Головним показником рівня економічного розвитку країни, як добре відомо, є абсолютний розмір її валового внутрішнього продукту та величина ВВП на душу населення. Банальна логіка підказує, що чим розвиненішою є економіка країни, тим замож-
ціонального багатства та ВВП, а забезпечення можливості довго жити і не хворіти, мати доступ до накопичених людством знань, вести гідний спосіб життя. Наголошується на принципах забезпечення свободи дій та вибору людиною бажаних для неї умов життя, таких, як місце проживання і роботи, освіта й фах тощо. По-друге, головним інструментом досягнення високого рівня суспільного добробуту визнаються інвестиції в людський капітал, а не капіталовкладення у промислові галузі. Вважається, що традиційні реальні інвестиції мають спадну граничну віддачу, тобто їх ефективність неминуче знижується зі зростанням обсягу інвестування, в той час як завдяки інвестиціям у людський фактор відбувається підвищення ефективності використання усіх факторів виробництва. Адже більш освічені люди працюють ефективніше, вони мають більшу схильність до впровадження інновацій, а їх приклад сприяє підвищенню продуктивності роботи інших працівників. Тому розвиток людського потенціалу є критерієм суспільного прогресу, що реально впливає на добробут людей.
До використання ВВП як показника економічного розвитку і соціального добробуту на сьогодні висунуто чимало зауважень:
— показник чистого національного доходу у розпорядженні краще характеризує доходи людей, ніж ВВП. Агреговані показники (ВВП, ЧНД(р) та інші) у розрахунку на душу населення нічого не говорять про характер розподілу ресурсів між економічними суб’єктами та нерівність у суспільстві;
— темп економічного зростання, індикатор реального ВВП на одну особу може зростати, але якщо при цьому швидшими темпами посилюється нерівність, то поширення бідності у соціумі збільшуватиметься, а не спадатиме. Економічне зростання не позбавляє автоматично від голоду, наркоманії, загроз безпеці, катастроф, соціальних потрясінь;
— зміна показника ВВП внаслідок економічного зростання не корелює зі зміною більшості інших показників добробуту населення;
— ВВП позитивно оцінює негативні для економіки результати. Алкогольна галузь збільшує ВВП, але погіршує здоров’я і добробут суспільства. Автомобільний затор не приносить водіям і пасажирам жодної користі, забирає їх час і нерви, збільшує забруднення повітря вихлопними газами, а також позитивно відображується у ВВП, оскільки збільшує обсяг виробництва і споживання бензину;
— швидкі та суттєві зміни якісних і технологічних характеристик таких сучасних товарів, як автомобілі, комп’ютери, смартфони, побутова техніка, не віддзеркалюються в макроекономічних індикаторах;
— визначення відповідності між економічними витратами та соціальними результатами далеко не очевидне (витрати бюджету на школу
— якість навчання, кількість ставок лікарів
— рівень захворювань);
— у макроекономічних показниках не враховуються екологічні наслідки та тінізація економічної діяльності, здоров’я, щастя, стосунки між людьми, їх особиста безпека;
нішим має бути її населення. Звідси маємо певний зв’язок між значеннями ВВП та добробутом людей. Однак країни зі схожим рівнем ВВП демонструють різний розвиток соціальної сфери, мають різні системи соціального захисту, забезпечують населенню відмінні один від одного стандарти життя. Очевидно, в одну цифру неможливо «втиснути» все багатоманіття людського життя і соціальних відносин. Показник ВВП є важливим орієнтиром для першої оцінки рівня соціального добробуту в країні, але його одного для цього, вочевидь, недостатньо.
— ВВП не відображує благ, створених всередині домогосподарства;
— ВВП погано віддзеркалює динаміку добробуту суспільства у перспективі десятиліть, коли зазнає змін цілий комплекс економічних, політичних, соціальних, екологічних, а часом і культурних аспектів людського життя.
Тому при оцінці рівня соціалізації економіки необхідно брати до уваги інші економічні індикатори. Краще уявлення про добробут населення дають показники абсолютної величини доходів та їх розподілу, споживання і заощадження домогосподарств, економічної нерівності та бідності, розподілу національного багатства. Ці показники слід розраховувати не тільки для економіки в цілому, але й окремо по різних верствах населення. У своїй сукупності економічні показники матеріального добробуту людини утворюють зміст поняття «рівень життя», що характеризує міру задоволення матеріальних, духовних та соціальних потреб населення.
Ці міркування визначають потребу в більш інформативних показниках і методиках оцінки рівня соціалізації економіки й якості життя людини. У 1990 р. ПРООН запропонувала один із найвідоміших таких показників
— індекс людського розвитку, ІЛР (також відомий під назвою «індекс розвитку людського потенціалу», ІРЛП; англ. human development index, HDI), розрахунок якого для більшості країн світу публікується ПРООН у глобальних Доповідях про людський розвиток.
