?????? 4
Робочий час
— встановлена законодавством України тривалість залучення працівника до виконання трудових функцій у виробничому процесі на робочому місці для виготовлення конкретної продукції.
Тривалість робочого часу вимірюється фактично відпрацьованими годинами протягом робочого дня (зміни), тижня, місяця, року.
Робочим часом є час, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього розпорядку, трудового договору повинен виконувати свої трудові обов’язки, а також деякі інші періоди, наприклад перерви на робочій зміні, які трудове законодавство відносить до робочого часу.
Робочий час, з одного боку, закріплює міру праці, а з іншого боку
— забезпечує працівнику надання вільного часу для відпочинку і відновлення витрачених сил.
Робочий час, протягом якого працівник повинен виконувати свої обов’язки, не завжди збігається з фактично відпрацьованим часом. Фактичний
— це реально витрачений кожним окремим працівником час, що визначає його конкретну участь у трудовому процесі. Він може збігатися з робочим часом чи з його нормою, а може бути як менший, так і більший від неї.
Відповідно до фактично відпрацьованого часу провадитися оплата праці, даються додаткові відпустки в зв’язку зі шкідливими умовами на виробництві, за ненормований робочий день і т. д. Недоробка на протязі робочого дня може викликати певні правові наслідки
— накладення стягнення й інших санкцій при наявності провини в цьому працівника.
Робочий час вимірюється в тих же одиницях, що і час узагалі
— у годинах, днях і т. д. Законом зазвичай використовується такий показник, як робочий день і робочий тиждень.
Класифікація затрат робочого часу передбачає: установлення характерних ознак кожної категорії часу, що дає змогу безпомилково визначити цільову призначеність тих чи тих витрат робочого часу; можливість побудови фактичного і нормативного балансів робочого часу на базі групування однойменних затрат часу; визначення обсягів нормованого і ненормованого часу в структурі змінного фонду часу; оцінку доцільності й необхідності окремих витрат часу у виробничому процесі.
На практиці при вивченні витрат робочого часу використовують диференційовану за окремими категоріями класифікацію робочого часу. Наявність такої класифікації сприяє досягненню єдності при організації процесів нормування праці та слугує основою для вивчення фактичних витрат робочого часу, аналізу та по-рівняння їх з нормативними витратами часу за елементами трудового процесу, а також для виявлення нераціональних витрат і втрат робочого часу та їх причин, встановлення норм на підприємствах різних галузей господарства.
Класифікація витрат робочого часу дозволяє: аналізувати стан організації праці та використання робочого часу, найдетальніше досліджуючи втрати робочого часу та їх причини; встановлювати ступінь необхідності та доцільності окремих витрат часу при виконанні певної роботи; достатньо повно вивчати та аналізувати час використання устаткування в поєднанні з часом роботи виконавця; визначати витрати праці на виконання необхідної роботи та складові її елементи.
Для розрахунку норм праці потрібна чітка класифікація витрат часу. Класифікацію витрат часу можна здійснювати щодо працівника, роботи устаткування, тривалості виробничого процесу. Найповніше всі витрати робочого часу протягом зміни характеризує класифікація витрат праці з боку працівника. Тут основними складовими виступають: час роботи та час перерв у праці. Час роботи, у свою чергу, передбачає час виконання виробничого завдання або належних трудових функцій протягом зміни та час так званої непродуктивної роботи. Це дуже важливе розмежування, бо, якщо підходити поверхово, то під час загальної оцінки рівня використання робочого часу можна легко допустити помилку.
Структура змінного робочого часу (Тзм) являє собою співвідношення часу роботи та часу перерв, або нормованого і ненормованого робочого часу. Умовні позначення категорій часу наведено в табл. 4.1.
Час роботи (Тр)
— це час, протягом якого працівник здійснює трудовий процес на своєму робочому місці протягом зміни. Він складається із часу продуктивної роботи (Трп) і часу непродуктивної роботи (Трн). Продуктивна робота характеризується виконанням обов’язків, передбачених регламентом (прямих і суміщуваних). До непродуктивної роботи належить усунення або виправлення браку, що виник з вини самого працівника, виконання роботи для власних потреб тощо.
