Секретаріат — адміністративний орган ООН, який відповідає за забезпечення функціонування інших головних та допоміжних органів ООН, обслуговує ці органи, виконує програми та втілює в життя політику, розроблену ними, здійснює організаційне й технічне забезпечення конференцій і нарад. Секретаріат виконує практичну роботу щодо миротворчих операцій та санкцій відповідно до рішень Ради Безпеки. Він готує економічні огляди, організує дослідження з актуальних проблем людства. До функцій Секретаріату належить повсякчасна підготовка різноманітної документації, включаючи переклади з однієї мови на іншу.
Секретаріат — це міжнародний персонал, що працює в установах по всьому світу й виконує різноманітну повсякденну роботу Організації.
Наразі персонал Секретаріату складають близько 15 тисяч співробітників з більш ніж 170 країн, чия діяльність оплачується з регулярного бюджету; вони працюють як у центральних установах у Нью-Йорку, так і у відділеннях по всьому світу. Це, здебільшого, молоді, енергійні люди, що зарекомендували себе кваліфікованими й сумлінними фахівцями. Персонал Секретаріату поділяється на чотири категорії: співробітники польової служби (працюють у відрядженнях із місією моніторингу або контролю); співробітники загального обслуговування; господарсько-технічні служби.
При цьому з ними можуть укладатися як постійні (не обмежені певними строками), так і тимчасові (на певний строк) контракти. Під час укладання контрактів кожний співробітник Секретаріату складає присягу на вірність принципам ООН та зобов’язується залишатися незалежним і не виконувати вказівок від своїх урядів.
Згідно зі статутом, кожна держава-член зобов’язується поважати строго міжнародний характер обов’язків Генерального секретаря й персоналу, а також утримуватися від неприйнятного впливу.
Секретаріат очолює Генеральний Секретар, якого обирає Генеральна Асамблея за рекомендацією Ради Безпеки, терміном на п’ять років. Рекомендацію про його призначення Генеральна
Асамблея розглядає на закритому засіданні шляхом таємного голосування. Генеральний секретар є головною адміністративною особою ООН. Він бере участь у всіх засіданнях Генеральної Асамблеї, її комітетів та підкомітетів, у засіданнях Ради Безпеки, ЕКОСОР, а також виконує функції, покладені на нього цими органами. Щороку Генеральний Секретар представляє на пленарному засіданні Генеральної Асамблеї звіт про роботу ООН. Він також призначає співробітників свого апарату.
Поряд з адміністративними повноваженнями, до сфери компетенції Генерального Секретаря належать функції політичного характеру. Він залучається до врегулювання конфліктів між державами, доводить до відома Ради Безпеки питання, які, на його думку, загрожують миру та безпеці. У межах своїх повноважень приймає рішення з широкого кола політичних, економічних, соціальних і гуманітарних питань.
Виходячи з діапазону та значення функцій Генерального Секретаря, його ролі в системі ООН, неважко дійти висновку, що він має бути людиною неабияких здібностей; йому мають бути притаманні якості, які задовольнили б представників усіх країнчленів, а загалом і все людство. До таких якостей належать: висока моральність; дипломатична майстерність; аналітичні, адміністративні, управлінські здібності; вміння генерувати оригінальні ідеї; комунікабельність, фізична витримка, а також почуття міри й гумору. До того ж він повинен досконало володіти англійською або французькою мовою.
Генеральний Секретар як політична фігура повинен влаштовувати керівництво великих держав світу. Ось чому його кандидатура висувається саме Радою Безпеки, де постійні представники мають право «вето». Якщо жоден із постійних членів не заперечує проти претендента на цей пост, значить, знайдено компромісного політика, який зможе знайти спільну мову з представниками найпотужніших держав, часто антагоністів у міжнародній політиці. За неформальною домовленістю, Генеральним Секретарем не повинен бути представник держави, яка є членом Ради Безпеки. За винятком найпершого, всі Секретарі були представниками нейтральних країн, які не входять до воєнних блоків. Ще однією вимогою до обрання Генерального Секретаря є дотримання географічної справедливості: бажано, щоб поступово цей пост посідали представники різних континентів, регіонів, груп країн.
За всю історію існування ООН Генеральними Секретарями були (табл. 2.8):
Таблиця 2.8
ГЕНЕРАЛЬНІ СЕКРЕТАРІ ООН
| Ім’я |
Країна |
Роки головування |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| Гі Мун |
Республіка Корея |
2007 |
| Кофі Аннан |
Гана |
1997—2006 |
| Бутрос Бутрос-Галі |
Єгипет |
1992—1996 |
Пан
Гледвін ДжеббВелика Британія1945—1946
Нинішній Генеральний Секретар — Пан Гі Мун (Республіка Корея) — є восьмим Генеральним секретарем ООН. Він став до виконання обов’язків 1 січня 2007 року, маючи 37-річний досвід роботи як у складі уряду, так і на міжнародній арені. На момент призначення на посаду Генерального Секретаря Пан Гі Мун був міністром зовнішніх справ та зовнішньої торгівлі своєї країни, працював радником президента з питань зовнішньої політики та національної безпеки, обіймав посаду заступника міністра з питань планування політики та генерального директора американського департаменту. Заступаючи на посаду Генерального Секретаря ООН, Пан Гі Мун визначив основні напрями своєї роботи:
— посилити три основних напрями діяльності ООН: безпеку, розвиток та права людини;
— дати нове життя Секретаріатові та відродити довіру до нього;
— поліпшити управління людськими ресурсами та систему розвитку кар’єри;
— намагатися встановити найвищі стандарти етики, професіоналізму та підзвітності;
— встановити нові співвідношення між Секретаріатом та країнами
—учасницями організації.
Діяльність Генерального Секретаря не тільки дуже напружена, а й іноді супроводжується ризиком для життя. Так, Даг Хаммаршельд, регулюючи озброєний конфлікт у Заїрі, загинув там в авіакатастрофі за загадкових обставин.
З 1993 р. у складі Секретаріату засновано посаду Верховного комісара з прав людини, який працює під керівництвом Генерального Секретаря.
Центральні підрозділи секретаріату розміщені у Нью-Йорку, інші підрозділи — в Женеві, Відні.