ПРООН розуміє індекс людського розвитку як комбінований індекс, що вимірює середню величину досягнень у трьох основних вимірах людського розвитку: здоров’я і довголіття; знання; гідні умови життя. Порядок розрахунку ІЛР постійно вдосконалюється. На момент написання цього тексту опублікована Доповідь про людський розвиток за 2013 р., де використовується методика обчислення ІЛР, що впроваджена з 2010 р. Розглянемо цю методику детальніше.
Для обчислення ІЛР розраховуються три субіндекси, що відображують три напрями людського розвитку. Для того, аби субіндекси можна було звести в один індекс, їх необхідно стандартизувати
— привести до єдиного діапазону від 0 до 1. Для цього застосовується формула стандартизації варіаційним розмахом: minmax min xx xx I i =,
— стандартизоване значення певного субіндекса, x i
— фактичне значення показника для певної країни, x min та x max
— відповідно мінімальне та максимальне значення показника. ПРООН визначає мінімальне значення показника теоретично, а максимальне відповідає тому, яке фактично спостерігається у статистиці за певний рік.
Трьома субіндексами для розрахунку ІЛР (включно з мінімальними та максимальними значеннями показників, що застосовуються у Доповіді за 2013 р.) є такі:
1. Індекс очікуваної тривалості життя при народженні I Life :
20 = LE I Life .
206,83
Середня очікувана тривалість життя при народженні (life expectancy, LE)
— кількість років, яку може прожити новонароджене немовля, якщо існуючі на момент його народження тенденції показників смертності для конкретних вікових груп залишаться незмінними протягом його життя.
2. Індекс освіти I Education :
0971,0 -? = EYSMYS Education II I.
Цей індекс ґрунтується на обчисленні двох індексів:
2.1. Індекс середньої тривалості навчання I MYS :
03,13 = MYS I MYS .
Середня тривалість навчання (mean years of schooling, MYS)
— середня кількість років навчання, одержаного особами у віці 25 років і старше.
2.2. Індекс очікуваної тривалості навчання I EYS :
00,18 = EYS I EYS .
Очікувана тривалість навчання (expected years of schooling, EYS)
— кількість років навчання, яку, як очікується, може одержати дитина, що досягла офіційно встановленого віку вступу до школи, якщо протягом її життя буде збережено домінуючі тенденції у сфері вікових показників охоплення населення освітою.
де I
3. Індекс доходів I Income :
6052,4ln
100lnln -? ? = pcpcpc Income GNIGNIGNI I. GNI pc
6798,0
7739,6 ln
6052,43791,11
100ln47887ln
— валовий національний дохід за паритетом купівельної спроможності на душу населення. Логарифмування показника ВНД спричинене необхідністю нормувати показник доходів, аби збільшення високого доходу впливало на зростання індексу доходів меншою мірою, ніж таке ж в абсолютному вимірі зростання низького доходу, оскільки починаючи з певного рівня доходу базові потреби людини стають задоволеними і подальше зростання її доходу не так сильно впливає на покращення її добробуту. Логарифмування також дозволяє зменшити в індексі розрив між надвисокими доходами у розвинутих країнах та дуже низькими доходами у бідних країнах. Індекс людського розвитку HDI є середньою геометричною трьох вищеперелічених субіндексів:
3 IncomeEducationLife IIIHDI??=.
Величина ІЛР перебуває у діапазоні від нуля (відсутність людського розвитку) до одиниці (максимально можливий рівень людського розвитку на планеті в даний історичний період). Країни ранжуються за цим індексом у рейтинг та поділяються на чотири групи. Країни, що посідають першу чверть місць рейтингу, ПРООН вважає розвинутими країнами (дуже високий людський розвиток), країни другої чверті рейтингу
— із високим рівнем людського розвитку, відповідно третя чверть країн
— із середнім, і остання
— із низьким рівнем розвитку людського потенціалу.
У 2013 р. ІЛР України становить 0,740, вона посідає 78 сходинку зі 187 країн світу і належить до групи країн із високим рівнем людського розвитку (табл. 2.1). Загальне місце є результатом традиційно високої середньої тривалості освіти (MYS = 11,3 року, EYS = 14,8 року, I Education = 0,861) і помірних середньої очікуваної тривалості життя (68,8 років, I Life = 0,767) та рівня доходів населення (ВНД за ПКС = 6428 дол./чол., I Income = 0,615).
