Posibniki.com.ua Менеджмент Організація та нормування праці 8.2. Норма часу та її різновиди. Особливості визначення складових частин норми часу


< Попередня  Змiст  Наступна >

8.2. Норма часу та її різновиди. Особливості визначення складових частин норми часу


За допомогою норм здійснюються практично всі планово-економічні розрахунки на підприємствах. Особливо важливим при цьому є визначення планової трудомісткості продукції як суми

Норма часу на виконання виробничого завдання (Н ч )

Норма часу на виконання виробничого завдання (Н ч )

Час на одиницю (Т шт )

Підготовчо-завершальний час (Т п – з )

Оперативний час (Т оп )

Час обслуговування робочого місця (Т обс )

Час перерв (Т пв )

Т д )

Т т е х )

Т о р г )

Т п т )

Т о )

Т п о )

Т п в )

О с н о в н и йч а с(

Д о п о м і ж н и йч а с(

Ч а ст е х н і ч н о г о о б с л у г о в у в а н н я(

Ч а сн ао р г а н і з а ц і й н е о б с л у г о в у в а н н я(

Ч а сп е р е р вн а в і д п о ч и н о к(

Ч а сп е р е р в ,я к іо б у м о в л е н іт е х н о л о г і ч н и мп р о ц е с о мт а о р г а н і з а ц і є юв и р о б н и ч о г оп р о ц е с у(

Ч а сп е р е р вн ао с о б и с т іп о т р е б и(

Рис. 8.3. Структура норми часу

Водночас норми праці становлять об’єктивну основу раціональної організації праці та оперативного управління виробництвом. Велике значення мають норми і в соціальному плані як дієвий засіб забезпечення оптимального співвідношення між мірою праці та мірою оплати кожного працівника.

На методику визначення норми часу впливають такі фактори: тип організації виробництва і характер праці: ручний, машинноручний, автоматизований.

Значення норм часу однозначно визначаються прийнятими варіантами технологічного та трудового процесів.

Обґрунтованість норми часу визначається обґрунтованістю кожного з її складових: основний час має відповідати оптималь-

всіх трудових затрат. Знаючи трудомісткість кожного виробу, кожної технологічної стадії, не важко визначити необхідну чисельність працівників як за професійним, так і кваліфікаційним складом. Первинними та найпоширенішими серед норм праці є норми часу та норми виробітку. Структуру норми часу наведено на рис. 8.3.

— оптимальній системі обслуговування робочих місць і оптимальному режиму праці та відпочинку.

Норма часу

— це кількість робочого часу, об’єктивно необхідна для виконання конкретної роботи (трудової операції) в певних організаційно-технічних умовах. Норма часу Н ч складається з витрат часу на основну роботу (Т о ), допоміжну роботу (Т д ), обслуговування робочого місця (Т об ), підготовчо-завершальну роботу (Т п – з ), відпочинок (Т вп ) і на приватні потреби (Т птр ). (хв).годТТТТТТН птрвпзпобдоч +++++=

Цю формулу застосовують тоді, коли одиниця обсягу робіт, одиниця продукції виготовляється протягом цілої зміни. Але поширенішою є інша ситуація: коли за зміну виготовляють певну кількість одиниць продукції чи роботи.

Тоді виникає необхідність у нормуванні витрат часу безпосередньо на виготовлення окремої одиниці, тобто встановлення тривалості так званого штучного часу.

Норма часу є базовим показником живої праці, всі інші види норм є похідними від норми часу.

Під штучним часом розуміють час, необхідний на виготовлення лише однієї одиниці продукції чи роботи за певних організаційно-технічних умов виробництва.

Норма штучного часу Т шт

— це сумарний час (за винятком підготовчо-завершального), необхідний для виготовлення одиниці продукції (виконання операції за певних організаційнотехнічних умов. Норма штучного часу є складовою частиною норми часу Н ч . У серійному виробництві, коли деталі на механічну обробку запускаються партіями, спочатку розраховують норму штучного часу на одну деталь чи операцію:

Т шт = Т оп + Т об + Т воп = Т о + Т д + Т орг + Т тех + Т вп + Т птр .

Штучний час взагалі складається з основного й допоміжного часу, обслуговування робочого місця, часу на відпочинок та особисті потреби.

