Величезна різноманітність трудових процесів та умов їх виконання потребує забезпечити більш-менш рівну інтенсивність праці на різних за змістом і складністю роботах. Це можливо лише за визначення норм праці на єдиній нормативній базі. Класифікацію нормативів наведено на рис. 6.1.
Нормативні матеріали
— це комплекс довідкової інформації, необхідної для визначення норм витрат праці для конкретних трудових процесів аналітично-розрахунковим методом.
?????? 6
Різноманітність трудових процесів зумовлює необхідність існування величезної кількості нормативних матеріалів. Їх класифікують за різними ознаками. За призначенням і сферою використання розрізняють загальнопромислові, галузеві та місцеві нор-мативи, за мірою укрупнення
— диференційовані, укрупнені та ін.
Методологічною базою нормування є теоретичні засади нормування праці. Нормативну базу становлять нормативні матеріали для нормування праці. Це збірне поняття, яке включає комплекс неоднорідних елементів: технологічних режимів роботи устаткування і трудових нормативів (витрат робочого часу на певні повторювані елементи трудового процесу та часу тривалості перерв на відпочинок і особисті потреби залежно від конкретних умов праці).
Усі ці нормативні матеріали визначаються науково-дослідними установами на єдиній методологічній базі, вони є універсальними і призначені для багаторазового використання на підприємствах у проектуванні норм витрат праці на конкретні роботи.
Треба чітко розрізняти поняття норми праці і трудового нормативу. Первинним, вихідним є трудовий норматив, а вторинним, похідним від нормативу, є норма.
Високоякісні нормативні матеріали полегшують роботу нормувальників, сприяють зменшенню трудомісткості нормувальних робіт. Водночас вони дають можливість розраховувати на їх підставі більш-менш рівно напружені норми, завдяки чому вдається уникати непотрібних конфліктів у трудових колективах з приводу так званих вигідних і невигідних норм.
Добре обґрунтовані нормативи є важливою передумовою одержання якісних норм витрат праці, які у свою чергу служать надійною основою якісного планування та організації виробництва.
Трудові процеси та умови їх виконання на різних підприємствах дуже різняться. Це зумовлює велику кількість нормативних матеріалів. Лише у промисловості використовують близько 2000 загальнопромислових і галузевих збірників трудових нормативів. Для розуміння змісту нормативних матеріалів найсуттєвіше значення має їх класифікація за видами: нормативи режимів роботи устаткування; нормативи часу; нормативи обслуговування нормативи чисельності та нормативи підлеглості.
Н о р м а т и в и п і д г о т о в ч о з а в е р ш а л ь н о г оч а с у
Н о р м а т и в и о с н о в н о г оч а с у
Н о р м а т и в и д о п о м і ж н о г оч а с у
Н о р м а т и в ич а с у о б с л у г о в у в а н н я р о б о ч о г ом і с ц я
З ав и д а м ив и т р а т р о б о ч о г оч а с у
Г р а ф і ч н і
Т а б л и ч н і
А н а л і т и ч н і
З аф о р м о ю п о д а н н я
У к р у п н е н і
Н о р м а т и в и н ат р у д о в і п р и й о м и
З ас т у п е н е м у к р у п н е н н я
Д и ф е р е н ц і й о в а н і
Н о р м а т и в ин а м і к р о е л е м е н т и
Н о р м а т и в ин а т р у д о в ід і ї
Н о р м а т ш т у ч н о ч а с у
К Л А С И Ф І К А Ц І ЯН О Р М А Т И В Н И ХМ А Т Е Р І А Л І В
М і с ц е в і
Г а л у з е в і
К л а с и ф і к а ц і ян о
М і ж г а л у з е в і
З ас ф е р о ю з а с т о с у в а н н я
1 .
6 .
Н о р м а т и в и н е п о в н о г о ш т у ч н о г оч а с у
Р и с .