Підрахунок ІЛР з 1990 р. для оцінки прогресу в забезпеченні умов життєдіяльності людей та широкі дискусії навколо результатів примушують політиків різних країн звертати увагу на необхідність розвитку позаекономічних сфер життєдіяльності. Існує чітка тенденція до зростання ІЛР у більшості країн і регіонів планети та у світі в цілому. Водночас застосування ІЛР як вагомого
Таблиця 2.1 ІНДЕКС ЛЮДСЬКОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ
У ДОПОВІДЯХ ПРО ЛЮДСЬКИЙ РОЗВИТОК за 2005
—2013 рр.
Рік публікації
Місце України в рейтингу
1
Доповіді Індекс людського розвитку України
20050,76678 зі 177 країн
20060,77477 зі 177 країн
20070,78876 зі 177 країн
2008 2
0,78682 зі 179 країн
20090,79685 зі 182 країн
2010
0,71069 зі 169 країн
20110,72976 зі 187 країн
2013
0,74078 зі 187 країн
Примітки:
1
ПРООН рейтингує максимальну кількість країн, по яких доступний комплекс необхідної статистичної інформації. Тому кількість країн, що охоплюються рейтингом, кожного року є різною та завжди є меншою за загальну кількість країн у світі.
2
У 2008 р. Доповідь про людський розвиток не публікувалася, було оприлюднено тільки показники людського розвитку.
3
У 2010 р. змінено методику розрахунку ІЛР. Тому абсолютні величини ІЛР та місця країн у рейтингу змінилися більшою мірою, ніж це можна пояснити тенденціями соціально-економічного розвитку.
4
Доповідь про людський розвиток планувалася до публікації у жовтні 2012 р. ПРООН перенесла дату публікації на квітень 2013 р., тому Доповіді за 2012 р. не існує.
Укладено за даними Доповідей ПРООН про людський розвиток за 2005, 2006, 2007/2008, 2009, 2010, 2011, 2013 рр., а також http://hdr.undp.org/en/media/HDI2008 Tables.xls
Так, для розрахунку ІЛР використовуються лише чотири показники, що звужує коло відображених в індексі проблем. Час від часу змінюється методика підрахунку показників. Через це дані є непорівняними між роками. Постійне уточнення тієї чи іншої статистичної інформації призводить до періодичної зміни оцінки ІЛР країни за певний рік. Наприклад, у Доповіді про людський розвиток за 2005 р. ІЛР України визначено на рівні 0,766, а в Доповіді за 2007 р. уточнюється, що в 2005 р. індекс становив 0,788. ІЛР не бере до уваги екологічну складову розвитку. Він є неінформативним щодо стану та проблем людського розвитку у високорозвинутих країнах. Індекс сфокусований на оцінці розвитку кож-
індикатора людського розвитку має деякі недоліки та зіштовхується із критикою.
— один з найвідоміших, проте не єдиний інструмент міжнародної оцінки стану соціального розвитку певної країни. На доповнення до нього ПРООН розробляє та обчислює низку інших показників, які допомагають оцінити масштаби економічної та гендерної нерівності, бідності, доступу до базових умов життя (вода, каналізація, опалення та ін.), задоволення власним рівнем добробуту тощо. З 2010 р. ПРООН розраховує також ІЛР, скоригований на нерівність, який свідчить про такий рівень людського розвитку, який був би досягнутий кожним членом суспільства за умови рівномірного розподілу благ.
В Україні у 2001 р. розроблена перша і в 2011 р.
— друга версія методики вимірювання регіонального людського розвитку, що застосовується для порівнянь стану людського розвитку між областями України. У цій методиці близько 30 показників узагальнюються у шість аспектів людського розвитку: відтворення населення; соціальне становище; комфортне життя; добробут; гідна праця; освіта,
— що дає можливість більш комплексно та глибоко дослідити стан людського розвитку в Україні. У 2011 р., за розрахунками Інституту демографії та соціальних досліджень, лідерами за людським розвитком в Україні є Чернівецька, Харківська і Закарпатська області, а аутсайдерами
— Житомирська, Кіровоградська та Херсонська (рис. 2.10).
Якщо дивитися на проблематику основних складових соціального добробуту ще ширше, ніж за елементами людського розвитку, то ми виходимо на поняття «якість життя». Не маючи точного визначення, ця категорія вбирає матеріальні економічні аспекти життєдіяльності («рівень життя») та ставить поруч з ними низку інших аспектів існування людини: соціальні, екологічні, суб’єктивне відчуття благополуччя, захист прав людини, час для відпочинку, що вільний від роботи, особисту безпеку, якість житла, харчування, одягу, довкілля тощо. Поняття якості життя у цьому сенсі наближається до поняття добробуту, а водночас і розширює його, оскільки торкається загальнофілософських засад людського буття
— щастя, довіри, емоційного стану, духовності.
1
Методика вимірювання регіонального людського розвитку [Електронний ресурс] / Національна академія наук України; Міністерство економічного розвитку і торгівлі України; Інститут демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи; Державна служба статистики України.
