Posibniki.com.ua Менеджмент Організація та нормування праці 2.2. Основи раціоналізації трудових процесів


< Попередня  Змiст  Наступна >

2.2. Основи раціоналізації трудових процесів


III III IV

Однією із найзначніших за останні роки інновацій у сфері забезпечення належного рівня якості та конкурентоспроможності організацій стало впровадження в діяльність сучасних підприємств загальної системи управління якістю (TQM). Її широке практичне застосування в розвинутих країнах почалося з кінця 1980-х років завдяки дослідженням Е. Демінга, Дж. Юрана та Ф. Кросбі.

Реалізація управління підприємством на основі концепції загального управління якістю потребує запровадження змін у трудових процесах, структурі і філософії підприємства, які можуть бути досягнуті через їх постійне поліпшення за допомогою регулярного аналізу результатів і корегування діяльності, за умови повної відсутності дефектів і непродуктивних витрат, виконання запланованого точно в строк.

Отже, одним з основних елементів успіху стратегії якості є безперервне вдосконалення, ідея про яке мала і має вкрай важливе значення у теорії TQM. Так, наприклад, якщо здійснювати незначні поліпшення, то ефект окремого кроку дуже малий, однак велика серія таких локальних і постійних поліпшень за досить невеликих інвестицій дає ефект, який можна порівнювати з великими покращеннями. Систему дрібних поліпшень, характерну для японського менеджменту, називають KAIZEN.

Система поліпшення KAIZEN, яка використовує невеликі інвестиції, потребує постійних зусиль усіх учасників процесу щодо його вдосконалення. Жоден з учасників процесу не повинен залишитись осторонь від цієї роботи. Тільки в такий спосіб можна максимально використовувати досвід і навички всього персоналу підприємства. Крім того, це стимулює його активну участь у подальшій діяльності підприємства.

Останніми роками широкої популярності набув ще один метод удосконалення трудових процесів

— реінжиніринг бізнеспроцесів (РБП). Це інструмент, спеціально розроблений з метою використання в обставинах, що вимагають масштабних змін, які не можуть забезпечити використовувані раніше схеми поліпшення процесів. Утім це не означає, що РБП замінює собою постійні поліпшення. Якщо на підприємстві вже проведено реінжиніринг певного процесу, то далі будуть потрібні методи безперервних поліпшень (continuous improvement), що мають технологічний

У США РБП став невід’ємним інструментом кожного підприємства в конкурентній боротьбі. Згідно з даними компанії «Ernst & Young» 50 найбільших виробничих підприємств США у 2006 року витратили близько 6,9 млрд доларів тільки на РБП у своїх підрозділах. Основними мотиваційними факторами для проведення РБП були: зменшення строків доставки продукції, поліпшення рівня сервісу та якості продукції і зменшення витрат. Головна особливість РБП полягає в переорієнтації щоденної роботи не на функції, а на процеси створення продукції, де під процесом розуміють сукупність взаємоз’язаних і взаємодіючих трудових процесів, які перетворюють вхід процесу на вихід.

Безперервне вдосконалення у межах загального управління якістю сприяє формування конкурентних переваг організації на ринку через скорочення непродуктивних витрат, підвищення ступеня виконання вимог замовника та рівня відповідальності кожного окремого учасника трудового процесу за створення кінцевої продукції. Безперервне вдосконалення як функція управління інтегрує в собі поняття «раціоналізація» і являє собою комплекс організаційно-технологічних заходів, які безперервно діють і спрямовані на створення конкурентних переваг, охоплюючи всі без винятку рівні підприємства

— від вищого керівництва до виконавців трудових процесів на робочих місцях. Дія безперервного вдосконалення має бути спрямована на трудові процеси мікрорівня та на такі елементи виробничих систем, як персонал, матеріали, конструктивні елементи, засоби виробництва, механізовані засоби, матеріальні потоки.

Реалізація описаної функції управління, яка відповідає за безперервне підвищення конкурентоспроможності підприємства, має відбуватися через раціоналізацію трудових процесів на основі процесного підходу.

Раціоналізація трудових процесів досягається встановленням раціональних методів і прийомів праці, які характеризуються найменшими затратами часу, фізичними та психічними (нервовими) зусиллями та затратами енергії. Результатом застосування таких методів і прийомів є підвищення працездатності людей і продуктивності праці, якості праці, оптимальне використання обладнання, оснащення, матеріалів, енергії.

Відомо, що спосіб виконання праці залежить значною мірою від технології, але кожна технологічна операція може бути виконана по-різному: з більшою або меншою кількістю рухів, більш

характер. Їх потрібно застосовувати, щоб підприємство успішно функціонувало й у майбутньому.

Раціоналізація трудових процесів ґрунтується на циклі Е. Демінга «Plan-Do-Check-Act». Е. Демінг на основі «петлі якості» розробив інструменти і процедури безперервного вдосконалення якості, що отримали назву циклу PDCA «Plan-Do-CheckAct» (рис. 2.5). Цей цикл («планування-виконання-перевіркареалізація»), який також має назву «колесо Демінга», став основою системи TQM. P

— Plan

— плануй D

Do

— виконуй C

Check

— перевіряй A

Act

— дій PD C A

Рис. 2.5. Цикл Plan-Do-Check-Act

Сутність циклу PDCA полягає в тому, що на всіх етапах свого функціонування система управління якістю повинна проходити такі основні фази, що періодично повторюються: планування, яке визначає питання (зони, теми, тощо), які потребують удосконалення, а також функції та інструменти їх дослідження; виконання, яке передбачає планування конкретних контрзаходів усунення причин відхилень та їх реалізацію; перевірку, яка передбачає підтвердження ефекту від контрзаходів та їх стандартизацію; дії, які відображають певну реакцію і включають оцінювання всієї процедури.

Даний цикл характеризує процес раціоналізації як безперервну діяльність, спрямовану на таке: збір і підготовку первинної інформації стосовно трудового процесу, проведення діагностики трудових процесів, яка передбачає визначення відхилень між плановими і фактичними затратами часу для їх виконання та комплексний аналіз причин відхилень; проектування, оцінку аль-

або менш уміло, з затратами різної кількості часу та фізичної енергії, а також налічувати значну кількість непродуктивних, з погляду використання робочого часу трудових операцій. Отже, завданням раціоналізації трудових процесів є встановлення способу виконання кожної дії, прийому, операції, кожної роботи.

Раціоналізація трудових процесів являє собою безперервний процес, що має на меті комплексний аналіз складових трудових процесів, їх удосконалення та впровадження оптимального варіанта трудового процесу, за якого кожна операція ретельно аналізується з метою усунення зайвих операцій, рухів, дій і прийомів; проектується оптимальна послідовність виконання операцій з урахуванням поєднання в часі роботи різних органів тіла працівника.

Алгоритм проведення раціоналізації трудових процесів (рис. 2.6).


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
ХАРАКТЕРИСТИКА УМОВ ПРАЦІ ТА ПРОВЕДЕННЯ АТЕСТАЦІЇ РОБОЧИХ МІСЦЬ
3.2. Методика інтегрального бального оцінювання важкості праці, розмір доплати за умови праці
3.3. Сутність організації робочих місць
3.4. Атестація робочих місць за умовами праці
4.1. Класифікація робочого часу
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)