Н о р м а т и в и р е ж и м і вр о б о т и у с т а т к у в а н н я
Н о р м а т и в и о б с л у г о в у в а н н я
Н о р м а т и в и ч и с е л ь н о с т і
Н о р м а т и в и п і д л е г л о с т і
Н о р м а т и в и о п е р а т и в н о г о ч а с у
З аз м і с т о м
Н о р м а т и в ич а с у
Вимоги до нормативів відображають їх роль у нормуванні праці: нормативи місцевого або заводського, галузевого чи міжгалузевого застосування: незалежно від рівня вони мають забезпечити достатню точність і диференційованість відповідно до типу й характеру виробництва, де вони впроваджуються; нормативи мають об’єктивно відображати вплив усіх факторів, що визначають тривалість виконання окремих елементів роботи; тому їх розробляють спеціалізовані науково-дослідні інститути, фірми, підрозділи; нормативи мають бути зорієнтовані на передові, найефективніші методи праці, тому їх розробляють на провідних підприємствах відповідної галузі; нормативи мають бути зручними для практичного використання при встановленні норм праці; тому найчастіше вони подають у формі таблиць, графіків, номограм.
Якщо норматив
— це функція витрат робочого часу від факторів, що впливають на нього (технічне оснащення, організація та умови праці, обсяг і зміст роботи, кваліфікація виконавця), то норма часу
— це значення функції при певній величині сукупності факторів. Тому, якщо на рівень витрат праці впливає незначна кількість факторів і зміна значень цих факторів відбувається у вузьких межах, то зникає необхідність у розробці нормативів. За цих умов процес праці досить повно характеризує норми часу, відповідні граничним значенням факторів. Це положення є типовим для найбільш диференційованих норм
— операційних і мікроелементних.
Нині для оперативного нормування у промислово розвинених країнах усе ширше використовують нормативний спосіб як такий, що має ряд суттєвих переваг перед розрахунком норм за допомогою спостереження за використанням робочого часу та хронометражу.
Переваги застосування нормативного способу нормування: застосування нормативів дає можливість встановити норми однакової напруженості на різні види робіт; застосування нормативів дозволяє розраховувати норми до початку виробничого процесу і на основі цього відбирати економічно найвигідніший варіант; застосування нормативів дає скорочення строку дії тимчасових норм, а відповідно й строку освоєння нової продукції та технології. До того ж використання нормативів часу і режимів роботи устаткування сприяє ширшому впровадженню передового виробничого досвіду та значно підвищує якість діючих норм.
Якщо роботи на підприємстві виконуються за типовою технологією, то вже відпрацьована методика в раціональних організаційно-технічних умовах на певній кількості підприємств, які мають такі самі види робіт. То на ці роботи розробляються типові норми. Типові норми відіграють роль еталона для підприємств, що освоюють дану технологію.
Конкретні норми праці для певного трудового процесу визначаються безпосередньо на підприємстві на основі одного або кількох трудових нормативів. Тобто трудовий норматив є первинним і універсальним, а норма праці
— вторинною і локальною. Норматив
— це функція, що встановлює відповідність між багатьма нормами та факторами, які на них впливають. Норма
— це конкретне значення даної функції при фіксованих значеннях факторів.
Розглянемо детальніше класифікацію нормативів.
Нормативи часу
— найпоширеніший вид нормативів витрат робочого часу для конкретних умов виконання трудового процесу, у практиці технічного нормування праці використовують нормативи підготовчо-завершального, основного, допоміжного часу, обслуговування робочого місця і часу перерв на відпочинок та особисті потреби. Нормативи часу призначаються для нормування машинних ручних робіт, окремих прийомів ручної роботи, пов’язаних з управлінням та обслуговуванням обладнання, на якому виконуються механізовані процеси.
Нормативи обслуговування характеризують співвідношення між кількістю персоналу, який виконує функції обслуговування певних об’єктів, та кількістю цих об’єктів. Застосовуються у нормуванні чисельності багатоверстатників, наладчиків устаткування, ремонтного персоналу, прибиральників.