— К.: 2012.
— Режим доступу: http://www.idss.org.ua/ arhiv/Metodika_RLR.zip.
ної окремої країни, що залишає поза полем зору глобальну, загальносвітову панораму. Індекс людського розвитку
1
1р .
1
0
2
У к р а ї н из а
7
1
1
0 .І н т е г р а л ь н и йі н д е к ср е г і о н а л ь н о г ол ю д с ь к о г ор о з в и т к у
1
2 .
Р и с .
Д ж е р е л о :h t t p : / / w w w . i d s s . o r g . u a / u k r _ i n d e x . h t m l
1
Тому якість життя досліджується на основі як об’єктивних умов життя, так і суб’єктивних оцінок
— наскільки задоволена людина власним життям, як задовольняються її потреби вищого порядку, заради чого живе людина, який сенс її життя. Автор концепції постіндустріального суспільства американський соціолог Д. Белл (1919
—2011) слушно зазначає, що «якщо індустріальне суспільство визначається кількістю товарів, що свідчить про рівень життя, то постіндустріальне суспільство визначається якістю життя, що вимірюється послугами і зручностями
— охороною здоров’я, освітою, організацією відпочинку, розвитком мистецтва, які зараз вважаються бажаними та можливими для всіх». Г. Маркузе та Б. Ф. Скіннер інтерпретують якість життя як соціальний, а не індивідуальний феномен. На їхню думку, необхідна умова поліпшення якості життя
— великомасштабна зміна поведінки людини: зміна установок особистості, формування почуття відповідальності, пробудження самоповаги, ініціативи, зниження занепокоєння, рівня розчарування, ослаблення почуття відчуженості та безнадії.
Оцінка якості життя не має певного точного індикатора і не може бути однозначною. Однією з можливостей є використання напрацювань із питання порівняння якості життя в різних країнах. Такі методики ґрунтуються на виділенні кількох ключових складових якості життя і аналізі показників, що характеризують кожну з цих складових. Це є той самий підхід, що застосовується у Доповідях ПРООН про людський розвиток. Відмінності полягають у врахуванні більшої кількості чинників і в різниці порядку статистичних розрахунків.
Так, відома ініціатива Президента Франції Ніколя Саркозі створити у 2008 р. Комісію з вимірювання економічних результатів та соціального прогресу на чолі з професорами Дж. Стіґліцем, А. Сеном та Ж.-П. Фітуссі. Роком пізніше вони презентували звіт Комісії (див. http://www.stiglitz-sen-fitoussi.fr/documents/rapport_ anglais.pdf) з пропозиціями про використання нових показників оцінки добробуту суспільства. Підсумковий документ Комісії дістав визнання та схвалення з боку міжнародної академічної спільноти. На основі цього звіту в 2011 р. Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) підготувала та презентувала звіт «Як життя?», де ідентифіковано три стовпи вимірювання добробуту людей: 1) матеріальні життєві стандарти; 2) якість життя; 3) сталість розвитку. Ці складові аналізуються за близько 15 індикаторами (див. рис. 2.11). При розробці методичних засад дос-
ОСОБИСТИЙ ДОБРОБУТ
В середньому для всього населення і міжгрупові відмінності
Якість життя
Матеріальні життєві стандарти
Охорона здоров’я
Співвідношення роботи та відпочинку
Освіта і компетенції
Доходи і багатство
Соціальні зв’язки
Зайнятість і заробіток
Громадська активність і участь у політичному житті
Житлові умови
Якість навколишнього середовища
Антисоціальні
Особиста безпека
ВВП економічні результати
Суб’єктивне відчуття добробуту
ДОВГОСТРОКОВА СТАЛІСТЬ ДОБРОБУТУ
Вимагає збереження різних видів капіталу
Природний капіталЛюдський капітал
Економічний капіталСоціальний капітал
1
Рис. 2.11. Критерії якості життя за версією ОЕСР
ЮНІСЕФ готує дослідження «Добробут дітей у багатих країнах», яке ґрунтується на економічних індикаторах та результатах
1
Джерело: How’s Life? Measuring well-being.
— OECD Publishing, 2011.
— P. 19.
— http://dx.doi.org/10.1787/9789264121164-en
лідження фахівці ОЕСР прагнули максимально врахувати критику традиційних економічних індикаторів щодо їх застосування в оцінці соціального прогресу, про яку ми говорили вище. Важливість звіту «Як життя?» пов’язана з тим, що він показує новий підхід до оцінки якості життя, яким ОЕСР планує користуватися надалі. На жаль, цим дослідженням охоплено лише 33 країни, серед яких немає України.