У масовому та крупносерійному виробництвах, де практично повністю відсутні підготовчо-завершальні роботи, в розрахунку норми часу норма підготовчо-завершальних робіт не враховується. Розрахунок часу обслуговування (організаційного і технічно-

ному режиму обробки, допоміжний час має відповідати оптимальним прийомам праці робітника, час обслуговування робочого місця і підготовчо-заключний час

— тільки з основним (технологічним) часом, тобто розрахунок виконується за формулою: ,Т

1ТТ о тех техпторг општ ? ? ? ? ? ? + ? ? ? ? ? ? ? ? ++ += де а пт

100 а

100 )аа(а

— норматив часу на неусувні техніко-організаційні перерви, %.

За умов серійного, малосерійного та одиночного виробництва час на обслуговування робочого місця нормується сумарно, у відсотках від оперативного часу: ,

1ТТ птпторг општ ? ? ? ? ? ? ? ? ++ +=

100 )аа(а

Проте, як показують матеріали фотографій робочого часу, витрати часу на підготовчо-завершальні роботи не пов’язані з кількістю виготовлених одиниць продукції, а залежать від особливостей робочого місця. Тому логічним буде відокремлення його від інших витрат.

У масовому і великосерійному виробництві норма штучного часу є одночасно і нормою штучно-калькуляційного часу, оскільки підготовчо-заключні функції виконують спеціальні працівники.

Тому час, що нормується, при встановленні норми часу складатиметься із: суто штучного часу на виготовлення одиниці продукції; підготовчо-завершального часу на всю зміну (який співвідноситься з одиницею продукції).

Слід зазначити, що спосіб установлення норм витрат часу на одиницю продукції має певні відмінності. Так, нормування основного часу (оперативного часу) відбувається переважно на основі денних фотографій робочого часу, робочого процесу, нормування допоміжного часу або шляхом безпосередніх хронометражних спостережень за найпродуктивнішими методами праці, або за допомогою спеціальних нормативів для відповідних техніко-організаційних умов. Час обслуговування робочого місця, як правило, нормується у відсотках до оперативного часу за даними масових фотографій робочого дня.

Щоб від норми штучного часу перейти до повної норми Нч, яка є основною планово-обліковою одиницею, треба до штучного

го) дещо уточнюється: норматив часу організаційного обслуговування пов’язують з нормою оперативного часу, а технічного обслуговування

Норма підготовчо-завершального часу Т п – з

— в одиничному і малосерійному виробництві встановлюється на одну деталь (виріб); у серійному

— на партію деталей (виробів); у масовому виробництві одна й та сама робота повторюється щодня, а підготовка робочого місця здебільшого покладається на допоміжних робітників, тому підготовчо-завершальний час є дуже малим і приєднується до часу обслуговування робочого місця.

Отже, норма штучного часу самостійного значення не має, її розрахунок є етапом на шляху обчислення повної норми Нч, тобто норми штучно-калькуляційного часу.

Норма штучно-калькуляційного часу Т шк

— це повна норма часу, необхідного для виготовлення одиниці продукції (виконання операції) за певних організаційно-технічних умов. Ця норма є основою планування виробництва, організації праці, нарахування заробітної плати тощо, тобто саме з цієї норми починається вся планово-економічна та організаційна діяльність на підприємстві.

Повна, або розгорнута, формула норми штучно-калькуляційного часу має такий вигляд :

Т шк = Т пз + Т о + Т д + Т орг + Т тех + Т вп + Т птр .

На практиці часто об’єднують основний і допоміжний час, час організаційного і технічного обслуговування, час на відпочинок та особисті потреби. У серійному та індивідуальному виробництві час регламентованих перерв Т пр , як правило, відсутній. Тоді формула штучно-калькуляційного часу набуває спрощеного вигляду:

Т шк = Т пз + Т оп + Т об + Т воп .

Якщо деталі запускаються у виробництво партіями, тоді підготовчо-завершальний час дається на партію, а штучно-калькуляційний час на одиницю продукції становить суму штучного і підготовчо-завершального часу: п пз шкшк

Т

ТТ ? +=, де Т пз

— підготовчо-завершальний час на партію виробів, n

— кількість виробів у партії.

Особливістю цієї норми є те, що вона не залежить від величини партії деталей. Це означає, що затрати підготовчо-завершаль-

часу додати час підготовчо-завершальної роботи, розрахований на одну деталь або операцію.

Норма часу на партію виробів Т пар

— сумарний час виготовлення партії виробів за певних організаційно-технічних умов. Ця норма використовується у серійному виробництві, коли вироби запускаються у роботу не поштучно, а партіями. Вона є необхідною для планово-економічних розрахунків у оперативному плануванні виробництва. .Т

Т

ТТТТ шк пз штпзштпар n n n=+=+=

Розрізняють норми підготовчо-завершального часу, часу обслуговування робочого місця, оперативного, штучного, штучнокалькуляційного часу, часу на відпочинок та особисті потреби, часу на партію виробів.

