Posibniki.com.ua Економіка Соціальна економіка 3.3. Економічні чинники майнового розшарування населення


< Попередня  Змiст  Наступна >

3.3. Економічні чинники майнового розшарування населення


Сучасні дослідники (французький соціальний філософ П’єр Бурдьє), розглядаючи це питання, беруть до уваги не тільки економічний капітал, вимірюваний у категоріях власності й доходу, а й культурний (освіта, особливі знання, вміння, стилі життя), соціальний

Класи не детерміновані віросповіданням або законом; належність до класу є неспадковою. Це

— відкритіший тип стратифікації, ніж інші, а класові межі не настільки суворі. Тому соціальне переміщення за класовою ознакою

— звичайне явище, оскільки належність до класу пов’язана з професією, матеріальним рівнем, майновим цензом індивіда, його прилученням чи неприлученням до ключових позицій контролювання у суспільстві тощо.

Клас

— угруповання людей на основі нерівного становища щодо основних соціальних ресурсів, які визначають їхні життєві шанси, соціальні претензії та соціальні можливості спільно діяти. У західному індустріальному суспільстві розрізняють, як правило, три класи: вищий, середній, низький.

Як було зазначено вище, існує безліч стратифікаційних критеріїв, за якими можна розподіляти будь-яке суспільство. З кожним з них пов’язані особливі способи детермінації та відтворення соціальної нерівності. Характер соціального розшарування і спосіб його утвердження у своїй єдності утворюють те, що ми називаємо стратифікаційною системою. Різні соціологи роблять розподіл суспільства кожен по-своєму, різні епохи зумовлюють свою стратифікаційну систему, кожна країна має свою історію, свою віру, що також зумовлює відповідне розшарування.

Часто люди виявляють незгоду, незадоволеність системою розподілу влади, власності та умов індивідуального розвитку, однак усе-таки потрібно пам’ятати про універсальність нерівності людей. Адже як не крути, хтось має керувати, а хтось

— бути керованим, хтось має сидіти в кабінеті, а хтось

— прибирати подвір’я, хтось повинен навчати, а хтось

— працювати в шахтах. Це досконалий розподіл суспільства. Хоча щодо досконалості багато чого залежить від суспільства кожної окремої країни. У кожної нації ці розподіли різні і залежать від історичних факторів і спадкових традицій, що склалися також історично.

Темпи економічного зростання залежать від сукупності факторів, одним з яких є дохідна або майнова нерівність. Якщо за інших незмінних умов існує ступінь нерівності, що є оптимальним для стимулювання економічного зростання, то він може вважатися критерієм оптимального розподілу, тобто оптимального суспільного стану. На основі даного підходу можна визначити

(соціальні зв’язки), символічний (авторитет, престиж, репутація). Якщо за попередніх типів стратифікації достатньо було одного параметра, класове (не за Марксом, але з урахуванням, звісно ж, економічних чинників сучасний підхід до класового поділу суспільства) структурування передбачає застосування сукупності критеріїв.

Крім того, для сприйняття такого ступеня нерівності суспільством бажаним є виконання трьох умов:

1) нерівність у суспільстві не повинна перевищувати певного соціально прийнятне граничне значення, після досягнення якого вибухають соціальні конфлікти;

2) рівень життя найменш забезпеченої групи має передбачати забезпеченість найнеобхіднішими, з погляду світових стандартів, благами, незважаючи на його відмінності від середнього рівня життя в даному суспільстві;

3) приналежність до найменш забезпеченого класу не має бути закріпленою, тобто мають існувати можливості для приєднання до групи з кращим рівнем життя.

Зважаючи на вищесказане, завданням уряду для підвищення добробуту є забезпечення такого розподілу доходів і майна, що сприяв би прискоренню темпів економічного зростання. Особливо це актуально в умовах трансформаційної економіки, оскільки розподільча система в ній ще не є закріпленою інституційно. Звичайно, відправною точкою в розподілі доходів і майна є розподіл, що здійснюється внаслідок функціонування ринкового механізму. Дії держави щодо перерозподілу можуть бути оцінені позитивно, коли перерозподіл стимулює економічне зростання. Відтак у дослідженні доцільно визначити інструменти, прийнятні для перерозподілу в ринкових умовах.

