Posibniki.com.ua Менеджмент Міжнародні організації 2.3.3. Рада з Опіки ООН


< Попередня  Змiст  Наступна >

2.3.3. Рада з Опіки ООН


Під час створення міжнародної системи опіки, згідно зі Статутом ООН, як один з головних органів ООН було засновано Раду з Опіки, на яку покладено завдання:

— спостереження за управлінням територіями, що підпадають під систему опіки;

— догляду за правами людини на несамостійних територіях (колишні колонії), що охоплювалися міжнародною системою опіки;

— допомоги деяким колишнім колоніям, які вже вийшли з-під гніту метрополій, але були ще не в змозі здійснювати цілком самостійне врядування.

Рада з Опіки складається з п’яти постійних членів Ради Безпеки — Китаю, Російської Федерації, Великої Британії, Сполучених Штатів Америки та Франції.

Головна мета системи полягала у сприянні поліпшенню положення населення підопічних територій та їхньому прогресивному розвитку в напрямку до самоврядування або незалежності. Таких підопічних у системі ООН було 11.

Рада уповноважена вимагати й розглядати звіти держав, що управляють цими територіями, відносно політичного, економічного, соціального прогресу підопічних територій, розглядати, консультуючись із місцевою владою, петиції з підопічних територій і направляти туди спеціальні місії.

Остання з 11 таких територій, над якими було встановлено опіку

— Палаї (група островів у Мікронезії), — отримала незалежність у листопаді 1994 р. І наступного місяця стала країною-членом ООН. З цього часу Рада формально припинила своє існування.

Сьомий Генеральний секретар ООН Кофі Аннан запропонував перетворити цей орган на форум колективної опіки над світовим довкіллям. Отже, змінивши свої правила та процедури, Рада буде проводити засідання залежно від обставин.

Відповідно до Статуту Рада з Опіки уповноважена розглядати та обговорювати звіти керівних органів стосовно політичного, економічного та соціального прогресу народів підопічних територій, а також прогресу в освіті; розглядати, консультуючись із керівними органами, петиції, що надходять із підопічних територій, і здійснювати періодичні та інші спеціальні візити до підопічних територій.

2.3.4. Міжнародний Суд

Міжнародний Суд є головним судовим органом ООН, розташований у м. Гаага (Нідерланди). Усі країни-члени ООН є членами Міжнародного Суду. Статут Міжнародного Суду — невід’ємна частина Статуту ООН.

На Суд покладено подвійну функцію: вирішення відповідно до міжнародного права юридичних суперечок, переданих на його розгляд державами, і винесення консультативних висновків із

будь-якого юридичного питання на запити міжнародних органів та організацій.

Треба підкреслити, що Суд розглядає саме міждержавні спори і не займається юридичними справами, що належать до суперечок між приватними особами з різних країн або між організацією та приватною особою.

Суд почав працювати в 1946 році, замінивши собою Постійну Палату Міжнародного Правосуддя, що працювала в Палаці Націй із 1922 року.

Суд складається з 15 незалежних суддів, які обираються Генеральною Асамблеєю та Радою Безпеки. Критерієм для обрання є компетентність, а не належність до конкретної країни. Кандидатами в судді є висококваліфіковані юристи, які проявили себе або у своїй країні, або на міжнародній арені компетентними, сумлінними й порядними фахівцями, до членського складу Суду не можуть входити двоє громадян однієї країни. Судді обираються на дев’ять років і можуть бути переобрані.

Кожні три роки проводяться вибори третини суддів, але судді, які вибувають, можуть бути переобрані. Члени Суду є не представниками своїх урядів, а незалежними суддями.

Судді повинні задовольняти вимоги, що висуваються в їхніх країнах для призначення на вищі судові посади, або вони повинні бути юристами з визнаним авторитетом у галузі міжнародного права. Склад Суду також повинен забезпечити представництво найголовніших форм цивілізації та основних правових систем світу.

Міжнародний Суд функціонує згідно зі своїм Статутом. Усі члени ООН автоматично є учасниками Суду; по його сприяння можуть звертатися навіть держави — не члени ООН.

Коли Суд не залучає до розгляду суперечки суддю, який перебуває у громадянстві держави-учасника цієї суперечки, ця держава може призначити для розгляду цієї справи іншу особу в ролі судді ad hoc.

Суд займається справами, що стосуються міжнародного права. До його компетенції належать тлумачення договорів між державами, делімітація кордонів, порушення міжнародних зобов’язань.

Щодо питань, пов’язаних із воєнними діями, озброєним втручанням, окупацією, — то це вже компетенція Ради Безпеки. Серед справ. якими займався Міжнародний Суд, можна назвати врегулювання конфлікту між Лівією та Чадом, розмежування морського кордону між Данією та Норвегією (в районі Гренландії та ЯнМайєна), сухопутного кордону між Буркіна Фасо й Малі, морського шельфу в Егейському морі між Грецією та Туреччиною тощо.

Міжнародний суд виконує також консультативні функції. Він надає висококваліфіковані консультації та вичерпну інформацію з будь-якої юридичної справи для органів ООН і міжнародних організацій. Консультативні висновки, які надає Суд іншим органам ООН, не мають обов’язкового характеру, але слугують важливою підставою для прийняття остаточного рішення відповідним органом.

Країни-члени можуть передавати на розгляд Міжнародного Суду справи про прикордонні суперечки, право на рибну ловлю, право на корисні копалини та інші спірні питання.

Процедура звернення до Міжнародного Суду є добровільною: якщо країна не хоче передавати свою справу до Суду, її не можна примусити. Але якщо дві країни погодилися на вирішення свого спору Судом, його рішення вже є обов’язковими до виконання. Для прийняття рішення необхідно не менше дев’яти голосів суддів. У разі, коли одна зі сторін конфлікту не згодна з рішенням і не хоче його виконувати, Суд може звернутися до Ради Безпеки для прийняття заходів примусу. Генеральна Асамблея або Рада Безпеки можуть консультуватися з Міжнародним Судом з будьякого питання.

Таблиця 2.7

СКЛАД МІЖНАРОДНОГО СУДУ ООН (СТАНОМ НА 2012 рік)

Посада Ім’я, країна
: Петер Томка (Словаччина)

Голова

Судочинство в Міжнародному Суді ведеться англійською або французькою мовою.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
2.3.6. Економічна та Соціальна Рада (ЕКОСОР)
2.4. Регіональні комісії ООН
2.4.2. Економічна та соціальна комісія для Азії та Тихого океану (ЕСКАТО)
2.4.3. Економічна комісія для Латинської Америки та Карибського басейну (ЕКЛАК)
2.4.4. Економічна комісія для Африки (ЕКА)
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)