Нормативи режимів роботи устаткування
— це регламентовані кількісні характеристики режимів роботи виробничого устаткування, що забезпечують найдоцільніше його використання. Нормативи призначені для визначення раціональних режимів роботи обладнання і часу машинної роботи.
Нормативи чисельності
— це регламентовані величини, що визначають кількість працівників певного професійно-кваліфікаційного складу, необхідну для якісного виконання одиниці або певного обсягу роботи. Ці нормативи використовуються для встановлення чисельності працівників на роботах, де її визначення іншими нормативами ускладнене (наприклад, чисельності конструкторів, технологів, економістів).
Нормативи підлеглості
— це регламентовані величини, що визначають співвідношення між кількістю керівників і кількістю
— бригадирів, майстрів, старших майстрів тощо.
3а призначенням і сферою використання нормативи поділяються на загальнопромислові, галузеві та місцеві.
Загальнопромислові нормативи призначені для нормування однакових трудових процесів на підприємствах різних галузей виробництва.
Галузеві нормативи призначені для нормування виробничих процесів на підприємствах однієї галузі виробництва. Прикладами можуть бути нормативи обслуговування на підприємствах хімічної, металургійної, цукрової промисловості. Ці нормативи охоплюють специфічні види робіт, властиві тільки підприємствам даної галузі, тому ними неможливо користуватися в інших галузях.
Галузеві нормативи розробляються відповідними науководослідними або проектно-технологічними організаціями на основі аналізу заводських витрат часу й узагальнення передового виробничого досвіду, накопиченого на підприємствах галузі.
Якщо на підприємстві виконуються специфічні роботи, на які немає ні галузевих, ні загальнопромислових нормативів, то фахівці підприємства можуть створити місцеві (заводські) нормативи. Потреба у місцевих нормативах може виникнути, коли на даному підприємстві організаційно-технічні умови не дозволяють користуватися галузевими нормативами. Місцеві нормативи повинні передбачати розробку якісніших норм, ніж ті, що могли бути встановлені на підставі галузевих нормативів.
Місцеві нормативи розробляються працівниками нормативнодослідних бюро підприємств на основі досліджень, що проводяться безпосередньо на робочих місцях і в заводських лабораторіях. При цьому спираються на оптимальні технологічні режими роботи обладнання, враховують ефективне використання робочого часу, специфічні особливості організаційно-технічних умов даного виробництва. Але на більшості підприємств нормативнодослідні служби відсутні, оскільки підприємства достатньою мірою забезпечуються галузевими нормативами.
За ступенем укрупнення виокремлюють дві групи нормативів: диференційовані та укрупнені. Дотримання вимог щодо точності трудових нормативів для різних типів виробництва вимагає створення таких видів диференційованих нормативів, які забезпечили б встановлення норм витрат праці на виконання окремих трудових прийомів, дій і рухів. За умов масового та великосерійного
підпорядкованих їм працівників. Найчастіше вони використовуються для визначення кількості керівників первинних ланок
Залежно від ступеня укрупнення нормативів можна говорити про їх універсальність. Вона визначає спроможність порівняно невеликої кількості нормативів різних видів служити основою для розрахунку норм на досить великий перелік робіт. Найуніверсальнішими нормативами є мікроелементні нормативи, за допомогою яких можна нормувати практично будь-які види робіт.
Необхідно зазначити, що сфера управління включає велику розмаїтість видів робіт навіть у межах однієї функції управління, не існує універсальних норм витрат праці. В Україні на цей час діють п’ять видів нормативних матеріалів для нормування праці управлінського персоналу: норми часу, нормативи чисельності, норматив централізації робіт, норматив керування, норматив співвідношення чисельності різних категорій.
Основними методами нормування управлінських робіт є метод аналогів, прямого та непрямого нормування. За методом аналогів встановлюються нормативи витрат часу за аналогією з передовими організаціями. Методи прямого нормування використовуються для визначення нормативів постійно повторюваних робіт. Методи непрямого нормування враховують вплив різних чинників на навантаження службовців.