Норма оперативного часу Т оп

— включає основний час і неперекривну частину допоміжного часу. ,ТТТ дооп += де Т д

— непереривна частина допоміжного часу, яка складається з часу установлення та зняття деталі, часу, пов’язаного з виконанням технологічного переходу та виконанням контрольних вимірювань.

Залежно від типу виробництва, особливостей технології та можливостей механізації розрахунків для встановлення норми оперативного часу використовуються нормативи різного ступеня укрупнення. На складальних операціях у масовому виробництві доцільно вживати мікроелементні нормативи на трудові рухи. У великосерійному виробництві використовують нормативи на трудові дії та прийоми, у серійному

— нормативи на прийоми і комплекси прийомів, малосерійному та індивідуальному

— укрупнені нормативи основного, допоміжного та оперативного часу.

Норма часу обслуговування робочого місця Т обс залежить від ступеня поділу і кооперування праці між основними і допоміжними робітниками, зайнятими забезпеченням робочих місць заготовками, матеріалами, інструментом, прибиранням стружки тощо. Більша частина цих операцій може бути регламентована заздалегідь розробленими графіками. Частіше, за відсутності нормативів, час на обслуговування робочого місця встановлюється у вигляді відсотка від оперативного чи основного

ного часу зменшуються, коли кількість деталей у партії зростає. У цьому за інших однакових умов і проявляється економічна перевага великосерійного і масового виробництва.

— від оперативного: ;100/аТТ техообс.тех = ,100/аТТ оргопобс.орг = де а тех , а орг

— відповідно норматив часу технічного та організаційного обслуговування робочого місця, %.

В індивідуальному і малосерійному виробництві цей час на частини не поділяється: ,100/аТТ обсопобс = де а обс

— норматив часу на обслуговування робочого місця, %.

Норма часу на відпочинок Т відп

— включає сумарну кількість часу регламентованих перерв, встановлюваних на зміну. Час на відпочинок здебільшого об’єднується з часом на особисті потреби.

Норма часу на відпочинок залежить від фізичних і нервовопсихічних навантажень на організму людини під час роботи, наявності й рівня шкідливих факторів виробництва, стану мікроклімату у виробничому приміщенні тощо.

Норма часу на відпочинок та особисті потреби залежить від фізичних і нервово-психічних навантажень на організм людини під час роботи, наявності й рівня шкідливих факторів виробництва, стану мікроклімату у виробничому приміщенні тощо. Час на відпочинок та особисті потреби визначають за методичними рекомендаціями та нормативами:

ТT відп

ОПвідп = , де Т відп

100 ?

— норма часу на відпочинок та особисті потреби; ? відп

— норматив часу на відпочинок та особисті потреби, %.

Вихідними даними для визначення часу на відпочинок зазвичай слугують матеріали спостережень за розподілом виробітку робітників впродовж зміни та затратами часу на одиницю продукції упродовж коротших відрізків часу. В разі виконання робіт-

часу, розрахованого за даними фотографії робочого часу чи хронометражу. При нормуванні операцій механічної обробки в умовах масового і серійного виробництва визначається окремо для організаційного і технічного обслуговування. За умов масового і крупносерійного виробництв час технічного обслуговування визначається за нормативом у відсотках від основного часу, а організаційного

Внаслідок фізіологічних досліджень було встановлено, що час на відпочинок залежить від ступеню втомлюваності і може бути виражений лінійною залежністю: де у

у?-=58,0T відп , у?-=58,0T відп ,

— показник втомлюваності у відносних величинах (коливається від 10 до 77 одиниць; від 25 до 40 одиниць

— помірна втомлюваність).

Визначити час на відпочинок можна диференційовано за показниками окремих чинників втомлюваності за умовами праці: температура, фізичне навантаження, нервове напруження, темп праці, робоча поза, монотонність праці, освітлення, шуми, вібрація тощо. За такого підходу встановлюється ступінь втомленості робітника за зміну тільки досліджуваного чинника (всі інші відповідають нормальному рівню) і, користуючись наведеним вище виразом, розраховують час на відпочинок.

Аналогічні розрахунки здійснюють й за іншими чинниками. Сумуючи ці показники, визначають час відпочинку впродовж зміни.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
8.4. Обґрунтування норм праці
8.5. Вимоги до норм праці
МЕТОДИ НОРМУВАННЯ НАЙПОШИРЕНІШИХ ВИРОБНИЧИХ ПРОЦЕСІВ
9.2. Нормування праці допоміжних робітників
9.3. Нормування в транспортних і вантажних роботах
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)