рівні передбачено інший підхід до виокремлення видів фінансових послуг . A. Усі види страхування та послуги, що надаються у зв’язку зі страхуванням.
1. Пряме страхування (включно із сумісним страхуванням):
— страхування життя;
— інші види страхування.
2. Повторне страхування і ретроцесія.
3. Посередництво у сфері страхування, таке як брокерство та посередницькі агентства.
4. Допоміжні послуги у сфері страхування, такі як консультативні послуги, послуги актуарія, послуги з оцінювання ризику та врегулювання претензій.
Б. Банківські та інші фінансові послуги (крім страхування).
1. Приймання вкладів та інших виплачуваних коштів від населення.
2. Усі види кредитування, включно зі споживчим кредитом, заставний кредит, факторинг та фінансування комерційних операцій.
3. Фінансовий лізинг.
4. Усі послуги з розрахунків та переказу грошей, включно з кредитними виплатами, та дебітові картки, дорожні чеки тощо.
5. Гарантії та зобов’язання.
6. Продаж за свій рахунок чи за рахунок клієнтів на біржі або поза біржею, чи в інший спосіб такого: a) грошових ринкових інструментів (включно з чеками, векселями, депозитними сертифікатами тощо); б) валюти; в) строкових контрактів ф’ючерсних операцій та опціонів; г) інструментів щодо курсу валюти та відсоткових ставок, включно зі свопами та угодами про курс з термінових операцій тощо; д) переказні цінні папери; е) інші обігові кредитно-грошові документи та фінансові активи, включно зі зливками дорогоцінних металів.
7. Участь у випуску всіх видів цінних паперів, в тому числі підписання та наймання як агента (державою чи приватною особою) та надання послуг, що стосуються такого випуску.
8. Брокерські операції з грошима.
9. Управління активами, такими як готівка та цінні папери, всі форми управління колективними інвестиціями, управління пенсійним фондом, послуги з депозитарію зберігання та трастові послуги.
1
Угода про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Співтовариством, ратифікована Законом України № 237/94-ВР від 10.11.1994.
10. Розрахункові та клірингові послуги з фінансових активів, включно з цінними паперами, строковими контрактами та іншими кредитно-грошовими документами.
11. Надання та передання фінансової інформації, опрацювання фінансових даних та надання відповідного програмного забезпечення установами, які надають інші фінансові послуги.
12. Посередницька консультативна діяльність та інші допоміжні фінансові послуги з усіх видів діяльності, зазначених у пп. 1—11, в тому числі рекомендації щодо кредитів та аналіз стану кредитів, дослідження та консультації щодо інвестицій та цінних паперів, консультації щодо придбання та з питань перебудови й стратегії корпорацій.
Разом із тим усі фінансові послуги необхідно розглядати в межах таких груп:
• трансакційна послуга полягає в обслуговуванні процесу перетворення заощаджень на інвестиції. При цьому взаємні права та зобов’язання виникають безпосередньо між власником заощаджень і кінцевим об’єктом інвестування. Фінансова послуга забезпечує лише прискорення процесу руху фінансових ресурсів, але власні зобов’язання та відповідальність фінансового посередника закінчуються в момент фактичного інвестування коштів у зобов’язання відповідного об’єкта інвестування;
• у разі трансформаційної послуги для власника заощаджень вона обмежується виникненням взаємних прав і обов’язків лише з фінансовим посередником. Ці відносини не передбачають подальшої безпосередньої участі власника в русі належних йому коштів (фінансові зобов’язання фінансового посередника є проміжною ланкою, тому споживач — власник фінансових ресурсів не може впливати на подальший рух коштів);
• послуга з перейняття ризику передбачає, що фінансовий посередник шляхом надання фінансової послуги дає можливість споживачеві послуги впливати на параметри ризику, що притаманні його конкретним операціям та економічній діяльності взагалі;
• додаткові фінансові послуги є, як правило, супутніми до основних фінансових послуг і зазвичай прямо не впливають на рух ресурсів, але опосередковано роблять його ефективнішим.
Отже, слід зазначити, що конкурентна боротьба на фінансовому ринку призводить до значного ускладнення фінансових послуг, які дедалі більшою мірою набувають ознак, не притаманних їм у класичному варіанті. Доводиться визнати, що подібні процеси триватимуть і в майбутньому, тож не виключено, що наявні класифікації фінансових послуг потребуватимуть перегляду й актуалізації.