Таблиця 4.1
ОСНОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ (ІНДЕКСИ) ВИТРАТ РОБОЧОГО ЧАСУ № з/п
Умовні позначення
Чинник
1Змінний робочий часТ зм
2Час роботиТ р
3Час перервТ п
4Час продуктивної роботиТ рп
5Час непродуктивної роботиТ рн
6Час регламентованих перервТ пр
7Час нерегламентованих перервТ пн
8Час підготовчо-завершальної роботиТ пз
9Час оперативної роботиТ оп
10Основний часТ о
11Допоміжний часТ д
12Час обслуговування робочого місцяТ об
13Час організаційного обслуговуванняТ орг
14Час технічного обслуговуванняТ тех
Час перерв, зумовлений особливостями техніки, технології та організації виробництва
Т пт
15
Час перерв, зумовлений недоліками у технології та організації виробництва
Т пнт
16
Час перерв, зумовлений порушенням трудової дисципліни
Т птд
17
18Час на відпочинок і особисті потребиТ воп
19Час відпочинкуТ в
20Час на особисті потребиТ ос
21Час перерв, зумовлених трудовим законодавствомТ зак
22Час перерв з дозволу адміністраціїТ пв
Оперативна робота (Топ)
— це безпосереднє виконання змінного завдання. Час, витрачений на неї, складається з часу виконання основних прийомів (То) і допоміжних (Тд). Виконуючи
— найголовніша частина змінного часу. Чим більша питома вага оперативного часу у змінному, тим вищий рівень виконання нормованого завдання. З погляду тривалості операції, яка виконується, важливо усвідомити, що частина допоміжних прийомів може виконуватися працівником під час машинної роботи, тобто одночасно. Тому допоміжний час можна розподілити на такий, що перекривається основним, і такий, що не перекривається основним. Природно, що допоміжний час, який перекривається основним, не треба враховувати при визначенні загальної тривалості виконання конкретної операції.
Під час підготовчо-завершальної роботи (Тпз) виконуються певні завдання на початку та наприкінці зміни, такі як одержання змінного завдання та нарядів; ознайомлення із завданням, виробничий інструктаж, одержання і повернення робочих креслень, технологічних карт, інструментів, пристроїв; одержання, огляд і здавання матеріалів, заготовок, деталей і вузлів; налагоджування обладнання, встановлення пристроїв та інструментів на початку зміни та зняття їх наприкінці зміни; випробування обладнання та оброблення пробних деталей; здавання готової продукції або роботи.
Підготовчо-завершальний час витрачається один раз на всю партію деталей, які оброблюються на одному робочому місці за зміну, та не залежить від кількості деталей у партії. Він залежить від рівня організації праці на даній дільниці чи цеху. В умовах індивідуального, малосерійного виробництва підготовчо-завершальний час може дорівнювати часу виконання виробничого завдання, що значно збільшує його обсяг у результаті багатьох переналагоджень устаткування. Вивчаючи це питання, також треба зважати на об’єктивні та суб’єктивні причини збільшення фактичного підготовчо-завершального часу проти нормативного. Однією з причин успішного виконання норм виробітку висококваліфікованими працівниками є їхнє вміння виконувати роботи, пов’язані з початком і завершенням окремого виробничого завдання. Недостатня кваліфікація, невміла організація праці призводять до завищення фактичних витрат підготовчо-завершального часу проти нормативних.
основні прийоми (основний час), працівник здійснює перетворення предметів праці. Допоміжні прийоми (допоміжний час) полягають у таких діях: працівник встановлює предмет праці на верстат або стіл для обробки, знімає його звідти; керує обладнанням і здійснює переходи, пов’язані з виконанням завдання; вимірює предмети праці тощо. Час оперативної роботи
Час обслуговування робочого місця (Тоб) складається з часу організаційного обслуговування (Торг) і часу технічного обслуговування (Ттех) залежно від типу виробництва. Час обслуговування робочого місця, що витрачається на забезпечення належної організації і внутрішнього планування робочого місця, класифікується як час організаційного обслуговування. Час організаційного обслуговування використовується для огляду робочого місця та його впорядкування, розкладання інструмента на початку зміни та прибирання наприкінці її. Під час технічного обслуговування працівник здійснює чищення і змащування обладнання, зокрема налагодження обладнання, заміну зношеного інструмента тощо. У цей час працівник періодично виконує роботи, які забезпечують спроможність засобів праці впливати на предмет праці.