1. Матеріальний добробут
— відносна бідність за доходами родини, в якій живе дитина, позбавлення доступу до необхідних матеріальних благ, умови життя, наявність книжок, умов для навчання та відпочинку.
2. Здоров’я і безпека
— дитяча смертність, рівень імунізації дітей.
3. Освітній добробут
— охоплення дітей дошкільного віку навчанням у дитсадках, відсоток тих, хто продовжує навчання після одержання середньої освіти, відсоток осіб віком від 15 до 19 років, які не навчаються і не працюють, середні результати за Міжнародною програмою з оцінки освітніх досягнень учнів PISA, що оцінює 15-річних підлітків за грамотністю, знаннями математики та природничих предметів.
4. Поведінка і ризики. Оцінюються як позитивні, так і несприятливі чинники. Позитивні
— вживання сніданку та фруктів кожного дня, фізична активність. Негативні
— зайва вага тіла, народження дитини у віці від 15 до 19 років, паління, вживання алкоголю та коноплі у віці 11, 13 та 15 років, участь у бійках, знущання з боку однолітків.
5. Умови проживання і навколишнє середовище
— кількість кімнат на 1 члена родини, комунальні послуги, злочинність, забруднення повітря.
Ці показники формують основу для індексу дитячого добробуту. Спостерігається стійка статистична залежність між економічною нерівністю в країні та її результатом за цим індексом: що більша нерівність, то гірший добробут дітей (рис. 2.12). Кращі результати демонструють північноєвропейські країни (Нідерланди, Норвегія, Ісландія, Фінляндія, Швеція), гірші
— США, Греція, Латвія, Литва, Румунія. Випуск звіту ЮНІСЕФ за 2013 р. не включає до розрахунку індексу дитячого добробуту результатів соціологічних опитувань, які дають уявлення про суб’єктивне відчуття добробуту дітьми. Найбільший вплив на розвиток дитини мають відносини всередині родини та друзі. Тому соціологи цікавляться у дітей про їх загальне задоволення життям, час, який присвячується спілкуванню між дорослими і маленькими членами родини, довіру до батьків, відносини з однолітками. Виявляється, що результати досліджень соціологів у цілому збігаються із рейтингами країн, одержаними за допомога вищеназваних статистичних показників.
соціологічних опитувань. Враховується достатньо цікавий та інколи несподіваний набір показників дитячого добробуту: у г а y =
1 R х к р а ї н а х ,
2
0
1
2 к с у д и т я ч о г о д о б р о б у т n t i R e p o r t C a r d
1
1 , U N I C E F с т у п н о г о р о к у )
— б а з и д а н и х я
Л и т
0
1 ,
8
4 xR
2 =
0 ,
3 а ї н а х ,
2
0
1
2 и т я ч о г о д о б р о б у т p o r t C a r d
1
1 , U N I C E F г о р о к у )
— б а з и д а н и х 1
2
1 ч ч и н а
Ш в е й ц а р і я І р л а н д і я
Ф р а н ц і я
П о р т у г а л і я
В е л и к а
Б р и т а н і я
К а н а д а І с п а н і я
П о л ь щ а І т а л і я
Е с т о н і я
Г р е ц і я
С
Ш
А
Л и т в а y =
1
0
1 ,
8
4 x –
1
5 ,
2
5
2 R
2 =
0 ,
3
3
4
2
0 ,
3
1
0 ,
3
9
К о е ф і ц і є н т
Д ж и н і о с т і н а д о б р о б у т д і т е й у р о з в и н у т и х к р а ї н а х ,
2
0
1
2 р .
1н і с т ь ш к о д и т ь с у с п і л ь с т в а м .
Д а н і п о і н д е к с у д и т я ч о г о д о б р о б у т у
— U N I C E F u n t r i e s : A c o m p a r a t i v e o v e r v i e w ’ , I n n o c e n t i R e p o r t C a r d
1
1 , U N I C E F O f f i c e o f
2
0
1
2 р р . ( з а л е ж н о в і д о с т а н н ь о г о д о с т у п н о г о р о к у )
— б а з и д а н и х
О
Е
С
Р т а
Л а т в і я
—
1
1
Н і м е
0
2
Ш в е ц і я
Н і д е р л а н д и
Д ж и н із а
Б е л ь г і я
Р у м у н і я
Я ке к о н о мі ч н ан е р і в O f f i c eo fR e s e a r c h(
Д а н і я
А в с т р і я
У г о р щ и н а
Р .
Ф і н л я н д і я
Л ю к с е м б у р г
Ч е х і я
С л о в а к і я
Н о р в е г і я І с л а н д і я
В п л и ве к о н о м і ч н о їн е р і в н
3 ) .‘ C h i l dW e l l b e i n gi nR i c hC o R e s e a r c h ,F l o r e n c e .
В і л к і н с о н
2 .