Отже, запропоноване дослідження дає можливість зробити такі висновки. Зростання суспільного добробуту є важливою ознакою економічного розвитку. Основними його чинниками є економічне зростання та розподіл благ. Здійснюючи перерозподіл, тобто впливаючи на дохідну чи майнову нерівність, уряд змінює забезпеченість благами різних членів суспільства і таким чином підвищує або знижує суспільний добробут. Проблема визначення результатів перерозподілу є достатньо актуальною в економічній теорії, зважаючи на численні її дослідження. Більшість авторів, за винятком В. Парето, К. Ерроу, доходять висновку щодо можливості порівняння різних суспільних станів та обрання того з них, що відповідає вищому рівню добробуту. Зважаючи на неод-

ступінь нерівності, прийнятний для суспільства, зацікавленого в економічному зростанні. Критерій для порівняння різних суспільних станів можна сформулювати так: якщо розподіл благ А забезпечує більші темпи економічного зростання порівняно зі станом Б, то стан А є кращим з погляду суспільного добробуту, якщо від економічного зростання підвищується забезпеченість благами всіх членів суспільства.

Вищий клас (прибл. 1 %

—1,5 %)

— люди, які мають значний вплив на національну економіку і політичні інститути; володіють непропорційно великою часткою національних ресурсів. Група відрізняється високим ступенем солідарності. Верхівка (1 %) має дохід, що перевищує $250 000, інші 5 %

— $140 000. Відомі державні діячі, генеральні директори корпорацій, успішні бізнесмени складають вищий клас, навіть якщо не мають аристократичного походження.

Вищий середній клас (прибл. 15 %)

— професійні працівники («білі комірці») з вищою освітою, такі як лікарі, професори, юристи, керівний склад підприємств. Зазвичай домогосподарство цих людей заробляє суму, що перевищує 100 000 доларів за рік, іноді менше. Високий рівень

— відмітна ознака підкласу, хоча багато підприємців і власники бізнесу не мають вищої освіти.

Нижчий середній клас (прибл. 33 %)

— випускники коледжів, що зазвичай мають ступінь бакалавра або яку-небудь спеціальну освіту. Шкільні вчителі, працівники торгівлі, менеджери нижчої та середньої ланки становлять більшість підкласу. Дохід домогосподарства цього рівня

— від $30 000 до $75 000. В основному нижчий середній клас представляють «білі комірці», які мають менший ступінь автономності, ніж представники вищого середнього класу. Представники цього підкласу часто-густо намагаються наслідувати стиль життя двох вищих підкласів, що призводить до великих боргів.

Робітничий клас (приблизно 30 %)

— люди на посадах «блакитних» і «білих комірців». До цієї групи відносять також «рожеві комірці»

— це переважно жіночі офісні позиції. Соціальна захищеність цієї групи низька. Безробіття за відсутності страхування здоров’я стає потенційною загрозою для національної еко-

нозначність критеріїв такого порівняння, можна припустити ось що. Економічне зростання є бажаним для всіх членів суспільства, й отже, суспільний стан, що передбачає розподіл благ, який стимулює економічне зростання, відповідає вищому рівню добробуту, тоді як перерозподіл, що наближає такий суспільний стан, може бути виправданим з погляду підвищення суспільного добробуту. Тож, темою подальших досліджень може бути аналіз взаємозв’язків між нерівністю та темпами економічного зростання для виявлення оптимального ступеня нерівності. Існує класифікація суспільства у високорозвинутих державах, яку запропонували американські соціологи Вільям Томпсон і Джозеф Хикі, яке вони поділили на 5 класів, а середній поділили ще на два підкласи (вищий середній та нижчий середній).

Нижчий клас включає людей, що часто виявляються безробітними, або працюють на декількох позиціях неповного робочого дня. Чимало сімей часом перебуває за межею бідності.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
3.5. Бідність, її критерії
3.6. Середній клас та умови його формування
3.7. Елітні верстви населення: критерії належності та двозначність суспільної ролі
СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ В СУЧАСНІЙ ЕКОНОМІЦІ
4.2. Економічні й соціальні аспекти зайнятості та безробіття
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)