Класифікація витрат робочого часу не буде повною, якщо не звернути увагу на категорію «час перерв у роботі» (Тп)
— такий відрізок змінного часу, протягом якого робітник не працює. Перерви також бувають неоднорідні за своїм складом. Насамперед, необхідно говорити про технологічні перерви, коли основний процес або тимчасово припиняється з причин, пов’язаних із специфікою роботи устаткування, або продовжується без участі людини. Організаційні перерви обумовлені природними чинниками (необхідність відпочинку, прийняття їжі), а також різноманітного роду збоями, неполадками, що відбуваються як із вини працівників, так і незалежно від них.
Час перерв поділяється на дві групи. Перша
— це час регламентованих перерв (Тпр), який включає: перерви, викликані особливостями організаційно-технічних умов виробництва та праці; перерви на відпочинок та особисті потреби працівника; перерви, передбачені трудовим законодавством.
Усі зазначені види перерв об’єктивно необхідні й обов’язково враховуються як «нормований» час, хоча вони і зменшують корисний фонд робочого часу.
Слід пам’ятати, що час обідньої перерви взагалі не входить до змінного фонду часу.
Другу групу, перерви у роботі працівника слід вважати за втрати робочого часу. Вони лежать на поверхні, тому дістали назву «явних», неприхованих втрат робочого часу. Усі перерви в роботі з боку працівника розглядаються як порушення трудової дисципліни (Тптд): запізнення на роботу, спізнення з обідньої перерви, передчасне припинення роботи перед обідом і перед закінченням зміни, а також різні відлучення працівника з робочого місця, які перевищують час регламентованих перерв на відпочинок та особисті потреби.
— з причин недосконалої організації праці, в організації обслуговування робочого місця та постачання сировини та матеріалів, пов’язані з припиненням подачі електроенергії, пари, газу, води, очікування дрібного ремонту обладнання. Перерви із задовільних причин (Тпв)
— перерви робочого часу з дозволу адміністрації.
Час роботи устаткування передбачає термін його експлуатації протягом зміни незалежно від того, використовується за прямим призначенням або ні. Річ у тому, що час роботи устаткування часто не збігається з часом роботи працівника. Під час здійснення машинної роботи робітник веде активне спостереження і контроль за роботою устаткування, але воно може працювати і під час пасивного спостереження, коли присутність робітника на робочому місці необов’язкова. І навпаки, під час виконання робітником допоміжних трудових операцій (установка заготовки) устаткування може не працювати. Узагалі, вивчення часу роботи устаткування необхідне для аналізу його функціонування протягом зміни (рівень його завантаженості в часі). Ідеться про ефективне чи неефективне використання устаткування, коли під час роботи устаткування здійснюється виготовлення продукції або коли устаткування працює, але продукція не виготовляється. Ефективність роботи верстатів залежить в основному від техніко-технологічних чинників (структура їх парку, технологічні режими роботи, стан інструмента, зайві роботи, значні відхилення в розмірах заготовок тощо).
Основний час устаткування може бути машинним або машинно-ручним.
Машинний час або апаратний час
— час автоматичної роботи устаткування, коли робітник виконує лише функції спостереження та регулювання.
Машинно-ручний час
— час, коли поряд з машинною роботою безпосередньо присутня ручна праця.
Час перерв у роботі обладнання
— період, під час якого воно не працює незалежно від причин появи перерв. Цей час поділяється на час регламентованих і нерегламентованих перерв.
Час регламентованих перерв поділяється на: перерви, пов’язані з підготовкою до роботи та обслуговуванням робочого місця; перерви, передбачені технологією та організацією виробничого процесу.
Час нерегламентованих перерв (простоїв устаткування) охоплює періоди протягом зміни (або цілу зміну), коли, маючи справний стан, техніка не використовується для роботи.