1
0
Д а н іп ок о е ф і ц і є н т у
1
—
С л о в е н і я
2
2 .
3 Індекс дитячого добробуту ЮНІСЕФ (менше
2
0 ,
05
1
1
2
2 3 0
Р и с .
— краще)
1І д е яр и с у н к у
С в і т о в о г об а н к у .
— економіка
— оцінюється вплив факторів, які ведуть до збільшення доходу на душу населення та дається оцінка економічним умовам в країні, які сприяють зміцненню довіри в суспільстві;
— підприємництво і можливості
— дається оцінка суспільства в частині наявних стимулів, мотивів і можливостей для громадян до ведення підприємницької діяльності, розробки і реалізації ризикових бізнес-проектів;
— державне управління
— оцінюється якість державних інститутів і рівень їх ефективності;
— освіта
— дається оцінка національної освітньої системи, її здатності акумулювати та відтворювати людський капітал;
— здоров’я
— оцінюється рівень здоров’я людей і чинники, які його обумовлюють, ефективність національної системи охорони здоров’я;
— захист і безпека
— дається оцінка рівня персонального захисту громадян і національної безпеки;
— особиста свобода
— оцінюються права на свободу слова, волевиявлення, віросповідання, зібрання;
— соціальний капітал
— дається оцінка соціальним мережам, що поширені у суспільстві, довірі людей один до одного, іншим соціальним інститутам.
За Індексом процвітання
— 2013 Україна посіла 64-ту сходинку серед 142 країн світу (у 2012 р. Україна була 71-ю), потрапивши до групи країн із вищим середнім рейтингом. Кращий результат продемонстровано у сфері освіти, а гірші
— у якості державного управління та особистій свободі (рис. 2.13).
Отже, існує чимало показників соціалізації економіки, що свідчать про досягнутий рівень та якість життя населення. Ми побачимо можливості їх застосування при розгляді конкретних аспектів соціальної економіки впродовж решти курсу. Крім того, поза нашою увагою поки що лишилися коефіцієнт Джині та інші індикатори нерівності доходів населення, які доречніше розглянути у наступній темі.
І ще одна методика оцінки якості життя, що враховує показники як доходів, так і добробуту, розроблена лондонським Інститутом Легатум. Індекс процвітання (Legatum Prosperity Index) у 2013 р. охоплює 142 країни, де мешкає 96 % населення світу і виробляється 99 % світового ВВП. Інтегральна оцінка добробуту країн проводиться на основі восьми узагальнюючих показників:
72
61
36
121
107
31
55
86 економіка підприємництво державне управління освіта здоров’я захист і безпека особиста свобода соціальний капітал
Рис. 2.13. Місце України в світі за складовими індексу процвітання Інституту Легатум за 2013 р.
Резюме
1. Соціальна економіка реалізує три цілі: 1) високий рівень добробуту; 2) низька соціальна нерівність; 3) сталий екологічний розвиток.
2. Позаекономічними умовами успішної соціалізації економіки є становлення громадянського суспільства, захист прав людини, правова держава, підтримка відкритого соціального капіталу.
3. Реалізована в Німеччині модель соціальної ринкової економіки ґрунтується на поєднанні принципу конкуренції і свободи ринку із принципом соціальної компенсації та на жорсткому дотриманні засад економічного і соціального порядку.
4. Соціальна ринкова економіка
— загальновизнаний приклад економічного дива, що дозволив зруйнованій у Другій світовій війні Німеччині за 20 років стати другою економікою світу.
5. У теорії економічного добробуту економічна ефективність означає досягнення ефективності за критерієм Парето і максимізацію суспільного надлишку при розподілі ресурсів і результатів виробництва.
6. Економічно ефективний розподіл доходів і благ може вбачатися як соціально несправедливий. Справедливість за Роулзом означає рівний розподіл базового набору основних свобод і справжню рівність можливостей, що досягається за збільшення блага тих, хто перебуває у найменш сприятливому становищі.
7. Галузі соціальної сфери не можуть нормально функціонувати без державної підтримки, адже їх продукти належать до суспільних благ, які не можуть ефективно вироблятися у приватному секторі.
8. Галузі соціальної сфери сприяють формуванню людського капіталу
— сукупності здоров’я, знань, вмінь, навичок людини
— як основного чинника сучасного економічного розвитку.
9. Людський розвиток розглядається як розширення доступних людині варіантів вибору свого життєвого шляху. Його основним індикатором є індекс людського розвитку, що інтегрує показники доходів, освіти та тривалості життя населення.
10. ВВП та інші макроекономічні показники мають низку недоліків, через які вони не показують стану людського розвитку, ступеня соціалізації економіки та досягнутої якості життя населення.