Час перерв під час виконання виробничого завдання (Тпнт)
Ч а с ,щ он е п е р е к р и в а є т ь с я ма ш и н н и мч а с о м
Ч а сп е р е р в ,я к і с т а л и с яч е р е зп о р у ш е н н ян о р м а л ь н о г о п е р е б і г ув и р о б н и ч о г о п р о ц е с у
Н е р е г л а ме н т о в а н і п е р е р в и
Ч а сп е р е х о д і в ,к о л и о б с л у г о в у ю т ь с як і л ь к а в е р с т а т і в( а г р е г а т і в )
Ч а с ,щ о п е р е к р и в а є т ь с я ма ш и н н и мч а с о м
Ч а сп е р е р вур о б о т і
Ч а сп е р е р в ,я к і с т а л и с яч е р е з п о р у ш е н н я т р у д о в о ї д и с ц и п л і н и
Р е г л а ме н т о в а н і п е р е р в и
Ч а сн ао б с л у г о в у в а н н я р о б о ч о г омі с ц я
Ч а ст е х н і ч н о г о о б с л у г о в у в а н н я
0 Р о б о ч и йч а с
Ч а сп е р е р в ,щ о п е р е д б а ч е н і т е х н о л о г і є ют а о р г а н і з а ц і є ю в и р о б н и ц т в а
1
1
Ч а с о р г а н і з а ц і й н о г о о б с л у г о в у в а н н я
Ч а сп е р е р вн а в і д п о ч и н о кт а о с о б и с т і п о т р е б и
К л а с и ф і к а ц і яв и т р а тр о б о ч о г оч а с ув и к о н а в ц е м
Ч а са к т и в н о г ос п о с т е р е ж е н н я
Ч а сп а с и в н о г ос п о с т е р е ж е н н я
Ч а ср о б о т и ,я к ан е п о в ’ я з а н азв и р о б н и ч и м з а в д а н н я м
Ч а со п е р а т и в н о їп р а ц і
1 .
4 .
Р и с .
Ч а ср о б о т и
Ч а св и к о н а н н я в и п а д к о в о ї п р а ц і
Д о п о мі ж н и й ч а с
Ч а сс п о с т е р е ж е н н яз а р о б о т о юо б л а д н а н н я
Ч а ср о б о т и н ав и к о н а н н я в и р о б н и ч о г оз а в д а н н я
Ч а сн ап і д г о т о в ч о з а к л ю ч н ур о б о т у
Ч а св и к о н а н н я н е в и р о б н и ч о ї п р а ц і
О с н о в н и йч а с
Структура виробничого циклу
— це інтервал часу від початку до закінчення процесу виготовлення продукції, тобто час, протягом якого запущені у виробництво предмети праці перетворюються у готову продукцію. Він обчислюється для одного виробу або певної їх кількості, що виготовляється одночасно. Конкретна структура виробничого циклу залежить від особливостей продукції, технологічних процесів її виготовлення, типу виробництва та низки інших факторів. У безперервних виробництвах (хімічному, металургійному і т. ін.) найбільшу частку у виробничому циклі займає час виробництва. У дискретних виробництвах перерви становлять істотну частку виробничого циклу. Особливо тривалі перерви у одиничному виробництві, менші в серійному, і мінімальні
— у масовому.
Класифікація витрат часу відносно предмета праці також поширюється на виробничий процес, завдяки якому здійснюється перетворення цього предмета праці в продукт праці. При аналізі тривалості виробничого процесу всі затрати групуються таким чином, щоб повніше розкривався характер їх змісту і чинників впливу. Тривалість виробничого циклу може виходити за межі змінного робочого часу. Виходячи з цілей і завдань нормування праці, до класифікації включаються: тривалість технологічних, облікових, складських, пакувальних, вантажних, транспортних і контрольних процесів, міжопераційних перерв і пролежувань предметів праці в технологічних нагромаджувачах.
Під час встановлення норм праці необхідно враховувати, що не всі витрати часу є необхідними. У зв’язку з цим усі витрати робочого часу поділяються на нормовані і ненормовані. До нормованих належать необхідні для даних конкретних умов витрати основного і допоміжного часу, часу обслуговування робочого місця, на відпочинок та особисті потреби, регламентовані перерви з організаційно-технічних причин, підготовчо-завершальний час. Сумарна величина цих витрат часу на одиницю продукції є базою для визначення норми часу.
Усі інші витрати часу
— простої, пов’язані з недоліками в організації виробництва, порушенням трудової дисципліни, є ненормованими і в норму праці не входять. Їх необхідно максимально скорочувати.
Досліджуючи трудові процеси, важливо визначити фактичні витрати часу на виконання окремих елементів операції, а також структуру витрат часу протягом робочої зміни або її частини. Визначення фактичних витрат часу на виконання елементів операцій потрібне для встановлення нормативів часу, вибору найраціональ-
Узагальнюючи розгляд категорій робочого часу, слід звернути увагу на такі особливості визначення дійсного його обсягу, які відрізняються від фактичних витрат часу.
По-перше, далеко не завжди фактичні витрати часу окремого працівника відповідають нормативним значенням.
По-друге, час непродуктивної роботи слід розглядати як «приховані» втрати робочого часу.
По-третє, перевищення фактичного часу підготовчо-завершальної роботи та часу обслуговування робочого місця над нормативними значеннями також слід уважати за «приховані» втрати робочого часу.