11. Якість життя
— одночасно соціально-економічне та філософське поняття, яке не має чіткої системи критеріїв. Поширені методики оцінки якості життя ґрунтуються на узагальненні об’єктивних і суб’єктивних індикаторів добробуту людини.
Терміни та поняття
Соціальна сфера
Соціальна економіка
Охлократія
Олігархія
Соціальна (або соціально орієнтована) ринкова економіка
Економічний порядок
Добробут, економічний добробут
Парето-ефективність
Функція суспільного добробуту
Справедливість, соціальна справедливість
Утилітаризм
Егалітаризм
Суспільні блага та їх види (чисті, змішані, клубні блага)
Надлишок виробника
Надлишок споживача
Зовнішні ефекти (екстерналії)
Права людини
Правова держава
Соціальна держава
Громадянське суспільство
Третій сектор
Неурядові організації
Людський розвиток
Людський капітал
Соціальний капітал
Групи Патнема
Групи Олсона Індекс людського розвитку (індекс розвитку людського потенціалу)
Середня очікувана тривалість життя
ПРООН
ОЕСР
ЮНІСЕФ
Рівень життя
Якість життя
Питання для перевірки знань ?
1. Що таке соціальна економіка? На яких постулатах вона ґрунтується? Які її функції?
2. Охарактеризуйте засади німецької моделі соціально орієнтованої ринкової економіки. Визначіть складові політики порядку, принципи розбудови цієї економічної моделі, розроблені А. Мюллер-Армаком, основні механізми та результати її реалізації.
3. Які проблеми вивчає економіка добробуту? Якими аналітичними інструментами вона користується?
4. Визначте дилему економічної ефективності та соціальної справедливості як суперечність між критеріями ефективності за Парето та справедливості у сфері розподілу. За допомогою яких
5. У цьому розділі йшлося про кілька критеріїв розподільчої справедливості (ринковий, роулсіанський, егалітарний, утилітарний, максімаксний). У чому сутність кожного з них? В яких ситуаціях застосовувались ці критерії в історії? Які гіпотетичні або реальні обставини доцільності розподілу благ згідно з цими критеріями ви можете назвати?
6. Покажіть на прикладах особливості клубних суспільних благ.
7. Які позитивні та негативні зовнішні ефекти породжує загальнообов’язкова середня освіта?
8. Яку роль у поліпшенні життя соціуму відіграють розвиток громадянського суспільства, захист прав людини і розбудова правової держави?
9. Що таке людський капітал? Чому його важливо вивчати?
10. Назвіть основні засади концепції людського розвитку та охарактеризуйте методику обчислення індексу людського розвитку. Як ідеї цієї концепції використовуються в українських дослідженнях?
11. Яким чином оцінюється рівень соціального капіталу в суспільстві? Чому нестача якісного соціального капіталу стримує сучасний соціально-економічний розвиток?
12. Порівняйте між собою різні методики оцінки якості життя в країні. Які критерії якості життя сьогодні вважаються основними? Якби ви складали індекс добробуту країни на основі 10 показників, то які саме показники ви б до нього включили? Обґрунтуйте ваш вибір.
Завдання для індивідуальної роботи
1. Вам пропонується визначення соціальної економіки як економічної системи, спрямованої на досягнення високого рівня економічного добробуту, справедливого розподілу доходів та сталого розвитку. Які інші тлумачення «соціальної економіки» наводяться в літературі? Порівняйте різні підходи між собою з точки зору того кола питань, яке передбачається розглядати згідно з кожним з визначень.
2. Вивчіть досвід Німеччини у розбудові соціальної ринкової економіки наприкінці ХІХ ст. і в середині ХХ ст. Проаналізуйте чинники, що зробили можливою реалізацію німецького економіч-
механізмів розв’язується ця дилема? Які висновки випливають з поведінкової гри «ультиматум»?
— але не всім вдається). Дослідіть, які передумови успіху були в Німеччині, що їх немає у сучасній Україні.
3. Дослідіть ринкову ситуацію за наявності негативних зовнішніх ефектів. Які приклади такої ситуації (крім забруднення навколишнього середовища) ви можете назвати? Зобразьте графіки. Якими інструментами зменшується несприятливий ефект на таких ринках?
4. Складіть кейс цікавого проекту, реалізованого українською неурядовою організацією. Кейс має містити загальну характеристику проекту, опис його цілей, фінансових ресурсів, джерел коштів, результатів виконання. Необхідну інформацію можна шукати на сайті «Громадський простір», http://www.civicua.org/
5. Порівняйте методику розрахунку індексу людського розвитку, що застосовується ПРООН з 2010 р., з тією, що їй передувала (див. Доповіді про людський розвиток за 2005
—2010 рр., http://hdr.undp.org/). У чому полягають концептуальні, методичні, статистичні, математичні відмінності? Чим пояснюються ці новації? ПРООН стверджує, що нова методика розрахунку індексу людського розвитку краще враховує економічну нерівність усередині суспільства. На яких аргументах ґрунтується це твердження? Наскільки воно відповідає дійсності?
Література
1. Бєляєв О. О. Соціальна орієнтація економічного розвитку: об’єктивна необхідність, сутність, функції / О. О. Бєляєв, В. І. Кириленко // Формування ринкової економіки : зб. наук. праць.
— 2008.
— Вип. 19.
— С. 2
—13.
2. Бєляєв О. О. Соціальні суперечності посттранзитивної економіки та механізми їх вирішення / О. О. Бєляєв, В. І. Кириленко // Формування ринкової економіки : зб. наук. праць.
— 2011.
— Вип. 26.
— С. 3
—12.
3. Вілкінсон Р. Як економічна нерівність шкодить суспільствам (Wilkinson R. How Economic Inequality Harms Societies) / Р. Вілкінсон // TED Talk. Edinburgh, July 2011.
— http://www.ted.com/talks/richard_ wilkinson.html, http://blog.ted.com/2013/06/28/since-the-ted-talk-an-updatefrom-richard-wilkinson/
4. Давыдова Т. Е. Концепция социального рыночного хозяйства: формирование, развитие, современный подход / Т. Е. Давыдова // Интернет-
ного дива (всі країни прагнуть досягти подібних результатів
—30.04 2006 г.) [Электронный ресурс].
— Режим доступа: http://ecsocman.hse. ru/text/16209785/
5. Длугопольський О. В. Суспільний сектор економіки і публічні фінанси в епоху глобальних трансформацій : монографія / О. В. Длугопольський.
— Тернопіль : Економічна думка, 2011.
— 632 с.
6. Длугопольський О. В. Інституційний вимір розвитку соціального капіталу: теоретико-методичні та прикладні аспекти / О. В. Длугопольський // Економіка України.
— 2012.
— № 12.
— С. 17
—29.
7. Ламперт X. Социальная рыночная экономика. Германский путь: пер. с нем. / Х. Ламперт.
— М. : Дело, 1993.
— 224 с.
8. Методика вимірювання регіонального людського розвитку / Національна академія наук України; Міністерство економічного розвитку і торгівлі України; Інститут демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи; Державна служба статистики України.
— К.: 2012 [Електронний ресурс].
— Режим доступу: http://www.idss.org.ua/arhiv/ Metodika_RLR.zip
9. Пидлуцкий О. Людвиг Эрхард: творец социальной рыночной экономики / О. Пидлуцкий // Зеркало недели.
— 25.03.2011 г. [Электронный ресурс].
— Режим доступа: http://gazeta.zn.ua/SOCIETY/lyudvig_ erhard_tvorets_sotsialnoy_rynochnoy_ekonomiki.html.
10. Полищук Л. Экономическое значение социального капитала / Л. Полищук, Р. Меняшев // Вопросы экономики.
— 2011.
— № 12.
— С. 46
—65.
11. Про стан розвитку громадянського суспільства в Україні : аналіт. доп. / А. В. Єрмолаєв, Д. М. Горєлов, О. А. Корнієвський та ін.
— К. : НІСД, 2012.
— 48 с.
12. Рівень життя населення України / НАН України. Ін-т демографії та соц. дослідж., Держ. ком. статистики України; за ред. Л. М. Черенько.
— К. : Консультант, 2006.
— 428 с.
13. Соціалізація і гуманізація економічних відносин: навч. посіб. / за заг. ред. канд. екон. наук, доц. А. С. Бебело.
— К. : КНЕУ, 2007.
— 240 с.
14. Соціальна ринкова економіка: орієнтир для України / Р. Клапгам, М. Ломанн, О. Олійник та ін.; за ред. Р. Клапгама.
— 2-е вид.
— К. : ФАДА, ЛТД, 2006.
— 88 с.
15. Фукуяма Ф. Що таке соціальний капітал? / Ф. Фукуяма // День.
— 17.10.2006 р.
16. Хайек Ф. А. Пагубная самонадеянность. Ошибки социализма / Ф. А. Хайек.
— М. : Изд-во «Новости» при участии изд-ва «Catallaxy», 1992.
— 304 с.
17. Эрхард Л. Благосостояние для всех / Л. Эрхард.
— М. : Начала Пресс, 1991.
— 261 с.
18. How’s Life? Measuring well-being, OECD Publishing, 2011.
— http://dx.doi.org/10.1787/9789264121164-en
19. Report by the Commission on the Measurement of Economic Performance and Social Progress. Paris, 2009.
— http://www.stiglitz-senfitoussi.fr/documents/rapport_anglais.pdf
